| Головна » Статті » Зарубіжна | [ Додати статтю ] |
Життєвий і творчий шлях Оскара Уайльда.(Початок))
|
Народився Оскар Уальд у 1854 році в Дубліні , столиці Ірландії , в сімї , де все було прийнято любовю до науки і мистецтв . Його батька, сера Уільяма , знали не тільки як відомого хірурга - офтальмолога , а і як архєолога - аматора , знавця кельтського фольклору та письменника. Леді Уальд , мати Оскара , теж була письменницею і активно боролася за свободу Ірландії. Коли хлопцю виповнилося 10 років , перед ним розчинилися двері найпрестижніших навчальних закладів Великобританії : він відвідував школу Портора і Трініті - коледж у Дубліні , а згодом чи не найвідоміший університет світу - Оксфорд . Уальд мав репутацію першого учня. Завдяки своїм непересічним розумовим здібностям він одержував стипендії і премії. 1875 рік Уальд подорожував Італією, а нступного року ( разом з професором Мехаффі, відомим вченим і президентом Академії наук Ірландії) - Грецією. Його вчителями в Оксфорді були видатні мислителі й письменники , серед них Д.Раскін , У.Пейтер - відомі провідні теоретики естетизму. Тож не дивно , що в університеті Уайльд захопився естетськими ідеями. Згодом йому судилося стати одним із апостолів " естетського руху" у Великобританії. 1878 рік Уайльд блискуче закінчив Оксфорд , здобувши почесну премію Ньюдігейта за поему "Равенна". Уже протягом перших років після закінчення університету Уайльд мав стійку репутацію лідера естетів і справжнього денді. Його можна було зустріти на прогулянці з духмяною квіткою соняшника. Він був неперевершеним майстром парадоксів і дотепів , які повторювалися в світських салонах. Цілком закономірно , що Уайльд майже одразу потрапив на вістря сатири модних карикатуристів та фейлетоністів , яких приваблювала і водночас дратувало його "строката" особа. Та й у майбутнього славетного письменника було доволі гострих слів , які глузливим , вїдливим змістом боляче дошкуляли супротивникам. Постійну увагу до своєї особи Уайльд уміло використовував як засіб самореклами, і його популярність швидко зростала. 1882 рік він читав лекції в США , а 1883 рік прожив кілька місяців у Парижі , де зустрівся з багатьма провідними французьськими літераторами :Е. Золя, А. Доде , С. Мелларме та ін. 29 травня 1884 року Оскар Уайльд одружився з Констанцією Ллольд і мав двох синів. У другій половині 80-х років 19 ст. Літературна діяльність Уайльда набирала дедалі більших обертів. 1887 рік побачила світ його пародія на готичні романи "Кентервільський привид" , того самого року він став редактором журналу "Світ жінки". Незабаром були опубліковані перша збірка казок Уайльда "Щасливий принц та інші історії" , есе "Перо , олівець і отрута" й "Занепад брехні" , а також оповідання "Портрет містера У. Х.". Широковідомий роман Уайльда "Портрет Доріана Грея" зявився 1890 рік , в одночас з ще одною його працею з естетики - "Критик як митець". У першій половині 90-х років минулого століття Уайльд посідає одне з перших місць в англійській літературі. Тематичне багатство й жанрова розмаїтість його творів , їхня художня довершеність свідчать про неабиякий талант письиенника. Лише за один 1891 рік він створив пєсу "Герцогиня Падуанська" , есе "Душа людини за соціалізму" , а також випустив збірники своїх критичних праць ("Задуми") , оповідань ("Злочин лорда Артура Севіла") , казок ("Гранатовий будиночок"). Протягом 1892 - 1895 років Уайльд досягає найбільшого успіху як драматург : з-під його пера виходять трагедія "Соломія" , комедії "Віяло леді Уїндемір" , "Ідеальний чоловік" і "Як важливо бути поважним". Уайльд був одним з тих , хто разом з Б.Шоу , сприяли відродженню англійської драматургії після відносного занепаду в 19 ст. 1895 рік - пік слави і водночас падіння Уайльда. Десь з 1891 року його постійним супутником стов лорд Альфред Дуглас. Батько Альфреда , маркіз Квінсберрі , переслідував писменника , звинувачуючи його в розбещенні сина . Уайльд порушив проти маркіза кримінальну справу , але невдовзі сам постав перед судом і програв процес. Його було засуджено на два роки , оголошено банкрутом , позбавлено батьківських прав і віддано на глум натовпу. 1897 рік , коли Уайльд вийшов із вязниці , його зустріли ворожість і презирство англійського суспільства , і він виїхав до Франції. Там на короткий час до нього повернулося натхнення , і Уайльд написав чудову поему "Балада Редінгської вязниці" (1898 рік). Але , на жаль , більше нічого , окрім цього шедевра , він уже не створив. Щоправда , збереглося ще його листування , серед якого вирізняється так звана тюремна сповідь "De Profundis" , де письменник аналізує свої заплутані стосунки з Боззі (лордом Альфредом Дугласом). Помер Оскар Уайльд в Парижі 30 листопада 1900 року. Оскар Уайльд - один із найславетніших письменників свого часу , глибокий , оригінальний мислитель , який запропонував нове розуміння мистецтва та його ролі в житті людини і суспільства. Він був прихильником досить розповсюдженої протягом 19 ст. Ідеї "мистецтва для мистецтва". Як його англійські (" прерафаеліти", Д. Раскін, У. Пей- тер та інші) і французькі попередники (Т. Готьє, Ш. Бодлер, С. Малла- рме) , він схилявся перед Красою гідним обєктом для творчості. Своє- рідна уайльдівська позиція найповніше викладена в його збірнику есе "Задуми", а також у передмові до роману "Портрет Доріана Грея". Основні принципи естетичної теорії митця зводяться до таких тез: Мистецтво не є засобом пізнання та перетворення дійсності, воно пізнає лише Красу, тобто саме себе. Життя і мистецтво абсолютно не- сумісні. Використана література : "Христоматія за 10 клас" ст.333 - 335. Логічна схема-конспект. Злочин і кара Доріана Грея . ПРИЧИНИ. Згубний вплив лорда Генрі Уоттона , співця краси зла демона - спокусника. "О ! Розкошуйте, використовуючи час доки юні!..Живіть своїм життям, що є у вас ! Нічого не проминіть, шукайте завжди дедалі нових вражень ! І не бійтеся нічого. Новий геденізм-ось що потрібне нашо- му вікові. Ви могли б стати його наочним символом". Пробуджена Безілом Голуордом марнославність. Егоїстичне бажання залишатися вічно молодим. "Якби це я міг лишатися повік молодим , а старішав портрет !.. Я віддав би за це навіть саму душу !" Життєвий вибір. "Вічної молодості , безмежних пристрастей , насолод , витончених і потаємних , несамовитих веселощів і ще несамовитіших гріхів-усього цього зазнає він. А портрет нестиме тягар його ганьби..." ПОРТРЕТ-МАГІЧНЕ ДЗЕРКАЛО ДУШІ. "Цей юнак насправді був надзвичайно гарний. У ньому відчувалася щирість і чистота юності... забруднило цієї молодої душі". Самогубство Сібіл Вейн. "... Інакшим став вираз, щось жорстоке зявилося в рисах рота..." Порочне життя. "Зойк жаку вихопився у художника , коли... він побачив на полотні бридке вишкірене обличчя. Вираз портрета викликав лише призирство і огиду". Вбивство Безіла Голуорда. "Портрет усе був відразливий...": "червона волога на його руці ли- бонь ще пояскравішала , стала більш схожою на тільки-но пролиту кров..." Прагнучи знищити портрет-совість , вбиває себе. "А на підлозі з ножем у грудях , лежав якийсь мрець у вечірньому костюмі. Увесь у зморшках , змарнілий , аж погляд відвертало..." Роман "Портрет Доріана Грея" -- вершина естетизму О. Уайльда і водночас великої мистецької сили заперечення крайнощів цього естетизму (культу молодості , краси і насолоди). Автор розвязує стару проблему безкрайності злочину по-новому, в гуманістичнішому плані: злочин залишає слід на ретельно прихованому "я" людини. Використана література: "Всесвітня література" - журнал за лютий 1999 року ст. 38. ПРЕКРАСНЕ ЧИ МОРАЛЬНЕ "ПОРТРЕТ ДОРІАНА ГРЕЯ". Літературна спадщина Оскара Уайльда напрочуд різноманітна і багатогранна : першими значними творами його були "Вірші" , збірки казок "Гранатова хатина". Найвідомішим твором письменника , який приніс йому всесвітню славу і найповніше відбив його філософські та естетичні погляди , життєве кредо і принципи художньої творчості , був роман "Портрет Доріана Грея" 1891 рік. Цей твір - ідеальний приклад парадоксальної фабули. Закоханий у свою зовнішність Доріан Грей ладен закласти душу дияволу , аби не старіти і залишатися вродливим юнаком і відбувається незвичайне , протиприродне , фантастичне : забражений на портреті Доріан Грей фі- зично старіє , його намальоване обличчя вкривається зморшками , його врода гине , а сам Доріан у житті залишається молодим і гарним. Та настає час , коли Доріан готовий знищити свій портрет , який є свідком його безчестя і підступності. Він кидається на своє зображення з ножем. Відчайдушний крик пролунав у великому будинку. Слуги , вбігши до кімнати господаря , побачили на стіні прекрасний портрет молодого Доріана Грея , а на підлозі з ножем у грудях лежав мертвий старий чоловік. "Портрет Доріана Грея" можна вважати взірцем інтелектуального роману кінця 19-го ст. У цьому творі втілено найдорожчі для письменника думки , що визначали спосіб і стиль його власного життя. "Розкрити себе і втаїти митця - цього прагне мистецтво" , -- сказано в авторській передмові до роману. Відомо , як виник задум роману : одного разу в майстерні свого приятеля Уайльд познайомився з натурником , який вразив його досконалістю своєї вроди. "Який жаль , -- вигукнув письменник , -- що таке славне створіння мусить старіти!". На це художник ,погодившись, додав : "Чудово було б , якби він залишався такий точнісінько , як зараз , а натомість щоб його портрет старів і вкривався зморшками. Велику увагу Уайльд приділяє також одягу своїх персонажів. Його Доріан Грей , намагаючись передати своє почуття до Сібіл друзям , детально описує не її саму , а костюм : "Якби ви її тільки бачили! Очей не можна було відвести від її стрункої постаті , коли вона вийшла на сцену , прибрана хлопчиком. На ній була зеленава оксамитова куртка із світло-коричневими рукавами , щільно по нозу брунасті штанці , вишукана зелена шапчина із соколинм пером під пряжкою і плащ із каптуром". Тільки міиохідь Доріан зауважує , що обличчя Сібіл було мов бліда троянда. Роман насичений детольними описами велокосвітських віталень , будинку і кімнат Доріана Грея. Сам герой визнає : "Я кохався на красивих речах , до яких можна доторкнутись і взяти до рук. Старий грезет , зелена бронза , лаковані дрібнички , різблення із слонової кості, вишукані інтерєри , розкіш , пишно ами зі всією складністю і багатогранністю реакцій на дійсність , тобто не є характерами реалістичними. У романі багато діалогів , майже на кожній сторінці ведуться бесіди , що розкривають життєву філософію кожного з героїв , а в сукупності - самого автора. Лорд Генрі - втілення філософії насолоди. Це витонченний естет , що кохається у красі й вімежовується від повторного , бридкого в житті. Це прагнення не помічати нічого , крім краси , робить його непросто байдужим до всього іншого , а й цинічним : "Добрий той , хто живе у злагоді з самим собою... А хто змушений жити у злагоді з іншими людьми , той у розладі з самим собою... Своє власне життя - це найважлевіше. Він може собі козиритися своєю моральністю." У лорда Генрі холодна душа людини , яка не має ідеалів. Егоїзм лорда Генрі - це егоїзм естета , який хоч і має уявлення про реальне життя , але не зважає на нього . Навіть самогубство Сібіл лорд Генрі впершу чергу оцінює нез етичного , а з естетичного погляду. Здібний учень лорда Генрі , Доріан тільки спочатку вражений тим , що сталося . Пройде небагато часу , і він буде відчувати те ж , що і його натавник : "А все ж те , що сталося , не вразило мене так , як би мало вразити... У ньому - вся моторошна краса грецької трагедії , в якій я був один з головних героїв , але яка не поранила моєї душі. Обидва герої не хочуть визнати , що у реальному світі кожному вчинку обовязково притаманне своє етичне значення. Провина за смерть Сібіл залишається провиною , вбивство художника Безіла Голуорда - вбивством. Сам лорд Генрі не робить нічого аморального , його цинізм не тільки слова , тільки поза. Але ця поза його сутність. Художник Безіл Голуорд - втілення ідеї служіння мистецтву. Він творить красу , і для нього немає нічого вищого за малярство. Він має гаряче , чуйне , добре серце. Портрет Доріана Грея став його кращим творінням. Саме тому Безіл спочатку не хоче виставляти його , бо це означає відкрити свою душу , її глибинні порухи кожному , хто прийде подивитися нову роботу. Безіл захоплюється власним шедевром настільки , що вже не відділяє портрета від живої людини , з якої його написано . Він обожнює Доріана , стає йоиу другом , відчуває , що почав набагато краще малювати , як познайомився з цим юнаком. Голуорд приходить до Грея , щоб утримати його від бажання піддаватися спокусам , застерегти від такого способу життя , який потребує насолод різного роду за будь-яку ціну. Він не міг передбачити , як трагічно завершиться візит до того , хто надехнув його на найкраще полотно. Він спалює себе на вівтарі служіння мистецтву. І саме в цьому причина його трагедії. Трагічна загибель Безіла , як і самогубство Сібіл яскравіше висвітлюють трагедію самого Доріана , який , бажаючи наповнити своє їснування постійним відчуттям прекрасного , домігся протилежного , зробив своє життя повторним . Здійснивши свій етичний вибір , він абсолютно відмовляється від відповідальності за реальне життя : "Вічна молодість , безмежні пристрасті , насолоди , витончені й потаємні , розгін несамовитих веселощів і ще несамовитіших гріхів - усього цього зазнає він. А портрет нестиме тягар його ганьби , і більше нічого". Не тільки власні недоліки , пороки , негарні вчинки , а й злочини спотворюють душу Доріана . Гине Сібіл. Вбивство Безіла стало ще одним кроком на шляху до того невідтворного краху , який чекає на Доріана Грея. Він залишається юним і вродливим , а його портрет відображає сутність його розбещеної натури , старіння не лише тіла , а й душі. Перші зміни на портреті зявляються тоді , коли Доріан посварився із Сібіл , що призвело до її сомогубства : "Інакше став вираз, щось жорстоке зявилося в обрисах вуст". Доріан намагається позбавитися портрета , але знищує не своє зображення , а себе самого. "Портрет Доріана Грея" можна тлумачити по-різному , але не визнавати його безумовну неординарність і художню довершеність - неможливо. Використана література : "Христоматія за 11 клас" ст. 54 - 60 . Бути красивим чи доброчесним ? 1. Преамбула. В Англії декадентські течії найчастіше асоціювались з еволюцією естетизму , який формувався на основі романтичної естетики. Першим естетом в Англії слід вважати Ч. О. Суїнберна. Він переніс на британський грунт досвід парнасців , їх нахил до штучної краси. У віршах Суїнберна йдеться про любов до французських поетів Готьє , Бодлера , Мелларме. Найбільш видатним представником літератури естетизму в англійській та світовій літературі є Оскар Уайльд. 2. "Ноктюрн заснулої Темзи..." Для глибокого розуміння його творчості слід розглянути його філософію , естетику , своєрідність художньої майстерності. О. Уайльд був одним з теоретиків естетизму , хоча в його естетиці нелегко знайти стрижень. Він постійно дискутував , частіше сам із собою. Його афоризми і парадокси можна тлумачити по-різному. Нерідко він жертвував ідеєю заради блискучого софізму. Але головним у його переконаннях було служіння Красі , віра в значущість і важливість Мистецтва. Краса для нього - це "символ символів" , але вона вище істини і добра , вона "відкриває нам все , оскільки не виражає нічого" (трактат "Критик як художник"). У книзі "Задуми" , в діалозі "Занепад брехні" лідер естетизму сформолював свій принциповий постулат - парадокс : "Мистецтво нічого не виражає , крім себе самого". Звичайно , легко витлумачити цей вислів як наріжний камінь теорії "читого мистецтва". Але не слід забувати про парадоксальність способу мислення художника. Захищаючи мистецтво , котре служить мистецтву , Уайльд виступав слідом за прерафаелітами , Рескіном , Пейтером проти буржуазного діляцтва і прагматизму. Захоплення У. Пейтером знайшло відгук і в стелістичній манері О.Уайльда. Вже в його "Віршах" (1881 рік) , а пізніше і в прозі ми знаходимо прекрасні відголоски емприсіонізму. У. Пейтер , як відомо , протиставив у "Ренесансі" естетичне етичному, визничив завдання критика мистецтва як віднайдення формули , "яка найкраще виражає те чи інше відкриття краси". Сприйняття "дива краси" , за Пейтером , украй субєктивне. Кращий вірш "Симфонія в жовтому" , написаний під впливом естетики імпресіонізму. Цей твір характеризує імпресіоністська манера вибагливого поєднання детелей і мікрообразів: погляд ліричного субєкта пливе по натурі , вихоплює з пейзажу ті фрагменти , які допомагають відтворити химерний "пейзаж душі" (Верлен). Омнібус - "жовтий метелик" , перехожі - ніби рій мошок , причал "похмурий" (точніше було б перекласти значення : як "затінений" , тобто нечітко помітний , схований в "жовтому тумані"). У перкладі образ ліричного субєкта , розчинений в атмосфері вірша , в оригіналі цей образ михтить в останньому катрені. І біля ніг моїх бліда зелена Темза... Настрій меланхолії , таким чином , належить спостерігачу , який близько стоїть від обєкта зображення , а невиразність малюнка пояснюється точкою зору , яку можна умовно назвати "крізь туман". Це "туман" імпресіоністичного бачення , пелена естетизуючої метафорики , яка відрізняє Уайльда від європейських поетів , що орієтуються як на музику вірша (Верлен) , так і на "естетизм" стилю (А. Фет , М. Волошин , М. Вороний , М. Філянський , ранній В. Б.) Передаючи через зовнішній світ внутрішній стон героя , поет традиційний - він не винаходить нових ритмів та інтонацію. Йому не без підстав дорікали у вторинності - занадто звичні його асоціації , літературні емоції. Він ніби ховається за емблему. Звідси і роль "маски" в його творчості. Він не хотів виливати своєї душі , та , мабуть, і не було таких хвилин творчого екстазу , які були б властиві іншому естету -- Ч.О. Суїнберну. Не було в його "декоративних фантазіях" романтичного демонізму , також тяжіючого до "маски" , але з іншою метою. Було , повторимо , обєктивування в традиційно - емблематичних образах , субєктивно - примхливих "імпресій" , було відчуття облудної хитрості світу. Так , у "Ранку" О.Уайльда читаємо : Ноктюрн заснулої Темзи синьо - золотої Акорди попелясто - жемчужні змінили. Високий бюст проплив над сонною водою. І тіні затремтіли - безвільно відступили. Слід також відзначити , що Уайльд в своїй урбаністичній ліриці орієтується не тільки на естетичні ідеали парнасців , а й також на сімволістів. Особливо йому імпонував Поль Верлен. Їх можна назвати імпресіоністами. Поета хвилює насамперед "імпресія" ("літописати власні враження" - його кредо). Звідси і висунення на перший план "антуражу" і власного бачення , пошук екзотичних порівнянь ("місяць сховався за жовтуватою , як сірка , хмарою. З - поза бурої гриви блищить вона , як левине око"). У "Могилі Кітса" такі ж часом манірні до втрачання смаку , інколи дійсно цікаві образи прикривають головне - характер поета , якому присвячений твір. Загальні визначення ("поет - живописець" , "Гордливе серце , розбите приниження") не доповнюють наших уявлень про поетів - романтиків. Більш безпорадні і по - людському зворушливі вірші і поеми , змістом яких виступають не літературні ремінісценції , не міфологічні та культурологічні ілюзії , а власний трагічний досвід поета. Така хрестоматійна "Балада Редінгтонської вязниці" , що переростає у філософську притчу про зневажання краси , про загибель кращих почуттів у людині , про "Смерть. Виснаження. Приреченість." Якщо в перших віршах Уайльд проступає настрій гедоністичного імморалізму , то в "Баладі..." основним мотивом стає біль за "принижених і скривджених". Немає виявлень пересиченого інтелектуала , що виграє духовними скарбами , картинами далеких епох ("Сфінкс" , "Нещастя Ітиса" , "Людство", "Нова Гелена"). Немає у творі ніцшеанської пози. Оповідь ліричного героя про страту вбивці , деталі побуту вязниць , думки про Память , Гріх , Жах - все це супроводжується сардонічною думкою : "Кожен вбиває те, що любить". Використана л-ра:"Зарубіжна л-ра в навчальних закладах" за травень 97р., стр. 21-22. Імпресіонізм (від фр. Impression - враження) - течія модернізму , яка відзначається ушляхетненим , витонченим відтворенням особистих вражень та спостережень , мінливих , миттєвих відчуттів та переживань. Символізм ( від грецьк. Symbolon - знак , символ , ознака) - одна із течій модернізму , в якій замість художнього образу , що відтворює певне явище , застосовується художній символ , що є знаком мінливого "життя душі" і пошуком "вічної істини". Естетизм - збірна назва літературно - мистецьких течій , представники яких у маніфестах та творах на перше місце висували естетичні програми , обстоювали естетичні особливості мистецтва. Гедонізм - філософсько-етичне вчення , згідно з яким насолода , задоволення - це найвище благо , до якого прагне людина у житті і яке визначає її орієтацію в моральних цінностях. Цинізм - зневажливе ставлення до культури , суспільства , його духовних і моральних цінностей , загальноприйнятих норм поведінки. Етика - філософська наука , що вивчає походження і суть моралі , її характер , структуру , досліджує моральні категорії тощо. Часто терміни "етика" і "мораль" використовуються як синоніми. Культ - релігійне вшанування якихось предметів або надприродної істоти; обрядовий бік релігії ; надмірне возвеличення чогось або когось. Модернізм - (від фр.Modernisme , новітній ,сучасний) - основний напрям буржуазного мистецтва доби імперіалізму , що характеризується розривом з ідейними і художніми принципами класичного мистецтва. | |
| Переглядів: 853 | |
| Всього коментарів: 0 | |