| Головна » Статті » Зарубіжна | [ Додати статтю ] |
Творчість Євгена Плужника
|
Реферат на тему: “Творчість Євгена Плужника” Бачив життя до останнього дна сотнями ран! Євген Плужник Серед тих, кому судилося "Розстрiляне Безсмертя" постає талановитий поет Євген Плужник. Доля подарувала йому всього 38 лiт (1898-1936). Тяжко хворий на сухоти, вiн був заарештований i зiсланий до концтабору на Соловки, там i помер. Скiльки їх, молодих, талановитих, люблячих свiт i життя, розтоптав чобiт сталiнських iнквiзицiй?! Особливих провин не шукали, варто було лише потрапити у сiтi людоловiв. З особливою ретельнiстю полювали на опозицiйний талановитий свiт мистецтва, на духовну елiту з її життєтворчим духом. Євген Плужник - людина iз вершин незвичайного таланту, тихої вдачi, стриманий, навiть обережний. Тримався незалежно, i цього було досить... Вiн не був "ворогом народу", ворогом радянського ладу. Плужник намагався його зрозумiти, осмислити, "...бачив життя... сотнями ран!.." Його твори стали вираженням правди i совiстi. Хто ще мiг так щиро ввiрити себе сучасникам? Суди мене судом твоїм суворим, Сучаснику! - Нащадки безстороннi Простять менi i помилки, й вагання... Поет переконаний, що зрозумiють його: пiзнiй сум, i радiсть передчасну, - Їм промовлятиме моя спокiйна щирiсть. Отже, саме "спокiйна щирiсть" була основою його свiтобачення та свiтосприйняття, яку не могли пробачити йому, коли у 20-тi роки почалися в Українi судово-полiтичнi процеси. Читаєш чистi i проникливi рядки поета i розумiєш, що свiт його душi мiститься у душi багатостраждального українського народу: Ой, упали ж та впали кривавi роси На тихенькi-тихi поля... Мiй народе! Темний i босий! Хай святиться твоє iм'я! Вражає глибина думок i почуттiв Є. Плужника. Життєву науку вiн пiзнає у природi: Вчись у природи творчого спокою В днi вересневi. Мудро на землi... Вiр i наслiдуй. Вiчнiсть природи, Всесвiту навiває фiлософськi роздуми про вiчнiсть i незнищеннiсть краси: Я дивлюсь i бачу: все навiки На цiй осiннiй лагiднiй землi... Життєву даль йому вiдкривали "...пелюстки вуст дитячих", чиста душа, перша зустрiч i любов. У найскрутнiшi хвилини втоми i зневiр'я звертався до Т. Г. Шевченка, у нього поет черпав сили: знову в серцi вiдчуваю мир я тихий голос радiсних надiй. Отже, прагнення миру i радiснi надiї були йому так необхiднi! Поезiя Є. Плужника, як i його життя, адресована суспiльству. Задля майбутнього суспiльства вiн здатний на самопожертву: Благословен єси, часе мiй! О, жорстокий! I весь в кровi! Це нiчого, що я, мов гнiй, - Пiд посiви твої новi! Ця жертовнiсть життєстверджуюча: "Бо ось вiрю i зросту колись". Вийшовши з народних витокiв, страждаючи за народ, останнiм шматком хлiба дiлячись iз сусiдськими дiтьми у голодному 1933, Є. Плужник увiйшов у безсмертя, вiрячи у торжество добра: Зiйде колись велетенський посiв Тишею вiрних днiв! | |
| Переглядів: 517 | |
| Всього коментарів: 0 | |