ЗОБРАЖЕННЯ

НАЦІОНАЛЬНОЇ ТРАГЕДІЇ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

В РОМАНІ ВАСИЛЯ БАРКИ «ЖОВТИЙ КНЯЗЬ»

Мудрик Оксана

Київ - 2006

ЗМІСТ

Стор.

Вступ ………………………………………………………………… ……….3

Розділ 1. Художня реалізація проблеми голодомору в українській

літературі ХХ ст……………………………………………………………… 5

1.1. Життєва основа та історія написання твору ……… …………….5

1.2. Роман Василя Барки «Жовтий князь» у контексті

української літератури про голодомор ………………… …………

Розділ 2. Проблематика і жанрово-стильові параметри

роману «Жовтий князь»…………………………………….………………. 9

2.1. Семантика заголовка роману ………………………………. 9

2.2. Багатоплановість змісту й тематики твору………………… 10

2.3. Образна система роману ……………………………………… 16

2.4. Композиція та мовно-художні засоби ……………………… 20

Висновки …………………………………………………………………… 26

Список використаних джерел ……………………………………………… 29

Вступ

Актуальність дослідження. Творчий доробок Василя Барки – понад 20 поетичних збірок («Шляхи», «Цехи», «Апостоли», «Білий світ» та ін.), романи «Рай», «Жовтий князь», «Свідок для сонця шестикрилих», поема «Судний день», п’єса «Господар міста», літературознавчі дослідження та есе – займає чільне місце в історії української літератури. Значна частина цих творів, з’явившись за кордоном, відразу привернули увагу зарубіжних читачів, входження їх у мовно-національну свідомість масового українського читача відбувається лише в 90-і роки в незалежній Україні.

О. Астаф’єв, М.Жулинський, Р.Мовчан, Є.Сверстюк знайомлять читачів з непересічною в українській літературі постаттю Василя Барки, про якого донедавна було відомо, що він «запеклий антикомуніст», а його твори «антирадянські». Роман «Жовтий князь» став ще одним вагомим, разюче достовірним свідченням кривавих діянь більшовицького режиму, страшних наслідків московської політики винищення української нації. Цей твір – про голодомор в Україні 1933 року – відзначається високим трагедійним звучанням. Роман увібрав у себе і власний досвід автора, який, працюючи над твором у Нью-Йорку, був напівголодним, і свідчення очевидців – один із земляків передав письменнику спогади про долю родини, котра загинула в 1933 році.

Тема голоду у романі Василя Барки «Жовтий князь» стає об’єктом дослідження Н.Бернадської, М.Жулинського, Є.Сверстюка та ін. Дослідники передусім звертають увагу на сюжетні колізії в художньому тексті, на семантику символів, на особливості зв’язку мовного стилю автора з глибинними фольклорними й біблійними джерелами.

Актуальність обраної для дослідження теми визначається потребою системного аналізу теми голоду в романі Василя Барки «Жовтий князь», яка на сьогодні залишається малодослідженим явищем в українській літературі. Наша студія є логічно й актуально обумовленою на шляху подальшого об’єктивного, цілісного вивчення й розуміння художнього висвітлення проблеми голодомору.

Об’єктом дослідження є роман «Жовтий князь» Василя Барки.

Предмет дослідження: історичні, філософсько-естетичні й культурологічні чинники формування світобачення Василя Барки; індивідуально-авторський зміст художності роману «Жовтий князь», що осягає тему голоду 1933 року в Україні.

Мета дослідження: розкрити малодосліджені аспекти художнього зображення трагедії українського народу в романі Василя Барки «Жовтий князь».

З огляду на це передбачається вирішення ряду завдань:

· Дослідити художнє осягнення проблеми голодомору в українській літературі ХХ ст.

· Визначити роль і місце роману Василя Барки «Жовтий князь» в контексті української літератури про голодомор.

· Висвітлити життєву основу та історію написання твору.

· Розкрити проблематику і жанрово-стильові параметри роману, семантику його назви.

· Проаналізувати образну систему твору, його композиційні та мовно-художні засоби.

Методи дослідження: описовий, історико-літературний.

Теоретичні основи дослідження. В основу дослідження покладено авторське бачення трьох планів у змісті твору, викладене ним у передмові до роману «Жовтий князь» «Від автора» та в його автобіографії. Крім того використано монографічні дослідження М.Жулинського «Високий світоч віри: голодомор в Україні та роман «Жовтий князь» Василя Барки», С.Смірнова « Творчість Василя Барки – світоча української літератури ХХ ст.», а також статті Р. Мовчан, Н.Дроботько, Я.Орлюк, В. Тельчарової, Н.Князів, Н. Овсієнко, О. Забарного в журналі «Дивослово», К. Кіндрась – у журналі «Всесвіт», Є. Сверстюка – у журналі «Слово і час» та публікації О. Логвиненка, Д. Степовика, В.Абліцова, Л.Янько, Л. Багацької в газетах «Літературна Україна», «Голос України», «Вечірній Київ», «Україна молода».

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання в подальших історико-літературних студіях теми голоду в українській літературі.

Структура роботи. Дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.

Розділ 1. Художня реалізація проблеми голодомору в українській літературі першої половини ХХ століття

1.1. Життєва основа та історія написання твору

Життєвою основою роману стали дійсні факти і явища 1932 – 1933 рр., очевидцем яких був сам автор. Ось як Василь Барка згадує пережите: «Голод витерплювався тяжко, в повному виснаженні, з дюжиною відкритих при напрямках кровоносних судин ранок, звідки сочилася брунатнувата рідина; на ногах тріскалася шкіра, оголюючи слизисто-кров’янисту поверхню. Трудно було ходити і треба було часом опиратися об стіни чи паркани, що коло них уже багато земляків лежало недишущих. Здавалося: ось кінець! – але з милостивої волі Божої пощасливилось вижити, можливо, для свідчення: що сталось. І слід сказати, що без цього крайнього стерплення голоду, не знати, чи зміг би автор відповідно описати дійсність в «граничному стані».

Власні враження доповнювалися спогадами багатьох співвітчизників: спершу, до війни, це збереглося в пам’яті, а починаючи від 1943 року покладалося в записи» [2, c.38 – 39].

Певною фактологічною основою послужили спогади одного земляка, який описав долю близької родини і залишив цей опис письменникові для використання на його розсуд. Василь Барка їздив на Полтавщину до свого брата і бачив, як вмирали цілі села [7, c. 31].

Та поштовхом до написання було напівголодне існування автора в Нью – Йорку , куди Василь Барка переїхав у 1950 році. Хворий на серце письменник обходився 25 – 35 центами в день, за які купував банку риби на два дні і миску рису. Отже, це була, без перебільшення, голодівка. Вона відновила в емоційній пам’яті 1933 рік на Кубані. «Інші болі знав, од поранення, але то щось таке, що спалювало всю істоту. І, може, тому, що я це знав, тому мені пощастило в «Жовтому князі» відновити ту психологічну глибинність цієї голодової смерті» [6, c. 9].

Отже, вийшло так, що нова голодівка допомогла пригадати всі страхіття голоду 33-го. Василь Барка спочатку написав 600 сторінок тексту, потім скорочував, міняв вислови, і так чотири рази переписував цей роман від руки.

«… Там було в мене більше плачів, ніж писанини. Я дотримувався: нічого не видумувати. Моя авторська воля була тільки в компонуванні. Так що моя роля була тільки в тому, щоб весь цей записаний матеріал передати у формі роману» [6, c. 9].

Двадцять п’ять років збирав письменник матеріали до свого твору. Більше двох років тривала важка і виснажлива робота над його написанням, що завершилось у 1961 році. Уперше окремою книжкою «Жовтий князь» вийшов у Нью – Йорку 1963 року, до 30 – річчя голодомору. Був перевиданий у 1968, у 1981 вийшов у перекладі французькою і тільки в 1991 році вперше побачив світ в Україні.

Історія українського народу позначена безліччю трагедій і лихоліть. Та найстрашнішим нещастям українців став голод 1932 – 1933 років. Жоден народ протягом багатьох віків не зазнав лиха таких масштабів, як голодомор на Україні. За приблизними підрахунками сталінсько-більшовицькими недолюдками було виморено близько 10 млн. українців, переважно селян. Ніяка війна з цим геноцидом не йде в порівняння. Зауважимо, що у війну 1941 – 1945 рр. загинуло 5 – 8 млн. українців.

У Радянській Україні і колишньому СРСР правда про голодомор 1932 – 1933 рр. довго замовчувалась, а публікації за кордоном були недоступними. І лише в незалежній Україні ця тема набула широкого розголосу. З’явилися численні публікації в пресі, історичні дослідження, збірники документів і матеріалів, спогади очевидців. Тепер кожна річниця тих скорботних подій позначена заходами державного рівня, відкриттям пам’ятників жертвам голодомору в містах і селах України. Уже близько 20 країн світу визнали голод 1932 – 1933 рр. актом геноциду проти українського народу.

Широке коло читачів змогло познайомитися з творами художньої літератури, у яких знайшли відображення картини голоду 1933 року. Відкрилася нова тема в українській літературі, якої раніше для нашого читача не існувало.

У своєму дослідження «Холокост – 33 в художніх інтерпретаціях» професор М. Кудрявцев дає огляд творів української і світової літератури на цю тему [10, с.7 – 10]. Як відзначає автор, першим художнім твором в українській і світовій літературі про велику трагедію віку був роман «Марія» Уласа Самчука, написаний за кордоном безпосередньо по гарячих слідах страшної катастрофи. Цей видатний в українській літературі художній твір «вперше оприлюднив сенсаційну для свого часу тему – сувору правду про голодомор 1932 – 1933 рр., що виник внаслідок примусової колективізації й знищення більшовиками справжніх господарів землі, споконвічних духовних і моральних традицій, які були каталізатором життя людини – трудівника, основою менталітету нашого народу і, врешті, самого його існування [10, с.7]».

Ґрунтовно розробляли цю тему Тодось Осьмачка в повісті «План до двору», Б. Антоненко – Давидович в оповіданні «Протеже дяді Васі», І. Рачада в драмі «Сповідь у світовому храмі», М. Руденко в поемі «Хрест».

Побіжно згадували велику трагедію віку, не вдаючись до глибокого аналізу подій, М. Стельмах («Дума про тебе», «Чотири броди»), О. Гончар («Прапороносці», «Людина і зброя»). Коли ця тема стала відкритою, з’явилися правдиві книжки про голодомор А. Дімарова («Самосуд», «Тридцяті»), А.М’ястківського («Одеса-мама»), науково – документальні дослідження Б. Хандроса «Мор», А. Маняка й Л. Коваленко «Голод –33» та інші.

Та найбільш вражаючим і масштабним за охопленням життєвого матеріалу й глибиною розкриття національної трагедії українців був і до цього часу залишається роман письменника української діаспори Василя Барки «Жовтий князь», написаний ним у 1961 році. Разом із романом Уласа Самчука «Марія» він є справді видатним художнім досягненням у розкритті причин, страшних фактів і наслідків мору століття. Якщо У. Самчук аналізує насамперед витоки великої народної трагедії, то В. Барка, художньо узагальнюючи документальні матеріали страшного злочину тоталітаризму, «подає безліч жахливих картин цього Апокаліпсису, через кожну особистість, людську долю, вчинок, моральну позицію відтворює образ цілого народу в певній історичній конкретиці» [10, с.1].

Розділ 2. Проблематика і жанрово-стильові параметри роману «Жовтий князь»

2.1. Семантика заголовка роману

Назва роману «Жовтий князь», за свідченням самого автора, символічна: «Все разом мало вигляд якоїсь зловісної сатанічності, досі не відомої, але тепер прозначеної , ніби в ділах вихідця звідкись: Жовтого князя, мов поворотного, з пройнятою позолотою гоголівського Вія, серед подій інфернального характеру. Свій залізний палець він спершу наводить на віруюче селянство України, і раптом накидаються туди погубницькі сили з усього світу… Символічне уявлення про них розкривається через зображення Жовтого князя на картині незнаного майстра» [2, с. 38-39]. Але навіть це авторське пояснення не вичерпує всієї повноти і багатогранності цього місткого образу, який зловісною тінню проходить через увесь твір. Жовтий князь – «не що інше, як персоніфікація голоду. Жовтий – показник ненаситності, спустошеності, яка підсилюється тематичною лексемою князь, що утверджує зверхність, могутність, непоборність і повновладдя», – вважає Я. Орлюк [14, с. 35].

2.2. Багатоплановість змісту і тематика твору

За жанром «Жовтий князь» – роман, про що говорить сам В.Барка у своєму вступному слові «Від автора», доданому до першого видання твору в Україні.

О.Забарний з посиланням на О.Ковальчука вказує, що за жанровими ознаками роман «Жовтий князь» є сімейною хронікою, яка «невідворотно перетворюється в мартиролог» [7, с.32].

Щодо мартирологу, то з цим визначенням важко не погодитися. Але сімейною хронікою цей твір, на нашу думку, можна назвати лише з великою мірою умовності. Такою хронікою є роман У. Самчука «Марія», у якому життя героїні і її сім’ї показано від дня народження Марії до її смерті. У романі «Жовтий князь» В. Барки події відтворені за один рік. Це правда, що життя сім’ї Катранників зображене в хронологічній послідовності майже з дня в день. Члени родини, окрім Андрійка, умирають один за одним. Але їхніми очима ми бачимо сотні інших смертей. Швидше, роман – це хроніка голокосту, від осені 1932 до жнив 1933 року, а сім’я Катранників (як і село Кленоточі) – тільки модель, сімейний осередок, через сприйняття якого автор перепустив усі події жахливого голодомору.

Незвичайний цей твір і тим, що маючи ознаки реалістичного соціально-психологічного роману в класичному розумінні, він водночас є твором глибоко філософським і світоглядним, осяяним світлом глибинної української духовності.

Ґрунтовно розробляли цю тему Тодось Осьмачка в повісті «План до двору», Б. Антоненко – Давидович в оповіданні «Протеже дяді Васі», І. Рачада в драмі «Сповідь у світовому храмі», М. Руденко в поемі «Хрест».

Побіжно згадували велику трагедію віку, не вдаючись до глибокого аналізу подій, М. Стельмах («Дума про тебе», «Чотири броди»), О. Гончар («Прапороносці», «Людина і зброя»). Коли ця тема стала відкритою, з’явилися правдиві книжки про голодомор А. Дімарова («Самосуд», «Тридцяті»), А.М’ястківського («Одеса-мама»), науково – документальні дослідження Б. Хандроса «Мор», А. Маняка й Л. Коваленко «Голод –33» та інші.