| Головна » Статті » Зарубіжна | [ Додати статтю ] |
Способи римування. Цезура. Клаузула
|
Реферат на тему: Способи римування. Цезура. Клаузула Звучання вірша залежить не тільки від того, які рими за своєю природою, а й від того, як вони розташовані, які способи римування застосовує поет. Римування — особливість розташування рим у вірші, інтервал між ними. Розрізняють такі способи римування: 1. Суміжне або парне — коли римуються суміжні (сусідні) рядки парами. Таке римування умовно позначаємо: аа бб вв Наприклад: У місті, де ми не зустрілись, я знову а Блукаю з тобою, і нашу розмову а Корабликом діти пускають на воду б Вона запливає, відчувши свободу, б У погляд відкритий твого океану, в Де, може, і досі шукаєш кохану. в Де, може, мене пам’ятаєш і досі?.. г Заплутався вечір тоді у волоссі... г А ти розплітав мої коси невміло, д І мріяла я, щоб вони посивіли д На грудях твоїх, як сивіє світання, е Як гасне на небі зірниця остання е (Софія Майданська) 2. Перехресне римування — складніше, в ньому римуються кінцеві слова парних рядків з парними, а непарні — з непарними; воно найпоширеніше у сьогоденній силабо-тонічній версифікації. Схема: абаб. Наприклад: Я не скажу і в пам’яті — коханий. а І все-таки згадай мене колись. б Ішли дві долі різними шляхами. а На роздоріжжі долі обнялись. б (Ліна Костенко) 3. Кільцеве або охопне (оповите) римування — коли римуються перший рядок з четвертим, а другий — з третім. Два рядки з парними римами оповивають згори й знизу два рядки, які теж римуються між собою. Схема: абба. Згадати лиш, як дивно шелестить а Грудневий сад, занурений в світання. б Болить недоціловане кохання, б Вже стільки часу, а воно болить... а Клялась забути, а таки живе! в У метастази проростає нові. г Це світло невигойної любові г Через роки і відстані пливе. в (Ганна Костів-Гуска) Іноді в катрені спостерігається і неспароване римування, тобто коли в ньому римуються другий та четвертий вірші, а перший і третій залишаються без рим. Схема: абвб. Що тобі сниться ночами, а Як вітер і хлюпає дощ? б Визбируєш крихти пам’яті в З-посеред львівських площ? б Шукаєш ту диво-квітку, г Що так і не розцвіла? д Уже навіть важко згадати: е Була я чи не була? д (Ганна Костів-Гуска). 4. Тернарне римування — через два рядки. Схема: аа б вв б. Наприклад: На все є час і є пора, а Якщо то гра — то чесна гра, а А якщо ні — обличчям до болота. б Якщо минув любові час, в Якщо минув любові час, в Нехай мені залишиться свобода б (Леся Романчук) 5. Потрійне римування — рима охоплює три рядки, що стоять поряд. Схема: ааа. Наприклад: О, ні! а Являйся, зіронько, мені а Хоч в сні! а 6. Монорима або наскрізне римування (франц. monorime від грецьк. monos — один) — вірш, у якому всі рядки (більше трьох) охоплює одна рима. Схема: ааааа... Наприклад: Здається, часу і не гаю, а а не встаю, не встигаю! а Щодня себе перемагаю, а від суєти застерігаю, а і знов до стрічки добігаю, а і знов себе перемагаю, а і не встигати не встигаю, а і ні хвилиночки ж не гаю! а (Ліна Костенко) Окремі рядки у віршах можуть не римуватися з жодним іншим рядком. Вони звуться холостими. Є ще внутрішнє римування, коли кінець рядка римується з якимось словом з середини віршового рядка: Вже скосили грeчку, осінь недалeчко, місячна вуздeчка впала на поріг. І трава шепUче про небесні Uчі, що крізь далі нUчі сяйво шлють до ніг... А туман, де лyки, ломить білі рyки, глушить ночі звyки маревом густим. Тiні, тiні, тiні... Не дзвенять у сuні співи солов’iн і за вікном моїм. Пісню калинiву я складаю знUву, і з людьми розмUву серцем я веду... Тишина, ні рyху... Небо землю слyха, падають десь глyхо яблука в саду. (Володимир Сосюра). Моноримічно будуються часто вірші для дітей: Ой нумо, нумо а В зеленого шума, а А в нашого шума а Зеленая шуба. а (Дитяча пісенька). Найчастіше монорими вживаються у сатиричних та гумористичних віршах. ЦЕЗУРА. КЛАУЗУЛА Віршована мова багата на різні паузи, що підсилюють ритм і увиразнюють зміст. Крім міжслівних та логічних (на розділових знаках і між синтагмами), властивих і прозовій мові, тут є ще прикінцеві (паузи між рядками), емоційні (зупинки для підкреслення якогось слова при виразному читанні) та цезура. Цезура (лат. caesura — розтин, розріз, поділ) — пауза в середині рядка, що поділяє його на дві частини (піввірші). Цезура має ритмотворче значення — вона підсилює, підкреслює ритм і смислове — виділяє найважливіші слова, увиразнює висловлену думку. За своєю тривалістю цезура трохи коротша за міжрядкову паузу.Найчастіше цезура з’являється в багатостопних рядках. Вона може бути постійною, якщо стоїть у всіх рядках на одному й тому ж місці; рухомою, якщо вона є в кожному рядку, але в різних місцях; періодичною, якщо ритмічно з’являється через рядок або два. Клаузула (лат. clausula — закінчення) — заключна частина віршового рядка, починаючи з останнього наголошеного складу. Співзвучні клаузули утворюють риму. Залежно від місця наголосу розрізняють клаузули (як і рими): — окситонні (чоловічі) — з наголосм на останньому складі. Кінець рядка звучить твердо, уривчасто. Наприклад: Лине кроків дзвiн — перегуки мiн» (Володимир Сосюра); — парокситонні (жіночі) — з наголосом на передостанньому складі. Кінець рядка звучить м’якше, тепліше. Наприклад: Женою-трудівницею на пUлі — із піснею про волю у невUлі. (Максим Рильський); — дактилічні — з наголосом на третьому від кінця складі. Кінець рядка звучить плавно, лагідно, іноді тужливо. Наприклад: Рученьки терпнуть, злипаються вiченьки... З раннього ранку до пізньої нiченьки (Павло Грабовський); — гіпердактилічні — з наголосом на четвертому від кінця складі. Така рима часто сприймає додатковий наголос на останньому складі і тому звучить , як чоловіча. Наприклад: Як була я молодою преподUбницею, — повісила фартушину над вікUнницею. (Тарас Шевченко). Звичайно, якоїсь певної інтонації рими (і клаузули) створити самостійно не можуть — вони лише увиразнюють, посилюють основну авторську інтонацію. Рекомендована література: 1. Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Гром’як, Ю. І. Ковалів та ін. — К.: ВЦ „Академія”, 1997. 2. Ткаченко А. Мистецтво слова. — К.: Правда Ярославичів, 1998. 3. Волкова Т. С. Проблема жанра в лирике. — Львів: Світ, 1991. 4. Сидоренко Г. К. Як читати і розуміти художній твір. — К.: Радянська школа, 1988. 5. Безпечний І. Теорія літератури. — Торонто: Молода Україна, 1984. | |
| Переглядів: 580 | |
| Всього коментарів: 0 | |