| Головна » Статті » Зарубіжна | [ Додати статтю ] |
Режисерський аналіз драми І.Я.Франка “Будка ч.27”
|
Режисерський аналіз драми І.Я.Франка “Будка ч.27” “... Якщо твій батько вправною ковальською рукою влучав молотом по розпеченому залізі, то ти, друже куватимеш тепер вогнене слово і влучатимеш ним у людські серця..!” Іван Якович Франко знаходив справжніх друзів серед селянської та робітничої молоді. Помандрував до Борислава, зустрічав селян-заробітчан, що їх голод гнав на нафтові промисли, слухав розмови про тяжку працю, та кривди, які чинили підприємці-багатії, обдурюючи темних, знесилених людей. Ніби кров’ю свого серця поет виводились риси своїх героїв. ... За що мене в пута скували? За що мені воленьку взяли? Кому я і чим завинив? Чи тим, що народ свій любив? Думка поета, 21-річного хлопця, линула із-за грат далеко, до рідного краю, до омріяної волі. Зовсім молодий юнак згадував, як його заарештованого, гнали жандарми в літню спеку по такій кам’янистій дорозі, що повипадали нігті на закривавлених пальцях ніг. Це не один арешт. Через три роки, 24-літнього Франка заарештують ще раз. Гнівом наливалося чуле серце. Всім своїм гонителям нескорений поет відповідав Словом, де висловлювів свою переконаність у своїй правоті і моральній зверхності. Драма “Будка Ч.27” написана 37-річним Франком. Шлях, який поет пройшов – це обставини, в яких народилась п’єса. Відбиток усіх проблем, важкого життя Франка втілюється у подіях і героях драми. Це і втрата батьків в малолітньому віці, важке навчання в сільській школі, арешти, тюрма... Таке життя спіткало багатьох людей. Світ як і тоді, так і тепер поділений на Бідних і Багатих. Як дурили і ламали своє дане слово в часи Франка і так і сьогодення. Одне Слово, яке воно може бути? Словом можна воскресити, словом можна убити. Слово можна дотримати, слово можна зламати. Головний конфлікт драми “Будка Ч.27” – Слово правда, вірне і Слово-Брехня (не дотримане, зламане). Правдиве слово висвітлює Ксеня, яка застерігала Гната, парубка Зосі: “Любися з нею, а слова не ламай...” Героїня бориться та поборить іншу конфліктну сторону. Незламний дух Ксені, постане і в результаті зробить те, що має зробити. Слово-Брехня – (зламане слово) висвітлює Прокіп. Заможний, багатий і самотній. Який: “Угледів собі жертву, то буде довкола неї крутитися день і ніч, не спочине, доки не затопить пазурів у душу.” – Це Слова Ксені, яка застерігає Зосю від лиха, адже вона пройшла тяжкий шлях – це тюрма, шпиталь, жебрацтво, по вині Прокопа. Ці основні події передували виникненню основного конфлікту п’єси, до відкриття завіси. І зрештою це і є вихідна подія. Самотній Прокіп угледів Зосю. Маючи досвід, адже йому 45, підбиває клини до 18-літньої дівчини, яка має парубка Гната, яка віддала йому своє Слово. Прокіп розуміє і знає як Зосю приборкати. Адже колись на її місці була красива, чорноока Ксеня. Він просто дурить її, обіцяє половину свого маєтку – молодій, недосвідченій дівчині. Гармонія, що існувала порушується. Дії і вчинки однієї сторони провокують та визначають адекватні дії протилежної сторони – це і є початкова подія. Схвильована та зворушена Зося все розповідає Гнатові, своєму хлопцеві. Та наказує його, щоб не ламав свойого слова, щоб у майбутньому одружився з нею, бо якщо ні, то є Прокіп і його маєтки. Та з’являється Ксеня і отримує енергетичну перевагу. Вона розповідає про Прокіпа, і неодмінно хоче з ним зустрітись, щоб встановити Правду Слова. Поява старої, знедоленої баби, Ксені, яка 10 літ пробула в тюрьмі, - являється центральною подією, що і є причиною для фінальної події, як наслідку. Дві конфліктні смуги. – Це як Чорне і Біле. Одна із сторін долає протилежну. Настає розв’язання ідейної проблеми цілого твору. Слово – Правда – Ксеня, долає Слово – Брехня Прокопа. Згадаючи йому все: маленьке невинне дитя, тюрму, шпиталь, і той біль, який у її серці шарпав і клацав зубами, все її знедолене життя. Правда встановлена. Але є щось основне, що Іван Якович Франко у драмі хотів сказати – це головна подія. Причина всього, що відбулось. Усіх героїв драми об’єднує одне – це БЕЗВИХІДЬ: час, епоха, класова поділеність суспільства. Невже Ксеня не хотіла бути матір’ю, коли топила свою рідну дитину? Безвихідних ситуацій не буває кажуть! Коли людина має хоча б якусь опору, надію, віру, вона знайде вихід з ситуації. Ксені це ж нестосується, вона втратила віру в краще, світле, вона втратила надію і любов, а найгірше те, що залишилась одна – Без опори рідних. Чому людина молода, здорова, красива божеволіє? Безвихідь!? І.Я Франко казав так: “В нужді безвихідній, щоб жить, наймит життя, і волю власну, й силу за хліба кусник продає”. Ланцюгові події п’єси “Будка Ч.27” дають відповіді на всі питання. Це внутрішня причина, яка штовхає героїв саме на такі вчинки. Якщо згадати Зосю, яка і слухати не хотіла про заручини з Прокопом, лишень як сказано було про маєтки, вмить Зосю немов би хтось підмінив. Погодилась вийти заміж за Прокопа, тільки треба було, щоб Гнат зламав своє дане слово. Я думаю, якщо б не з’явилась Ксеня, то так би б і сталось. В п’єсі не має жодного персонажу, який був поза конфліктом. Вимальовується боротьба, яку ведуть між собою Ксеня, Гнат, та Прокіп, Зося і її батьки. Конфлікт виник тому, що протилежні прагнення персонажів зіштовхуються. Кожний із героїв хоче отримати своє: Зося і її батьки – маєтки Прокопа, Прокіп – іграшку і доглядальницю Зосю, Гнат – кохану, любу йому Зосю, Ксеня – помсту. Кожен хоче своє. Мотиви різні, різні героїв вчинки, а предмет конфлікту один – “Ціль”, “Мета”. Зламати слово Гната, дане Зосі. Прагнення основної групи до мети (Прокопа, Зосі, її батьків – дія п’єси. Дія, котру здійснюють Ксеня, Гнат (не дали зламати слово – це контрдія. Причина всього, що відбувається у п’єсі – це соціально-політична (ділення на класи “Бідні” і “Багаті”). Але ж основна проблема – це філософсько-духовна, яка існує і сьогодення. Не повага до себе, як особистості, продаватись за кусок хліба, маєтки, абсолютна деградація суспільства, духовне банкрутство. Перелічені причини ставлять великий хрест на людськім Слові, невже воно тепер має якесь значення? Ось про що йдеться у п’єсі – це відповідь на питання – це Тема. “Та сльози, ані жаль, ні біль пекучий тіла, Ані прокляття нас не відтягне від діла, І молота ніхто із рук не випускав”. Це присяга Франка, яка прозвучала українському народу “Наймиту”. Життєві негоди не вгасили полум’я поетової любові до людей, а навпаки ще більше гартували незламний дух Франка. Це авторське духовне відношення до предмету конфлікту і конфліктних сторін. Святе Слово Франка, яке дане народові – дотримане, незламне. Пройшовши тяжкий шлях, поет до послідніх дні своїх працював, писав драми, вірші для українських людей, щоб розбудити революційний дух волі. Люди, люди! Я ваш брат, Я для вас рад жити, Серця свого кров’ю рад Ваше горе змити. А що кров не зможе змить, Спалемо огнем то! Лише боротись – значить жить... Змінити на краще своє життя, повстати проти брехні, духовного банкрутства – це Ідея п’єси “Будка Ч.27” | |
| Переглядів: 1343 | |
| Всього коментарів: 0 | |