| Головна » Статті » Зарубіжна | [ Додати статтю ] |
Лікарі письменники
|
План 1. Біографія Юрія Дрогобича. 2. Юрій Дрогобич – перший дипломований лікар. 3. Життєвий шлях Григорія (Франциска) Скорини. 4. Лікар Григорій (Франциск) Скорина. Використана література. 1. Біографія Юрія Дрогобича ДРОГОБИЧ (Котермак) Юрій (бл. 1450 — 1494) — мислитель-гуманіст, астроном, астролог, медик, математик. Народився у Дрогобичі. Вчився у Краківському та Болонському університетах — найбільших у той час гуманістичних центрах Європи. Одержав ступінь доктора філософії та медицини у Болонському університеті, де протягом 1478 — 1482 рр. викладав математику й астрономію. У 1481 — 1482 рр. займав посаду ректора університету медиків та вільних мистецтв. Повернувшись до Кракова, працював професором медицини й астрономії в 1487 — 1494 рр. У Дрогобичі народився і, очевидно, одержав початкову освіту Юрій Котермак - відомий учений, педагог і письменник, ректор Болонського університету, професор Краківського університету, перший український автор друкованої книжки, що вийшла в Римі 1483 р. Наш земляк прибрав собі прізвище Дрогобич. Навчався у Львові, Кракові, Болоньї (Італія). В 1481 — 82 рр. — ректор Болонського ун-ту. Наприкінці 80-х рр. XV ст. викладав астрономію та медицину в Краківському ун-ті, де його учнями були славетний польський астроном Н. Коперник та відомий німецький гуманіст К. Цельтіс. Д. пітримував тісні зв’язки з багатьма гуманістами з різних країн, зокрема з італійським гуманістом Ф. Б. Калімахом та піонером кириличного друкарства Ш. Фіолем, видавничу діяльність якого підтримував. Помер видатний український учений 4 лютого 1494 року. 2. Юрій Дрогобич – перший дипломований лікар В 1450 році в Дрогобичі, в сім'ї бідного ремісника Михайла Доната, народився Юрій Котермак, який згодом став ще більш славетним лікарем. Юрко Котермак з дитинства вивчив спочатку латину, а потім італійську мову. З шістнадцяти років, залишившись круглим сиротою, став працювати перекладачем у генуезьких купців у Львові. З одним з караванів він побував у Криму, в Кафі (туди прибув генуезькою галерою з Акермана, а назад подорожував суходолом через Перекоп). На початку 1469 року обдарований юнак вступив до Краківського університету і вже у наступному році одержав там ступінь бакалавра вільних мистецтв, а у 1473 році - магістра. Після цього він дістався Італії (подолавши більшу частину відстані пішки) і вступив до найстарішого в Європі Болонського університету. З 1478 року викладав там астрономію, склав "Прогностик на 1478 рік" і написав трактат про сонячне затемнення в тому ж році. Пізніше надрукував книжку "Прогностична оцінка поточного 1483 року" (це була перша книжка, надрукована українцем). У цих творах містилось чимало географічних відомостей, зокрема, про східнослов'янські землі, Кримське ханство, Мангупське князівство Феодоро, Кафу, також згадується Москва - вперше у друкованій літературі. Автор обрав собі псевдонім Юрій Дрогобич - за назвою рідного міста. Отримавши в Болоньї звання доктора філософії, "магістр Георгіус з Русі" не залишив студентської лави, бо бажав прослухати повний чотирирічний курс медицини. На 1481-1482 навчальний рік його обрали ректором університету медиків і артистів. Отримавши звання доктора медицини, Юрій Дрогобич повернувся до Кракова і в 1488 р. у Краківському університеті читав курс лекцій з медицини (в цей час серед студентів був М. Коперник). В 1494 р. доктор філософії й медицини Юрій Дрогобич помер у Кракові. 3. Життєвий шлях Григорія (Франциска) Скорини Франциск Скорина жив і творив на ниві християнської освіти в епоху європейського гуманістичного Ренесансу (перша половина XVI в.). Він глибоко шанований в Білорусі. Його ім'ям названий головний проспект білоруської столиці, багато вулиць, учбові заклади країни. Орден Франциска Скорини – вища державна нагорода. Проте багато що в житті великого гуманіста дотепер покрите таємницею. Декілька сторіч дослідники вивчають загадку його особи, намагаються відтворити етапи життя і творчості видавця і коментатора першої друкарської Біблії на старобілоруській мові, адресованої не тільки білорусам, але і всім східно-слов'янським народам. Його Біблія вийшла раніше німецької, виданої Мартіном Лютером. Скорина майже на півстоліття випередив польських і російських видавців. Але і сьогодні життєпис великого просвітителя позначений тільки пунктирно. Невідомі точні дати його народження і смерті, місце поховання, вельми суперечливі відомості про віросповідання. Адже пошуки вели десятки допитливого розуму, оскільки значення діяльності Скорини для розвитку європейської писемності важко переоцінити. Білоруський просвітитель і першодрукар Франциск Скорина народився, по його ж виразу, в «славному місці Полоцьку», в купецькій сім'ї. Щодо дати народження більшість дослідників схиляється до 1490 р., саме він був визначений при святкуванні 500-річчя з дня народження першодрукаря. 1990 р. було оголошено ЮНЕСКО роком Скорини. Обгрунтуванням даної версії служить достовірний факт, що в 1504р. Скорина поступив в університет польського міста Краків на факультет вільних мистецтв, куди приймали після досягнення 14 років. Знайдені більше ста років тому акти засвідчили, що через два роки він був удостоєний вченого ступеня бакалавра. За деякими даними, досить солідна на ті часи освіта дозволила хлопцеві стати секретарем короля Дакиі (провінції на території Румунії). Матеріально хлопець не мав потреби: батько торгував хутровиною і шкурами по всій Європі, а після його смерті справа перейшла до старшого сина Івана. Через декілька років Франциск опинився в Італії, де в 1512 р. після здачі іспитів при Падуанському університеті одержує звання доктора медицини. Збереглися записи протоколу іспиту, де, зокрема, мовиться: «Він проявив себе так похвально і чудово під час строгого випробування, висловлюючи відповіді на поставлені йому питання і відкидаючи висунуті проти нього докази, що дістав одностайне схвалення всіх присутніх учених без виключення і був визнаний володіючим достатніми знаннями у області медицини». Пізніше він сам себе іменуватиме: «у науках і ліках вчитель», «в лікарських науках Доктор», «вчений» або «вибраний чоловік». 4. Лікар Григорій (Франциск) Скорина Близько 1521 р. Скорина повернувся на батьківщину і заснував у Вільне першу східно-слов'янську друкарню. Вже наступного року він видає «Малу подорожну книжку», де об'єднує Псалтир, тексти церковних служб і гімнів і астрономічний церковний календар. У березні 1525 р. там же Скорина випустив «Апостол» («Діяння і послання апостолів»). Цією книгою через 40 років почали в Москві російське книгодрукування Іван Федоров і Петро Мстиславець – уродженці Білорусі. Майже десять років Скорина суміщає посади секретаря і лікаря на службі у віденського єпископа – позашлюбного королівського сина. Одночасно займається видавничою справою, допомагає брату в торгівлі. Ф. Скорина багато подорожує. Він навідується у Віттенберг до засновника німецького протестантизму Мартіну Лютеру. Якраз в цей час (1522–1542 рр.) засновник лютеранина перекладав німецькою мовою і видавав протестантську Біблію. До того ж він був доктором теології, а Скорина глибоко цікавився соціально-правовими і етичними проблемами в контексті біблійного навчання. Проте зближення між ними не відбулося. Більш того, Лютер запідозрив в білоруському першодрукарі католицького місіонера і покинув місто. Не дивлячись на це в їх долях багато схожого. Мартін Лютер, видавши протестантську Біблію на німецькій мові, фактично канонізував його. Те ж саме можна сказати про роль Франциска Ськоріни у формуванні білоруської мови. Безперечний вплив його книг і на російську мову. Зразково в той же час, коли Ф. Скорина відвідував М. Лютера, він побував в Москві з просвітницькою місією. Ймовірно, він запропонував свої послуги як видавець і перекладач. Проте за наказом московського князя був вигнаний з міста. Привезені їм книги публічно спалили як єретичні, оскільки вони були видані в католицькій країні. Не викликає сумніву, що деякі з них все ж таки збереглися. Але вплив білоруса Ф. Скорини на формування російської мови в більшій мірі відбувся пізніше – за допомогою видання книг в московії І. Федоровим і П. Мстіславцем, які використовували в своїй роботі праці співвітчизника. Незабаром Ф. Скориіна на запрошення останнього магістра Тевтонського ордена прусського герцога Альбрехта відвідує Кенігсберг. Але в цей час у Вільне під час пожежі, що знищила дві третини міста, згоріла друкарня Скорини. Довелося, не дивлячись на гнів герцога, повертатися. Драматичні події на цьому не закінчилися. Під час пожежі загинула його дружина. Роком раніше помер старший брат. Його кредитори, польські «банкіри», пред'явили боргові претензії Франциску, і він опинився у в'язниці. Правда, через декілька тижнів королівським указом був звільнений, узятий під королівську опіку і юридично прирівняний до шляхетському (дворянському) стану. Монарх видав йому спеціальний привілей: «Хай ніхто, окрім нас і спадкоємців наших, не може притягувати його до суду і судити, якою б ні була значній або незначній причина його виклику в суд…». Видавнича і просвітницька діяльність не принесла Ф. Скорині дивідендів, швидше виснажила його первинний капітал. Після смерті свого покровителя – віленського єпископа – Франциск відправляється до Праги. Він поступає садівником до короля Фердинанда I Габсбургу, який пізніше стане імператором Священної Римської Імперії. Можна задатися питанням: що за незвичайне перетворення лікаря і видавця в садівника? Швидше за все, Ф. Скорина був ботаніком-садівником. У ті часи медична освіта включала і пізнання у області ботаніки. За деякими даними, Скорина в Празі спеціалізувався на розведенні цитрусових і трав для лікування. Збереглося листування чеського короля з своїм секретарем, з якої з'ясовується, що «італійський садівник Франциск» (так називали там Ф. Скорину) служив у нього до липня 1539 р. Саме тоді король удостоїв його прощальної аудієнції. Через 13 років Фердинанд видав грамоту, в якій повідомлялося, що «доктор Франтішек Русявий Скорина з Полоцка, який колись жив, наш садівник, в цьому королівстві Чеському був чужоземцем, зійшов на вічний спокій і залишив після себе сина Сімеона Русява і певне майно, папери, гроші і інше, йому що належить». Король наказав всім службовцям держави допомагати сину Скорини при отриманні спадку. Архіви свідчать, що Сімеон успадковував і професію батька: був практикуючим лікарем і садівником. Про те, ніж «Франциск із славного місця Полоцка» займався перед смертю і чи повернувся він до видавничої справи, історія умовчує. Використана література 1 Зданевич Б. Каталог інкунабул. — Київ, — 1974; Кестнер И. Иоганн Гутенберг. — Львов, 1987. — С. 9, 69. 2 Album Studiosorum Universitatis Cracoviensis. — Cracoviae, 1887. — Vol. 1. — P. 103. 3 Ольховий Я. Навколо славного імені // Рад. слово. — 1988. — 13 трав. 4. Karbowiak A. Studia statystyczne z dziejуw Uniwersytetu Jagielloсskiego // Archiwum do dziejуw literatury i oњwiaty w Polsce. — Krakуw, 1910. — T. 12. — S. 79. 5. Баварська державна бібліотека у Мюнхені, рукопис clm, 647. 6. Бібліотека Арсеналу (відділ Національної бібліотеки в Парижі), рукопис III, 50. 7. Державний архів у Мілані, архів Вісконті — Сфорца, картон 1569, арк. 2 — 4. 8. Докладний опис книги подано у зведеному каталозі інкунабул (Gesamkatalog der Wiegendrucke. — 1938. Bd. 7. — № 9060). Див. також: Ісаевич Я. Юрій Котермак з Дрогобича і його книга // Бібліотекознавство і бібліографія. — 1969. — №7. | |
| Переглядів: 1546 | |
| Всього коментарів: 0 | |