Зміст 1 Історія тексту 2 Наукові експертизи Велесової Книги 2.1 Перша експертиза 2.2 Друга експертиза 3 Аналіз Велесової книги 3.1 Графіка 3.2 Палеографія 4 Прихильники та противники справжності ВК 4.1 Прихильники справжності ВК 4.2 Противники справжності ВК. 5 Інші дерев’яні письмові пам’ятки. 6 Посилання Велесова Книга (Книга Велеса, Влес книга, Veles Book) — за однією з версій найдавніша слов’янська писемна пам’ятка, а за іншою версією — фальсифікація XIX—XX ст. Велесова книга це збірник молитов, легенд, оповідань про давню слов’янську історію. Була написана (чи то зведена воєдино з декількох менших текстів) на дерев’яних дощечках ранньою кирилицею, різними авторами у різний час у кінці IX — на початку X ст. (якщо є оригіналом), в Поліссі. Події, що описані у ВК охоплюють період приблизно від 7 ст. до н. д. до кінця IX ст. н. д. Назва книги пов’язана з іменем слов’янського бога Велеса. Останнім часом отримало розвиток неоязичництво, в якому ВК вважається святим письмом (волховником). Історія тексту Велесова книга була знайдена у 1919 році полковником білої армії Алі Ізенбеком у розгромленій поміщицький садибі Великий Бурлук на Харківщині. Текст ВК був надряпаний чи випалений на березових (за іншими даними дубових) дощечках розміром 38 на 22 см, товщиною до 1 см; вони були нанизані на ремінець. У 1925 році Ізенбек оселився у Брюсселі, де познайомився з Юрієм Петровичем Миролюбовим — білоемігрантом з України. За освітою Миролюбов був інженером-хіміком, але дуже цікавився слов’янськими старожитностями. Подальша доля Велесової Книги тісно пов’язана саме з цією постаттю. З 1925 р. по 1939 р. Миролюбов переписував текст ВК. Ізенбек не дозволяв виносити дощечки зі свого приміщення та відхилив пропозиції бельгійських вчених, які хотіли займатися вивченням дощечок. Миролюбову вдалося зробити лише одне якісне фото та й то не з оригіналу а з прорисів 16 дощечки, яке й дало назву книзі (текст цієї дощечки починається словами: «Влес книгу сію»). Окрім Миролюбова дощечок ВК ніхто не бачив. У 1940 р. в Брюссель прийшли німці, а в у 1941 р. помер Алі Ізенбек. Подальша доля дощечок невідома. У 1954-59 рр. частина ВК була опублікована в журналі «Жар-птица» в Сан-Франциско. Редактор журналу А. А. Куренков отримав тексти ВК від Миролюбова. Після цього дослідженням ВК почав займатись М. Ф. Скрипник, який також отримав копії переписаних Миролюбовим текстів. Він опублікував тексти ВК в Канаді, у 70-х роках 20 ст. Саме це видання Скрипника вважається найбільш повним та точним. Наукові експертизи Велесової Книги Перша експертиза За посередництва Мельбурнського університету (Австралія) емігрант з Києва С. Лісний в кінці 50-х рр. надіслав до Академії наук СРСР і Слов’янського Комітету свої статті про ВК і фотографію прорисів 16-ої дощечки, закликавши спеціалістів визнати важливість вивчення «дощечок Ізенбека», в яких він бачив оригінал давньоруського рукопису ІХ ст. Але С. Лісний не зробив ні палеографічного, ні лінгвістичного аналізу тексту, а його міркування мали лише загальний оглядовий характер. Він підкреслив, перш за все, оригінальність і неповторність як техніки написання ВК, так і її змісту. На його думку, виготовлення дерев’яних книг — особливе мистецтво. І фальсифікатор не наважився би на таку підробку, та ще й в обсязі понад три друковані аркуші; алфавіт своєрідний, схожий на кирилицю, але без грецизмів; мова теж неповторна, але в усьому має чіткі слов’янські форми; вражають й історичні знання авторів. На початку 1959 року С. Лісний отримав з Москви відповідь, що ВК — підробка. Експертний висновок Академії наук СРСР про ВК, як підробку, був підготовлений палеографом Лідією Петрівною Жуковською. Відзначивши, що палеографія накреслень досить давня, докирилівська, вона все ж зауважила, що вимова звуків, окремі морфологічні риси «свідчать про явища, співіснування яких, з погляду сучасного слов’янського мовознавства, абсурдне». Тобто в тексті д. 16 було зафіксовано немало таких форм, які виникли в слов’янських мовах пізніше ІХ ст. На цій підставі і був зроблений висновок про підробку. Згодом, аналізуючи результати цієї експертизи, С. Лісний дещо змінив свою позицію і зауважив, що пам’ятка могла дійти до нас в більш пізніших копіях, як і майже всі інші давньоруські пам’ятки. Але і ця думка не була взята до уваги в наукових колах. Друга експертизаНовий етап у дослідженні ВК розпочався з публікаціями Олега Вікторовича Творогова, який опрацював матеріали по ВК, надіслані в Інститут російської літератури Борисом Ребіндером (Франція). Це були тексти з архіву Ю. Миролюбова, надруковані М. Скрипником в українських виданнях Лондона та Гааги. О. Творогов не повертався вже до тексту д.16, лише зазначив, що лінгвістам (тобто Л. П. Жуковській) виявилося достатнім і незначного уривку тексту, щоб серйозно й обґрунтовано сумніватися в автентичності «Влесової книги». Він робив вже аналіз всього тексту, але доволі поверхневий, з тієї причини, що, як він сам зазначив, висновки очевидні і при поверхневому аналізі тексту. Він також прийшов до висновку, що ВК фальсифікат, також на основі морфології та фонетики пам’ятки, як і Л. П. Жуковська. Думка, про те, що це більш пізніша копія була також не врахована, пояснивши це тим, що якби пам’ятка була переписана у 16-17 ст., то вона неодмінно була б переписана на папері, а не на дощечках. З кінця 80-х. років 20 ст. дослідженням ВК почав займатись український вчений — Борис Яценко, який намагався опонувати Творогову та Жуковській і доводивши те, що ВК не фальсифікат. Морфологічні та фонетичні недоліки тексту він пояснював тим, що до рук Ізенбека потрапила копія кінця 17 ст., яка в свою чергу була зроблена з копії 15 ст. Аналіз Велесової книги Графіка Л. П. Жуковська, розглянувши графіку Велесової книги, зазначила, що алфавіт близький до кирилиці, але відсутні літери, які позначають носові голосні, а також літери ч, и, ъ, ь, ю. Немає й специфічних букв грецького алфавіту. У тексті фотокопії прорисів 16-ї дощечки використано 27 букв, причому, нема жодної специфічної грецької літери. Порівнявши абетку Велесової книги з абеткою з софійського собору, датованою 9 ст., а також з новгородськими абетками 11-13 ст. можна зробити висновок, що абетка Велесової книги молодша за софійську абетку, але старша за новгородські абетки. Отже графіка Велесової книги датується кінцем 9 — початком 10 ст. Потрібно зазначити, що у софійській абетці 4 слов’янських літери, в абетці Велесової книги — 9, в новгородській абетці 11 ст. — 12, а в новгородській абетці 13 ст. — 14, в повній кирилиці — 19. Палеографія Текст Велесової книги написаний так званим «підвішеним» письмом, в якому букви ніби підвішуються до лінії рядка, а не розташовуються на ній. Схоже на це у «Київські глаголичні листки» на кількох аркушах літери вирівнюються по верхній лінії. Суттєвою різницею є те що Київські глаголичні листки на відміну від Велесової книги написані глаголицею. У тексті порівняно добре витримана сигнальна лінія, що проходить у всіх знаків по середині їхньої висоти. Букви Р, Х, ять розташовані в рядку і не виходять за міжрядкові поля. Буква Щ у деяких випадках теж розміщена в рядку. Древніми є симетричне Ж і буква М з овалом, який провисає до середини висоти букви, що зближує її з відповідною буквою в написі царя Самуїла 993 р. Накреслення букви Д відповідає грецьким уставним формам. Накреслення букви С схоже з латинським S. Накреслення літери Н з горизонтальною лінією. Накреслення літери Л схоже на грецьке лямда і зустрічається також в ранніх болгарських пам’ятках (наприклад напис на могилі Мостича). Дуже цікаве накреслення літери, що позначала обидва редукованих: вона зображається як О з двома «рогами» зверху (так інколи зображалась потім літера ОУ), ця графема також використовувалась з І для позначення літери Ы. Таке накреслення для позначення редукованих зустрічається на давньоруських монетах кінця X ст. Прихильники та противники справжності ВК Прихильники справжності ВК Можна скласти достатньо солідний список учених, які відстоюють автентичність ВК: доктор філологічних наук, академік Ю.К. Бєгунов (Москва); професор Міланського і Белградського університетів, співробітник Інституту ранньослов’янських досліджень у Лондоні Радивой Пєшич, переклад сербохорватською мовою якого був виданий у 1997р. у Белграді; професор, доктор філологічних наук Радоміл Міроєвіч; професор Володимир Шаян; академік, доктор історичних наук, професор Петро Панченко; доктор філологічних наук, професор Олесь Білодід доктор філологічних наук, професор Григорій Клочек; доктор філологічних наук, професор Василь Яременко; професор-філолог Іван Ющук; філолог-перекладач Борис Яценко; письменники Валерій Шевчук, Володимир Коломієць, Микола Костенко, Микола Карпенко; філолог сходознавець-санскритолог Степан Наливайко, кандидат філософських наук Галина Лозко. Потрібно зазначити, що в Україні ВК включена до програми з української літератури для середніх та вищих навчальних закладів. Противники справжності ВК.Противники справжності ВК вважають її або підробкою Сулакадзєва А. І. початку 19 ст. (Л. П. Жуковська), або творчістю самого Миролюбова (О. В. Творогов). Окрім зазначених вище д.ф.н. Творогова О. В. та Жуковської Л. П. фальсифікацією ВК вважають цілий ряд вчених: лінгвіст і джерелознавець, спеціаліст у області давнослов'янських мов А. А. Алєксєєв, член-кореспондент РАН В. І. Буганов, академік Б. А. Рибаков, історик Н. Н. Данилевський, дослідниця слов'янської писемності І. В. Уханова, історик та архівіст, член РАН В. П. Козлов, автор дисертації ""Велесова книга" у світлі історіографії фальсифікацій та видавничої практики ХХ століття" В. А. Соболев, Ф. П. Філін, д.ф.н. Грабович Григорій, Г. П. Півторак, Л. Шульман, І. Лучук, історик і академік НАНУ Петро Толочко, журналіст Юрій Рудницький (ст. "Містифікатори мимоволі", http://www.dt.ua/3000/3150/56306/) та інші. Інші дерев’яні письмові пам’ятки. В Кореї відомі тексти, які звуться Трипітака Кореана. Вони написані на 80 тисячах дерев’яних табличок в 13-му столітті. Античні воскові таблички Новгородські берестяні грамоти. Новгородський кодекс (кінець 10 ст.) Посилання Публікація О. В. Творогова у ТОДРЛ. Статті вчених-лингвістів про Влесову книгу. Велесова книга: переклад Б. Яценка. Статті з книги: Что думают ученые о "Велесовой книге". Стаття Б. Яценка про Велесову книгу Сайт перекладача Велесової книги Н. В. Слатіна. Фрагмент книги Уханової. Стаття Г. Лозко про Велесову книгу. Стаття Г. Грабовича про Велесову книгу. Стаття Л. П. Жуковської про Велесову книгу. Стаття А.А. Тюняева "Детектив о Велесовой книге" (рецензия на статтю Л.П. Жуковської). Григорій Клочек. Світ "Велесової книги". Стаття А.А. Тюняева "Почему Библия против Велесовой книги?" Стаття А.А. Тюняева "Правда о Велесовой книге" (рецензия на статтю Л.П. Жуковської и Б.А. Рыбакова). Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.