| Головна » Статті » Українська Література | [ Додати статтю ] |
Українські видавництва
|
Реферат Українські видавництва В будь-якому підручнику з літературознавства можна знайти твердження про те, що в літературі ХХ сторіччя ми стали свідками явище, яке називають «смертю автора». Одночасно ми бачимо інше явище, яке назвемо «народженням видавництв». Всюдисуща комерціалізація сягнула й літератури. Літературний простір перетворився на ринок, гравцями якого є зовсім не письменники. За їх плечами видніється щось більше. Мова, зрозуміло, йде про видавництва. Інший загальновідомий факт – українську літературу комерціалізація зачепила поки не дуже сильно (принаймні, в порівнянні з іншими галузями культури). Видання власне української книги здійснюється загалом на голому ентузіазмі, а про шалені прибутки мова взагалі не ведеться. Хоча тут і слід зробити обмовку: радше «мова не велася». Бо є вже багато прецедентів хорошої, української та ще й комерційно успішної книги. Ми вирішили зробити невеликий огляд українського книговидавництва. Вибір «героїв» був зумовлений суто суб’єктивними чинниками – що читаємо, про те й говоримо. Інформацію про видавництва взято з їх офіційних сторінок та засобів масової інформації. 1. ЛІЛЕЯ-НВ Засноване в місті Івано-Франківську у 1995 році при Українській скаутській організації «Пласт». Видає пластову літературу, а також спеціалізується на сучасній українській літературі. Серед авторів видавництва: Юрій Андрухович, Тарас Прохасько, Олег Лишега, Юрій Покальчук, Юрко Іздрик, Ігор Римарукта та інші. Видаються також книги менш відомих, але не менш цікавих авторів, молодих письменників початківців. «Лілея-НВ» неодноразово отримувала нагороди в різних номінаціях під час найпопулярнішого в Україні Форумі видавців у Львові (1997 р. - за роман Андруховича «Перверзія», 1998р. - за «Малу українську енциклопедію актуальної літератури. Плерома», 1999 р. - за альманах про сучасне візуальне мистецтво і культуру «Кінець кінцем», 2003 р. - три перших місця за книги «Мислителі німецького Романтизму», збірку поезій Олега Лишеги «Снігові і вогню» і серію інтерв\'ю «Інший формат», друге місце за альбом «Наш Станиславів»), у 2003 році видавництво посідло третє місце в абсолютному рейтингу видавництв України. 2. Літературна агенція «ПІРАМІДА» Літературна агенція «Піраміда» працює в різних сферах, однак видавнича справа є одним із його пріоритетних завдань. Про це свідчить зокрема той факт, що за останні два роки воно видало понад 200 книжок Серед його авторів – відомі літератори: Юрій Винничук, Марія Матіос, Юрій Андрухович, Ірен Роздобудько, Богдан Жолдак, Є. Пєшковський, В’ячеслав Медвідь та ін. Багато книжок виходять у серіях: «Fest-проза», « Fest-поезія», «Fest-есеїстика», «Приватна колекція», «Готика», «Мітологія», «Час Львова». Також «Піраміда» видає книжки переможців літературного конкурсу «Коронація слова». 3. АСТРОЛЯБІЯ Ще одне львівське видавництво з досить цікавим спектром видань. З одного боку видавництво спеціалізується на виданні філософських творів: як якісних перекладів праць мислителів (наприклад, Фрідріха Ніцше чи Юргена Габермаса), так і підручників з філософських дисциплін. Іншою гранню його діяльності є видання українською творів Джона Рональда Руела Толкіна. «Астролябія» започаткувала кілька справді грандіозних видавничих проектів. Йдеться насамперед про видання повного зібрання творів Фрідріха Ніцше у п’ятнадцяти томах. Таких закидів не було поки що ніде на всьому пострадянському просторі. В планах також видати «Сумму теології» Томи Аквінського та збірку творів Хосе Ортеги-і-Гасета. Те саме стосується і «батька» високого фентезі – читачі вже можуть прочитати «Володаря перснів» українською, проте Олег Фешовець (власник видавництва)на досягнутому зупинятися не збирається – готуються до друку «Гобіт» і навіть «Діти Гуріна» українською мовою. Щоправда, більшість із цих проектів так і залишається на стадії розробки або в планах. Не будемо міркувати про причини такого стану речей, однак згадаємо, що зараз «Астролябія» займається ще й виданням літературно-мистецького журналу «PROVOCATIO», презентація якого має відбутися найближчим часом. Серед завдань цього «журналу-книги» ні багато ні мало – «спроба реанімації мистецтва в україномовному просторі, намагання повернути йому вагомість та припинити нівеляцію». Щоправда, у передмові до пілотного випуску журналу, прикладів втраченої вагомості та набутої нівеляції не вказано. Що з цього вийде, покаже час... 4. ФАКТ Приватне видавництво, що існує на видавничому ринку з 1997 року. Сфера його діяльності: художня література (класична та сучасна, вітчизняна та перекладена), літературознавчі студії, мистецькі дослідження. Видання художньої літератури виступає одним із пріоритетних напрямків діяльності видавництва. Серед авторів бачимо Оксану Забужко, Ігоря Калинця, Василя Стуса, Василя Герасим’юка, Олександра Ірванця, Василя Слапчука, Марину Соколян, Настю Байдаченко. Серед перекладеної літератури уваги заслуговують романи Джонатана Сафрана Фаера, Уладзімера Арлова, Василя Бикова, Маргарит Дюрас та інших всесвітньовідомих авторів. Також багато літератури видається в серіях «Exceptis excipiendis» (знакові для сучасного літературного процесу твори, які не є «попсовими», однак зорієнтовані на масового читача), «Містами» (куди входять «топоцентричні» художні прозові тексти, де місто, у якому відбуваються події твору, має принципове значення) і звісно ж «Висока полиця» – це видавничий гуманітарний проект, в якому представлені взірці української критичної думки, есеїстики, літературознавства, мистецтвознавства, всього прошарку гуманітарних наук. 5. КНИЖКОВИЙ КЛУБ «Книжковий Клуб», який з'явився в 2000 році, як мережа розповсюдження книг поштою. У серпні 2004 року увійшов до складу найбільшого європейського медіаконцерну «Direct Group Bertelsmann». Відтоді важливим напрямом у роботі Клубу стала видавнича діяльність. На сьогодні видано понад 500 творів найпопулярніших авторів з України, Росії, Англії, США та Німеччини, загальним накладом понад 15000000 проданих примірників. 35% від загальної кількості книжок, реалізованих Клубом, складають книжки власного виробництва. Нас насамперед цікавить діяльність «Книжкового Клубу» у сфері видання книжок українських письменників. Серед авторів видавництва Любко Дереш, Ірена Карпа, Сергій Пономаренко, Юрій Винничук, Василь Шкляр, В. Кожеляко, О. Ковалевський, Євгенія Кононенко, Ірен Роздобудько, Марина Медникова, Дмитро Панцир, Алла Серова та ін. Іншим пріоритетом у роботі видавництва є видавничий проект «Світові бестселери – українською». В його рамках видаються кращі твори зарубіжних авторів українською мовою. На даний момент читачі мають змогу прочитати ознайомитися з творчістю Елізабет Костова, Дена Брауна, Раймонда Коурі, Стівена Кінга, Даніели Стіл та ін. 6. ФОЛІО Це видавництво існує вже більше десяти років і є одним із мейджорів українського книговидавництва. Про це красномовна свідчить статистика – в період із січня по листопад минулого року було видано 234 книги, 103 з яких – українською. «Фоліо» має досить широкий спектр видань Видавництво розробило і підготувало до друку 76 книжкових серій. Видавнича програма базується на прагненні презентувати українському читачеві різні літературні течії, творчість письменників всесвітньо відомих, але не знайомих нашому читачеві, класичну всесвітню та вітчизняну літературу, сучасні прозу та поезію, детективи, учбову та довідкову літературу тощо. Видавництво «Фоліо» відновило в Україні систему продажу й розсилу книжок поштою. «Книга – поштою» успішно функціонує в Україні вже більше шести років. Серед українських авторів, яких видає «Фоліо», є і класики сучасної української літератури (на кшталт, Юрія Андруховича, Павла Загребельного, Романа Іваничука, Юрія Мушкетика та ін.), і молода генерація українських письменників (Таня Малярчук, Світлана Поваляєва, Сергій Жадан, Ірена Карпа, Любко Дереш). Також у «Фоліо» видаються письменники більш популярних жанрів (Андрій Курков, Світлана Зоріна, Лада Лузіна). Перекладацька діяльність «Фоліо» також заслуговує на похвалу. Чого варті лишень переклади Мілорада Павіча та Патріка Зюськінда. 7. А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА Фактично перше дитяче видавництво незалежної України. Засноване в 1992 році поетом Іваном Малковичем. Зараз це одне з найбільш успішних видавництв країни — авторські права на його продукцію придбали видавництва 18 країн світу. За більш як 15 років існування видано близько 100 книг загальним накладом понад 3 млн. примірників. Спеціалізується на виданні дитячих книжок виключно українською мовою: однією з найбільш успішних і вдалих стала публікація перекладу світового бестселеру «Гаррі Поттер». Видання семи книг про хлопчика чарівника поставило ряд рекордів у вітчизняній видавничій справі. По-перше, загальний наклад книжок серії сягнув позначки в 1000000 примірників. По-друге, всі переклади було здійснено раніше, ніж в Росії (безпрецедентний факт який не повторювався з часу видання «Хрещеного батька»), а переклад останньої частини ще й виявився першим в світі. Отже, можна з впевненістю говорити про те, що діяльність видавництва Івана Малковича встановила нові стандарти в українському книговидавництві. Окремо слід сказати кілька слів про ілюстрації до книг видавництва, автором яких є Владислав Єрко. Завдяки їм «А-ба-ба-га-ла-ма-га» отримала багато нагород на міжнародних та українських конкурсах. 7. ЛІТОПИС «Маленьке, але горде» львівське видавництво, яке виконує справді титанічну роботу. Твори, які вони перекладають і видають надзвичайно важко назвати «мейнстрімом», але ще важче не погодитися з тим, що вони справді потрібні. Загалом «Літопис» видає літературу, яка вписується в поняття «класика». Тут і «Зів’яле листя» Івана Франка, твори Кнута Гамсуна, Віслави Шимборської, Леопольда фон Захер-Мазоха, антологія української поезії ХХ століття «Сто років юності» та багато інших. Щодо більш сучасних авторів, то «Літопис» регулярно видає книги Андрія Содомори. Завдяки цьому видавництву ми маємо змогу прочитати «Маятник Фуко» та «Роль читача» Умберто Еко українською. Те саме стосується і Юстейна Ґордера. Особливо слід відзначити їх працю на ниві інтелектуальної літератури з розряду «маст хев». Тут і «Український футуризм (1914-1930)», «Історія европейської ментальності» (за редакцією Петера Дінцельбахера), «Homo legens: читання як соціо-культурний феномен» Марії Зубрицької, збірник «Ідея університету» та «Антологія літературно-критичної думки ХХ ст». Та й перекладів українською Мартіна Гайдеґґера до них я не бачив. Одним словом, однозначно «маст хев»! 8. КАЛЬВАРІЯ Це львівське видавництво було створене в 1991 році і першопочатково спеціалізувалося на виданні спеціалізованої літератури. Першим власним видавничим проектом була книжка «Хто є хто в європейській та американській політології. Малий політологічний словник» (1995). Після цього було видано ряд книжок політологічної та соціологічної тематики. Першою художньою книжкою виданою «Кальварією» була збірка поезій Грицька Чубая «Плач Єремії» (1999). Того ж року журі Форуму видавців оцінило цю невелику книжку вище ніж дев’ятитомник Василя Стуса. Мабуть, саме це визначило напрямок подальшої діяльності видавництва – вже у 2000 «Кальварія» започатковує першу книжкову серію художньої літератури. На цій ниві «Кальварія» справді вдалося досягнути багато. Зокрема було видано твори Тараса Прохаська, Юрка Іздрика, Леся Подерв’янського, Сергія Жадана, Ігоря Римарука, Василя Герасимюка, Богдана Жолдака, Костянтина Москальця, Василя Шкляра, Юрка Покальчука та багатьох інших актуальних українських письменників. З’являється у видавництві і «молода кров», що тече у венах Ксені Харченко, Галини Логінової, Любомири Княжич, Тетяни Вінокурової-Садиченко. Окремо слід згадати той факт, що саме «Кальварія» відкрила широкому загалу «диво-хлопчика» української літератури – Любка Дереша. Його «Культ» став бестселером в Україні. А навесні 2005 «Культ» виходить польською і з’являється в усіх найбільших книгарнях Польщі. Влітку виходить сигнальний примірник роману німецькою мовою в одному з найбільших німецьких видавництв і завершуються переговори щодо видання книжок Дереша в Італії та Сербії. Саме тому так багато розмов точилося, коли Дереш покинув «Кальварію» – мовляв, для видавництва тепер настануть чорні дні. Однак нічого подібного не сталося, а «Кальварія» ще й опанувала для себе цілком нову нішу перекладної літератури. В зв’язку з цим видавництво навіть провело кілька резонансних антипіратських кампаній, щоб підтвердити своє виключне право на видання «Механічного апельсину» Ентоні Берджеса та виключні права на видання книжки «Маленький принц» українською мовою від культового французького видавництва «Gallimard» (приблизно у той самий період власник видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га» Іван Малкович шкодував про те, що «Кальварії» вдалося викупити права на цю книгу швидше). Уваги заслуговує також повне видання роману Франсуа Рабле «Ґарґантюа та Пантаґрюель», вперше перекладеного зі старофранцузької. Такого видання не має жоден з наших найближчих сусідів – ані Росія, ані Польща. Іншою гранню перекладацької діяльності «Кальварії» є більш спеціалізована інтелектуальна література призначена для більш вужчих інтелектуальних кіл. Тут можна просто перерахувати авторів, щоб не вдаватися до зайви подробиць: Жан Бодріяр, Семюел П. Гантінґтон, С’юзен Зонтаґ, Даніель Бовуа, Нейл Смелзер та Моріс Бланшо. Минулого року видавництво почало опановувати новий для себе ринок. «Кальварія» тепер надаває пакети ліцензій на створення аудіокнижок, результатом чого став масштабний проект компанії «CD Сom-Україна» з назвою «Сучасна українська літуратура», в рамках якого за ліцензією видавництва «Кальварія» вийшли аудіокнижки Тетяни Винокурової-Садиченко, Любка Дереша, Василя Шкляра, Василя Кожелянка, Алли Сєрової, Ірен Роздобудько. 9. СОФІЯ Як вказано на офіційному сайті видавництва, фактичною датою заснування слід вважати грудень 1991 року, коли було підписано до друку маленька книжка Джидду Крішнамутрі «Свобода від невідомого» в самвидавівському перекладі. За рік почали видавати Карлоса Кастанеду. Загалом видавництво має досить вузький профіль. Видаються в основному книги, що їх присвячено різним видам духовних, психічних і фізичних практик. Серед авторів, крім згадуваних вище Крішнамутрі та Кастанеди, Меррелл-Вольф, Рам Дасс, Джон Ліллі, Айєнгар, Чогьям Трунгпа, Ошо та інші. Їх тематика: від північноамериканського шаманізму і Ошо, до циган, йоги, ченнелінгу та християнської медитації. Окремо слід згадати видання Пауло Коельо та Річарда Баха, які в принципі лише частково вписуються в рамки того, чим займається видавництво. Видання цих книг прикрашають ілюстрації Владислава Єрка. 10. ЗЕЛЕНИЙ ПЕС Київське видавництво, яке спеціалізується на сучасній літературі українською мовою. Народилось воно «разом із ХХІ століттям». І незважаючи на юний вік вже встигло зайняти свою нішу книжкового ринку. Серед авторів: Марина та Сергій Дяченки, Генрі Лайон Олді, Анджей Сапковський, Роберт Шеклі, Сінкен Гопп, Геннадій Прашкевич, Брати Капранови, Громовиця Бердник, Володимир Арєнєв, Юрій Ячейкін, Алла Потапова, Юрій Нікітінський, Володимир Рутківський, Світлана Парнюк, Олексій Волков, Олег та Валентин Авраменки, Василь Шкляр, Олександр Зорич, Андрій Кокотюха, Роксана Гедеон, Володимир Васильєв, Світлана Пиркало, Семен Либонь, Катерина Хінкулова, Ірина Потаніна та інші. Видавництво організувало перший в Україні конкурс гостросюжетного роману «Золотий бабай». За результатами конкурсів 1999 та 2001 років було засновано серію українських детективів та трилерів «Золотий бабай». Сьогодні читачам пропонується близько 200 книжок. Спеціалізація досить чітко окреслена – в основному це так звана література «середньої полиці» – детективи, фантастика, триллери. Але важко не погодитися з тим, що будь-яка країна потребує і книг такого штибу. ВИДАВНИЧА СПРАВА В УКРАЇНІ ВЧОРА. СЬОГОДНІ. ЗАВТРА Ще кілька років тому якісну поліграфічну продукцію імпортували в Україну закордонні виробники. Вітчизняне ж видавництво знаходилось у стані занепаду: брак сучасного обладнання, застарілі технології та відсутність кваліфікованих спеціалістів. Сьогодні українські видавництва задовольняють не лише потреби співвітчизників, а й працюють на іноземних замовників. Зміни у видавничій галузі коментує Сергій СЬОМІК, виконавчий директор компанії «Новий друк». Сергій СЬОМІК, виконавчий директор компанії «Новий друк» Діяльність нашої компанії було розпочато в 1996 році. На той час ми виконували замовлення на додрукарські процеси (за штатним розкладом — 6 працівників). За рік роботи компанія розподіляла замовлення клієнта вже за етапами, дещо друкували самі, щось віддавали на друк іншим поліграфічним підприємствам. Якість продукції не задовольняла в першу чергу нас, не кажучи про замовників. Отож ми розпочали вдосконалення особистого виробництва, а саме, придбали найсучасніше поліграфічне обладнання. І саме регулярне оновлення обладнання та його вдосконалення стало вирішальним у досягненні успіху. Сьогодні, згідно статистичних показників, наша компанія посідає одну із перших позицій у рейтингу поліграфічних підприємств за обсягами друкованої продукції в Києві. Звичайно за роки розвитку кількість працівників нашого підприємства також зросла до 360 осіб, працюємо цілодобово. Подальший розвиток поліграфічного ринку України, в першу чергу, залежатиме від законодавчих змін і нововведень, на які чекають вітчизняні видавці від нового керівництва країни. У час, коли ми запровадили повнокольоровий друк книжок у твердій обкладинці, законодавча база постійно змінювалася, тому головним недоліком на сьогодні є відсутність стабільного правового поля для видавничого бізнесу. Щодо кадрового питання: знайти високоякісних спеціалістів практично неможливо. Саме тому наша компанія практикує навчання спеціалістів без відриву від виробництва. Так, випускник технікуму, училища, який має базові теоретичні знання практично перенавчається в процесі роботи. З новими робітниками працюють кваліфіковані майстри-наставники. Найбільший попит сьогодні мають друкарі. Скажу, що першого друкаря нашої компанії ми знайшли за кордоном. Українець, якого доля у свій час змусила працювати у Празі, за кілька років зміг налагодити процес підвищення кваліфікації інших працівників і зараз обіймає посаду шеф-друкаря-заступника генерального директора. Я розпочинав свою кар’єру менеджером, нині — виконавчий директор. Прикладів кар’єрного росту на підприємстві багато. Тому кожен з наших співробітників, окрім сприятливих умов для праці, має ще і реальні перспективи на майбутнє. Наприклад, керівники середньої ланки у більшості отримали вищу освіту без відриву від виробництва і зараз працюють майстрами, керівниками підрозділів. Особливість сучасного виробництва в тому, що працівники мають не одну спеціальність, а мінімум дві: так досягається взаємозамінність працівників та вирішується питання добору персоналу на кожний вид нового обладнання. Цікавим є факт, що комфортні умови в робочих та побутових приміщеннях створювали власноруч наші співробітники. Можливо це є додатковим показником того, що плинність кадрів практично відсутня. Стабільність — поняття відносне, але якщо є розвиток, справа за малим — не зупинятися. Перспективи нашої компанії, звичайно, великі. У планах — вдосконалення якості продукції, розширення переліку послуг, багато іншого. Сьогодні в Європі на кожного громадянина видається така велика кількість поліграфічної продукції, що українському споживачеві навіть важко уявити. Нам є до чого прагнути. За тиражністю продукції — ми позаду іноземних фірм, за якістю — на рівних, а в деяких випадках — навіть попереду. «Замість книжкового ринку в Україні діє його міні-копія на рівні базарних яток» Головний редактор видавництва «Факт» (Київ), один із найбільших знавців книжкового ринку Леонід Фінкельштейн в інтерв'ю ЮМ ділиться своїми поглядами на актуальні проблеми українського книговидавництва. Чи існує загроза встановлення контролю російських видавців над українським книжковим ринком? На мою думку, повноцінного українського книжкового ринку не існує. Замість нього діє його зменшена копія на рівні базарних яток. Саме тому російські книговидавництва так легко захопили цей міні-ринок. Але той факт, що російські книги просто переважають на українському ринку, вже мало влаштовує видавців із сусідньої країни. Зараз вони піднялися до нового, політичного рівня бізнесу і роблять все можливе, щоб його присутність була не лише економічно домінуючою, а й мала стратегічний характер. У чому полягає політична складова російського книговидання? Україна надто зациклилася на мовному питанні і забула про ідеологічний аспект книговидавництва. Продаж на вітчизняному книжковому ринку творів Олександра Пушкіна, Льва Толстого чи Федора До-стоєвського не загрожує українській мові та державності. Справжня загроза полягає в тому, що масові російські книжки, газети та журнали нав'язують українцям російський спосіб життя, мислення й сприйняття світу. У Росії сьогодні перекладається багато творів іноземних письменників, однак ці переклади суттєво відрізняються від оригінальних текстів. Чому? Тому що російські видавці й офіційна влада, свідомо видозмінюючи зміст, впливають на свідомість населення у бажаному напрямі. Так само вони зацікавлені впливати й на українців, які вперто прагнуть повністю унезалежнитися від Росії. Який механізм треба застосувати, щоб принципово змінити ситуацію в книговидавничій справі в Україні? На мою думку, державі слід зробити два головних стратегічних кроки й кілька тактичних. По-перше, треба почати здійснювати більш чітку культурну політику, тому що впродовж усіх років незалежності вона була фактично відсутня. І по-друге, слід створити ефективний механізм державних замовлень, щоб держава скеровувала видавців, заохочувала їх випускати книжки вітчизняних письменників. Як видавець, я зацікавлений співпраїгювати з державою. Переконаний, що українська книжка мусить стояти на полицях кожної книгарні. Але потрібно також, щоб наші високопосадовці переконали в цьому всіх інших видавців. Треба, щоб вони доводили, що сучасних українських авторів слід «розкручувати», що українська поезія XX століття одна з найкращих у світі. Однак українські чиновники сьогодні не уявляють, чим живе український видавничий ринок, і звикли читати лише дорогі подарункові видання у шкіряних палітурках, вартість яких може становити кілька тисяч гривень. Крім того, в кожному районному центрі слід заснувати муніципальні книгарні під назвою «Книжки українських видавництв». Паралельно слід запровадити пільгове кредитування для вітчизняних видавців. Якщо видавництва випускатимуть більшу кількість книжок, їхні прибутки суттєво не збільшаться, а для країни це буде мати дуже позитивний ефект. І нарешті, державі слід ввести спеціальне торговельне мито на іноземну книжкову продукцію. Не квотування імпортних книжок і не стягування загального державного мита. Це має бути досить делікатний процес, адже некоректно обкладати митом людей, які ввозять в Україну валізи з російськими книжками. Однак якщо російські книжки стоять на полицях українських книгарень, їх продавці та дилери мають сплачувати спеціальне торгівельне мито. Під час виборчої кампанії політики часто видають власні книжки з агітаційною метою. Як ви оцінюєте застосування політиками таких «книжкових технологій»? На превеликий жаль, українські політики не вміють застосовувати «книжкові технології». Рейтинг політика може піднятися тоді, коли він, скажімо, виділить гроші на видання академічних творів відомих українських класиків та молодих письменників. А авторські книжки мало впливають на зростання політичного рейтингу. Я не вірю, що знайдеться хоча б один пересічний громадянин, який підтримає на виборах політика через те, що він видав авторську книжку. Що потрібно для того, аби український автор отримав, наприклад, Нобелівську премію? Українські письменники зможуть претендувати на міжнародні премії тоді, коли наша держава спільно з видавцями буде проводити серйозну роботу з популяризації української літератури у світі. Приміром, найбільші українські видавництва зараз видають низку перекладів книг світових класиків. Хочу зазначити, що жодного такого перекладу за власні кошти я не видав, бо мені завжди допомагають іноземні посольства й фонди, які зацікавлені у популяризації літератури своєї держави. Зараз наше видавництво готує до друку книжку американського філолога Гарольда Блума «Західний канон», і фінансову допомогу нам надає посольство США. «Сучасний французький жіночий роман» фінансує посольство Франції. Проте перекласти та розповсюдити українську книжку в інших країнах світу допомагають виключно власні літературні агенти авторів. У світі погано знайомі з творчістю «титанів» - Лесі Українки, Івана Франка, Тараса Шевченка. Зараз українським авторам ніхто не зацікавлений давати престижні літературні премії, тому що держава нічого не робить, щоб «розкрутити» наших письменників. Коли ситуація зміниться, українським літераторам почнуть давати «нобелівки». | |
| Переглядів: 2120 | |
| Всього коментарів: 0 | |