| Головна » Статті » Українська Література | [ Додати статтю ] |
СВІТОВЕ ДЕРЕВО У ПОЕТИЧНОМУ КОНТЕКСТІ НЕОКЛАСИКІВ
|
УДК 8122 Місінькевич Олеся СВІТОВЕ ДЕРЕВО У ПОЕТИЧНОМУ КОНТЕКСТІ НЕОКЛАСИКІВ У статті аналізується Світове Дерево як сакральна модель світосприйняття українців, механізм збереження національного коду, традиційних ментальних рис,стимулюючий засіб у творчому пошуку митців-неокласиків, розглядаються сакралізовані форми втілення універсального символу у поетичних текстах. Ключові слова: національний код, символ, образ, дерево. Процес пізнання об'єктивного (реального) світу - це складне переплетіння етно- і лінгвогностичних елементів осмислення його образу. Світоглядні, моральні, естетичні критерії інтелектуального та емоційного пояснення дійсності зосереджуються у символічному пласті культури певного народу. Слова-символи, як і символізовані вислови, стають справжніми витворами мистецтва. Тому розуміння традиційних символів, здатність до їх ґрунтовного осмислення, інтерпретації, проведення асоціативних паралелей свідчить про рівень духовного осягнення автохтонного культурно-мистецького фонду. Соціальне життя немислиме без магії слова (О. Лосєв), тобто це передусім ім'я дійсної речі, взаємовідношення дійсності й речі, або слова й дійсності. Саме такі взаємовідношення породжують символіку форм слова й вислову як систему образного членування світу в народній свідомості [3, 59]. Одним із провідних традиційних символів у сакральному вимірі світосприйняття більшості народів є образ-символ Світового дерева, який став об'єктом дослідження щодо світоглядно- художнього втілення в народнорелігійній моделі світосприйняття в працях Я. Головацького, М. Максимовича, О. Потебні, Г. Івакіна, В. Топорова, В. Петрухіна, М. Поповича, М. Дмитренка та ін. Однак у цих наукових дослідженнях відсутній комплексний підхід до аналізу Світового Дерева щодо язичницьких і християнських характеристик символу, які втілились у різних видах мистецтва, зокрема й у художній літературі. Універсальність концепції Світового Дерева обґрунтував В. Топоров, який визначив основні тенденції впливу сакральних рис цього символу на різні види життєдіяльності етносу. М. Попович, О. Потапенко, М. Дмитренко досліджували художні трансформації Дерева Життя у фольклорних текстах, а також у різних видах народного мистецтва. Г. Івакін подав окремі історичні відомості про культивування дуба як ідейно-образного втілення Світового Дерева у давніх слов'ян. У контексті ритуальної сфери життєдіяльності етносу Дерево розглядав М. Максимович. Окремі аспекти художньо-символічного відображення фундаментального символу в різних видах мистецтва досліджували Н. Колесник, Н. Пантус, О. Падовська, С. Китова та ін. Мета нашого дослідження - аналіз символу Світового Дерева як результату інтерференції двох художньо-ідейних систем - міфології і фольклору, які взаємодіють на рівні світоглядних універсалій, що знайшли своє концептуальне втілення у поетичних текстах неокласиків. Визначена мета передбачає розв'язання таких завдань: опис номінацій, що репрезентують Світове Дерево як одиницю, яка належить до основних архетипів української ментальності; семантичний аналіз символу Світове Дерево у поетичному контексті неокласиків; виявлення індивідуально-авторських особливостей вживання аналізованого символу. Дерево як проекція макрокосмосу відображає всесвіт як живий організм, у котрому закони життя і людини - єдине ціле; знак нерозривного зв'язку людини з Творцем. Центральна ідея, що її транслює дерево у поетичних творах неокласиків, - трансцендентна ідея захисту. Аналогічно до Світового Дерева воно оберігає, відмежовує світ гармонії та патріархальний порядок українського буття від світу хаосу. Орієнтація на дерево-модель - органічна для світосприйняття неокласиків, які інтерполюють етнічні архетипи. Глибинна концептуальність образу дерева у поетичному контексті неокласиків розкривається у значеннях: гармонія, лад, цілісне буття; трансцендентна єдність з духом предків (коріння) та Богом (крона); функція охорони, вищого захисту. Міфологічне мислення передбачає ієрархізування і космічного, і соціального просторів. Особливо яскраво це відображено в уявленнях про наявність вертикальної площини в багатьох предметах та явищах, яка поділяється на три частини: верх - це простір існування сакрально-небесного, середина - буденно-земного, а низ - небезпечно-магічного і підземного. Світове дерево - модель триєдиної вертикальної структури всесвіту - три царства: небо (Боги), земля (люди), підземний світ (Предки). Кожне з трьох царств має свою символіку в образах тварин, птахів чи небесних світил. Вертикальна триєдність Світового Дерева сакралізує число три і взагалі трійцю. Водночас сааме Дерево Життя символізує центр світу, сакральне місце [6, 156]. Поділ Космосу на три частини або ототожнення Світу з деревом, у якому виділяються верх (крона), середина (стовбур) і низ (корені), є універсальним для всього людського суспільства. Дерево - природний символ, в багатьох культурах знаменувало зростання, природне вмирання і відновлення. Особливо шанувалося воно в культурі східних слов'ян, які в далекому минулому наділяли кожне дерево надприродною силою і вважали, що доля людини залежить від єднання її з рідною природою. Дерево — символічне втілення світопорядку Символічне значення назв дерев у поетичній мовотворчості неокласиків часто виникає в зображеннях, які набули оцінного відтінку. Саме слово "дерево" у більшості досліджуваних контекстів є носієм позитивного, сильного, життєствердного начала: "Якросте / І пнеться дерево жагуче, / З якою смілістю цвіте!" [9, 373]; "Зумій же чуть, як переходять соки / Крізь дерево плодюче та високе" [8, 219]; "А там, удалині, / Де стигнуть дерева однаково ставні, / Трамвай трамваєві одгукується вриму"[8, 290]; "І гнеться дерево від плоду, /1 не страшний, моє дитя, / Нам час останнього походу / Без воротя - без воротя"[8, 143]; "Земля як мідь дзвенить і лине д'горі, /ростуть дерева, колосіють зорі, / і б'ють джерела світозарних дум" [1, 98]; "А давне слово на сторожі, / Напівзабуте слово те, / Як пишне дерево, зросте / У дні співучі і погожі" [10, 59]. Дерево — символ життя людини Співставлення дерево - листок - людина виявляє місце людини у всесвіті: "А серце ж так: ти ж той листок єдиний / На гілці всеземної деревини, / Ти ж тільки частка, лінія одна!" [9, 219]. Дерево - приклад єднання зі своїм корінням і вірності власному призначенню, сукупний образ того "дерева життя", від якого колись віддалився людський рід: "все життя - тополі листя" [9, 379]. Тому й М. Рильський закликає прийняти благу звістку, що йде від дерев, прийняти як істину їх вкорінення в землю та потяг до неба, оскільки в самому центрі шліфується природа моральності самої людини: "Зумій же чуть, як переходять соки / Крізь дерево плодюче та високе, / Спізнай, яка у цілім глибина!" [8, 92]. Звертаючись до дерев, людина набуває сили, вдосконалюється, звідси і заклик: "Дуби, дуби! Хоч ви душі промовте, / Одмовте на несказанний порив!" [8, 159]. Дерево — часовий генератор буття Дерево, що росте, впорядковує час у художній системі українського фольклору. Не випадково у М. Рильського на перехресті, "де сходяться дороги", росте бук: "А я під буками, де сходяться дороги, / Простоту радісну узявши за закон, / Хатинку виліпив, - і, наче довгий сон, / Життя моє тече розмірено-убоге" [9, 236]. Образна асоціація дерево - старість, вмирання, смерть реалізується у поезії М. Зерова: "Не помічаємо - як надворі весна розцвітає, Не помічаємо - як з дерева сиплеться лист. / Тільки і вимовиш "осінь!" - коли, ідучи тротуаром, / Втомлені очі зведеш на облетілий каштан. / Так у півсні пролетять наші дні і літа повносилі, /1 зачорніє в душі старості голе гілля" [4, 86]. У наведених рядках спостерігаємо зміщення семантики слів дерево, каштан, гілля, поступовий перехід від конкретних назв до абстрактного уявлення смутної, безплідної, похмурої старості (зачорніє в душі старості голе гілля). Емоційність образно-смислової структури наведенного контексту увиразнюється за рахунок лексем втомлені, зачорніє, старість, голе та антонімічних розцвітає / сиплеться. Значення "неживий", "старий" виступає на перший план у словах дерево, осики і в поезіях М. Рильського: "Слід копитів занесло сивим димом, / Упала гілка - лапа снігова, / І вітром, невловимим і незримим, / Гойдає омертвлю дерева. /1 тіні переходять під скрипіння / Старих осик у льодовій корі, /1 все життя здається тільки тінню, /1 раптом - іскор налітає рій. / То поїзд лине з гуркотом і свистом, / Червоним оком блискає на сніг... / Кому ж повірить? Іскрам золотистим / Чи сивині осик, осик глухих?" [9, 183]. Поетичний образ старих глухих осик і омертвілих дерев розкривається через зв'язок зі словами тематичної групи зими: снігова лапа, льодова кора, сніг і підтримується негативними асоціаціями, пов'язаними з осикою як проклятим деревом. Семантично близький до цих образів і образ скорбного дерева: "Сухого снігу сиві змії / Шиплять у синій самоті, /1 скорбне дерево чорніє, / Як тінь людини на хресті" [9, 228]. Дерево — відображення реальності буття М. Рильський пропонує осмислення образів дерев й у вимірі літературному, при цьому у складній взаємодії часів виникає наве трактування відомих образів дерев "нарівні з реальністю життя": "Я з ними в надвечірній сизий час / Вслухався в казку, як зблудив Мізинчик / У темнім лісі. Гнався Людоїд, / Дерева скалили криваві зуби, / Сова стогнала на верху ялини, / Твердої й нерухомої, як мрець" [9, 231]; "Нещасне дерево, / Шевченкова любове! / Що слава хворому, що вбогому пісні /що для мертвого покров кармазиновий! / Самотна, ти стоїш в чужій височині / І, до чужинної весь вік байдужа мови, / Мовчиш, рахуючи свої останні дні" [9, 261]. Ця характерна риса світовідчуття неокласиків виявляється і в символічній семантиці слова- образу дуб. М. Максимович дослідив роль дуба у ритуально-обрядовій сфері життєдіяльності народу, що засвідчує усталеність народнотрадиційної схеми сприйняття світу, де дуб - втілення Дерева Життя, зокрема на Трійцю "українські парубки ставлять обрядового дуба: так називають довгу жердину з прикріпленим угорі колесом, що її всю прибирають травою і квітами., під якими у перші дні (а подекуди й у віс дні) Зеленого тижня відбуватиметься їхнє спільне гуляння...[7, 67] Дуб - священне дерево українців, його вважали "царем дерев". Дуб є аналогом Світового Дерева. У давні часи дуб виступав аналогом святині (храму), місця, де здійснювалися релігійні обряди, жертвопринесення. У народній релігії дуб вважається деревом Перуна-громовержця, символом мужності, чоловічого начала [6, 160]. Індивідуальне наповнення поняття "дуб" власними, суб'єктивними смислами утверджує образ- концепт дуба як ключ до розкриття психології поетів-неокласиків. Дуб — оберіг людського життя, втілення етнічної схеми світосприйняття: "Коріння дуб розкинув вузлувате, / Спокійним віттям захищає дім" [8, 159]. Довговічність дуба сприймається як мудрість: "Стоять дуби замислено і строго" [8, 174]. Дуб - етико-естетичний код етносу, центр нашарування етнічних і світових аспектів. Потужна течія античності, неперервний зв'язок і спадкоємність культурних традицій динамічно актуалізують образ священного дуба, увиразнюють його міць та силу: Вбираю простір у легені, / мене стрічає тихий край. / До мене явори й дуби / магічні простягнули жезла [5, 293];дуб - дерево самого Зевса, куди приносять жертви "царю богів і людей": "І виноград кладіть нна темну мідь, / На простий жертвенник між вічними дубами, / Де постать Зевсова, біліючи, стоїть / В блакиті творчої, блаженної нестями" [9, 168]; образ дуба з золотим руном підкреслює значення цього дерева не лише в українській міфології, а й у світовій: "Ми самотою йдем по хвилі білогривій / На мудрім кораблі, стовесельнім Арго, / А ти як Тіфій нам, і від стерна свого / Вже бачили світлу ціль борні і трудних плавань: / Дуб з золотим руном і колхідійську гавань" [4, 83]; художня велич образу досягається і за допомогою метафоричної моделі дуби - тури (дикий бик, уосібнення сили і хоробрості): Дуби біжать з гори, мов буйні тури... / Обабіч сосни - цілий храм колон (а в небі тільки смужка - синій льон,- / і ледве мріють золоті бордюри) [1, 82]. Дуб — історична пам'ять (пам'ять природи): Коріння дуб розкинув узлувате, / Спокійним віттям захищає дім. / Спиниться б, вороного прив'язати /1 помолитись образам святим! Шлях пролягає, ніби річка жовта, / Що не одбила неба й берегів. / Дуби, дуби! Хоч ви душі промовте, / Одмовте на несказаний порив! / Гніздо звивають ластівки під дахом, / У пущі виє темноокий звір... /1 серцю сниться, ніби цим же шляхом / Айвенго їхав на гучний турнір" [8, 159-160]. Реальна предметність образу, вбираючи враження зорові і слухові посилюється народними міфологічними уявленнями і дохристиянськими традиціями пошанування цього дерева. Предметність образу може ослаблюватись і внаслідок актуалізації фольклорного паралелізму. Наприклад, у поезії М. Драй-Хмари "Ще губи кам'яні." зорові, дотикові асоціації поєднуються зі складним, власне природним, настроєм смутку, тривоги у багатоплановому метафоричному образі сліпих померклих дубів: "Сніг таранкуватий - / як стародавній мармур, / а коло прикорнів чорніє: / провалились рани... І сльози / (не мої - дубів померклих) / моє обличчя й руки кроплять. / Чого ви плачете, незрячі?" [1, 44], що можна інтерпретувати і як тьмяних, мокрих, і, образно, як сумних дерев. Контекстуально антонімічним постає образ сонячних троянд:"...вірте: / скоро, скоро до нас веселик прилетить, / і ще послухаєм музик, / коли і в хаті найбіднішій, / і в найубогішім кварталі, / і в кожнім місці, / в кожнім серці / заквітнуть сонячні троянди... / Ґринджолами / мовчазно / кожух проїхав" [1, 44-45]. Сподіване, світле, радісне почуття, втілене в образах веселика, музик, сонячних троянд зливається з мовчазною байдужістю оточення. Тут дуб представляє тьмяне, чорне, нервове, мовчазне земне життя, а троянда - музичний, яскравий, світлий, романтично піднесений світ душі ліричного героя. Незвичне є семантичне сполучення слова-образу дуб і лілія у вірші "Надхмарний вітер повелів Всім шанувати білі шати".: "О земле, лиш одна могла ти / Прославить вроду срібних днів. / Як в діамантах сяє шлях, / Як від проміння у діброві / Розквітли лілії чудові / На темних і старих дубах! /1 ти, весела і струнка, / Не віриш сніговим примарам, /1 розгорілася недаром / Від сонця й холоду щока" [10, 68, 69]. Автор відтворює вражаючу красу сонячного зимового дня. Результативність аналізу міфо-символічної системи авторського твору крізь призму універсальних категорій (типу Світового Дерева) дозволяє визначити роль автохтонних етнічних схем світосприйняття, міфологічної, фольклорної та ритуальної культурної традиції для поетів- неокласиків. Список використаних джерел Драй-Хмара М. Вибране / М. Драй-Хмара. - К., 1989. - 349 с. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури : словник-довідник / В. В. Жайворонок. - К. : Довіра, 2006. - 703 с. Жайворонок Н. В. Українська етнолінгвістика. Нариси : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Н. В. Жайворонок. - К. : Довіра, 2007. - 262 с. - Бібліогр.: с. 249 - 261. Зеров М. К. Твори. В 2 т. Т. 2. Поезії. Переклади / М. К. Зеров; упоряд. Г.Г. Кочур, Д. В. Палючко. - К. : Дніпро, 1990. - 843 с. Клен Ю. Вибране / Ю. Клен ; упоряд., авт. передм. та приміт. Ю. Ковалів. - К.: Дніпро, 1991. - 461 с. Лозко Г. С. Коло Свароже: Відроджені традиції / Г. С. Лозко. - К.: Укр. письм., 2005. - 222 с. Максимович М. Дні та місяці українського селянина. - К.: Обереги, 2002. - 189 с. Рильський М. Вибрані твори. У 2 т. Т. 1. Вірші. Поеми ; вступ. ст. В.Є. Панченка ; уклад. В. Л. Колесник, В. Є. Панченко, А. Я. Слободяник ; худож. оформ. та іл. М. І. Стратілата / М. Рильський. - К.: Укр. енцикл. ім. М. П. Бажана, 2005. - 608 с. - (Сер. "Бібліотека української літературної енциклопедії: вершини письменства"). Рильський М. Зібрання творів. У 20 т. Т. 1. Поезії 1907 - 1929. Проза 1911 - 1925 / М. Рильський. - К.: Наук. думка, 1983. - 534 с. Филипович П. П. Поезії / Филипович П. П. - К., 1989. - 196 с. In the article is analysed in the World Tree as a sacral model of Ukrainians' world perception, mechanism of the national code's saving, traditional mental features, as well as stimulating instruments in the creative and searching processes of the artists-neoklassicisms, the article also analyses and sacral forms of universal symbol's usage in poetic texts. Key world: the national code, symbol, image, tree. | |
| Переглядів: 1642 | |
| Всього коментарів: 0 | |