| Головна » Статті » Українська Література | [ Додати статтю ] |
система дошкільної освіти
|
Реферат на тему: Григорій Ващенко: система дошкільної освіти Григорій Ващенко: система дошкільної освіти Видатний педагог любив українську молодь і / 1Э докладав чимало зусиль до її виховання в націо-нальному дусі. На увагу сучасних освітян заслуговує по-рушена ним значна кількість проблем виховання, нав-чання та освіти українського юнацтва. Система дошкільної освіти Г. Ващенка ґрунтується на конкретних принципах, з-поміж яких найважливішими вважаємо такі: ¦ принцип народності, який полягає в органічному поєднанні виховання з національною історією та тради-ціями, у збереженні та збагаченні духовності українсь-кого народу; ¦ принцип демократизації та деідеологізації ви-ховання, який передбачає незалежність педагогічного процесу від будь-якого втручання партійних ідеологій; він має ґрунтуватися на загальнолюдських та національ-них цінностях, бути спрямованим на розв'язання зав-дань свого часу з використанням кращих здобутків за-рубіжних систем виховання; ¦ принцип індивідуалізації виховання, сутність якого полягає в тому, щоб усі його методи, форми і засоби відповідали природним фізичним та духовним можливостям кожної дитини; ¦ принцип гуманізації виховання, згідно з яким ос-новне місце в дошкільному закладі має посісти пози-тивний психолого-педагогічний мікроклімат — уважне, доброзичливе ставлення до малят, урахування їхніх особ-ливостей. Важливе значення в системі педагога мають також по-ложення щодо взаємозумовленості виховання, необхід-ності його зв'язку з життям, емоційності виховного про-цесу, природовідповідності, наочності. Створена Г. Ващенком система виховання українсь-кої молоді перейнята атмосферою тисячолітньої укра-їнської духовності. За межами України широко відомі його підручники "Виховання волі й характеру" та "Ви-ховання любові до Батьківщини". Аналізуючи помилки у виборюванні українським народом права на самос-тійність своєї держави, Г. Ващенко зводить їх до одні-єї— недостатньої любові до Батьківщини: "Без жер-товної любові до Батьківщини, що єднає весь народ — як керівників, так і народні маси, державної самостій-ності здобути не можна". Саме тому виховання патрі-отичних почуттів у юних Григорій Ващенко вважає за найголовніше завдання освітньо-виховних закладів та суспільства. А починатися цей процес має з перших років життя дитини. Педагог зауважує, що в дітей дошкільного віку любов до своєї Батьківщини здебільшого ще несвідома, сти-хійна. Дитина органічно "зростається" зі своєю родиною, природою, мовою, світоглядом, традиціями та звичаями рідного краю, а тому неусвідомлені почуття щодо рід-ного довкілля стають підґрунтям справжнього патріотиз-му. І далі зазначає: українська дитина вже у 3-4 роки має знати, що її Батьківщина — Україна; в найпростішій формі варто з'ясувати з нею, що українці мають свою мову, відмінну від інших народів, а також власну історію та культуру. Специфічними засобами формування патріотизму в українських дітей Г. Ващенко називає друковане та живе слово, зокрема народні українські казки, історичні бу-вальщини, легенди, народні ігри та свята. Він також переконує: життєвий шлях цілого ряду ви-датних історичних постатей потребує, щоб вдумливий педагог розповів про них дітям: "... Треба знайомити дітей з героїчними постатями минулого нашого та ін-ших народів. Слід прагнути того, щоб постаті Святосла-ва Хороброго, Володимира Мономаха, Данила Галиць-кого, Богдана Хмельницького, Северина Наливайка, Івана Богу на, Івана Мазепи та інших славетних стали взірцем для нашої молоді. Перші кроки до цього мають зробити родина і дитячі садки, а продовжити — школа й моло-діжні організації". Григорій Ващенко адресував свої праці не лише вихо-вателям, а й батькам. Він вважав, що родина, сімей-ний уклад мають першорядне значення у форму-ванні особистості дитини. Найближчою для дитини істотою є мати. Любов до неї є початком усілякої любові, а тому поведінка матері, її ставлення до малого важливі у формуванні особистості. Мати не повинна, як тварина, любити своє дитя: її лю-бов має бути розумною, інстинктивний бік має посту-патися перед духовним. Г.Ващенко застерігає матерів від палких поцілунків, нестримних "чугикань" дитини, які збуджують нервову систему й часто-густо виклика-ють неприємні емоції. Мати має любити дитину ніжно й водночас оточувати її атмосферою радості. Потужним джерелом приємних переживань малюка є колискова. І нехай дитина ще не розуміє її змісту, але добрий наст-рій, любий мамин голос залишаються в душі на все жит-тя як джерело найшляхетніших переживань. Така ж ве-лика виховна роль і батька, який не повинен бути холодним та байдужим до дитини. Важливе значення у вихованні дітей має моральна атмосфера, яка панує в родині. Шкідливий вплив на дитину справляють сварки батьків, вияви незадоволення життям, пригнічений нас-трій. І навпаки, добрі стосунки між батьками, їхні життє-радісність і бадьорість, віра в майбутнє благодійно впли-вають на малого, зміцнюють у нього любов до рідних. На думку Г.Ващенка, родина — це мала Батьківщина, на ґрунті якої будується велика Батьківщина. В основі концепції дошкільного виховання, вису-нутій педагогом, лежать ставлення до малої дитини як до найвищої цінності; захист прав особистості на свободу, щастя, всебічний розвиток і прояв своїх здібностей. Глибоко розуміючи психологічні особли-вості дітей раннього віку, Г.Ващенко зазначає, що ран-нє дитинство є одним із найщасливіших періодів у житті людини: "Дитина відвертими, нічим не затуманеними очима дивиться на світ Божий. Все притягує її увагу: і сонячне проміння, що грає на стіні, і барвисті квіти, і котик, що грається на підлозі. Все це стає для неї дже-релом чистої незаплямованої радості, яку вона часто ви-являє в дзвінкому сміхові. Всі ці переживання глибоко западають у душу дитини, стають органічною часткою її особистості, органічно зв'язують її з оточенням, у якому вона живе, виховують любов до нього — спочатку сти-хійну, а потім і свідому". Педагог-гуманіст зазначає, що авторитарними мето-дами впливу не можна забезпечити жодної складової частини виховання: "Не заторкнувши живих струн душі, самими лише холодним нотаціями, зокрема зовнішньою дисципліною, не можна зробити виховання моральним, а тим паче прищепити дитині естетичний смак". Головне ж — авторитарним способом не можна вихо-вати в малого цілеспрямованих рис характеру — ініціа-тивності, самостійності, наполегливості. Особливо це сто-сується дітей дошкільного віку, яким притаманні емоційність, вразливість, наслідуваність. Серед найбільш важливих рис характеру, які необ-хідно формувати в дітей, Г.Ващенко називає життєра-дісність і бадьорість. Джерелом розвитку цих якостей він вважає насамперед спілкування з людьми, з приро-дою, ознайомлення з мистецтвом, власну творчість ди-тини у грі, а також заняття фізкультурою. З бадьорістю та оптимізмом тісно пов'язані мужність та сміливість, необхідні кожній людині: "Вдумливі мір-кування і факти з історії доводять, що виховання мужнос-ті слід розпочинати ще з раннього дитинства. Перед-умовою мужності є здібність володіти собою, не піддаватися впливам пристрасті й афектів. Але часто вже у переддошкільному віці дитина може бути так зіпсована неправильним вихованням, стати рабом своїх пристрас-тей, що потім боротися з хибами її психіки дуже важко". У вихованні характеру дитини дошкільного віку важ-ливим чинником виступає дитячий колектив, адже дити-на не може виховуватись ізольовано, вона завжди прагне спілкуватися з однолітками. (Водночас дитяче товарист-во може мати й негативний вплив). Тож найкраще вихо-вувати дітей у дитячому садку. Г. Ващенко зазначає, що дошкільний заклад так само потрібний для виховної справи, як і школа. Для нас надзвичайно цікавими є основні ідеї видат-ного педагога щодо облаштування дитячого садка. Так, усі приміщення дитсадка та ділянка мають бути гар-ними, мати затишний вигляд і вабити до себе малят. Будинок слід прикрасити гарними малюнками, живими квітами, а двір має бути справжнім садком з декоратив-ними деревами та гірками чистого піску. Але рідне довкілля слід постійно розширювати, тре-ба виводити дітей на ширші обрії — у поле, ліс, на річку. При цьому вихователь має дбати про те, щоб серед ді-тей не було сварок, панували бадьорий та оптимістич-ний настрій, радість товариської спільноти. Педагог зазначає: "Приблизно з трьох років життя чітко виявляється потреба дитини в товаристві інших дітей, що має велике значення для розвитку таких рис харак-теру як солідарність, тактовність у поводженні, органі-зованість, дисциплінованість. Все це дитина може одер-жати в дитячому садку, але за умови, що педагоги-дошкільники" так само, як і батьки, завжди пам'ятатимуть про велику відповідальність перед діть-ми". Звідси постають головні вимоги до педагогів. Перша вимога — любов до дітей і щире бажання допомагати їм сформуватись у повновартісні особис-тості: "Людина, що не любить дітей, не може бути пе-дагогом; її дратують дитячий гамір і жвавість; вона вияв-ляє свій гнів у критиці, доганах, іноді навіть у лайці та бійці. Такі педагоги не виховують, а псують дітей, і че-рез це фактично стають злочинцями перед дітьми та суспільством". Друга вимога — систематична й ретельна праця, спря-мована на поглиблення своїх знань у галузі психології та педагогіки дитинства. Дитяча душа для педагога-"дошкільника" має бути розкритою книгою, читаючи яку, він довідується, чим дитина живе, чого вона прагне, які почуття й думки сповнюють її. Ващенко радить усім пе-дагогам вести систематичні записи спостережень за діть-ми — це привчає глибше вдивлятись у дитячу душу, ба-чити в ній те, що раніше не помічалося. Крім того, вихователь має студіювати підручники з дошкільного ви-ховання, читати педагогічні журнали, брати участь у кон-ференціях педагогів дошкільної ланки. Поряд із тим він має систематично працювати над удосконаленням своєї освіти, щоб задовольнити різ-нобічні інтереси малят, їхню цікавість до всього, що їх оточує. Вихователь має також добре володіти техні-кою малювання, ліплення, вирізування, знати багато пісень і вміти їх співати. Особливо ж важливо, на дум-ку Г. Ващенка, досконало послуговуватися технікою розповідання — вміти майстерно переповідати дітям казки, оповідання тощо. А ще педагог має багато працювати над своєю влас-ною вдачею, без чого він не зможе виховати і вдачі дітей. Крім любові до своїх вихованців і до праці з ними, він повинен виховувати в себе душевну рівновагу, здатність володіти собою, бадьорість і щиру життєрадісність. Особ-ливо важливо вміти радіти за дітей і разом з дітьми. Педагог-"дошкільник" має часом ніби перевтілюватися, зливатися душею з дітьми, причому не вдавати із себе дитину, а щиро жити її почуттями. Творчий доробок Г. Ващенка з питань дошкільного виховання є значним внеском у скарбницю національної педагогічної думки. Його теоретичні положення, педа-гогічні висновки, методичні поради набувають особли-вої актуальності у світлі становлення сучасного суспіль-но-родинного виховання дошкільнят. Література О.Долина «Батьки в дНЗ» «Дошкільне виховання» 1.07. О.Кононко «Сучасний садок, який він» «Дошкільне виховання» 7.06. 3.Л.Блудова «Дитячий садок, яким йому бути?!» «Дитячий садок» 1.07. Н.Гримушко «Роздуми про роботу ДНЗ» «Дитячий садок» 6.07. А.Гаєва «Стиль керівництва – особистісно орієнтований», «Дошкільне виховання» 6.07. О.Коноко. Особистісна орієнтація – пріоритет сьогодення» «Дошкільне виховання» 5.07. Н.Мойсюк. Педагогіка: Навчальний посібник 2001. Григорій Ващенко. Система дошкільної освіти. | |
| Переглядів: 640 | |
| Всього коментарів: 0 | |