Головна » Статті » Українська Література [ Додати статтю ]
СИНТАКСИЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПЕЙЗАЖНИХ ОПИСІВ У ХУДОЖНІЙ ПРОЗІ ІВАНА БАГРЯНОГО
УДК 811.161.2'38:821.161.2-3.Б1/7.08
СИНТАКСИЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПЕЙЗАЖНИХ ОПИСІВ У ХУДОЖНІЙ
ПРОЗІ ІВАНА БАГРЯНОГО
У статті проаналізовано синтаксичну організацію пейзажних описів у художніх творах Івана Багряного. На матеріалі романів "Сад Гетсиманський" і"Тигролови " з'ясовано естетичні функції синтаксичних одиниць у творенні описово-зображальних картин природи.
Ключові слова: синтаксичні одиниці, естетична функція, пейзажні описи.
Іван Багряний - один із видатних представників української художньої прози ХХ століття. Відраза до зла у всіх його проявах, гуманізм, людяність, порядність, вірність - естетичні настанови, виражені мовними одиницями в мові прози Івана Багряного, що моделюють естетичну реальність, витворюють мовну естетику. У творах цього письменника спостерігаємо внутрішнє спрямування кожного художнього засобу до синтезу, в якому розкривається авторове бачення світу.
Актуальність дослідження. Творчість Івана Багряного викликає великий інтерес у сфері художньої мови - стосовно її емоційної виразності, концентрації словесно-художніх образів. На рівні поетики вчені відзначають такі риси індивідуального стилю Івана Багряного: іронію та сатиру, експресивність мовного виразу, багатство мовної структури, поєднання різної тональності поетичного письма, метафоризм, актуальну проблематику. У численних розвідках Н. Сологуб, М. Братусь, Г. Маклакової, А. Ярової проаналізовано індивідуально-авторський стиль Івана Багряного, розкрито специфічні риси дискурсу письменника на різних структурних рівнях [3; 4; 5; 7]. На нашу думку, усе ж недостатньо вивчений синтаксис творів цього письменника, зокрема синтаксичні одиниці в пейзажних описах, які є важливим стильовим компонентом його романів.
Мета нашої роботи - проаналізувати синтаксичну організацію пейзажних описів і з'ясувати естетичні функції синтаксичних одиниць у побудові описово-зображальних картин природи в художній прозі Івана Багряного.
Природу письменник тонко відчував. Тайга, праліси Сіхоте-Аліню ("Тигролови"); дорога, Зелене озеро ("Людина біжить над прірвою"); ніч, над Ворсклою, ранок ("Сад Гетсиманський") - його пейзажі представляють не лише "візуальні", зображальні образи, а й виражальні, спроможні передавати "душу" природи, а тому впливати на людину (читача). Не випадковою, на нашу думку, є насиченість тексту роману "Тигролови" описами тайги. Цей "витвір космічного жарту, а чи космічного катаклізму, а чи то плід всесвітнього гумору", "симбіоз субтропічного раю і сибірського пекла" письменник знав із часів утечі з табору так званого Бамлагу 1936 р. та переховування між українцями Зеленого Клину. Тому й назви багатьох розділів є назвами пір року, топонімами та гідронімами, як- от: "В пралісах Сіхоте-Аліню", "Падь Голуба", "Осінь у тайзі" ("Коли достигає виноград", "Бог кохання"), "Зима". Закріплену за кожною з назв пір року художньою традицією емотивну домінанту (весна - розквіт життєвих сил, осінь - зав'ядання) письменник переосмислює, і з'являються оригінальні образи осені, зими, літа, весни у тайзі. Зима - піднесення сил мешканців тайги - "гаряча пора для мисливців - полювання на вивірку та на всякого хутряного звіра" [2, 138]: На річці Бікіні бачили диво дивнеє: при височенному крутому урвищі, при горі, мерехтів крижаний водоспад. Метрів на шістдесят угору. Стояв він крижаною стіною і переливався усіма барвами. Мерехтів на сонці, наче рухався, тік. Але він не тік.
Що тільки може природа витворити! Улітку тут безперервно втікали підґрунтові води, текли по урвищу безліччю дрібнюньких струмків, виносили з собою частки того ґрунту, в якім текли, - зелені, брунатні, руді, жовті.
Прийшли морози і устругнули штуку: вода тече, а вони її приморожують. Так і наморозили цеє диво - від низу, від річки і геть до найвищого потічка, що ліг угорі рудими візерунками. Отак розписаний, та ще підправлений небесною блакиттю та бірюзою криги, стояв і мерехтів дивний водоспад [2, 182].
Пейзажі в романах Івана Багряного є психологічним виразником думки, почуття, переживання й моделюються за допомогою обох прийомів: описовість і психологічний підтекст - орнаментальність та імпресія. Вони тісно пов'язані із сюжетом, в окремих творах містять уведення подій, що розвиваються, чи їхнє закінчення; єдиний емоційний тон пронизує рух сюжету, об'єднуючи його в цьому розумінні з пейзажем - водночас відбувається і подієве, й емоційне зближення в межах композиційної рівноваги.
Естетичну функцію описово-зображальної картини природи виконують незакінчені речення, сурядні предикативні частини складного речення, а також аналітичні форми-перифрази "постати перед чиїмось зором", "постати перед кимсь", "прослатися перед кимсь". Наприклад: Дивний краєвид відкрився його гарячковим очам. Скільки оком сягнеш,розпростерся хвилястий, зелений океан, збрижений велетенськими химерними хвилями, що йшли одна за одною: то ліс підіймався на кряжі гір, опускався і знову підіймався... Найближчий гребінь - сизо-зелений, зубчастий. За ним - сизо-фіалковий: ліворуч, скільки оком сягнеш, і праворуч тягся ламаний контур. Потім - сизо-голубий... Голубий... І все вище й вище. Фантастична, дивовижна панорама. Могутня в своїй красі і... страшна. Його ніколи не перейти і не подужати, не випливти з цього жахливого океану [2, 41].
У романі "Тигролови" природа становить тло подій, вияскравлює їх; створити це тло допомагають синтаксичні одиниці з семантикою зору та слуху, що конкретизують, уточнюють, доповнюють уявлення: Височенна, чотириярусна тайга, буйна й непролазна,, як африканський праліс, стояла навколо зачарована. Не шелесне лист, не ворухнеться гілка. Сорокаметрові кедри, випередивши всіх у змаганні до сонця, вигнались рудими, голими стовбурами з долішнього хаосу геть, десь під небо, і заступили його коронами. Там по них ходило сонце і пливли над ними білі хмари. Слідком за кедрами пнулися велетенські осики та інші листаті гіганти, що, бувши нижчі за кедри, творили другий ярус. Потім височенна ліщина колючого горіху, ялини, де-не-де берізки, берестина, черемха, перевиті ліанами дикого винограду та в'юнків, ішли вгору третім ярусом. А внизу - в четвертому ярусі - суцільний хаос <...>
Нетрі. Несходимі, незміряні. Вони то спускалися схилом униз, то підіймалися знову вгору, і так зі "становика" на "становик", з кряжа на кряж, як буйне рослинне море, розпливалися геть десь у безвість [2, 34].
Природа контрастує з настроями персонажів, замкнених у вагонах спеціального ешелону ОГПУ- НКВС: Обрії були заставлені сизими, фіалковими, синіми пасмами гір та гребенястих лісів. Блакитні широкі долини розстелялись і крутились казково, вкриті буйними травами, квітами, свічадами озер... Дивна якась, небезпечна, фантастична країна [2, 10]. Речення з однорідними складеними присудками, вираженими прикметниками-кольороназвами, допомагають змінити тональність оповіді на інтимно-ліричну: Приголомшений Григорій стояв посеред двору як вкопаний..
Відчував, як у грудях скажено билося серце. Так ніби його кинуто з височенної скелі на землю в провалля. Змішане почуття тривоги, здивування, скаженого руху, неспокою... - ціла буря найдивовижніших почувань опанувала ним. <...> А ранок стояв сонячний, мерехтливий, запишаний перлами і веселковими фарбами. Усміхнений, золотий ранок [2, 118].
Пейзажі в романі "Сад Гетсиманський" є найбільш вдалими за своїм естетичним спрямуванням. Більшість із них - це спогади, а також творча уява автора, коли його персонаж подумки віддаляється від пекельних мук існування й намагається відпочивати душею. Така позиція закономірна: якщо в інших творах персонажі діють у реальному просторі й можуть "спостерігати" світ, що їх оточує, а читач бачить і відчуває з ними природу, то життя політв'язня Андрія Чумака практично обмежене стінами камери. Однак не варто вбачати визначеність пейзажів лише закономірностями сюжету. Вони мають яскраві ознаки імпресіонізму: естетична функція кольорів, світлотіней, звукових барв і тонів, передача внутрішніх почуттєвих станів автора та головного персонажа домінують над іншими художніми засадами.
Уже в другому розділі роману відтворено нічний пейзаж із символічною сценою братовбивства, що різьблена на місяці. Пейзаж динамічний (інверсований порядок слів, повтор), вражаючий у кольористиці вогненного і чорного: Щит золотий з дивною емблемою - емблемою зради - прип'ятий на чорно-синій емалі вічності, вогневіє в чотирикутнику вікна, за холодними ґратами. Він вогневіє й пливе нечутно за чорними сильветами бань і хрестів собору, вирізьбленого на тій самій емалі разом з верховіттями древніх дубів і тополь... [1, 20].
Іван Багряний ліризує оповідь, передає усвідомлення головним персонажем світу таким, яким він видавався у процесі сприйняття. Тож давня легенда про Каїна та Авеля через призму суб'єктивного сприйняття у внутрішньому монолозі Андрія Чумака проектується на братів Чумаків: На щиті вогненному, на щиті золотому Каїн підняв Авеля на вила і так держить його. Держить перед очима, не дає й зморгнути... А десь за ним хтось на роялі задумливо грає журну і бентежну сонату Бетховена. Місячну сонату. Хтось там теж дивиться на місяць. І грає... Вічна легенда про двох братів, вирізьблена на далекому місяці, бентежить душу, як і завжди, як і давно-давно колись в дні золотого дитинства, своєю трагедією, своєю таємничістю нерозгаданою - таємничістю неоправданої, кричущої зради [1, 20].
Переплетення опису жахів сталінського режиму з поетичними, ліричними спогадами про життя на волі, про дитинство - характерна риса тексту роману "Сад Гетсиманський". "Саме такий контраст створює найглибший щем душі читача" [6, 200].
Читача тримає в напрузі не лише семантична наповнюваність фрази, а насамперед синтаксичний малюнок, що естетизує оповідь. Спостерігаємо метафоризацію фрази на синтаксичному рівні. Поєднання ліризму та динамізму завдяки різкій зміні різних синтаксичних структур: односкладних речень, двоскладних з обмеженою поширеністю, зі зміною порядку слів, повторами, відділеними трьома крапками, з одного боку; речень двоскладних, поширених, ускладнених однорідними членами, відокремленими членами речення, з прямим порядком слів - з іншого, - творить ритм співпереживання автора, персонажа та читача. Пор. з описом місячної ночі в романі "Тигролови", де вжито ті ж лексеми - місяць, вогненний щит: Місяць, що зійшов над хребтами лісистих кряжів, стояв мов вогненний щит, низько прибитий до брами в нові краї, в невідомі світи. Він здавався живим - то яснів, то темнів надимаючись. То обличчя! То обличчя великого Духа - демона невідомого, несходимого "Д а л е к а". Воно то хмурніло, то ясніло і знову хмурніло, червоніючи, - з долин, з улоговин, з міжгір'їв підіймались тумани і хвилями десь сходили вгору. Межи кряжами внизу вони лежали велетенськими намітками - чи як хвилі бавовни, чи як зігнаті вітром сніги...
Над падями, над проваллями, над становиками безкраїми і покрученими, над тайною нетрів стояла імла, поснована тьмяним, червоним баговинням [2, 45].
Синтаксис тут описовий з поширеними, ускладненими реченнями, звичайним порядком слів і властивим для стилю письменника вкрапленням невласне-прямого мовлення. Лише в останньому реченні, відділеному трьома крапками від попереднього, спостерігаємо непрямий порядок компонентів та висхідну градацію, якими автор проектує долю свого персонажа.
Захоплення природою передається читачеві, краса природи має силу морального впливу на людей. Пейзажі в Івана Багряного спроможні виражати і викликати захоплення, радість, смуток, спокій тощо. Природа максимально жива, наповнена звуком і рухом, кольором і світлом. Все це посилює естетичну спрямованість пейзажів.
Увагу читача привертає пейзаж літнього сонячного дня на пасіці в Україні, що постає у мареннях втомленого втікача, переплітається з думками про теперішнє: Навколо гудуть бджоли. Він сидить, заплющивши очі, і йому здається, що він на пасіці... Це він маленький... Прийшов до дідуся... Під велетенською липою іконка Зосима і Савватія, а навколо вулики-вулики... Стоять дуплянки, мов козаки в брилях, накриті великими череп'яними покришками. Спілі шпанки як дівоче намисто, як дівочі губи між зеленим листом. А там черешні <...>
Він розплющує очі: по дивних, різнобарвних квітах справді літають бджоли і гудуть, гудуть, мов на пасіці. Куди вони летять? Куди вони носять свою здобич?.. Навколо гудуть інші комахи, пурхають метелики і різна мошкара - хмари їх. Бджілки заповзають в рожеві дзвіночки, що вкривають рясно високі стебла (точнісінько як рожі, тільки дрібні? ), порпаються там, потім здіймаються і летять десь. Але куди? Годі в цьому хаосі перестежити. Сонце сліпить очі, а в них і так плавають барвисті кола [2, 41]. Називні речення, незакінчені речення, питальні речення, порівняння з типовими українськими реаліями не лише розкривають схвильованість героя, а й поетичну душу самого письменника.
Таким чином, пейзажі у творах Івана Багряного моделюються за допомогою двох прийомів: описовість і психологічний підтекст - орнаментальність та імпресія. Естетична функція кольорів, світлотіней, звукових барв і тонів, передача внутрішніх почуттєвих станів автора та головного персонажа домінують над іншими художніми засадами. Поєднання ліризму та динамізму завдяки різкій зміні різних синтаксичних структур у художньому тексті творить ритм співпереживання автора, персонажа та читача.
Список використаних джерел
Багряний І.П. Сад Гетсиманський: [роман] / Іван Павлович Багряний. - К.: Час, 1991. - 512 с.
Багряний І.П. Тигролови: [роман] / Іван Павлович Багряний. - К.: Укр. письменник, 1999. - 215 с.
Братусь М.Ф. Структура, семантика і стилістичні функції епітета в художній прозі Івана Багряного: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 "Українська мова" / М.Ф. Братусь. - К., 2002. - 16 с.
Маклакова Г. Зоонімічна прагматика в структурі письменника (Солженіцин і Багряний) / Г. Маклакова // Мовознавство. - 1994. - № 4. - С. 52-57.
Сологуб Н.М. Біблійні образи в художній творчості І.Багряного / Н.М. Сологуб // Мовознавство. - 1993. - № 1. - С. 43-47.
Сологуб Н.М. Концептуальність біблійних образів та їх мовне вираження у романі Івана Багряного "Сад Гетсиманський" / Н.М. Сологуб // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. - № 742. Серія: Філологія. - Х.: Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, 2006. - Вип. 48. - С. 197-204.
Ярова А.Г. Дієслівна синоніміка у прозових творах Івана Багряного / А.Г. Ярова // Дивослово. - 2000. - № 10. - С. 16-20.
The article deals with the analyses of the syntactic organization of descriptions of nature in novels "Garden Getsymansky" and "Tiger hunters" by Ivan Bagryany. The author of the article observes an aesthetic function of syntactic units.
Key words: syntactic units, aesthetic function, descriptions of nature.
УДК 811.161.2'373:821.161.2-1.І1/7.08
Козак Р.В., Гурськл Д.В.
МОВНІ ЗАСОБИ ЕКСПРЕСІЇ У ХУДОЖНЬОМУ МОВЛЕННІ ПИСЬМЕННИКІВ-ПОДОЛЯН (НА МАТЕРІАЛІ ПОЕТИЧНОГО МОВЛЕННЯ ІВАНА ІОВА)
У статті розкриваються особливості поетичної мови Івана Іова як репрезента загальнонаціональної мови. Аналізуються її фоностилістичні, морфологостилістичні та синтаксично- стилістичні рівні з огляду на їх експресивність, здатність розширювати рамки лексичної семантики та й загалом поглиблювати експресивність української мови.
Ключові слова: поетична мова, експресивність, емоційність, мовні засоби експресії, образно- зображувальні засоби, індивідуальне авторське мовлення.
Поетична мова (ПМ) репрезентує загальнонаціональну мову щодо розвитку її творчих можливостей, виявляє її естетичні та експресивно-стилістичні потенції. "Аналіз фактів мови свідчить, - слушно зауважує О.В.Добрунова, - що засоби вираження емоцій не довільні, вони значною мірою "канонізовані", проте ще не повністю вивчені і досі не систематизовані" [1, 15].
пурхають метелики і різна мошкара - хмари їх. Бджілки заповзають в рожеві дзвіночки, що вкривають рясно високі стебла (точнісінько як рожі, тільки дрібні? ), порпаються там, потім здіймаються і летять десь. Але куди? Годі в цьому хаосі перестежити. Сонце сліпить очі, а в них і так плавають барвисті кола [2, 41]. Називні речення, незакінчені речення, питальні речення, порівняння з типовими українськими реаліями не лише розкривають схвильованість героя, а й поетичну душу самого письменника.
Таким чином, пейзажі у творах Івана Багряного моделюються за допомогою двох прийомів: описовість і психологічний підтекст - орнаментальність та імпресія. Естетична функція кольорів, світлотіней, звукових барв і тонів, передача внутрішніх почуттєвих станів автора та головного персонажа домінують над іншими художніми засадами. Поєднання ліризму та динамізму завдяки різкій зміні різних синтаксичних структур у художньому тексті творить ритм співпереживання автора, персонажа та читача.
Список використаних джерел
Багряний І.П. Сад Гетсиманський: [роман] / Іван Павлович Багряний. - К.: Час, 1991. - 512 с.
Багряний І.П. Тигролови: [роман] / Іван Павлович Багряний. - К.: Укр. письменник, 1999. - 215 с.
Братусь М.Ф. Структура, семантика і стилістичні функції епітета в художній прозі Івана Багряного: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 "Українська мова" / М.Ф. Братусь. - К., 2002. - 16 с.
Маклакова Г. Зоонімічна прагматика в структурі письменника (Солженіцин і Багряний) / Г. Маклакова // Мовознавство. - 1994. - № 4. - С. 52-57.
Сологуб Н.М. Біблійні образи в художній творчості І.Багряного / Н.М. Сологуб // Мовознавство. - 1993. - № 1. - С. 43-47.
Сологуб Н.М. Концептуальність біблійних образів та їх мовне вираження у романі Івана Багряного "Сад Гетсиманський" / Н.М. Сологуб // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. - № 742. Серія: Філологія. - Х.: Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, 2006. - Вип. 48. - С. 197-204.
Ярова А.Г. Дієслівна синоніміка у прозових творах Івана Багряного / А.Г. Ярова // Дивослово. - 2000. - № 10. - С. 16-20.
The article deals with the analyses of the syntactic organization of descriptions of nature in novels "Garden Getsymansky" and "Tiger hunters" by Ivan Bagryany. The author of the article observes an aesthetic function of syntactic units.
Key words: syntactic units, aesthetic function, descriptions of nature.
Категорія: Українська Література | Додав: КрАсАв4іК (21.01.2013)
Переглядів: 1207 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]