Реферат 
     Євген Грибінка 
     
(1812 — 1848)   
     Євген Павлович Гребінка народився 2 лютого 1812р. у сім'ї дрібного поміщика на  хуторі Убіжище поблизу Пирятина на Полтавщині.  Початкову освіту Гребінка здобув удома від приватних учителів, згодом учився в  Ніжинській гімназії вищих наук (1825 — 1831); тут почалася його літературна  діяльність. Значний вплив на формування Гребінки як майбутнього письменника мала  його активна участь у літературному житті гімназичної молоді. У літературному  гуртку жваво обговорювалися літературні новини, твори Радищева, Пушкіна,  Рилєєва, перші спроби пера гімназистів, що вміщувалися в рукописних альманахах.  Один з них виходив за участю Гребінки, в кожному щотижневому номері якого, за  свідченням сучасників, з'являлися його твори, "переважно сатиричні”. Згодом він  став основним співробітником рукописного журналу "Аматузія”.  Після закінчення гімназії та короткочасної служби в резервах 8-го  Малоросійського козачого полку Гребінка повертається до рідного хутора Убіжище  на Полтавщині і періодично займається літературною працею (у цей час з'являються  друком його окремі байки, уривки з перекладу "Полтави” Пушкіна).  У 1834р. Гребінка переїжджає до Петербурга, де зав'язує широкі знайомства з  літераторами й діячами російської культури, зокрема Пушкіним, Криловим,  Тургенєвим, Брюлловим, відвідує літературні салони і влаштовує літературні  вечори в себе вдома. Разом з тим він домагається прихильності М. Греча, графа  Хвостова та інших високопоставлених осіб, завдяки яким займає непогані посади на  цивільній службі, друкується в столичних журналах.  У Петербурзі Гребінка розгортає жваву літературну діяльність, систематично  виступає із своїми творами на сторінках "Современника”, "Отечественных записок”,  "Литературной газеты”, "Утренней зари” та ін.  Велику роль відіграв Гребінка в житті, творчому становленні Т. Шевченка, з яким  познайомився у другій половині 1836р. Він брав безпосередню участь у викупі його  з кріпацької неволі. На літературних вечорах у Гребінки Шевченко дізнається про  новини тогочасного російського й українського літературного життя, зближується з  багатьма прогресивними діячами російської культури, зокрема майбутніми  петрашевцями М. Момбеллі та О. Пальмом. Особлива заслуга Гребінки в тому, що в  1840р. з його допомогою побачив світ "Кобзар” Шевченка.  З кінця 30-х рр. Гребінка виступає як невтомний організатор українських  літературних сил. Так, за його участю в 1841р. виходить альманах "Ластівка”, на  сторінках якого були опубліковані твори Шевченка, Котляревського,  Квітки-Основ'яненка, Боровиковського, Забіли та інших авторів, добірка  українських народних пісень і приказок. Тут же було вміщено два  напівбелетристичних нариси Гребінки — передмова "Так собі до земляків” і  післямова "До зобачення”.  Найпомітнішим твором молодого Гребінки, над яким він почав працювати ще в  Ніжині, є переклад українською мовою "Полтави” Пушкіна (Петербург, 1836). Свій  переклад Гребінка назвав "вільним”; це виявилося, зокрема, у багатьох  відхиленнях від оригіналу, введенні нових сцен, деяких подробиць, у трактуванні  окремих образів тощо.  Гребінці належить також кілька українських ліричних поезій, що виникли на грунті  народної творчості ("Човен” (1833), "Українська мелодія”, "Заквітчалася  дівчина...”, "Маруся” та ін.).  Найвизначніше місце в художньому доробку Гребінки українською мовою посідають  байки. Славу йому як байкареві принесли "Малороссийские приказки”, що з'явились  окремими виданнями у Петербурзі в 1834 і 1836 рр.  Байки Гребінки органічно пов'язані з народними приказками і прислів'ями, не  випадково він називає свої твори "приказками”, побудованими за принципом  розгортання й конкретизації фольклорних прислів'їв (в основі байки "Верша та  Болото” — мотив народного прислів'я "Насміялася верша з болота, аж і сама в  болоті”; повчання байки "Школяр Денис” взято з прислів'я "Пани б'ються, а в  мужиків чуби тріщать” тощо).  В окремих з байок поет творчо використав традиційні мотиви, опрацьовані ще  античними авторами та їх багатьма послідовниками. Приміром, в основу "Могилиних  родин” покладено чотирирядкову притчу "Гора-породілля” Федра.  Мотиви творів І. Крилова своєрідно, на іншому життєвому матеріалі, іншими  художніми засобами оброблені в таких байках Гребінки, як "Рибалка” ("Селяни і  Ріка”), "Ведмежий суд” ("Селянин і Вівця”), "Грішник” ("Троєженець”) та ін.  Крім традиційних персонажів, що уособлюють людські якості, у байці, як правило,  є ще одна дійова особа — оповідач — тлумач смислу байки, її морального висновку  ("Ведмежий суд”, "Рибалка”, "Будяк да Коноплиночка” та ін.). Багато байок  Гребінки побудовано у формі монологів ("Пшениця”, "Маківка”, "Школяр Денис”).  Окремі байки українського поета — це суцільні діалоги, що нагадують невеличкі  п'єси (приміром, "Ячмінь”), проте й у них присутність автора-оповідача, точніше,  його ставлення до зображуваного виявляється досить виразно.  Поетичний доробок Гребінки російською мовою значно ширший за обсягом і  тематикою, ніж українською. Його російські вірші переважно романтичні ("Печаль”,  "Скала”); широкою популярністю користувалися свого часу романс Гребінки "Черные  очи” ("Очи черные, очи страстные..”), вірш "Почтальон”, "Песня” ("Молода еще  девица я была...”) та ін.  Переспівами українських народних пісень були поезії "Казак на чужбине  (Украинская мелодия)”, "Кукушка (Украинская мелодия)”, "Украинская мелодия” ("Не  калина ль в темном лесе...”) та ін.  Історичному минулому України присвячені вірші "Курган”, "Нежин-озеро”,  "Украинский бард” і поема "Богдан” (1843), написані на основі народних  переказів.  Популярність Гребінці як прозаїку принесла збірка "Рассказы пирятинца” (1837) та  інші ранні твори, написані переважно в романтичному дусі за фольклорними  мотивами — українськими народними легендами, казками, переказами.  З українською тематикою пов'язані також повість "Нежинский полковник  Золотаренко” (1842) (в основу повісті покладені історичні події, що відбувалися  одразу після возз'єднання України з Росією) та роман "Чайковский” (1843), що є  одним із значних досягнень Гребінки-прозаїка.  Якщо твори Гребінки 30-х — початку 40-х рр. мали загалом романтичний характер,  то ряд інших повістей й оповідань. цього і пізнішого часу відзначається  реалістичною спрямованістю.  1840р. — повість "Кулик”, написана в дусі естетики натуральної школи.  1841р. — "Записки студента”, написані у формі щоденника і присвячені темі  "маленької людини” (ця ж тема порушується у романі "Доктор”).  1847р. — надрукована одна з останніх повістей Гребінки — "Приключения синей  ассигнации”.  В цей період з’явилися також повісти "Лука Прохорович”, "Верное лекарство”,  "Сила Кондратьев” (надрукована в "Современнике”), кілька фізіологічних нарисів:  "Петербургская сторона”, "Провинциал в столице”, "Хвастун” та ін.