| Головна » Статті » Українська Література | [ Додати статтю ] |
Народнопоетичні образисимволи у творчості Василя Чумака
|
УДК 821.161.21.09 Т.А.Марчак Народнопоетичні образисимволи у творчості Василя Чумака У статті досліджується своєрідність використання поетичних символів у збірці поезій В. Чумака «Заспів». Детально аналізуюється фольклорнообразна символіка, підкреслюється важливість тяглості народних традицій. Основна увага зосереджується на трактуванні образівсимволів. Ключові слова: символ, образсимвол, фольклорна/традиційна/поетична символіка, символізм, модернізм. Поняття «символ» у мистецтві та художній літературі образ, що алегорично виражає якенебуць поняття, ідею, почуття [6, с.538]. Символ є межею емоції і поняття образу, його максимальним ступенем узагальнення в процесі апробації та універсалізації змісту в мовленнєвих контекстах і поза ними. Цитуючи теоретика символізму Брюнетьєра В.Брюсов виокремив у нього такі твердження: «Символізм... є просто повернення ідеї в поезії. Символ ніщо, якщо в ньому нема прихованого смислу... Справа символу втілювати ідею» [2, с.2б]. Сьогодні, повертаючись до багатьох несправедливо вилучених з літературного процесу постатей і явищ, ми не можемо оминути й символізму художнього напряму, утвердження якого відбулося в українській літературі на зламі століть, а остаточне теоретичне оформлення в перші десятиріччя XX століття. Ми ставимо за мету дослідити своєрідність використання образівсимволів у творчості одного із «перших хоробрих» Василя Чумака. Саме знання символіки допоможе нам усвідомити мислення наших попередників їх естетичні моральні ідеали. На час появи Чумака символізм в українській поезії був уже поширеним. «Досить згадати творчість Д.Загула, О.Слісаренка, В.Кобилянськош. Проте символізм з його песимізмом, страхом перед життям під впливом тогочасних подій змінювався і намагався заспівати поновому. Не секрет, що не тільки творчість згаданих вище поетів, а й творчість П.Тичини, В.Еллана, В.Чумака у великій мірі позначена впливами символістської поезії» [3, с.231232]. В.Чумак у горнилі своєї поетичної індивідуальності зумів створити щось нове, своє, Чумакове. Коли б не передчасна смерть, то хто знає, в яку поетичну величину він би виріс. Але й те, що зроблено Ч уматсом v «Заспіві» є значним внеском в укпяїнську поезіюХарактерно, що саме у ранніх віршах В.Чумака особливо помітний вплив модерністської поезії. Звернімо увагу на широке використання вишуканої «ботанічної» образності на всі оті троянди, конвалії, кленове листя, на пишну й похмуру символіку: «морок», «смерть», «кохання», «серце в траурнім убранні», «сонце вмирає на башті», «дзвони ридали осінні» тощо. Усе це йшло від поетичних канонів символізму. Як засвідчує Ю.Барабаш, «модернізм мав великий вилив на юною поета, оскільки він був провідним у тогочасній українській літературі. Принаймні, він був одним із чинників поряд з класичною російською та українською літературою, поряд з народницькою українською поезією (Б.Грінченка) та російськими поетами (Герасимов, Гастєв та ін.), які великою мірою визначали тоді літературні смаки поезії юного В.Чумака» [1, с. 192]. Особливого значення в естетичній системі поетичної мови В.Чумака набувають фольклорні словасимволи, які служать засобом узагальнення й емоційного вираження конкретних людських почуттів, настроїв, складних психологічних процесів, і утворюють парадигму романтичної умовності твору. Глибоке відчуття життя, обізнаність з усною народною творчістю, допомогли поету художньо інтерпретувати народну демонологію. Народнопісенна природа поетичного слова Василя Чумака, це власне, не зовнішні ознаки його вірша, а форма традиційних фольклорних структур, що виявляється насамперед, у внутрішній, семантичній організації мови. Тут виявляється так звана психологічна константа фольклору пов'язана з настроєвим символічним світом: «мріє барвінок під снігом», «цвітом яблунь», «ясочокволошок», «білі рожі», «колос», «лози у тузі», «бо так рано оцвіталися черемхи і жечміни», «моя свічечка жертва вечірня», «свіча розтане смерть», «жайворонів спів», «голубині крила». Символ одна з наймогутніших підвалин національної культури, складна естетична категорія, яка позначає поетику класичного, модерного та постмодернош тексту, у кожного з яких він має свою природу та функціональне наповнення. Поетична мова В.Чумака відобразила особливість його світобачення, що вносить у поезії виразність конкретних картин, місткі, наповнені символічним змістом деталі, відчуття світла, кольору, простору звуку. Поет відчуває своє коріння, тому наскрізними мотивами через його творчість проходить образ матері, що є втіленням всього доброго і чесного, берегині роду; цвіт яблуні уособлює собою родове дерево (дерево життя, плодючості, початку всіх речей). Спираючись на фольклорну першооснову, поет розбудовує символічне значення слова хата, яке розширюється від конкретного значення житла до символу рідної землі, Батьківщини. Позитивна оцінна семантика властива традиційним словамсимволам: тополя символ життя; добра і правди, дуб символ сили і довголіття, лоза [верба] символ надзвичайної працездатності; запліднюючої родючої сили; життєздатності; пробудження природи, весни; символ України. Фольклорна семантика слів криниця, вода, роса, сльоза спричиняється автором до використання їх як образів рідної землі. Символіка води надзвичайно багата і глибока. Вода завжди вважалася посередником між життям і смертю, потоком творення добра і водночас знищення. Це символ першоматерії, плодючості, святості, чистоти, початку і кінця всього сущого на Землі, а в християнстві символ очищення. Василь Чумак використовує елементи традиційного народнопоетичного словника: колос одвічний символ життя, волошки символізують чистоту, мак ознака безмежності зоряного світу; плодючості; надійного обереш від нечисті, барвінок символізує сорм'язливість; любовну чистоту вічності; нев'янучої молодості; незнищеності; вічності життя, шлюбу, незайманості й цнотливості; життєстійкості; пам'яті про покійних, пролісок уособлює ніжність, сміливість, нетерплячість, нарцис квітка без запаху, що символізує самолюбство, самозакоханість. Автор вірить в «диво» чарівну силу зілля, що є символом смерті й відродження; магічного впливу на почуття, вчинки людини, її долю; надійного оберега від нечисті. Повноцінне пізнання світу, всебічне, повнокровне осягнення життя починається для людини з першої пройденої дороги. Тому В.Чумак використовує символічний образ дороги, стежки, що в усіх своїх відтінках ї виявах ототожнюються із життям і часом. Невідворотну плинність часу передано в поетичних образахсимволах: смерті (логічне завершення жигтяруху), могили (кінця сподівань на продовження життя), птаха, що в українській міфології закріпив за собою семантичну домінанту духовного пориву як людини так і цілої нації, відчути свободу чи не свободу посправжньому. Спів жайворонка символізує продовження життя, а символом світла виступає свічка, полум'я якої очищає душу, адже світло є символом божественності, космічної енергії, сіяння, моральності, добра, любові та єдності всіх цих начал. Витоки фантастичного, неймовірного, казкового поет шукав у реальному житті. Засобом художнього відображення виступає образ русалки це утоплениці, нехрещені діти, якими знехтували «злі» люди, (бо суспільство не приймає таких дітей), з одного боку, це образи витворені уявою, з другого це загублені життя сиріт. Таким чином, реальножиттєві та фантастичнофольклорні елементи в творах Чумака тісно переплетені та євищим чуттям смаку і міри, краси і довершеності, що породжується насамперед талантом поета, який зумів поєднати соціальне з національним, новаторське з традиційним. Зокрема, особливість його стилю і в тому, що він не відкинув традицій народної творчості. Його поетичні образи є символічним уособленням любові, сили, слави, віри українського народу, його історії. Символ має асоціативну силу, що потенційно з'єднує образи й емоції як семіотичні одиниці. На глибокому синтезі фольклорних і традиційних поетичних образів побудований вірш «В зелену суботу», в якому домінують фольклорні елементи, з якими добре обізнаний поет: «Назриваю в гаю запашного зілля, запашного зілля, вибуялих трав; з ясена та кленів нарубаю гілля; лепехи нарвати побіжу на став; клечанням обставлю, приберу кімнату. Подивіться, мамо! Хороше ж то як! Усміхнуться очі. Поміж тим у хату вечір завітаєстомлений козак» [5, с.93]. Силове поле фольклору, поза сумнівом тяжіє над цією поезією Чумака. Поет передає звичаї Злених Свят, коли люди заквітчують свої житла клечанням і встеляють долівки пахучими травами (зберігши традицію від стародавніх слов'ян накликанням багатства і врожаю). На Святу Трійцю вшановували покійників (охоронців інтересів свого роду), бо за народним віруванням у цей день прокидаються душі мерців «вечір завітає стомлений козак». Можна стверджувати, що образи своїм корінням сягають у сиву давнину, і передусім пов'язані з міфопоетичною свідомістю українців, стали органічним матеріалом для побудови нового культурного дискурсу, що його запропонував модернізм. «Для поетики пресимволізму й символізму XX століття фольклорний чинник важливий з огляду на ідеальну кодифікацію в ньому традиційної культури, основ національної ментальності» [4, с.48]. Художня практика В.Чумака переконує, що його фонічне інструментування як органічна ознака індивідуальної манери не ідентифікується із суто самоцінним естетизмом зарубіжних символістів. Поет, як видно з його творів йшов своїм шляхом, використовуючи національну літературну традицію. У цьому разі, думаємо, символізм був сприйнятий ним радше як художній метод, аніж мистецький світогляд. З'ясування всіх атрибутних ознак індивідуального варіанту символістської поезії Василя Чумака в генетичних і типологічних зв'язках з іншими стильовими ознаками становить перспективну лінію студіювання його художньої спадщини. Це дасть змогу розглядати доробок поета, як цілісне, в естетичному розумінні завершене мистецьке явище, адже образисимволи В.Чумака характеризуються творчою оригінальністю, глибоким змістом. За допомогою яких авторові вдалося передати свої враження від побаченою створити яскраві образи, удосконалити поетичну мову. Список використаних джерел: Барабаш, Ю. Пісня на світанку (Про творчість українського поета В.Чумака) / Ю. Барабаш // Вітчизна. 1965. № Ю. С. 187199. Дем'янівська, Л. Символізм як один з напрямків української літератури / Л. С. Дем'янівська // Українська мова і література в школі. 1992. № 910. С. 2528. Матеріали до вивчення української літератури: У 5 т. / Упоряд. Іщук А. О., Сіренко П. М.]. К. : Рад. школа, 1963. Т. V. Кн. І. С. 226265. Поліщук, Я. Фольклорний код в українській літературі / Ярослав Поліщук // Диво слово. 2008. № 9. С. 4549. Чумак, В. Червоний заспів: Поезії. Оповідання і нариси. Ст. та рец. Засідання дитячого гуртка «Музо, геть», п'єсашарж. Автобіогр. матеріали. Спогади про поета / В. Чумак ; упоряд., авт. передм. та прим. І. О. Ільєнко. К. : Дніпро, 1991.364 с. Яковлева, А. М. Сучасний тлумачний словник української мови / А. М. Яковлева, Т. М. АфонськаХарків : Торсінг плюс, 2009. 672 с. Summary The article deals with the originality of poetic symbols in the collection of poems by Vasul' Chumak Folkshaped symbols are anylzed in details and the importance of continuity of folk traditions are also highlighted. The main focus is on the interpretation of imagesymbols. Key words: symbol, folklore/traditional/poetic symbolism, symbolism, modernism. Одержано 13 жовтня 2010 року | |
| Переглядів: 642 | |
| Всього коментарів: 0 | |