| Головна » Статті » Українська Література | [ Додати статтю ] |
І.А.Пантелей Джерела написання творів Марка Вовчка, Г.Бічер Стоу та прототипи їх образів
|
УДК 821.161.2+821.111(73].091 І.А.Пантелей Джерела написання творів Марка Вовчка, Г.БічерСтоу та прототипи їх образів У статті досліджуються джерела написання творів про життя невільників; аналізуються документальні підтвердження прототипів більшості героїв української та американської антиневільницької літератури. Ключові слова: документальне джерело, прототип, невільник, «повісті» невільників. Історичні обставини у суспільному житті як України, так і СІЛА склалися так, що література стала голосом правди й совісті, найсильнішим та найдійовішим засобом вираження волелюбних прагнень усіх прогресивних сил. Найважливішими були потяг до відбиття у літературних творах тогочасної дійсності. Слово було тоді головною зброєю противників невільництва у обох країнах усне і друковане, але тільки слово. Слово не лише публіциста, оратора, проповідника, але і художнє слово. Биття пульсу епохи позначилось на ідейному змісті художніх творів і на політичних поглядах їх авторів, які прагнули не тільки до реалістичною відтворення навколишнього життя, а й до осмислення усіх явищ сучасної дійсності. Все почуте, побачене визрівало, творчо узагальнювалось у людських образах, характерах, типах і, зрештою, вилились живим, зворушливим народним словом, вибухом збурених соціальним злом почуттів гніву й протесту, відчайдушною спробою захистити від наруги й безчинств пануючих, найсвятіше, надане людині самою природою право на волю й щастя. Основними джерелами роману Г.БічерСтоу «Хатина дядька Тома» є законодавчі акти Америки, публікації в аболіціоністській пресі кін. 40х поч. 50х pp. («Визволитель», «Північна Зірка»), документальні свідчення невільників, «повісті» рабівутікачів, свідчення очевидців, листування з суспільним діячем і літератором Фредерфіком Дуглассом, фольклор і Біблія. Г.БічерСтоу побачила прототипи своїх майбутніх персонажів, життєві історії рабів, приховане від рабовласників духовне життя рабів у «невільницьких повістях» (slave narratives), таких як «Повість про життя американського невільника Фредеріка Дугласса, що написана ним самим» («Narrative of the Life of Frederick Douglass, an American Slave, Written by Himself»), «Повість про страждання Льюіса Кларка» («Narrative of the Sufferings of Lewis Clarke»), «Повість про життя і пригоди Генрі Бібба, американського раба, що написана ним самим» («Narrative ofthe Life and Adventures of Henry Bibb, an American Slave, Written by Himself»), «Життя Джозія Херсона, колишнього раба, а сьогодні жителя Канади» («The Life of Josiah Henson, Formerly a Slave, Now an Inhabitant of Canada, as Narrated by Himself») [6, c.24], У «повістях рабівутікачів» зустрічаються також пісні невільників. Такі пісні, спірічуелзи, гімни, а також молитви, допомагали рабам витримати найважчі хвилини життя. Письменниця майстерно використовує пісні у своєму романі, щоб передати настрій невільників. У романі використовується близько 13 пісень. Всі вони співаються рабами, коли їм дуже важко: при розлученні матері з дитиною, під час роботи невільників на плантації. Книга гімнів і пісень, як і Біблія, важлива для героїв роману. У романі нараховується більше 90 цитат і біблейських алюзій. При створенні образу дядька Тома Г.БічерСтоу використовує біблійні мотиви. Перед читачами відкривається сучасний Ісус Христос, що живе у XIX столітті. З дядьком Томом пов'язаний мотив заступництва: як і син Божий, дядько Том стає притулком для бідних рабів. Ще один мотив це мотив пожертви, готовність загинути замість інших. У Америці рух проти рабства також переріс у ряд значних повстань, учасниками яких були і білі, і чорні: повстання рабів у Віргінії, громадянська війна у Канзасі, повстання під керівництвом фермера Джона Брауна. Українські письменники, як і американські письменникиаболіціоністи досить часто створювали образи цих народних борців за свободу як головних героїв або використовували їх як прототипи у своїх творах. Панська воля і жорстока експлуатація були причиною частих селянських повстань. Найбільш відомі з них були під проводом Устима Кармелюка та Лук'яна Кобилиці, що ввійшли яскравою сторінкою в історію антикріпосницької боротьби на Україні у XIX ст. Зображуючи відомого ватажка селянських повстань, Марко Вовчок не ставить завдання точно відтворити біографічні дані його як історичної особи, а йде за народними переказами, легендами й піснями. У своїй повістіказці письменниця змальовує свого героя таким, яким він залишився у народній пам'яті мужнім, безстрашним, повністю відданим інтересам скривджених, людяним і щирим у взаєминах з рідними та побратимами. На відміну від Марка Вовчка, М.Старицький черпав матеріал не лише із народних пісень і легенд, а й з етнографічних та краєзнавчих праць, фольклористичних статей, з деяких фольклорних та літературних творів.Історичний роман М.Старицького «Разбойник Кармелюк» присвячений народному героєві України, самовідданому борцеві проти кріпацтва Устимові Кармелюку. Трансформуючи життєву правду у художню, створюючи образ реальної особи, романіст проводить ретельні історичні дослідження, ґрунтовані на наукових методах, вивчає всі документи і матеріали, що проливають світло як на саму особу, так і на людей, що її оточували, та его»; у якій вона жила; письменник критично осмислює їх, незважаючи на те, що функціонально різними є результати творчості митця та висновки історика. М. Стариць кому належить перша спроба істориколітературної конкретизації та дослідження особи Устима Кармалюка. До джерел роману можна віднести белетристичну розвідку польського історика И.Ролле «Кармелюк», однак й вона тяжіє до народних переказів. Але саму національновизвольну боротьбу під проводом Кармалюка М. Старицький моделює зовсім не так, як И.Ролле [7, с.З]. Основним джерелом роману стали фольклорні статті, вміщені в «Киевской старине». Про використання кармелюківського фольклору можна зробити висновок із ліричного відступу, яким закінчується роман: «А творчество народное делало свое дело... Оно благало дивные песни и думы, сплетало истину со сказочной фантазией и облекало ореолом славы грустный образ атамана Кармелюка» [5, с.679]. Для повнокровного зображення образу Кармалюка М. Старицький використав народні пісні та легенди про нього. Зразки усної народної творчості про Кармалюка стали побутувати ще за його життя, особливо у період посилення і розгортання селянського руху. Вони досить різноманітні за жанрами, тематикою і показують народне бачення історії, народні уявлення про добро і зло, про соціальну несправедливість, про боротьбу за національну волю. До імені Кармалюка звертались у своїх творах і Марко Вовчок, Василь Кучер, Михайло Коцюбинський, Леся Українка. У повісті Тараса Шевченка «Варнак» мотив морального переродження розбійника поєднується з іншим популярним мотивом про «шляхетного розбійника», що вершить праведний суд. У повісті, як і романі, згадано Рінальдо Рінальдіні, героя роману Х.А.Вульпіуса «Рінальдо Рінальдіні, розбійницький отаман», з яким порівнюється герой Шевченкового твору Кирило і Устим Кармелюк М.Старицького. Схожі образи, що зафіксовані у піснях, баладах, легендарних оповіданнях про народних месників існують і у зарубіжній літературі. Такими прикладами є Робін Гуд, чеський Ясонік, Вільгельм Телль та ін. Такі образи з'являються через те, що у житті завжди повторюються суспільноісторичні ситуації. їх об'єднує боротьба проти тих, від кою страждає народ. У «Народних оповіданнях» Марко Вовчок також використовує народні пісні, приказки, прислів'я. Деякі твори були написані під впливом чумацьких народних пісень, переказів, балад. Джерелом для написання «Рассказов из русского народного быта» став російський фольклор: народні пісні, приказки переважно Орловської губернії. Наприклад, два оповідання «Надежу» і «Катерину» можна пов'язати з фольклорними прототипами. Перше оповідання з ліричними піснями про нещасливе кохання дівчини і хлопця, яке призводить обох до смерті, коли він не послухавши своє серце, погоджується одружитися з іншою дівчиною, некоханою. Інше оповідання з циклом пісень про самотню дівчину, яка живе далеко від дому і сумує на чужині. В історії американської боротьби проти рабства, як згадувалось раніше, найбільш відомим було повстання Ната Тернера. Він став прототипом багатьох героїв аболіціоністської літератури. Зокрема, Г.БічерСтоу у своєму романі «Дред, повість про прокляте болото» змалювала образ головного героя із Ната Тернера. У цьому їй допомогло відоме «Зізнання Ната Тернера». Дред це образ великої сили і інтелекту, що виражає впевненість і небезпечний рабський характер. Він продовжує справу розпочату його батьком Денмарком Везеєм. На відміну від свого прототипу, Дред не закликає до насильства; він лише впевнений, що без насильства не обійтись. Його сховище поступово перетворюється на повстанський осередок. Але письменниця через свої християнські погляди не зображує справжнє повстання, її жахає думка про революційний вибух на Півдні, хоча історія дає підстави і матеріал для зображення негритянського повстання. Дред помирає під час нападу на плантації [б, с.4546]. Справжній Нат Тернер вбив близько 100 білих, здебільшого жінок і дітей, і був страчений. Одна із дослідниць творчості Г.БічерСтоу, Р.Д.Орлова, зазначає, що у художній інтерпретації БічерСтоу Дред стає своєрідним негритянським «Робін Гудом», який карає рабовласників і захищає рабів, з'являється як гроза і блискавка, зливається з Проклятим болотом [4, с. 87]. Незважаючи на те, що Дред змальований з цілком реальної особи, його образ як і прототип, також овіяний містикою. Йому, як і Нату Тернеру, приходять видіння, через які Бог наказав йому вивести народ з рабства. У романі присутні сцени шаманських завивань, масові молитви. У цьому романі БічерСтоу знову ж таки використала різні пісні, гімни, цитати з Біблії, а до самого твору додає документальне джерело «Зізнання НатаТернера». З Біблії вона черпає світобачення, моральні оцінки, проблеми, образи, мотиви, ситуації. Отже, популярність антиневільницької літератури пов'язана з документальними джерелами, розповідями невільників, фольклором. Вперше в американській літературі білих американців широко використовувались усні та письмові твори чорних американців і будуть використовуватися наступними поколіннями. Завдяки біблійним мотивам, народним переказам, пісням, твори по невільництво по іншому зазвучали. У цих творах ми побачили здатність людини творити добро і протистояти злу. Список використаних джерел: БичерСтоу, Г. Хижина дяди Тома / Г. БичерСтоу. М. : Эксмо, 2006. 544 е., илл. Брандис, Е. Марко Вовчок / Е. Брандис. М. : Мол. гвар., 1968. 335 с. Марко, Вовчок. Оповідання, повісті, казки / Вовчок Марко. Харків : Фоліо, 2007.254 с. Орлова, Р. Д. Гарриет БичерСтоу: очерк жизни и творчества / Р. Д. Орлова. М. : Просвещение, 1971. 127 с. Старицкий, М. П. Разбойник Кармелюк / М. П. Старицкий; Примеч. Г. Сергиенко. К. : Дніпро, 1988. 678 с. Тугушева, М. П. Роман Г.БичерСтоу «Хижина дяди Тома» : Учеб. пособие для филол. спец. вузов / М. П. Тугушева. М. : Высш. шк., 1985. 83 с. Цуркан, I. Г. Роман Михайла Старицького «Розбійник Кармелюк»: типологія жанру : автор еф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. філол. наук: спец.: 10.01.01. «Українська література» /1. М. Цуркан. К., 2002. 18 с. Beech er St owe, Н. A Key to Uncle Tom's Cabin, Presenting the Original Facts and Documents upon which the Story is Founded, Together with Corrobative Statements Verifying the Truth of the Work / H. Beecher Stowe. Boston: John and P. Jewett and Co., 1854. 504 p. [Electronic resource], Mode of access: http://www.iath. virginia.edu/utc/index2f.html. Summary The article investigates the background of works about slaves' life; investigates the documentary confirmation the heroes 'prototypes of American and Ukrainian antislavery literature. Key words: documentary background, prototype, slave, «slave narratives». Одержано 4 жовтня 2010 року | |
| Переглядів: 669 | Коментарі: 1 | |
| Всього коментарів: 0 | |