| Головна » Статті » Українська Література | [ Додати статтю ] |
ЕКЗИСТЕНЦШНІ МОТИВИ ДРАМАТУРГІЇ ІВАНА ДНІПРОВСЬКОГО
|
УДК 811. 161. 2.09 Школа B.M Бердянський державний педагогічний університет ЕКЗИСТЕНЦШНІ МОТИВИ ДРАМАТУРГІЇ ІВАНА ДНІПРОВСЬКОГО У статті розглядається специфіка висвітлення основних екзистенційних мотивів драматургії Івана Дніпровського. Особливу увагу приділено темі пошуку сенсу життя, проблемі абсурдності світу. Ключові слова: екзистенційність, абсурд, відчуження. Актуальність цього дослідження полягає у необхідності розгляду спадщини українських драматургів 20-30-х років ХХ століття, твори яких довгий час були вилученими з літературного процесу, зокрема Івана Дніпровського (1895-1934). Серед тих, хто повертає набуток митця українському читачеві, назвемо Н.Кузякіну, М.Наєнка, І.Михайлина, Р.Мовчан, Л. Скорину. Предметом їхнього розгляду були різні аспекти творчості майстра, але екзистенційна проблематика ними не акцентувалася. Тому метою нашої розвідки ми визначили аналіз окремих аспектів екзистенціалізму, які мають місце у творах майстра. Завдання, які ставили при цьому, полягали у аналізі п'єс «Любов і дим», «Яблуневий полон», «Шахта «Марія» крізь призму поетики експресіонізму. Дніпровський, на відміну від свого друга дитинства драматурга Куліша, - багатогранний митець: поет, прозаїк, драматург. Тому його драматургічна спадщина нечисельна: три опубліковані п'єси («Любов і дим» (1925), «Яблуневий полон» (1926), «Шахта «Марія» (1931)) та одна драма, що залишилася у рукописному варіанті («Останній Главковерх»). Дві перші п'єси - своєрідне змагання із Кулішем, із його «97» та «Комуною в степах». Критики віддають перевагу «97» над «Любов і дим» та «Яблуневому полону» над «Комуною в степах», задаючись питанням, яку мету ставив перед собою автор, створюючи «Шахту «Марію», що її Л.Скорина назвала дублем драми «Любов і дим» [8, с. 365]. Дія п'єси «Любов і дим» відбувається на тлі заводу, який, зусиллями голодних робітників, підводиться із руїн, незважаючи на наміри колишніх власників, об'єднаних із нинішніми бандитами, зашкодити цьому процесу. На чолі робітників стоїть завком Шура, а їхніх противників очолює донька колишнього власника заводу Ірина. Автор досить рельєфно зображує особистісні плани цих антагоністок, розкриваючи їхні образи за сюжетним принципом. Дебютний твір Дніпровського - гімн новій людині, яка відмовляється від особистого заради торжества колективної справи (образ Шури). Це типовий образ, виведений у «97» та «Комуні в степах» Куліша (Мусій Копистка та Хима), це Вагнерша із «Завойовників» Яновського, це багаточисельні герої інших письменників. І вони мали реальних прототипів у житті, людей, які, повіривши в можливість реалізації ідеалів, проголошених революцією, віддавали себе обраній справі. Жанр твору можна означити як своєрідне антижитіє: коли житійна література відображала процес духовного зростання особистості, то п'єса «Любов і дим» показувала деградацію душі (від вбивства з співчуття (коня) до вбивства з помсти (людини)). Але в середині 20-х цей образ створювався і сприймався із іншою конотацією - як героїчна біографія, гідна для наслідування: «Якась абсолютна формула людини» [підкреслення наше - В.Ш.], - так схарактеризував його сучасник митця [7, с 116]. Це було суголосно духові часу, відбивало тодішні життєві реалії: тоталітарна ідеократнчна держава, яка починала будуватися, «розчиняла у собі особистість, підпорядковувала людську одиницю загальному темпоритму життя, прагнула не лишити їй бодай шпаринки автономного існування, просякаючи своїми схемами світобачення в закапелки внутрішнього Я» [1, с 153]. Дія наступного твору митця - п'єса «Яблуневий полон» подає картини, які передували зображеному в «Любов і дим» - моделює події громадянської війни. І знову, як і в попередній п'єсі, стикаються антагоністи, на цей раз - представникам червоного війська проставляється армія УНР. Командир червоного загону, що з боями проривається до з'єднання з головними силами, у дорозі зустрічається із жінками, які змушують його (коханням чи погрозами) завершити свою міліарну місію. Засвідчивши відмову від колишнього стилю життя, він стає непотрібним мілітаризованому теперішньому, а, відтак, втрачає право на життя, яке у нього відбирає рідний брат, котрий виступає двійником головного персонажа. «Яблуневий полон» можна було б трактувати у рамках житійної літератури: зображений процес переродження людини, подана метаморфоза: жорстокий вбивця - ніжний коханець. Житійна модель п'єси розгортається у руслі твору-подорожі. Саме в дорозі Зіновій зустрічає ніжну жіночну Іву, яка зупиняє міліарний шлях командира-героя. Зустріч із Ярославною - його колишньою жертвою, закріплює цей пацифіський вибір (але неможливість погодження раціонального та емоційного викликають дисгармонію у його внутрішньому світі). Порівнюючи героїв обох творів, Зіновія можна розглядати як своєрідне продовження Ірини, яка під впливом коханого теж кардинально змінює свої життєві пріоритети. Та коли Ірина перебувала дещо у тіні своєї антагоністки Шури, то в тіні Зіновія знаходиться його брат Артем - своєрідне продовження образу Шури. Артем наскільки вжився із роллю червоного ката, що самоідентифікує себе з образом сатани. Шуру та Ірину, Зіновія та Артема можна розглядати як двійників-антагоністів: саме перед Шурою схиляється Ірина, демонструючи відмову від себе колишньої, саме від руки брата-звіра гине Зіновій, в душі якого пробудилася людина і котрий не зміг витримати іспит на гуманізм (переважно всі сюжети про двійників включають мотив смерті). У «Яблуневому полоні» простежується ще один варіант двійників, пов'язаний із образом Ярославни (алюзія на героїню епічного твору). У минулому Ярославна - чудова оперна співачка, тепер - холодний кат. Цю метаморфозу автор пояснює її помстою за мученицьку смерть свого чоловіка. Про те, наскільки помста деструктивно діє на людську душу, автор вказував у «Любов і дим», де в репліці Кувадла, який мстився колишній коханій за теперішню зневагу до нього, звучало: «Ти з мене звіря зробила» [3, с 62]. Духовною антагоністкою Ярославни виступає жінка, яка теж кохає - Іва. Але Іві (ніжність якої закладена вже іменем) протиприродний військовий стрій, який вона, граючись, тільки приміряє на себе. Кривавий світ дисгармоніює із жіночою суттю, тому відмовляє Іві у праві на життя. «Дзеркалом» Ярославни служить червоноармійка Таня. Та коли для Ярославни, яка більшість часу проводить заглибившись у себе, її новопридбана професія - не самоціль, а лише шлях пошуку вбивць чоловіка, то Таня вбиває не задумуючись - вона не ініціатор, а виконавець тієї ролі, яку колись їй дозволили грати. Успіхами у цій «діяльності» маскулінна жінка хизується перед колегами: «Та й ми чимало локшини з них наробили» [3, с. 148]. І ця інформація знаходячи у їхніх душах повне розуміння і схвалення, бо всіх їх об'єднує одна спільна «справа» - вбивство інакшого: «На всіх! Куди завгодно» [3, с. 120]. Відречення від загальноморальних норм життя вони засвідчують як дієво, так і словесно: їхня примітивна лексика сповнена міліарними штампами. Отже, Іва і Таня, будучи антагоністами, виступають близнюками Ярославни: Іва продовжує її колишню, Таня - нинішню. За слушним спостереженням М.Наєнка, «у драмі психологічно вмотивовувалася думка про руйнування людських душ, коли вузькокласові інтереси ставляться вище загальнолюдських» [5, с. 412]. «Яблуневий полон» - своєрідне переосмислення, жанрова модифікація (антижитіє - житіє) дебютної п'єси. І в цьому, безперечно, була перемога митця. Цікаво, що «творчий суперник» Дніпровського - Куліш у своїй другій п'єсі був менш успішний, побудувавши «Комуну в степах» за зразком «97»: «ті-ж героїчні незаможники, ті-ж жорстокі куркулі й той-же несподіваний, логічно невмотивований кінець» [9, с 70]. Як проходило «змагання» митців далі? На час написання І.Дніпровським наступного драматичного твору - п'єси «Шахта «Марія» його друг вже здійснився як «один з найбільших в українській літературі» [6, с. 238], про це свідчать: «Отак загинув Гуска» (1925), «Хулій Хурина» (1926), «Зона» (1926), «Народний Малахій» (1927), «Мина Мазало» (1928), «Закут» (1929), «Патетична соната» (1929). Які точки дотику можна знайти між творами самого Дніпровського і п'єсами друга ? Заголовок п'єси «Шахта «Марія» вказує на те, що індивідуально-особистісний простір дому не задіяний, функціонує зовнішній «масовий» колективний - увага зосереджується на шахті. Порівняно з іншими творами автора, місце дії «звужене». Хоча у попередніх драмах домівка теж не була у центрі уваги. Так, у дебютному творі протиставлення особистісного і громадського топосу заявлено вже дещо алегоричною назвою: «Любов і дим» і дія переважно відбувається на заводі. Заголовок наступного твору («Яблуневий полон»)символічно окреслює як особистісний простір, так і ставлення до нього. «Шахта «Марія», як і попередні драми Дніпровського, побудована не за причинно-наслідковим, а за хронікальним принципом - складається із низки відносно завершених епізодів. Але коли окремі сцени попередніх творів цементував образ головного героя (Шура, Зіновій), то в цій п'єсі відчувається брак центрального персонажа, що викликало послаблення художньої єдності, внаслідок чого епізоди розпадаються на ряд розрізнених сцен. Акцент, який звучить у «Шахта «Марія» теж не суспільний, а індивідуальний, хоча події (як і у дебютному творі) відбуваються на фоні шахти, яку відбудовують. Але автор відмовляється від прагнення героїзувати людину, навпаки, він демонструє її звірячу суть. Про те, що людському не місце у тодішньому кривавому світі, Дніпровський наголошував ще у попередньому творі - як образами Іви та Зіновія, так і сентенцією, вкладеною в уста Зіновія: «Тепер не можна бути людиною. Треба бути тигром» [3, с 138]. У «Шахті «Марія» звиродніння людства він означив зооморфними прізвищами дійових осіб: Вовк, Соболь, Овечка, Сокіл, Гоголь (без імен!). І ці персонажі - представники антагоністичних таборів: так автор позбавляв своїх героїв статусу правих і винуватих. Тваринне начало в цих людях акцентується і у назвах розділів, де задіяні лексеми «полоз», «тури», і у характеристиках, які одні персонажі дають іншим, уподібнюючи їх звірові: «гієни» [2, с. 9]. Автор розвінчує і міф про майбутнє досконале суспільство своєрідних «надлюдей» - Левів і Тигрів, зображуючи особу, яка діє вже в теперішньому світі - Ларису Львівну. Цю героїню він малює як інтелектуальний центр «ворожого» табору, але діє вона чужими руками, скеровуючи дії інших, тому і залишається в живих, на відміну від своїх товаришів: Магана, Вовка, Кубського. Називаючи Кубського «головний вождь» [2, с. 91], суперники помилково приписують йому функції, які виконувала Лариса Львівна. Створивши цей образ, письменник заперечив думку про майбутнє гармонійне царство Левів і Тигрів. Прийдешнє бачилось ним як апокаліпсис. Така атмосфера була відчутною, зокрема, апокаліптичні візії відтворив у «Народному Малахаєві» Куліш: «Чуєте грім? Огонь і грім на квітчастих степах українських. Кришиться, дивіться, пада розбитеє небо, он сорок мучеників сторч головою, Христос і Магомет, Адам і Апокаліпсис раком летять... І сузір'я Рака й Козерога в пух і прах /./ Сурми революції чую. Бачу даль голубого соціалізму» [4, с. 25]. Картини апокаліпсису змоделював і Дніпровський. Один із епізодів твору можна трактувати як сучасний літературний апокриф: автор трансформує Новозавітний канон, доповнюючи його сюжет мініепілогом. При цьому він десакралізує образ Марії, як заступниці світу, як втілення милосердя та любові. При збереженому статусі Матері Божої її наділено зооморфною функцією: Соболь. І почала родить левів. Вб'ють одного, а з його крови ще ростуть, ростуть. І от коли, Остапе, на всій землі будуть самі леви і тігри . хай будуть леви і тігри . тоді і буде нове царство на землі .а над усім - Марія [2, с. 9]. Отже, у «Шахті «Марії» Дніпровський відтворив результати звиродніння, яке наступило через втрату людського в людині. Цей процес він спостеріг уже у дебютній драмі, але тоді трактував, можливо, як необхідну жертву на шляху до суспільного прогресу. Ідеєю «Яблуневого полону» була думка про неможливість бути людиною у нелюдяному світі. Екзистенційні мотиви -панівні як у «Яблуневому полоні», так і у «Шахті «Марії». Вони приходять у суперечність із тими, які проголошувались ідеологічними речниками. Характерно, що у творі таку роль виконує персонаж з промовистим прізвищем Соболь, якого інші дійові особи називають апостолом. Це - хижий звір, він не Овечка, яка здатна лише бездумно повторювати чужу думку та з фанатизмом відтворювати почуте: Овечка. Враг - броня. Враг - залізо. Враг - граніт. Брату не вір. Сестрі не вір. Матері не вір. Отцю не вір. Смотри наверх. Штаб мирової комуни» [2, с. 47]. Характерно, що світ майбутнього моделюється з використанням міліарної лексики, такої актуальної в період політичних і соціальних катаклізмів: Соболь. Збудуємо заводи. Поборем землю і візьмем з неї контрибуцію: рудою, вугіллям, сіллю і нафтою. Збудуєм, друзі, нові города. Білі, пишні города, на заздрість ворогам і друзям. Наробимо нових машин. [2, с. 51]. Ці слова суголосні з футуристичними візіями одного з персонажів дебютної п'єси: Корній. Мине десяток років і встане, як з-під землі новий світ! І станем ми - інженери! З дітвори ми наробимо інженерів! Інженерів! Сотні! Тисячі! Десятки тисяч! І всю Україну в бетон, в залізо вдягнемо! Тисячі заводів пустимо. Музика! Рух! Симфонія індустрії! [3, с. 84]. Таке бачення майбутнього передавало дух часу - у першій половині ХХ століття ідея прогресу набуває статусу найперспективнішого способу побудови нового суспільства. Один із героїв Куліша (Малахій Стаканчик) звернув увагу на те, що в індустріальному суспільстві, яке будується, напризволяще залишили людину. На такому знелюдненні наголошує і Дніпровський, ставлячи під сумнів можливість зміни старого світу через насильство. У «Шахті «Марія» сюжетоформуюче навантаження несе пригодницький елемент. Сюжет будується конфлікті: управлінці-шахтарі. У його основі - розкриття загадки-таємниці: Соболь. Тут працює якась велетенська машина /./. Чую ворога, а де він не знаю» [2, с. 6]. Пошук ворога - то було актуальне заняття всього тогочасного суспільства, враженого бацилою підозри, недовіри, що її породила державна політика, яка продукувала сюжети пошуку і знаходження (!) відьом. Однією із таких нелюдських інсценівок, сфабрикованих за вказівками згори, була «Шахтинська справа» - процес розправи над колишніми спеціалістами проходив у травні-червні 1928 року. Ця чорна «ластівка» відкрила двері іншим жахливим містифікаціям: від процесу над членами «СВУ», який розпочався вже наступного року до справи над лікарями, якою завершувалася сталінська епоха. І те, що люди, у більшості своїй, вірили цим жахливим виставам, зредагованим партією, виставам, які перед ними розігрувалися всілякими Овечками, ще раз підкреслює справедливість діагнозу, який тодішньому суспільству поставив Дніпровський своїми драматичними творами. Підсумовуючи, зазначимо, що багатогранна творчість прозаїка, поета, драматурга чекає як на повне опублікування, так і на подальші дослідження. Список використаних джерел Грабовський С. Червонопрапорні брати-близнюки: погляд зблизька і здалека // Сучасність. - 2002. - № 6. Дніпровський І. Шахта «Марія». - X.: Рух, 1931. Дніпровський І. Яблуневий полон. Вибрані твори. - К.: Дніпро, 1985 Куліш М. Народний Малахій // Куліш М. Твори: В двох томах. - К.: Дніпро, 1990. - Т. 2: П'єси, статті, виступи, документи, листи, спогади про письменника / Упор. Л.С.Танюка. Наєнко М. Іван Дніпровський // Історія української літератури XX століття: У 2 кн. Кн. 1: Перша половина XX ст.: Підручник / За ред. В.Г.Дончика. - К.: Либідь, 1998. Петров В., Чижевський Д., Глобенко М. Українська література. Мірчук І. Історія української культури. - Мюнхен- Львів, 1994. Савченко Я. І.Дніпровський. Любов і дим // Життя і революція. - 1926. - № 6. Свербілова Т., Малютіна Н., Скорина Л. Від модерну до авангарду: жанрово-стильова парадигма української драматургії першої третини XX століття. - Черкаси, 2009. Рулін Л. Минулий сезон «Березоля» // Життя і революція. - 1926. - № 6. The article deals with the specifics of interpretation of basic existentialism aesthetical concepts in the drama of Ivan Dniprovs'kuj. Special emphasis is placed on the sense of being search theme, the problem of the world absurdity and the rebellion theme. Key words: existentialism, absurd, alienation. | |
| Переглядів: 1017 | |
| Всього коментарів: 0 | |