| Головна » Статті » Правознавство | [ Додати статтю ] |
Винагорода за користування інтелектуальною власністю - реферат українською
|
Підходи до винагороди (ціни) за користування інтелектуальною власністю
змінювалися в ході розвитку ліцензійної торгівлі. Якщо в 50-х і на
початку 60-х років нинішнього століття ліцензування розглядалось як
другорядна підприємницька діяльність, а винагорода вважалась "додатковим
заробітком”, відповідно і ціна часто визначалася за суб’єктивними
критеріями продавця. В міру все більшого входження інтелектуальної
власності у ринок почала проявлятися невідповідність такого підходу до
такої форми власності, як товару. З'явилась потреба узагальнити існуючі й
розробити нові методи винагороди. У 60-ті - на початку 70-х років
з’явилася велика кількість публікацій на цю тему. І в наш час
продовжуються дискусії щодо теоретичних основ вартості, ціни творчої
продукції, економічної суті ліцензування тощо. Винагорода (ціна) за використання того чи іншого об’єкта інтелектуальної власності, - найбільш складний момент відносин між продавцем і покупцем. Існуюча міжнародна практика визначення вартості винаходу, промислового зразка, ноу-хау тощо дає такі форми винагороди: 1. Пряма грошова винагорода. Це може бути: а) виплата твердої суми - коли нарахована сума повинна бути виплачена зразу повністю або за певний проміжок часу; б) роялті - коли відбуваються повторні виплати нарахованої суми в залежності від отриманих результатів (обсягу продукції, послуг, розміру прибутку); в) гонорар, тобто винагорода за послуги, які надають спеціалісти зі сфери інтелектуальної власності; г) авторський гонорар, який отримує автор твору літератури, мистецтва та іншого об'єкта авторського права. 2. Опосередкована грошова винагорода і_негрошова винагорода. Це можуть бути: а) доходи від операцій, пов’язаних з ліцензіями; б) дивіденди, якщо ліцензіар бере фінансову участь у підприємстві ліцензіата; в) прийняття заходів щодо зміни вартості чи розподілу затрат, наприклад, затрат на підтримку чи захист прав на винахід або товарний знак; г) отримання інформації про ринок, що допоможе вигідніше пре дати інтелектуальну власність; ґ) передача ліцензіару акцій, інших цінних паперів, а також відправлення на адресу ліцензіара товарів, у т.ч. товарів за ліцензією та іншого. Практика зарубіжних фірм свідчить, що вони не розголошують прийоми і методи розрахунку винагород. Окремі спеціалісти навіть не рекомендують використовувати формули для встановлення розрахункової ціни об'єкта інтелектуальної власності. Розглянемо детальніше механізм виплати прямих грошових винагород. Виплата твердої суми винагороди використовується, як правило, в тих випадках, коли фірма-покупець мало відома на ринку, і є сумніви, чи вдасться їй налагодити успішний випуск і комерційну реалізацію винаходу, розробки і т. ін. Такий платіж може бути використаний, якщо вкрай важко проконтролювати обсяг випущеної за ліцензією продукції. У цьому випадку ліцензіар може просто не отримати необхідних для розрахунків даних. Тверді платежі можуть бути присутні в більшості ліцензійних контрактів, але їх розміри, як показує практика, складають в середньому І0-20 % загальної ціни ліцензії. Вони є своєрідним авансом, який виплачується ліцензіару після передачі ліцензіату, наприклад, технічної документації тощо. Роялті - ця своєрідна участь ліцензіара в прибутку ліцензіата є основною формою винагороди. Питання про розмір процента відрахувань (ставка роялті) і про те, чого повинні збиратися ці відрахування (база роялті), - найбільш складне в світовій ліцензійній торгівлі. База роялті може мати декілька варіантів вибору: економічний ефект, прибуток, обсяг реалізації у грошовому виразі чи натуральних показниках, вартість переробленої сировини і т. ін. Частіше в ліцензійній торгівлі використовується обсяг реалізації продукції у грошовому виразі. Причому для того, щоб гарантувати ліцензіару надійність і стабільність платежів, використовується не фактична продажна ціна, а середня ціна, яка діє в цей момент на товарному ринку. Для сировинних товарів - це біржове котирування, для інших - довідкові індекси цін, які періодично публікуються зарубіжними кон’юнктурними виданнями і бюлетенями спеціалізованих фірм. Ставка (процент) роялті залежить від ряду факторів: - обсягу патентної охорони, якості складання формули винаходу (найбільш високі ставки роялті використовувались саме в тих випадках, коли винахід захищений цілим блоком патентів у різних країнах); - виду ліцензійного контракту (найдорожча ліцензія - повна, найдешевша - проста ліцензія); - строку дії ліцензії (чим більший строк, тим менший процент відрахувань), - можливість контролювати випуск продукції за ліцензію (у тих випадках, коли контроль ускладнений, ставка підвищується. Наприклад, якщо для ліцензій на машини та обладнання середня ставка роялті складає 5-7 % обсягу продажу, то для хімічного виробництва вона зростає до 10-12 %); - інших факторів. | |
| Переглядів: 466 | |
| Всього коментарів: 0 | |