| Головна » Статті » Правознавство | [ Додати статтю ] |
Елементи податку як юридичної категорії - реферат українською
|
Законодавче податок має бути точно визначений. У законі про кожний
податок має міститися вичерпна інформація, яка б дала можливість
конкретно встановити: — особу, зобов'язану платити податок, розмір податкового зобов'язання та порядок його виконання; — межі вимог держави щодо до майна платника податків. Нечіткість, двозначність чи неповнота закону про податок може призвести: — з одного боку, до можливості ухилення від сплати податку на законних підставах; — з іншого боку, до зловживань у податкових органах. Вони можуть виражатися в розширеному тлумаченні положень закону тощо. Вимоги, що лежать в основі побудови податкової системи, знаходять конкретне виявлення в елементах податку, до яких належать: суб'єкт, об'єкт, джерело, масштаб податку, податковий період, одиниця оподаткування, податкова ставка, пільги, податкова база, порядок обчислення податку, строки сплати податку, звітний період, способи та порядок сплати податку. Встановити елемент закону про податок — значить прийняти що-небудь як одну з підстав виникнення податкового зобов'язання або способу його виконання. Визначити елемент закону про податок — значить описати фактичну сторону елементу, виділити його з числа інших явищ на основі яких-небудь ознак, рис тощо. Суб'єкти податку виступають як так званий формальний платник податків, тобто індивідуальна (колективна) особа, котра несе юридичну відповідальність за сплату податку, або як кінцевий платник податків, котрий формально не несе юридичної відповідальності, але є фактичним платником через законодавче встановлену систему перекладення податку1. Податок сплачується за рахунок власних коштів суб'єкта оподаткування, тобто податок має скорочувати доходи платника податку. Платник податків може реалізовувати свої обов'язки із сплати податку безпосередньо або через представника. Представництво може виступати в трьох формах: — законне представництво; — уповноважене представництво; — офіційне представництво. Законними представниками є юридичні та фізичні особи, уповноважені представляти інтереси платника податків. Це представники: — підприємства — керівник, головний бухгалтер, уповноважені особи цього підприємства; — консолідованої групи платників податків — законні представники головного підприємства, що входить до складу цієї групи; — фізичної особи — батьки, усиновлювачі, опікун або інші особи за наявності в них документів, які засвідчують про їхні родинні зв'язки чи відповідні повноваження. Уповноваженими представниками є особи (юридичні або фізичні), уповноважені платником податків представляти його інтереси в податкових органах на основі угоди між платником податків і представниками у формі нотаріально завіреного договору чи довіреності. Якщо особа через об'єктивні причини не може бути законним представником або майно, що є предметом розгляду справи, — безхазяйне, за ініціативою податкового органу, податкового чи іншого суду може бути призначено офіційного представника. Офіційними та уповноваженими представниками не можуть бути судді, слідчі або прокурори, посадові особи податкових органів. Правовідносини платника податку і держави визначаються за принципом постійного місцеперебування або місцепроживання (принцип резидентства), згідно з яким платників податків поділяють на осіб, котрі: — мають постійне місцепроживання або місцеперебування в даній державі (резиденти); — не мають постійного місце проживання або місцеперебування на даній державній території (нерезиденти). Важливою відміною цих двох груп платників податків є те, що в резидентів під оподаткування підпадають доходи, отримані як на території даної держави, так і поза нею, у нерезидентів — тільки доходи, отримані з джерел у даній державі. Особи, котрі мають постійне місце проживання або місцеперебування в Україні (резиденти), — це особи, включно з іноземцями та особами без громадянства, які проживають на її території не менше 183 календарних днів. Особи, котрі не мають постійного місце проживання або місцеперебування в Україні (нерезиденти), — це особи, які проживають на її території менше 183 днів у календарному році. Цей так званий тест фізичної присутності встановлюється щорічно і діє в межах календарного року. У деяких країнах періодом для визначення резидентства є не календарний, а податковий рік, який може не збігатися з календарним. Об'єктом оподаткування є різноманітні види доходів, товари і послуги, а також різні форми накопиченого багатства чи майна, визначені законодавчими актами. Характеристика об'єкта податку тісно пов'язана з поняттям платники. Це зумовлено тим, що розмежування платників на резидентів і нерезидентів зумовлює й не однаковий підхід до доходів, які вони одержують. Якщо при оподаткуванні резидентів ураховуються всі види їхніх доходів, як одержаних на території України, так і їхніх джерел, що перебувають за її межами, то нерезиденти є платниками лише за місцем одержання доходів в Україні. | |
| Переглядів: 565 | |
| Всього коментарів: 0 | |