Реферат на тему: Загальна симптоматологія гінекологічних захворювань Гінекологія (від gуnе - жінка, 1оgоs - вчення, наука) - розділ клінічної медицини, що вивчає анатомо-фізіологічні особливості жіночої статевої системи, її захворювання; розробляє методи профілактики і діагностики, терапії і відновлюючого лікування. Основним симптомом гінекологічних захворювань є біль виникнення якого пов'язане з станом НС, особливостями інервації статевих органів та ступенем подразнення нервових рецепторів. Біль в гінекологічних хворих відрізняється великою різноманітністю за ступенем, характером локалізації, часом виникнення та інше. При опитуванні уточнюють локалізацію болю (гіпогастральна, надлобна, пахвова, попереково-крижова), характер (ниючі, переймоподібні, тягучі, давлячі), інтенсивність (сильні, помірні, слабкі), іррадіацію (в поперекову-крижову, гіпогастральну область, нижні кінцівки, ділянку зовнішніх статевих органів, прямої кишки). Інтенсивність больових відчуттів знаходиться в зв'язку з особливостями нервової системи, емоційним станом жінки, ступенем втягнення в патологічний процес нервових закінчень, розтягненням вісцеральної очеревини, обмінними порушеннями в вогнищі запалення та рядом інших факторів. В діагностиці гінекологічних захворювань велике місце має час появи болю. Біль що регулярно виникає в середині менструального циклу, може бути пов'язаний з овуляцією (овуляторний біль). Поява прогресуючого болю в другій половині циклу, що триває впродовж 1 -го, а іноді і 2-го дня менструації, характерно для ендометріозу. Із форм розповсюдження і відбивання больових відчуттів найбільше практичне значення мають іррадіація і ре перкусія. Під іррадіацією болю розуміють його розповсюдження з певного сегменту спинного мозку в сусідні сегменти, в результаті чого больові відчуття захоплюють більшу ділянку. Важливим показником стану жіночих статевих органів є секреторна функція. У здорової жінки секрет виділяється різними органами статевої системи (маткоі труби, матка, піхва, пристінок піхви) і служить для фізіологічного зволоження слизових оболонок. При багатьох гінекологічних захворюваннях відбуваються кількісні або якісні зміни секрету. Патологічні виділення з статевих органів жінки носять назву - білі. Білі можуть бути як симптомом гінекологічного захворювання, так і проявом патологічних процесів, не пов'язаних безпосередньо з статевою системою. Важливе практичне значення має питання про встановлення джерела підвищеної секреції, що необхідно для топічної діагностики та лікування. Білі можуть бути пов'язані з патологією різних відділів статевих органів: зовнішніх статевих органів, піхви, шийки та тіла матки, маткових труб. В зв'язку з цим розрізняють вестибулярні, піхвові, шийкові, маткові та трубні білі. Піхвові білі - найбільш розповсюджені. Підвищена секреція піхви може бути обумовлена місцевою інфекцією, глистяною інвазією (в дитячому віці), наявністю стороннього тіла в піхві, виникненням сечостатевих та кишково-статевих нориць, ексnрагенітальними захворюваннями (діабет, серцево-судинна патологія та інше). Для вивчення піхвових виділень використовують бактеріологічний (дослідження зафарбованих мазків) і культуральний (культивування піхвової мікрофлори на різних поживних середовищах) методи. На основі бактеріоскопії піхвових мазків прийнято розрізняти чотири ступені частоти піхвового вмісту. Шийкові білі - займають друге місце по частоті (після піхвових білів). Важливе значення в походженні шиєчних білів мають запальні процеси (гострі, підгострі та хронічні цервіцити), розриви шийки матки, пухлини (рак), поліпи слизової оболонки каналу шийки матки. Шиєчні білі мають слизово-гнійний характер. Маткові білі - можуть бути обумовлені: 1) гострими ендометритами (специфічними та неспецифічними); 2) підслизовою міомою матки; 3) поліпами слизової оболонки матки; 4) злоякісними пухлинами (рак ендометрію). Звичайно маткові білі рідкі, можуть бути з домішками гною (при ендометриті) або крові (при раку). Трубні білі - зустрічаються порівняно рідно і являються наслідком періодичного витікання рідини, що накопичилась в матковій трубі через отвір в ній, нерідко в порівняно великій кількості. Побічні витікання можуть бути пов'язані з виникненням первинного раку маткової труби або з розвитком так званого проліферуючого гідросальпінкса. Порушення менструальної функції може проявлятися в наступному: аменорея, гіпоменструальний синдром, менорагії, метрорагії, альгодисменорея. Аменорея - відсутність менструації - може спостерігатися до періоду статевого дозрівання, під час вагітності та лактації. Ці види аменореї є фізіологічними. В противагу фізіологічним розрізняють патологічну аменорею, яка виникає у жінок в період статевої зрілості та пов'язана з виникненням загальних та гінекологічних захворювань різного генезу. Гіпоменструальний синдром - проявляється в ослаблені (гіпоменореї), вкорочені (олігоменореї), зниженні частоти (опсоменореї) менструації. Менорагія - кровотеча пов'язана з менструальним циклом. Менорагії носять циклічний характер і проявляються збільшенням крововтрат під час менструації (гіперменорая), більшою тривалістю менструальних кровотеч (поліменорея) та порушенням (укороченням) їх ритму (прйоменорея). Метрорагія - ациклічні маткові кровотечі, не пов'язані з менструальним циклом, що звичайно виникають при різних розладах функції яєчників внаслідок порушення процесів овуляції (дисфункціональні маткові кровотечі) розвитку підслизової міоми матки, раку тіла і шийки матки, гормонально-активних пухлинах яєчника та деяких інших захворюваннях. Альгодисменорея - болюча менструація. Звичайно біль супроводжує початок менструального циклу, рідше спостерігається протягом всієї менструації. Болючі менструації є наслідком недорозвитку статевих органів(інфантилізм), неправильного положення матки, ендометріоза, запальних захворювань внутрішніх статевих органів та інше. Статева функція — при вивчені статевої функції виясняють питання пов'язані з початком стаевого життя, наявністю статевого потягу (лібідо) і відчуття задоволення (оргазм). Відсутність або послаблення статевого потягу і задоволення спостерігається у жінок при інфантилізмі, після перенесених чи супутніх важких екстрагенітальних або гінекологічних захворювань. Далі уточнюють чи відмічаються порушення статевої функції: а) болючість при статевих зносинах; б) контактні кровотечі; в) забруднення та неможливість статевого контакту. Тісний зв'язок сечовидільної системи із статевою проявляється порушенням функції першої при травмах статевих органів, запальних і пухлинних процесах. При зборі анамнезу звертають увагу на наявність симптомів, які вказують на порушення функції сусідніх органів (дизурічні розлади, запори). Для розпізнавання гінекологічних захворювань важливим є характеристика репродуктивної функції (коли після початку статевого житя виникла вагітність, їх кількість, перебіг і завершення, кількість абортів і їх ускладнення). Звертають увагу на такий вид порушення репродуктивної функції як неплідність. Неплідним називають шлюб, якщо в репродуктивному віці впродовж 1 року при регулярному статевому житті без використання контрацептивних засобів не настає вагітність. Неплідність буває первинна і вторинна. Абсолютна та відносна. Чоловіча і жіноча. Жіноча в свою чергу класифікується на трубну, ендокринну, перитонеальну. В результаті детального опитування хворої можна зробити попереднє орієнтовне заключення про можливий характер захворювання. Література Гинекология /Под ред. Л.Н. Василевской. - М.: Медицина, 1985. - С.31-40. Бодяжина В.И., Сметник В.П., Тумилович Л.Г. Неоперативная гинекология: Руководство для врачей. - М.: Медицина. 2001.- С.7-11.