| Головна » Статті » Медицина та здоров'я | [ Додати статтю ] |
Вібраційна хвороба
|
Класифікація. Вібраційну хворобу класифікують за етіологією, стадією захворювання, основним клінічним симптомом і т. ін. Етіологія — вібрація локальна, загальна; вплив низько-, середньо- і високочастотної вібрації. Стадії захворювання — І, II і III. Основний клінічний симптом — ангіоспастичний, ангіодистонічний, сенсорний (сенсорно-вегетативний), поліневропатія, поліневритичний, гіпоталамічний, астенічний, неврозоподібний та ін. Ступінь компенсації — компенсований, субкомпенсований, декомпенсований. Клінічна картина. Вібраційна хвороба, зумовлена локальною вібрацією, трапляється в осіб, які працюють з ручним механізованим інструментом. Захворювання розвивається поступово, в основному в робітників з великим стажем роботи Клінічна картина зумовлена вегетативно-судинними, нервово-м'язовими, чуттєвими і трофічними порушеннями. Найхарактерніші скарги на тупий, діючий, ломлячи біль у руках, що локалізується, звичайно, в променево-зап'ястних суглобах, передпліччях, а в міру наростання процесу — в усьому поясі верхньої кінцівки Біль більше турбує ночами й у спокої під час відпочку. Через 15—20 хв. після початку роботи біль зникає, самопочуття поліпшується. Другий частий симптом захворювання — парестезія у вигляді оніміння, відчуття повзання мурашок, здерев’яніння. У міру розвитку хвороби біль і парестезії слабшають постійного характеру, нерідко стають причиною порушення сну. Однією з основних скарг є приступи побіління пальців рук, що виникають при місцевому (миття рук холодною водою) або загальному охолодженні. Приступи частіше турбують у холодну пору року. Тривають 5—10 хв, у виражених випадках захворювання — 20—40 хв. Нерідко закінчуються ціанозом пальців і больовою реакцією. Побіління виникає спочатку на окремих фалангах пальців, найчастіше па безіменному пальці і мізинці лівої руки, і в міру наростання процесу поширюється на пальці обох рук. Рідко буває побіління великих пальців. Ішемічні кризи зрідка можуть призводити до гангрени дистальних фаланг. Хворі також скаржаться на мерзлякуватість рук, малорухомість пальців уранці, судорожне їх стягування, слабкість у руках. У вираженій стадії захворювання виникають загальне нездужання, розлитий головний біль, біль у ділянці серця стискуючого характеру, серцебиття. Ці явища найчастіше бувають в осіб віком після 40 років. Під час огляду виявляють зміну кольору шкіри кистей (від помірного ціанозу до багрово-ціанотичного й аспідно-сірого відтінку) Кисті холодні на дотик, пастозні, нерідко кінці пальців напружені і білуваті. Через набряклість кистей можуть розвиватись нерухомість фалангових суглобів і напівзгинальна контрактура. Секреторні порушення проявляються у вигляді підвищеної пітливості кистей, рідше — сухості. На поверхні долонь помітні явища гіперкератозу. Нерідко пальці мають вигляд барабанних паличок, а нігті — годинникових стекол. Бувають порушення чутливості за поліневритичним типом. У початковій стадії захворювання зниження больової чутливості виявляється тільки на кінцях пальців, в міру наростання процесу спостерігається значне зниження больової, температурної і вібраційної чутливості на кистях у вигляді рукавичок. При виражених формах захворювання можуть спостерігатись сегментарні порушення чутливості у вигляді куртки або напівкуртки 3міни з боку апарата руху й опори трапляються в основному у тих випадках, коли діяння вібрації поєднується із значним перенапруженням рук (використання важких інструментів, наявність у роботі стереотипних, що часто повторюються, рухів). У цих випадках при пальпації м'язів виявляються болючість окремих м'язових груп, зміна їх тонусу і консистенції. М'язи стають грубоволокнистими, мають тверді, дуже болючі пучки спастичне скорочених м'язових волокон (гіпертонуси Мюллера). У глибині м'язів можуть прощупуватись обмежені ділянки болючого затвердіння (нервові точки Корнеліуса), або ж весь м'яз рівномірно отверділий, напружений. У місці переходу м'язової тканини в сухожилля іноді виникають болючі утвори у вигляді вузликів округлої або довгастої форми завбільшки як горошина, що за консистенцією нагадують застиглий холодець (міогельоз Шаде). Бувають також біль у м'язах при сильному напруженні, ослаблення м'язової сили, підвищення механічної збудливості, посилення сухожильних рефлексів. Найчастіше бувають уражені м'язи надлопаткової ділянки, двоголові м'язи, м'язи пояса верхньої кінцівки і розгинальна група м'язів передпліччя, уражується тільки права або переважно права рука.Характерні зміни в кістково-суглобовому апараті, зумовлені діянням вібрації, поворотних ударів, м'язового напруження. Від власне вібрації виникають у кістках кістовидні утвори, еностози, деформуючий артроз. Зворотні або поворотні удари, характерні для інструментів ударної дії (наприклад, для відбійного молотка), призводять до розвитку асептичного остеонекрозу (некроз півмісяцевої кістки — хвороба Кінбека), деформуючого артрозу, кістовидних утворів, еностозів. М'язове напруження сприяє розвиткові епікондиліту, стилоїдиту променевої і ліктьової кісток, бурситу, періартриту, ліктьової шпори, деформуючого артрозу. Найбільш виражені зміни виникають при діянні низькочастотної вібрації з високою амплітудою коливань. При зникненні нервово-судинних розладів остеопороз може зазнавати зворотного розвитку, тоді як кістовидні зміни й еностози залишаються. Дегенеративно-дистрофічні зміни у хребті у вигляді остеохондрозу в поєднанні з корінцевим синдромом можуть ускладнювати перебіг вібраційної хвороби і спостерігаються при охолодженні або під час роботи у вимушеній позі. Разом з тим не можна не враховувати можливості виникнення .змін у міжхребцевих дисках, пов'язаних з віковою перебудовою кісткової тканини, передуючою інфекцією. Вібраційна хвороба розвивається на фоні функціональних порушень центральної нервової системи, що клінічно проявляються астенічним станом і вегетативно-судинною дистонією. Діагностика. Діагноз вібраційної хвороби ставлять на підставі вивчення скарг хворих, анамнезу захворювання і життя, вивчення професійного маршруту, санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, ретельного обстеження хворого з використанням низки клініко-фізіологічних методів. Найбільшого поширення як у нас, так і за кордоном набули такі методи. Лікування. Для поліпшення кровообігу (периферичного, коронарного або церебрального) використовують засоби, які розширюють коронарні судини і поліпшують мозковий кровообіг (андекалін, дилмінал, галідор, спазмолітин, девінкан, вінкапан, апресин, папаверину гідрохлорид, апрофен, цинаризин, пахікарпину гідройодид, коринфар, кордафен, сенсит, резерпін, аміназин, пропазин). Для гальмування адренергічних центрів гіпоталамуса, ретикулярної формації стовбура й адренорецепторів периферичних судин з метою порушення передачі судинозвужувальної імпульсації, розширення судин і поліпшення кровопостачання призначають к-адреноблокуючі засоби (фентоламін, тропафен, празозин, піроксан), симпатолітичні засоби (октадин, резерпін, орніз), центральні холінолітичні засоби (амізил). Для підвищення тонусу парасимпатичної частини вегетативної нервової системи, зменшення порушень при вегетативно-сенсорній поліневропатії вводять прозерин, оксазил, галантамін. Зняття больового синдрому досягають застосуванням новокаїну, анальгіну, мефенамової кислоти, бутадіону, індометацину, тіаміну броміду, ціанокобаламіну. Для поліпшення процесів мікроцивкуляції показані ін'єкції піридоксину, аденозинтрифосфорної кислоти, пармідину, анаболічних гормонів, аскорбінової кислоти. З метою поліпшення білкового обміну призначають донатори сульфгідрильних груп (унітіол, пеніциламін). Застосовують також біогенні стимулятори (продигіозан, плазмол, гумізоль, елеутерокок, скловидне тіло, алое, ФіБС, пелоїдодистилат). Добрий ефект дає застосування препаратів, які нормалізують венозний тонус (венорутон), периферичних вазодилататорів (верапаміл, фенігідин), антиадренергічних гіпотензивних засобів переважно центральної дії (метилдофа, або допегіт, альдамет), дезагрегантів (дипіридамол, або курантил). Профілактика. Для зниження шкідливого впливу вібрації треба додержуватись правил експлуатації інструментів, контролювати технічний стан і вібраційну характеристику. Важливе значення має правильна організація режиму праці та відпочинку. Раціональним вважають чергування роботи, пов'язаної з діянням вібрації і без неї. Для зменшення діяння вібрації у поєднанні з холодом неабияке значення має спецодяг. Профілактика вібраційної хвороби значною мірою залежить від правильного професійного відбору, врахування медичних протипоказань. Основними протипоказаннями для приймання на роботу є: виражена вегетативна дисфункція, облітеруючий ендартеріїт, хвороба Рейно, ангіоспазм периферичних судин, хронічні захворювання периферичної нервової системи, захворювання опорно-рухового апарата з порушенням рухової функції, порушення функції вестибулярного апарата будь-якої етіології, у тому числі хвороба Меньєра, висока й ускладнена короткозорість (вище 8,00), шизофренія та інші ендогенні психози. | |
| Переглядів: 720 | |
| Всього коментарів: 0 | |