Реферат на тему:
Температура тіла людини. Гіпертермія

Температура тіла людини в нормі становить 36—36,9 С з незначними коливаннями залежно від часу доби, прийому їжі, фізичного стану тощо. Коли порушується здатність орга-нізму регулювати взаємопов'язані процеси теплоутворення і тепловіддачі, температура тіла підвищується або знижуєть-ся. Максимальна температура тіла, яку переносить людина, становить 42—43°С, мінімальна — 28°С.
Гіпертермія — це порушення теплового балансу орга-нізму, яке характеризується підвищенням температури тіла понад норму. Типовими прикладами гіпертермічного синдро-му є гарячка, тепловий та сонячний удари.
Гарячка — це складна реакція організму на сильні подразники, одним із проявів якої є порушення теплопродукції з підвищенням температури тіла. Гарячкова реакція спрямована на вигоблення тепла і підвищення температури самим організмом. Гарячки поділяють на інфекційні та неінфекційні.
Стадія підвищення температури тіла, при якій теп-лопродукція переважає над тепловіддачею. Тривалість цієї стадії — від кількох годин до кількох тижнів. Швидке під-вищення температури тіла хворі переносять важко, оскільки його супроводжують озноб, біль і ломота у всьому тілі. У цей період хворого треба вкрити теплою ковдрою, обкласти грілками, дати випити гарячого чаю.
Стадія розпалу температури тіла характеризується тим, що тепловіддача і теплопродукція знаходяться у від-носній рівновазі. Тривалість цієї стадії — від кількох годин до кількох тижнів. У цей період різко підвищується обмін речовин, хворий виснажується. Для поповнення енер-гетичних витрат і підвищення опірності організму хворі мають посилено харчуватися висококалорійною легкозасво-юваною їжею з вітамінами. Слід, однак, мати на увазі, що внаслідок посиленого обміну речовин в організмі накопичую-ться продукти неповного згорання речовин, а також мікробні токсини що призводить до інтоксикації організму. В той же час внаслідок погіршення функції нирок виведення токсичних речовин з організму знижується. У цій стадії гарячки необхідно вживати велику кількість рідини, тим більше, що хворі відчувають значну спрагу. Разом з рідиною, яку бажано давати кожні 20—30 хв, призначають вітаміни, особливо С та А, оскільки їх обмін при гарячці різко порушується.
Хворі з високою температурою тіла внаслідок недостат-ності слиновиділення часто страждають від сухості слизових оболонок рота, у них утворюються кірки і тріщини на язиці та губах. Тому слизову оболонку рота, язик, ясна треба протирати вологою ваткою, а язик ще й очищати від нальоту.
Отруєння нервової системи недоокисленими продуктами і мікробними токсинами проявляється головним болем, без-сонням, підвищеною втомлюваністю, а іноді й порушенням свідомості. Таким хворим крім дезинтоксикаційної інфузійної терапії призначають заспокійливі препарати, а для полег-шення головного болю — холодні компреси або міхур з льодом на голову.
При надмірній (гіперпіретичній) гарячці, коли темпера-тура тіла сягає понад 41 °С, у хворого можуть з'явитися маячіння і галюцинації. У такому стані він може травмувати себе і оточуючих. Слід бути особливо уважним до такого хворого, постійно перебувати біля нього, бажано організувати біля його ліжка індивідуальний сестринський пост.
Порушення функцій серцево-судинної системи і дихання, які спостерігаються при гарячці, проявляються зниженням артеріального тиску, прискоренням ЧСС і частоти дихання. Відомо, що підвищення температури тіла на і °С супровод-жується прискоренням ЧСС на 8—10 скорочень за 1 хв.
Стадія зниження температури. тіла характеризується зниженою теплопродукцією і підвищеною тепловіддачею. Швидке, протягом кількох годин, зниження температури тіла називається кризою; повільне, протягом кількох днів, — лізисом. Критичне зниження температури хворі переносять важко. Мокра від поту шкіра стає блідою, а пізніше синіє. Пульс слабкого наповнення, прискорений. Дихання приско-рене, поверхневе, свідомість затьмарена. Якщо не вжити відповідних заходів, хворий може померти.
Криза може мати і сприятливий перебіг, коли зниження температури тіла супроводжується значним потовиділен-ням, ЧСС і дихання не прискорюються, а гарячкове збуд-ження і безсоння змінюються міцним сном.
При різкому зниженні артеріального тиску в момент критичного спаду температури тіла необхідно: 1) підняти ніжний кінець ліжка на ЗО—40 см, забрати подушку з-під голови; 2) викликати лікаря; 3) обкласти хворого грілками і вкрити теплою ковдрою, дати випити міцнотю солодкого чаю; 4) приготувати для введення (після призначення лікаря) 10 % розчин кофеїну-бензоату натрію і 10 % розчин сульфокамфокаїну; 5) при поліпшенні стану хворого необхідно витерти його насухо, змінити натільну і постільну білизну.
При літичному зниженні температури стан хворого пос-тупово поліпшується. Йому призначають дієту № 15, про-довжують ретельний туалет шкіри і розширюють режим активності.
При підвищенні температури тіла понад 38—38,5°С фі-зичні методи охолодження можна застосовувати лише після застосування хіміотерапевтичних засобів, які знімають спазм судин шкіри і впливають на центри терморегуляції, інакше охолодження буде посилювати теплопродукцію і збільшувати гіпертермію.
Призначають антипіретики (жарознижуючі) — похідні тііразолону чи саліцилової кислоти (внутрішньом'язово 2 мл 50 % розчину анальгіну або 10 мл 4 % розчину амідопірину в поєднанні з антигістаміниими препаратами: І мл 1 % розчину димедролу, 2,5 % розчину піпольфену або 2 % розчину супрастину). Іноді можна обмежитись призначенням антипіретиків, використовуючи ацетилсаліцилову кислоту в разовій дозі 0,5 г 4—6 разів на добу або 0,5 г амідопірину, чи 0,5 г анальгіну. Димедрол, піпольфен, супрастин призна-чають у разовій дозі 0,025—0,05 г.
Тепловий удар супроводжується гіпертермією внаслідок перегрівання організму при посиленій теплопродукції і не-достатній тепловіддачі. Тепловий удар може розвинутися і при посиленому фізичному навантаженні, коли людина одяг-нена в щільний, особливо шкіряний або синтетичний одяг, у приміщеннях з підвищеною вологістю і високою темпера-турою повітря. Спричиняючими факторами теплового удару є перевтома, перенесені захворювання, голод тощо.
Тепловий удар, який виникає внаслідок дії на організм прямого сонячного випромінювання, називається сонячним ударом. Симптоми цих патологічних станів подібні.
Тепловий удар розвивається переважно раптово. Про-вісниками його можуть бути загальна слабкість, головний біль, запаморочення, спрага, сонливість, позіхання, похиту-вання при ходьбі, серцебиття, прискорене дихання, гіперемія обличчя, корчі, нудота, блювання, носові кровотечі. У де-яких випадках хворий раптово втрачає свідомість і падає. Обличчя бліде з ціанотичним відтінком, покрите липким потом. Реакція зіниць на світло відсутня. Шкіра на дотик холодна, в той лее час при вимірюванні ректальної темпе-ратури виявляється гіпертермія (40—41 °С). При підвищенні ректальної температури до 42°С може настати смерть. Диха-ння поверхневе, нерівномірне, пульс ниткоподібний, 120— 140 за 1 хв. Тони серця глухі. У важких випадках роз-вивається кома, яка призводить до смерті при явищах гострої серцево-судинної слабкості. >J
При тепловому ударі хворого потрібно негайно винести в прохолодне приміщення або на свіже повітря, розстібнути комір, покласти в горизонтальне положення з трохи під-нятими нижніми кінцівками і опущеною головою. Прикласти холод (міхур з льодом, холодний компрес) на ділянку серця, голову, пахові складки.
При гіпертермії можна також використати інші фізичні та хімічні методи охолодження, зокрема, обдування тіла вентилятором, обтирання шкіри ефірно-спиртовим розчином до появи гіперемії, обкутування вологим простиралом, хо-лодне пиття, промивання шлунка і кишок охолодженими до 10—12 С рідинами.
При порушенні дихання проводять штучну вентиляцію легень. Підшкірно вводять І мл 1 % розчину лобеліну або цитатону, дають нюхати ватку з нашатирнім спиртом. У важких випадках внутрішньовенно вводять 5 або 10 % розчин глюкози з 0,25—0,5 мл строфантину або 1 мл корглікону, 5 % розчин аскорбінової кислоти (5—10 мл), гідрокортизон (50 мг). Для боротьби з набряком гортані і спазмом бронхів внутрішньо-венно вводять 5 % розчин ефедрину (2 мл) і 2,4 % розчин еуфіліну (10 мл), реополіглюкін (500 мл), темодез (450 мл), 5 % розчин натрію гідрокарбонату (250—300 мл).
Відмічаються деякі особливості перебігу гарячки у дітей та осіб похилого аіку. Зокрема, механізми терморегуляції у дітей, недосконалі. Немає врівноваженості між теплопро-дукцією і тепловіддачею. Дитина дуже легко втрачає тепло і не може швидко й ефективно обмежити тепловіддачу, оскільки в ранньому віці ще не вироблена адекватна судиноз-вужуюча реакція на дію холоду. Внаслідок недосконалості центру терморегуляції у дітей багато захворювань супро-воджується гіпертермією. При стійкій гіпертермії порушуєть-ся функція нервової системи, виникають галюцинації, корчі, втрата свідомості.
У людей похилого віку теплопродукція знижена, що при-зводить до того, що при гарячці температура підвищується незначно або не підвищується зовсім.

Література
«Внутрішні хвороби» За загальною редакцією мед. професора А.В. Спішина. Тернопіль. «Інформмедицина» 2005.
«Внутрішня медицина» Н.М.Середюк. Терапія. «Медицина».2006.