| Головна » Статті » Медицина та здоров'я | [ Додати статтю ] |
Ожиріння
|
Реферат на тему: Ожиріння Ожиріння — результат надмірного харчування й обмеженої рухової активності, велике значення має спадковий чинник. Залежно від етіології виділяють IV ступені ожиріння: І ступінь — надлишок маси тіла складає 20—29% ; ІІ — 30—49%; III — 50—99% ; IV — 100% і більше. Основними принципами лікування хворих на ожиріння є об-меження харчування, збільшення енергетичних витрат і функці-ональне зміцнення всього організму. Під час організації лікуваль-ного процесу слід передбачати збільшення витрат і зменшення надходження поживних речовин. Тому за всіх форм ожиріння обо-в'язкове правильне поєднання режиму харчування і руху. Застосовуючи лише жорстке обмеження в харчуванні, можна досягти помітних успіхів у зменшенні маси тіла, але за відсутності м'язової активності втрата жирових відкладень призводить до ос-лаблення організму, в'ялості і зморщування тканин. Завдання ЛФК у комплексній терапії ожиріння спрямовані на підвищення обміну речовин, енерговитрат, неспецифічної опір-ності й адаптаційних можливостей організму, зменшення маси тіла, запобігання ускладненням і відновлення порушених функцій різних органів і систем. Для посилення ліполітичних процесів, активізації вуглевод-ного і водно-сольового обміну широко використовують фізичні вправи прикладного і спортивного характеру (ходьба, біг підтюп-цем, плавання, лижі, їзда на велосипеді) у поєднанні із загальни-ми гімнастичними вправами. При цьому необхідне виконання різноманітних вправ, які посилюють окисні процеси, з обов'язко-вим включенням вправ для великих м'язових груп, з вираженим м'язовим зусиллям, що їх виконують у середньому або швидкому темпі. Особливо інтенсивному окисненню жирів з вивільненням їх з депо спричиняють щоденна ходьба в прискореному темпі і біг підтюпцем. Біг підтюпцем має бути адекватним стану здоров'я, ступеню ожиріння і зросту хворих. Починати біг слід у повільно-му темпі: 1 км за 8—10 хв, відстань — 400—800 м. У міру адап-тації організму та встановлення ритму дихання дистанція посту-пово збільшується до 8—10 км, а час зменшується до 5—7 хв. Особам з ожирінням І—II ступеня і за відсутності виражених змін з боку серцево-судинної системи довжину пробігу поступово збільшують до 10 км (більша відстань не доцільна, оскільки при-зводить до стомлення організму і зниження всіх його функцій). Щоденний біг підтюпцем (7—10 км) у поєднанні з раціональним харчуванням дає можливість зменшити масу тіла до нормальних величин і підтримувати її на належному рівні без застосування інших засобів ЛФК. При ожирінні III ступеня швидкість і відстань підбирають суворо індивідуально. Хворим з ожирінням IV ступеня краще обмежитися щоденними пішохідними прогулянками. Інтенсивність і характер фізичного навантаження залежать також від періоду лікування. У 1-й період хворого адаптують до зростаючих навантажень помірної інтенсивності, переважно піші прогулянки, РГГ і ЛГ, дихальні вправи, прохолодні обливання, обтирання, гідро- і самомасаж. У 2-й період розв'язують основні завдання ЛФК. Використо-вують вправи для великих м'язових груп зі значною амплітудою рухів. Широко застосовують махи, нахили, повороти й обертання тулуба, вправи з обтяженням (гантелі, еспандери, набивні й на-дувні м'ячі тощо). До комплексу включають піші прогулянки, біг підтюпцем, туристичні походи, ходьбу на лижах, плавання, їзду на велосипеді та ін. Туристичні піші й лижні походи, а також їзда на велосипеді сприятливо впливають на хворих з надмірною масою тіла. Голов-ними позитивними особливостями фізичних вправ при цьому за-хворюванні є: глибока біологічність та адекватність, універ-сальність — немає жодного органа, що не реагував би на рухи; відсутність негативної побічної дії (при правильному дозуванні навантажень і раціональній методиці занять); можливість трива-лого застосування, що не має обмежень, переходячи з лікуваль-ного на профілактичне і загальнооздоровче. Після вивчення впливу дозованих фізичних вправ на хворих з ожирінням було встановлено, що систематичні заняття позитив-но позначаються на динаміці всіх показників кардіореспіраторної системи й обміну речовин. Вибір фізичних вправ, обсягу та інтенсивності навантажень залежить від клінічних проявів ожи-ріння, супутніх захворювань, віку, статі і рівня фізичної підго-товки. Активний руховий режим і фізичні вправи дозволяють підви-щити загальну працездатність хворого. У зв'язку з цим ЛФК по-казана при легких, помірних і тяжких формах ожиріння незалеж-но від патогенезу захворювання. Особливо показані вправи на ви-тривалість: ходьба, біг, катання на лижах тощо. Корисні також гімнастичні вправи для великих м'язових груп у чергуванні з ди-хальними вправами. Для кінцівок широко застосовують різно-манітні махові й колові рухи великих суглобів, вправи з помірним обтяженням. Сеанси ЛФК необхідно проводити протягом 60 хв і більше. РГГ і ЛГ слід поєднувати з водними процедурами. Масаж доповнює ЛФК і розглядається як метод симптоматичної терапії. Таким чином, фізичні вправи є основою лікування і запобіган-ня надмірній масі тіла. При цьому необхідно виконувати основне правило: уникати перевтоми, застосовувати фізичне навантажен-ня систематично, поступово підвищуючи інтенсивність і три-валість фізичної рухової активності.
| |
| Переглядів: 542 | |
| Всього коментарів: 0 | |