Реферат на тему:
Організація гінекологічної допомоги в Україні

Здоров'я жінки — це здоров'я нації. Тому перед медичними закладами України, що здійснюють лікувально-профілактичну допомогу гінеколо-гічним хворим, стоїть відповідальне завдання — зниження кількості захво-рювань статевої сфери жінки та запобігання їх виникненню. Це завдання тим більш непросте, оскільки за сучасних умов виникають все нові й нові фактори ризику розвитку захворювань у жінок, пов'язані з міграцією насе-лення, урбанізацією, зміною статевої поведінки молоді: ранній початок ста-тевого життя, безвідповідальне ставлення окремих молодих жінок до пи-тань шлюбу та подружньої вірності. Усе це ставить під загрозу майбутню репродуктивну функцію таких жінок, а отже відбивається на демографічних показниках і є надзвичайно важливим для держави в цілому.
Гінекологічна допомога в Україні здійснюється у лікувальних закла-дах амбулаторного і стаціонарного типу, основними з яких є гінекологічні відділення та жіноча консультація у складі акушерсько-гінекологічного об'єднання, гінекологічні відділення у складі багатопрофільної лікарні, жіноча консультація як підрозділ поліклініки. Поряд з цим ще існують самостійні жіночі консультації. Наявність гінекологічних відділень у багатопрофільних лікарнях або медико-санітарних частинах дає можливість більш оперативно забезпечити кваліфіковану консультативну допомогу спеціалістами будь-якого профілю, цілодобову лабораторну діагностику, вирішувати питання господарського забезпечення тощо.
Керівництво акушерсько-гінекологічною роботою в нашій країні здій-снює. Головне управління лікувально-профілактичної допомоги дітям і ма-терям. Відділ акушерсько-гінекологічної допомоги здійснює організаційно-методичне керівництво роботою акушерсько-гінекологічних закладів краї-ни шляхом видання наказів, методичних листів, рекомендацій, планує і здій-снює виїзди в області та райони з метою перевірки та надання практичної допомоги в організації роботи на місцях, а також контролює роботу лікува-льних закладів шляхом аналізу річних звітів. Значну допомогу в роботі від-ділу надають Асоціація акушерів-гінекологів та Інститут педіатрії, акушер-ства та гінекології АМН України.
В областях методичне керівництво акушерсько-гінекологічними за-кладами здійснює Управління охорони здоров'я через головних спеці-алістів.
Основне завдання головного акушера-гінеколога полягає у розробці та впровадженні у життя заходів, спрямованих на профілактику та своєчасне виявлення ранніх стадій гінекологічних захворювань, ускладнень вагітності та пологів, перинатальної та материнської смертності, розвиток спеціалізованої акушерсько-гінекологічної допомоги. В його обов'язки входять також: підви-щення кваліфікації медичних працівників, впровадження нових методів діагностики та лікування, передового досвіду організації роботи. Крім того, головний спеціаліст управління може проводити лікувально-консультатив-ну роботу в одному з лікувальних закладів.
Основним закладом поліклінічної акушерсько-гінекологічної допомоги є жіноча консультація. Вона обслуговує населення, яке проживає на закріп-леній за нею території міста. Більшість жіночих консультацій є функціо-нальними підрозділами пологових будинків, поліклінік, медико-саштарних ча-стин чи інших лікувальних закладів. В основу лікувально-профілактичної ро-боти жіночої консультації закладений принцип диспансерного обслуговування жінок, що проживають у районі її діяльності. Керує жіночою консультацією завідувач. Він безпосередньо підпорядкований керівнику лікувально-профілак-тичного закладу, до складу якого входить жіноча консультація.
Структурні підрозділи жіночої консультації такі: реєстратура, кабіне-ти лікарів-гінекологів, кабінети терапевта, стоматолога, генетика та інших фахівців-консультантів, процедурна та маніпуляційна, лікувально-діагнос-тичні кабінети (кольпоскопії, ультразвукової діагностики, лабораторія, фізіо-терапевтичні кабінети), мала операційна.
Завдання жіночої консультації такі:*
надання кваліфікованої акушерсько-гінекологічної допомоги жінкам, які проживають у зоні обслуговування;*
вчасне виявлення та взяття на облік вагітних жінок (до 12 тижнів);*
систематичне спостереження за вагітною, при необхідності — направ-лення її на лікування в стаціонар або проведення амбулаторного ліку-вання ускладнень, що виникли;*
післяпологовий патронаж;*
регулярне проведення профілактичних онкооглядів, активне виявлен-ня хворих із запальними процесами, передраковими захворюваннями жіночих статевих органів, доброякісними та злоякісними пухлинами;*
взяття виявлених хворих на диспансерний облік, їх систематичне спостереження, обстеження та лікування.*
надання соціально-правової допомоги вагітним жінкам;*
проведення санітарно-освітньої роботи, забезпечення постійного зв'яз-ку з пологовим будинком і гінекологічним стаціонаром.
У деяких великих містах організовуються так звані базові жіночі кон-сультації, які, крім своєї основної роботи виконують ще й функції консуль-тативного центру. У них, як правило, концентруються всі види спеціалізо-ваної акушерсько-гінекологічної допомоги — лікування безпліддя, патоло-гічного клімаксу, невиношування вагітності тощо.
Робота жіночої консультації організована за територіальним принципом. Одна акушерсько-гінекологічна дільниця включає приблизно дві терапевтич-них, на якій працюють лікар акушер-гінеколог та акушерка, обслуговуючи 3300 жінок. Територіально-дільничний принцип роботи жіночої консультації дає можливість акушеру-гінекологу підтримувати постійний зв'язок із дільничним терапевтом та іншими спеціалістами.
Весь об'єм лікувально-профілактичної допомоги лікарі жіночої кон-сультації здійснюють разом з акушерками, які зобов'язані допомагати ліка-реві у здійсненні роботи на дільниці.
На кожну жінку, яка звертається за гінекологічною допомогою, за-водиться Медична карта амбулаторноїхворої(обл.ф-ма № 0-25), куди вно-сяться всі дані про огляд, діагноз, перебіг захворювання. Коли вперше вста-новлено діагноз, лікар заповнює статистичний талон для реєстрації оста-точних або уточнених діагнозів. Лікування, призначене гінекологом, може виконуватися в умовах процедурного кабінету лікарем чи акушеркою, а також вдома самою пацієнткою.
В амбулаторних умовах найчастіше проводиться консервативне ліку-вання при запальних процесах зовнішніх статевих органів, вагіни і шийки матки. Використовують внутрішньом'язові та внутрішньовенні ін'єкції, ва-гінальні ванночки, тампони, змащування, промивання уретри та сечового міхура тощо.
Дільничний лікар вирішує питання про необхідність госпіталізації, як планової, так і екстреної. Перевірку фактичної госпіталізації здійснює діль-нична акушерка. Після виписування пацієнтки із стаціонару лікар жіночої консультації вирішує питання про методи реабілітації, у тому числі й сана-торно-курортне лікування. Одним із важливих розділів роботи лікаря жіно-чої консультації є диспансеризація.
Диспансеризація — це активне виявлення хворих на ранніх стадіях захворювання, динамічне спостереження і проведення комплексного ліку-вання, проведення заходів із оздоровлення умов праці та побуту, запобіган-ня розвитку хвороби, відновлення працездатності.
На всіх хворих, які виявлені на амбулаторному прийомі, крім Медич-ної карти амбулаторної хворої, заводять Контрольну карту диспансерно-го спостереження — ф.30. У цій карті вказують частоту і термін відвідуван-ня, об'єм обстеження і лікування, терміни оздоровлення. Диспансерне спо-стереження закінчується після повного видужання або зі зміною місця про-живання. Тривалість диспансерного спостереження залежить від характе-ру захворювання, клінічних проявів, віку хворої та інших факторів.
Практично здорових жінок на диспансерний облік не беруть. До цієї групи жінок належать пацієнтки, в яких є деякі відхилення від нормально-го стану статевих органів, але немає скарг. Вони не потребують система-тичного лікування та спостереження, загрози їх здоров'ю немає.
Диспансерному нагляду підлягають хворі із запальними захворюван-нями різної локалізації та етіології, безплідністю, розладами менструаль-ного циклу, передраковими захворюваннями, доброякісними та злоякісни-ми пухлинами статевих органів.
Багато захворювань, зокрема передракові та рак, на початкових ста-діях не дають жодної симптоматики, тому такі хворі самостійно не зверта-ються за допомогою, доводиться виявляти їх активно за допомогою онко-профоглядів. Кожна жінка повинна двічі на рік проходити профілактичний онкоогляд, який полягає в обстеженні молочних залоз, огляді шийки матки в дзеркалах, взятті мазка на онкоцитологію та проведенні бімануального обстеження. При онкопрофогляді можна виявити передракові захворюван-ня шийки матки, фіброміому матки, пухлини яєчників, захворювання мо-лочних залоз. Вчасне виявлення цієї патології дає можливість не допусти-ти розвитку задавнених форм злоякісних пухлин.
При жіночих консультаціях створюють «Школи материнства», в яких проводять фізіопсихопрофілактичну підготовку вагітної до пологів. Розви-вається мережа спеціалізованих консультацій «Шлюб і сім'я», центрів пла-нування сім'ї, де подружжя консультують із питань безплідності, невино-шування вагітності, амбулаторне обстежують і лікують чоловіка та жінку. Одним із важливих розділів роботи жіночої консультації є надання соці-ально-правової допомоги на основі чинного законодавства. Цю роботу ви-конують юрисконсульти, які входять до штату лікувального закладу.
У жіночій консультації можна виконувати невеликі хірургічні втручан-ня — біопсію шийки матки, аспірацію вмісту порожнини матки для цито-логічного дослідження, поліпектомію, діатермокоагуляцію, діатермоексци-зію, діатермопунктуру, введення внутрішньоматкових контрацептивів, гідротубацію.
ОРГАНІЗАЦІЯ СТАЦІОНАРНОЇ ГІНЕКОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ
Медична допомога жінкам із захворюваннями статевих органів надаєть-ся в гінекологічних відділеннях, які є частиною акушерсько-гінекологічно-го об'єднання або входять до складу загально соматичних лікарень. У бага-топрофільній лікарні є можливість надавати гінекологічним хворим ліку-вальну і консультативну допомогу лікарями інших спеціальностей.
Залежно від об'єму та профілю допомоги, якої потребують хворі, гіне-кологічний стаціонар поділяють на 2 відділення: консервативної гінекології та оперативної гінекології. Гінекологічні відділення також можуть входити до складу інших спеціалізованих стаціонарів — онкологічного, ендокри-нологічного тощо.
Керівництво роботою відділення здійснює завідувач, який підпорядко-ваний безпосередньо головному лікарю. У своїй роботі він керується наказа-ми головного лікаря міського чи районного управління охорони здоров'я, а також інструкціями Міністерства охорони здоров'я України.
Роботою середнього медичного персоналу керує старша медсестра від-ділення, яка, в свою чергу, підпорядкована завідувачу відділення та головній медсестрі лікарні.
До складу відділення консервативноїгінекологіїналежать санітарно-пропускний блок (приймальна, оглядова, кімната санобробки), палати для хворих, оглядова, маніпуляційна, мала операційна, допоміжні приміщен-ня, кімната гігієни, санвузли.
Відділення оперативної гінекології, окрім перелічених приміщень, включає ще й операційний блок: велику і малу операційні, кімнати для збе-рігання та підготовки до операції інструментів і хірургічної білизни (мате-ріальна), передопераційну та післяопераційну палати, перев'язочну.
У відділенні виділяють зону стерильного режиму, до якої входять опе-раційні зали, передопераційна, стерилізаційна; зону суворого санітарно-гігієнічного режиму (приміщення для переодягання операційної бригади, апа-ратна та інструментальна, матеріальна); зону загального режиму (всі інші при-міщення відділення). Зона стерильного режиму потребує дотримання особ-ливих вимог щодо санітарно-гігієнічного режиму, зокрема прибирання, як-от:*
попереднє прибирання — витирання пилу з меблів, приладів та підлоги;*
поточне прибирання — під час операцій прибирають марлеві кульки, серветки, інструменти, що випадково впали на підлогу; якщо на підло-гу потрапляє рідина, її потрібно негайно витерти;*
післяопераційне прибирання — під час перерв між операціями;*
завершальне прибирання — в кінці робочого дня (миття підлоги, во-логе протирання стін, підвіконь, меблів із використанням дезінфектан-тів); прибирання проводять незалежно від того, були чи не були в цей
. день операції;*
генеральне прибирання (дезінфекція операційного блоку) — один раз на тиждень.
Операційний блок
Операційний блок гінекологічної клініки складається з таких примі-щень: передопераційної, кімнати для підготовки хворої до операції, матері-альної, операційної.
Передопераційна кімната. У цій кімнаті хірург та його помічник ми-ють руки, одягають операційний одяг, фартухи, маски. Операційна бригада заходить в операційну вже готовою до одягання стерильних халатів та по-чатку операції.
Кімната для підготовки хворої до операції. Готувати хвору до опе-рації найкраще в кімнаті, яка розташована поруч з операційною. Це по-збавляє від появи в пацієнтки негативних емоцій при вигляді обстановки операційної, окрім того, в операційній не порушуються чистота і порядок.
Матеріальна кімната призначена для зберігання операційної білиз-ни, марлі, вати, інструментів. Її необхідно ізолювати від інших приміщень. Матеріали в операційну подаються через спеціальне вікно.
Операційна кімната. Операційних у відділенні оперативної гінекології повинно бути щонайменше дві: «чиста» і «гнійна», оскільки на практиці до-водиться надавати допомогу як неінфікованим, так й інфікованим хворим.
«Чиста» операційна повинна бути більшою, у ній може міститись 1-2 операційні столи. У «гнійній» операційній оперують не лише хворих із зазда-легідь встановленим діагнозом гнійного процесу в статевих органах, але й тих, які підлягають оперативному втручанню за невідкладними показання-ми, так як наявність гною може бути діагностована у недостатньо обстеже-них хворих уже під час операції, тоді операційну слід ретельно прибрати і продезінфікувати.
Операційна, передопераційна та матеріальна знаходяться у зоні стерильного санітарно-гігієнічного режиму. Ця зона потребує дотримання особливих вимог щодо прибирання.
Після прибирання операційну знезаражують за допомогою кварцової лампи протягом години.
Дуже важливе достатнє освітлення. Слід зважити на те, що черевно-стінкові операції на внутрішніх статевих органах проводять глибоко у по-
рожнині таза, тому найбільш ефективним буде освітлення за допомогою безтіньової лампи. При вагінальних операціях краще користуватись так зва-ними гінекологічними світильниками, що додатково до денного освітлення дозволяє сфокусувати світло у горизонтальному напрямі й добре освітити операційне поле.
Температура в операційній повинна підтримуватись у межах 20-25 °С. Необхідна достатня вентиляція або кондиціонування повітря.
Підготовка хворих до операції, догляд за хворими після операції опи-сані у розділі «Оперативні методи лікування у гінекології».
ОРГАНІЗАЦІЯ ГІНЕКОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ В СІЛЬСЬКІЙ МІСЦЕВОСТІ
У сільській місцевості організація амбулаторної гінекологічної допо-моги має деякі особливості. За організацію цієї допомоги в районі відпові-дає районний акушер-гінеколог. В організаційних питаннях йому допома-гає районна акушерка. На селі жінок обслуговує акушерка лікарської амбу-латорії чи фельдшер, акушерка фельдшерсько-акушерського пункту. Особ-ливої відповідальності вимагає робота акушерки на фельдшерсько-аку-шерському пункті (ФАП), оскільки вона виконує багато функцій, які в район-них лікарнях і в міських жіночих консультаціях виконує лікар.
Правильна організація гінекологічної допомоги в селі є основою збере-ження здоров'я жінки. У кожній області, кожному районі, селі організація ургентної допомоги жінкам при гінекологічних захворюваннях має свої особливості, що залежать від площі території, яку обслуговують, відда-леності села від міста, стану доріг. Долікарську допомогу з питань гінекології на селі надають фельдшер та акушерка.
Центром надання кваліфікованої гінекологічної допомоги є централь-на районна лікарня (ЦРЛ). Там працюють лікарі різних профілів — хірур-ги, анестезіологи, акушери-гінекологи та інші фахівці. Це дає можливість здійснити будь-який об'єм гінекологічної допомоги як у стаціонарах, так і в жіночих консультаціях ЦРЛ. Лише у деяких випадках, коли в умовах ЦРЛ немає можливості надати повний об'єм допомоги, хворих направляють у гінекологічні відділення обласних лікарень.
У ЦРЛ, як правило, працює декілька акушерів-гінекологів. Один з. них виконує функцію головного районного спеціаліста — керівника і організато-ра лікувально-профілактичної допомоги вагітним та гінекологічним хворим. Він консультує хворих, при потребі здійснює планові виїзди в усі медичні заклади району, контролює роботу акушерок.
Для надання кваліфікованої допомоги у віддалених селах на базі лікарських амбулаторій та дільничних лікарень створюють так звані виїзні жіночі консультації, які працюють за певним графіком. Досвід показує, що для. надання необхідної допомоги достатньо 2-х виїздів на місяць. Під час таких виїздів медичні працівники безпосередньо на місці надають кваліфі-ковану діагностичну та лікувальну допомогу як вагітним, так і гінекологіч-ним хворим, відбирають контингент хворих для поглибленого обстеження та лікування. Специфіка роботи акушера-гінеколога в сільській місцевості вимагає постійного вдосконалення кваліфікації. З цією метою проводять обласні науково-практичні конференції, періодичні курси.
ОСОБЛИВОСТІ ДЕОНТОЛОГІЇ В ГІНЕКОЛОГІЇ
Обравши за фах мистецтво медицини, людина як особистість та як фа-хівець ставить перед собою особливі завдання, реалізувати які можна лише за умови високих моральних якостей та певних рис характеру, набувати та вдосконалювати які лікар повинен протягом усього свого життя.
Лікарську етику трактують як науку про норми вчинків та поведінки лікаря у сфері його професійної діяльності. У системі цінностей кодексу лікарської етики на першому місці стоїть почуття професійного обов'язку.
Високі моральні норми були притаманні представникам лікарської про-фесії з давніх часів. Вони були продекларовані два тисячоліття тому без-смертними рядками присяги Гіппократа, і в усі часи, в усі історичні епохи нові покоління медиків їх неухильно дотримувалися. Особливості професій-ної діяльності лікаря вимагають надавати медичну допомогу хворим неза-лежно від їх національної, расової, партійної належності. Про це говорить присяга Гіппократа: «В який дім я не увійшов би, я увійду туди для користі хворого, уникаючи всього злого, неправедного та згубного...» Ті самі ви-моги ставить перед сучасним лікарем, який розпочинає професійну діяль-ність, Женевська декларація: «Я не допущу того, щоб міркування релігії, національності, раси, партійно-політичної належності чи соціального ста-ну закривали від мене мій обов'язок та мого пацієнта».
Складовою частиною медичної етики є медична деонтологія — вчення про обов'язок медичного працівника, що регламентує поведінку медиків, взає-мовідносини з хворими, колегами, місце лікаря у суспільстві. Вона теоретично обґрунтовує вчинки лікаря при виконанні своїх професійних обов'язків.
Робота акушера-гінеколога вимагає від лікаря особливих професійних та душевних якостей, оскільки жінкам, а надто хворим жінкам, притаман-на надмірна вразливість, тому кожне слово лікаря, яке, як відомо, може бути
водночас і ліками, і отрутою, повинно бути зважене, продумане, кожна скарга уважно вислухана, кожна проблема, що у хворої виникає, вчасно виявлена та розв'язана.
Робота гінеколога є особливою ще й зважаючи на те, що гінекологічні проблеми торкаються дуже делікатної, часто інтимної сфери. Великої май-стерності потребує опитування хворої, оскільки, збираючи анамнез, лікар повинен з'ясувати наявність у пацієнтки та її родичів венеричних, психіч-них, онкологічних захворювань. Причинами гінекологічних проблем іноді бувають сімейні незгоди, нерегулярне статеве життя. Про такі речі жінці непросто говорити з незнайомою людиною, навіть якщо ця людина має лікарський диплом. Вміння знайти контакт із хворою, переконати її, що не задля цікавості, а виключно з метою діагностики ви ставите їй іноді запи-тання, що стосуються особистого життя, — ознака лікарського професіо-налізму. Таке опитування не можна проводити у багатомісній палаті в при-сутності інших хворих чи навіть лікарів, слід створити відповідну обста-новку в кабінеті, в оглядовій. Анамнез — це, висловлюючись мовою пси-хологів, «керована розмова», проте керувати нею потрібно непомітно для хворої, спрямовуючи її розповідь у потрібному напрямку у вигляді неви-мушеної бесіди. Це складно, мистецтву збирання анамнезу потрібно вчи-тися усе життя, проте неможливо стати хорошим діагностом, не вміючи опитувати хворих. Слід пам'ятати, що якість і надійність анамнестичних даних часто визначає правильність діагнозу, а відтак і лікування.
Розмовляючи з хворою, лікар повинен бачити перед собою не лише хворий орган, а хвору людину, особистість з притаманними їй переживан-нями, страхами, відчуттями як фізичними, так і психологічними. Гінеколо-гічний огляд для деяких жінок є непростим випробуванням, і до кожної хворої лікар повинен знайти індивідуальний підхід. Природна сором'яз-ливість жінки не повинна бути травмована під час огляду, тому в оглядовій не місце стороннім, двері слід тримати зачиненими, краще, якщо гінеколо-гічне крісло буде відділене ширмою. Лише за таких умов створюється ат-мосфера довіри між лікарем та жінкою, без якої часто не можна з'ясувати причини хвороби, а отже і вчасно вилікувати.
Для встановлення діагнозу нерідко доводиться вдаватися до додатко-вих методів обстеження. Їх застосування має бути виправданим, не завда-вати хворій додаткових страждань, дослідження повинні бути мінімально болючими та травматичними. Усі призначення, аналізи, обстеження повинні бути обов'язково виконані. Невчасне виконання процедур, призначень, взят-тя аналізів розцінюється хворими як недбалість, неуважне ставлення до їхнього здоров'я і погіршує результат лікування.
Результати огляду та аналізів, зокрема дослідження вагінальної мікро-флори, може повідомляти хворій тільки лікар. Про те, що у мазку виявлені збуцники захворювань, які передаються статевим шляхом, не повинен дізна-тися ніхто, крім самої хворої, за жодних умов не можна інформувати про це її родичів.
Особливе значення мають лікарські обходи, особливо з участю вищих за посадою лікарів. У таких випадках кожна хвора в палаті уважно прислу-хається до усього сказаного лікарями, сприймає кожне слово як істину або вирок, бо саме під час таких обходів вирішують проводити операцію чи ні, виписувати хвору із стаціонару, чи ні, яке лікування призначити тощо. Тому інформація про хвору повинна бути точною, вичерпною, але не надмірною. Окремі питання варто вирішити в кабінеті без присутності хворих. Потрібно намагатися приділити однакову увагу всім хворим, враховуючи при цьому характер та психологію кожної пацієнтки, оскільки одна жінка від надмірної уваги може злякатися і сприйняти стан свого здоров'я як надмірно важкий, а інша від надто, на її думку, лаконічної характеристики та рекомендацій може подумати, що її стан недооцінюють.
Часто жінку хвилює, яким чином перенесене захворювання може впли-нути на її статеву та репродуктивну функції. Особливо це стосується хво-рих після операцій на матці та її придатках. Інформацію про об'єм операції та її наслідки має право давати хворій тільки лікар-куратор, але часом жінка намагається отримати додаткові дані від середнього медичного персоналу, інших лікарів. Цього у жодному разі не слід робити, так само як і обгово-рювати призначення лікаря, тактику лікування чи висловлювати сумнів у доцільності операції.
Якщо хвора лікувалася у кількох лікарів, то навіть не погоджуючись із діагнозом чи методами лікування колеги, лікар, який пам'ятає про деонто-логічні вимоги та лікарську честь, повинен у тактовній формі спрямувати режим та лікування у потрібному напрямку, не обговорюючи з хворою по-милку іншого лікаря та за жодних умов не засуджуючи його.
Якщо лікар вчинить інакше, то це буде грубим порушенням етики, крім того, такі дії травмують психіку хворої, руйнують довіру хворої до лікарів та медицини взагалі. Бо якщо міг помилитися один лікар, де гарантія, що не помилиться й інший? Така хвора може перестати ретельно виконувати призначення лікаря, що значно погіршує ефективність лікування. Отже, лі-кар повинен дбати не лише про чистоту власного білого халата, але й про підтримання честі та авторитету своїх колег, керівництва клініки, лікарів інших спеціальностей, які залучаються до лікування хворих як консультан-ти, середнього медичного персоналу та медицини в цілому.
Проте, звідси не випливає висновок, що помилки медичних праців-ників, незалежно від їхнього рівня, можна приховувати. Навпаки, помилка, допущена лікарем чи медичною сестрою, фельдшером, акушеркою, повинна бути якнайшвидше виявлена, визнана та виправлена. Приховування поми-лок або ускладнень, що виникли під час виконання своїх професійних обо-в'язків медичними працівниками (наприклад, перфорація матки під час аборта, передозування ліків), може призвести до важких або й непоправ-них наслідків для здоров'я пацієнтки. Кожен такий випадок повинен стати темою для обговорення у колі колег, вжиття адміністративних чи, якщо не-обхідно, юридичних санкцій, та у жодному разі не предметом обговорення поза межами лікувального закладу.
Законом роботи у гінекологічному та, врешті, у будь-якому стаціонарі повинна бути співпраця лікаря, середнього медперсоналу та самої хворої у боротьбі із спільним ворогом — хворобою, і за такої умови високий профе-сіоналізм, ретельність і точність у виконанні призначень, дотримання ліку-вально-охоронного режиму та принципів деонтології призведуть до очікува-ного результату — видужання хворої, її реабілітації, відновлення менстру-альної, статевої та репродуктивної функцій жінки.
Високі морально-етичні принципи, чітке дотримання деонтологічних норм лікарями та середнім медичним персоналом мають величезне значен-ня для ефективного лікування жінок.
ОСНОВИ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ПРО ОХОРОНУ ЗДОРОВ'Я ЖІНКИ
Одним із напрямків соціальної політики держави є забезпечення пра-вових гарантій щодо охорони здоров'я жінки та підвищення її соціального статусу.
Відповідно до «Закону України про шлюб, сім'ю та молодь», держава гарантує певний рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми. Вагітна жінка має право на допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами — у терміні ЗО тижнів вагітності їй надається відпустка, яка оплачується. Підставою для допомоги є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами — 70 календарних днів перед пологами та 56 — після пологів. У разі ускладнених пологів або на-родження двох і більше дітей післяпологова відпустка продовжується до 70 календарних днів. Ця допомога надається жінкам у повному обсязі (сумар-но), незалежно від того, скільки днів вони використали перед пологами.
Розмір грошової допомоги усім працюючим жінкам складає 100 % їх-нього заробітку (доходу); безробітним жінкам вона виплачується у розмірі мінімальної заробітної платні, студенткам — місячної стипендії. Окрім того, сім'я у разі народження живої дитини має право на одноразову допомогу. Вона надається у розмірі чотирикратної мінімальної заробітної платні. Жінкам, які стали на облік у жіночій консультації до 12 тижня вагітності, регулярно відвідували лікаря і виконували його рекомендації, надається ще додаткова допомога у розмірі двократної мінімальної заробітної платні.
Незалежно від стажу роботи жінки, їй надається допомога для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Вона виплачується у розмірі 100 % мінімальної заробітної платні. У разі народження двох і більше дітей кратність допомоги збільшується відповідно до кількості дітей.
Кабінет Міністрів України 13.09.1995 p. затвердив національну про-граму «Планування сім'ї», у зв'язку з чим наказом МОЗ України за № 180 від 11.06.97 p. регламентована організація медичних центрів «Планування сім'ї та репродукції людини».
В Україні саме жінці надано право вирішувати — народжувати їй ди-тину чи ні. У випадку небажаної вагітності жінка має право її перервати.
Згідно з чинним законодавством, вагітність до 12 тижня за бажанням жінки може перервати лікар-гінеколог у лікувальному закладі. У терміні від 12 до 28 тижнів вагітність переривають лише за наявності медичних показань, які підтверджують відповідним висновком лікувально-профілак-тичного закладу за місцем диспансерного нагляду за жінкою, чи соціальних показань, що обумовлені переліком Постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.1993р. за №926.
Перелік соціальних показань:*
наявність трьох і більше дітей;*
розлучення під час вагітності;*
смерть чоловіка під час вагітності;*
вагітність внаслідок зґвалтування;*
перебування жінки або її чоловіка у місцях позбавлення волі;*
позбавлення жінки материнських прав;*
наявність у жінки дитини-інваліда;*
тяжке захворювання або травма чоловіка, що зумовили його інвалідність під час вагітності дружини.
Фізіологічний стан:*
стан фізіологічної незрілості організму жінки — неповнолітня до 18 років;*
стан згасання функції репродуктивної системи жінки — для жінок віком після 45 років.
Згідно із Законом України «Про охорону праці», забороняється вико-ристання праці жінок на важких роботах та роботах із шкідливими умова-ми праці, а також там, де необхідно піднімати речі, маса яких перевищує граничні норми. Перелік цих робіт регламентується відповідними норма-тивними документами.
НАУКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ В ГІНЕКОЛОГІЇ НОВІТНІ КОМП'ЮТЕРНІ ТЕХНОЛОГІЇ
Останнім часом стало очевидним, що не можна вирішити питання на-дання адекватної медичної допомоги без використання в лікувально-профі-лактичних закладах новітніх комп'ютерних технологій. Інтегративний ха-рактер інформації зумовлює основну перевагу сучасних лікувальних зак-ладів: для прийняття необхідних рішень медичний персонал користується не лише достовірною, своєчасною і достатньою інформацією про стан об'єк-та на момент огляду, але і корисною медико-статистичною інформацією, яка дозволяє виробити оптимальні рішення з точки зору основних економіч-них і медико-соціальних критеріїв у діяльності лікувально-профілактич-них закладів.
Ефективне функціонування лікувальних закладів базується на постій-ному обміні медичною інформацією. Головна складова медичної інформації включає в себе дані про пошук, збір, зберігання, обробку, аналіз медичних обстежень і відомості з медичної практики. Щоденне функціонування такої динамічної системи формує банк даних лікувального закладу і дозволяє проводити оперативний обмін не лише в одному лікувальному закладі, але і за його межами.
Найпростішою є локальна мережа об'єднаних персональних комп'ю-терів у лікувально-профілактичних закладах. Якщо локальні мережі чи ок-ремі комп'ютери медичних закладів області (міста, району) або всієї краї-ни об'єднані між собою в мережу, то її можна назвати глобальною. Викори-стання мережі в лікувально-профілактичних закладах дозволяє лікарям позбутися паперової роботи. Лікар, візуючи певні документи, має змогу всю увагу сконцентрувати на певному конкретному випадку. Це дозволяє, загалом, покращити процес лікування, адже оперативна і довідкова інфор-мація концентрується «під рукою» (на комп'ютері). При цьому виявляється фундаментальний зміст комунікаційних мереж: немає потреби затрачати час на створення тієї інформаційної бази, яку можна знайти й отримати в готовому вигляді.
Основою будь-якої мережі є автоматизовані робочі місця (АРМ) — ком-п'ютер та встановлена на ньому спеціальна програма, що відповідає пев-ним конкретним вимогам лікаря-спеціаліста.*
Основу автоматизованого збору інформації у гінекологічних хворих є АРМ медреєстратора. На цьому етапі в базу даних заносяться основні пас-портні відомості.
Після заповнення паспортних даних на пацієнтку видається талон до лікаря, де вказується номер кабінету, поверх, час прийому, спеціальна підго-товка до обстеження, наприклад: «Обстеження проводиться натще при на-повненому сечовому міхурі».
Досвід показує, що після одного року експлуатації програми «Реєстра-тура» тільки третина пацієнток ще не занесені в базу даних і на них витра-чається час при реєстрації. Після двох років експлуатації — кожна п'ята пацієнтка, після трьох років — кожна десята пацієнтка.
Програма «Реєстратура» також включає стандартну статистику ліку-вально-профілактичних закладів, за якою звітує відділення реєстратури. Наприклад, скільки видано талонів, за який період тощо. Як правило, аналіз в режимі «статистика» проводять наприкінці робочого дня, коли кількість відвідувачів зменшується і, відповідно, навантаження на медреєстраторів і локальну мережу незначне.
Упровадження локальної комп'ютерної мережі дозволяє завідувачу відділення оперативно та ефективно керувати прийомом лікарів та медсес-тер (акушерок). Він може із свого робочого місця з'ясувати завантаженість лікаря, чергу на прийом, якість протоколів та висновків обстеження, дати пораду стосовно діагнозу, написати зауваження. Значно полегшується ста-тистичний аналіз роботи відділення щодо певної нозології, виду обстежен-ня, району, віку тощо.
До керівника медичної установи надходить інформація з усіх перифе-рійних точок. Це дозволяє головному лікарю та його заступникам:*
керувати всім лікувальним процесом;*
оперативно контролювати навантаженість усіх підрозділів закладу;*
перевіряти якість висновків, протоколів обстежень, призначень, епік-ризів;*
з'ясувати завантаженість стаціонару;*
проводити контроль виконання доручень;*
користуватись довідниками відділу кадрів, аптечного складу, фірм тощо.
Отже, керівник має доступ до медичної і адміністративної (бухгалте-рія, планово-економічний відділ, відділ кадрів, відділ постачання, оргметодвідділ) мереж закладу, що дозволяє гнучко, оперативно керувати медич-ною установою.
Як правило, комп'ютер лікаря ультразвукової діагностики під'єднують до ультразвукового апарата, що дозволяє подивитися сонограму на високо-якісному дисплеї комп'ютера, відфільтрувати зображення, локально поди-витись на об'єкт, підібрати оптимальну чіткість та яскравість і занести його в базу сонограм патологічних процесів.
Інформаційно-пошукова система «Стаціонар» включає програми «Істо-рія хвороби», «Листок лікарських призначень», «Пост», «Експертна оцінка історій хвороби».
Усі історії хвороби пацієнток, які обстежуються і лікуються, вводять у комп'ютерну базу даних і зберігають у ній. При цьому є вільний доступ до інформації про всі обстеження, що пройшла пацієнтка, з можливістю про-аналізувати результати до і під час лікування.
Не складає труднощів зробити вибірку лікарських препарагів та фізпро-цедур, які приймала чи приймає пацієнтка, призначити оптимальну про-граму та час прийому. Експертна оцінка включає інформацію про об'єм обстеження, об'єм лікування, результати лікування, термін проведеного ліку-вання. Це дозволяє провести аналіз роботи ординаторів та порівняти з се-редньостатистичними показниками.
Впровадження комп'ютерних технологій дає можливість значно опти-мізувати лікувально-діагностичний процес, творчо аналізувати проведену роботу, раціонально та ефективно використовувати час медперсоналу, по-кращити психоемоційний клімат в лікувально-профілактичних закладах.
ОБХІД У ГІНЕКОЛОГІЧНОМУ ВІДДІЛЕННІ
Робота лікаря гінекологічного відділення розпочинається з обходу хво-рих. Бажано, щоб на обході з лікарем була медсестра, яка доповідає йому про зміни у стані хворої за попередню добу, записує призначення лікаря у листок призначень. Йдучи на обхід, лікар повинен поцікавитись, якою була темпе-ратура у кожної із пацієнток, які зміни є в аналізах, зроблених напередодні. Розпочинати обхід слід з опитування та огляду пацієнток, стан яких найбільш тяжкий, і завершувати оглядом одужуючих, проте всім хворим необхідно приділяти достатньо уваги, оскільки жінка може вважати, що стан її здоро-в'я недооцінюють. Необхідно пам'ятати, що не всі запитання можна ставити перед жінкою в палаті, в присутності інших хворих, оскільки вони можуть стосуватись інтимних сторін життя і жінка може не дати лікарю повної інфор-мації, що, безперечно, вплине на процес діагностики та лікування.
Об'єм повсякденного обстеження залежить від патології, з приводу якої хвора перебуває у стаціонарі. Поза тим, усіх хворих обов'язково розпиту-ють про скарги, чи змінилось їхнє самопочуття за попередню добу, в чому виражаються зміни. Після цього лікар обстежує хвору, оцінюючи стан шкір-них покривів, доступних оглядові слизових оболонок, характеристику пуль-су, вимірює артеріальний тиск. Це особливо важливо при огляді післяопе-раційних хворих. Потрібно оглянути живіт (участь в акті дихання), провес-ти пальпацію (болючість, наявність чи відсутність симптомів подразнення очеревини), при необхідності — аускультацію (наявна чи відсутня перис-тальтика, її характеристика). У післяопераційних хворих обов'язково оці-нюють стан пов'язки (суха, промокла), операційної рани, функцію дренажів, кількість виділень з них. Звертають увагу на кількість і характер виділень із статевих шляхів. Відмічають характер сечовипускання, випорожнень, відходження газів. Гінекологічне дослідження проводять 1 раз на 3-5 днів, залежно від патології, з приводу якої хвора перебуває у стаціонарі. (Де-тальне обстеження при кожній патології описане у відповідних розділах).
Усі дані, отримані при обстеженні хворої, оцінюють порівняно з попе-реднім днем і заносять в «Медичну карту стаціонарного хворого».
Інформувати хвору про результати аналізів, особливо про досліджен-ня вагінальних мазків, та деякі призначення варто не в палаті, у присут-ності інших хворих, а в оглядовому кабінеті.
Кожну хвору, яку госпіталізували в стаціонар, у перші три дні повинен оглянути завідувач відділу разом з лікарем. Щотижня він повинен робити обхід, при необхідності — вносити корективи в обстеження та лікування хворих.
У клінічних лікарнях та пологових будинках проводять регулярні об-ходи професори і доценти. На цих обходах присутні завідувач, лікар-кура-тор і всі лікарі відділення. Лікар-куратор доповідає професорові чи доцен-тові про діагноз кожної пацієнтки, лікування, яке вона отримує, зміни в перебігові захворювання, що відбулися в процесі лікування. У разі відсут-ності сумнівів у діагнозі, при позитивних результатах лікування професор обмежується інформацією лікаря, тому важливо, щоб вона була повною й об'єктивною.
Хворих з найбільш складною патологією, незрозумілим діагнозом, тих, у кого немає очікуваного від лікування результату, професор оглядає більш детально, включаючи гінекологічне дослідження. Після огляду професор чи доцент дає рекомендації щодо додаткових обстежень, подальшого ліку-вання. Під час огляду вирішуються питання про необхідність, об'єм та час оперативного втручання. Такі обходи є доброю школою для лікарів, особ-ливо початківців.