| Головна » Статті » Медицина та здоров'я | [ Додати статтю ] |
Оптимізація лікування хворих з бронхообструктивним синдромом
|
Згідно з даними медичної статистики захворювання дихальної системи є однією з найбільш поширених причин тимчасової втрати працездатності серед населення України [1]. В клініці та патогенезі цих захворювань, зокрема, таких розповсюджених, як хронічний бронхіт і бронхіальна астма, провідну роль відіграє розвиток бронхообструктивного синдрому різного ступеня вираженості, що значно погіршує якість життя хворих і у тяжких випадках є причиною формування незворотних змін в організмі: емфіземи легень, гіпертензії в малому колі кровообігу, легеневого серця [2, 4]. Вчасне застосування комплексного лікування бронхообструкції в період загострення захворювань та призначення базисної терапії бронхолітиками на період клінічної ремісії дозволяє значно покращити показники зовнішнього дихання, метаболізму, попередити або сповільнити формування структурних змін у бронхіальному дереві, легенях, серцево-судинній системі [3, 4]. Для ефективного лікування бронхообструктивного синдрому патогенетично обґрунтованим є застосування бронхолітиків, зокрема, b2-агоністів, протизапальних агентів та засобів, що полегшують відхаркування, розріджуючи мокротиння та відновлюючи нормальну структуру та функцію бронхіального епітелію [1, 2, 3]. Намагаючись вибрати найбільш ефективну терапію хворим з бронхообструктивним синдромом, що була б спрямована на основні ланки його патогенезу (спазм бронхів, запалення та набряк слизової оболонки, зміни в складі та кількості бронхіального секрету), лікар призначає хворому декілька медичних препаратів одночасно. А якщо врахувати часту необхідність застосування антибактеріальної, протиалергічної терапії у таких хворих, то схема лікування стає громіздкою і дороговартісною. Крім того, необхідність приймати препарати декілька разів на день значно знижує комплаєнс, а це, в свою чергу, негативно впливає на ефективність лікування. Тому заслуговує на увагу використання комбінованих препаратів для лікування бронхообструкції, що одночасно впливають на кілька механізмів регуляції бронхіальної прохідності. Одним з таких препаратів є комбінований лікарський засіб бронхорил виробництва фармацевтичної компанії “Дженом Біотек” (Індія). Препарат, представлений на вітчизняному фармацевтичному просторі у вигляді сиропу, містить (на 10 мл сиропу): сальбутамолу сульфату 4,0 мг; бромгексину гідрохлориду 8,0 мг; фенілефрину гідрохлориду 5,0 мг. Завдяки такому складу бронхорил виявляє бронхолітичний, відхаркувальний, протинабряковий ефекти, сприяє розрідженню харкотиння і відновленню структури і функції бронхіального епітелію. Матеріали та методи Для визначення ефективності й безпечності застосування бронхорилу в лікуванні бронхообструктивного синдрому фахівцями кафедри сімейної медицини КМАПО ім. П. Л. Шупика на базі відділення алергології Київської обласної клінічної лікарні було проведено моноцентрове відкрите клінічне дослідження. В досліджувану групу було включено 30 пацієнтів: 17 хворих з хронічним обструктивним бронхітом і 13 — з персистуючою астмою легкого або середнього ступеня тяжкості, які на момент звернення за медичною допомогою мали показники пікової об’ємної швидкості видиху (ПОШвид) у межах 50–75 % від розрахункової і не потребували призначення системної кортикостероїдної терапії. В групу дослідження не включалися пацієнти з клінічно значимими супутніми захворюваннями внутрішніх органів. Середній вік пацієнтів досліджуваної групи становив 25,8 років. У дослідженні брали участь 12 жінок і 18 чоловіків. У комплексному лікуванні цих пацієнтів застосовували бронхорил у дозі 10 мл тричі на день протягом 10 днів. У групу контролю були включено 30 пацієнтів з такою самою нозологією, клініко-інструментальні показники функції зовнішнього дихання яких на день початку дослідження істотно не відрізнялися від показників досліджуваної групи. Віковий та статевий склад пацієнтів контрольної групи і групи дослідження статистично не відрізнявся. Як пацієнти досліджуваної, так і контрольної груп мали задокументовані дані рентгенологічного дослідження легень, які свідчили про відсутність специфічних уражень.Усім пацієнтам проводилися загальноклінічні обстеження на початку та на 10-й день дослідження: визначалися вихідні показники зовнішнього дихання методом спірографії, виконувалися загальні аналізи крові, сечі та харкотиння, визначалися показники біохімічного дослідження крові (АлТ, АсТ, креатинін, сечовина, білірубін, рівень цукру крові натще), виконувалась ЕКГ, а також проводилося фізикальне обстеження. Протягом дослідження всі пацієнти досліджуваної та контрольної груп вели щоденник пацієнта, де регулярно відзначали вираженість таких симптомів, як кашель, кількість, в’язкість і характер харкотиння (від слизистого до гнійного), утруднення дихання в балах від 0 до 3: 0 балів — симптом відсутній, 1 бал — легко виражений, 2 — середньої вираженості, 3 — виражений. Крім того, протягом 10 днів пацієнти вимірювали ПОШвид 2 рази на день за допомогою індивідуальних пікфлуометрів і заносили результати до щоденника, де також відмічали частоту використання аерозольного бронходилататора. З метою оцінки безпечності застосування бронхорилу у даної групи пацієнти зазначали також появу і вираженість будь-яких нових симптомів, які можна було б розцінити як прояви побічної дії препарату. Лікування пацієнтів обох груп (досліджуваної та контрольної) включало застосування аерозольних b2-агоністів короткої дії для купування нападів ядухи; пацієнти досліджуваної групи отримували бронхорил, а пацієнти контрольної групи — бромгексин у звичайній добовій дозі; антибіотики (групи макролідів) — за ознак активної бактеріальної інфекції (10 пацієнтів групи дослідження і 9 — контрольної). Результати та їх обговорення Усі пацієнти досліджуваної та контрольної груп повністю пройшли курс лікування, лабораторні й фізикальні обстеження. На початку дослідження при аускультації легень виявлено дихання з посиленим видихом (так зване “жорстке” дихання) та сухі розповсюджені хрипи переважно під час видиху у всіх пацієнтів обох груп. У 11 пацієнтів досліджуваної і 10 пацієнтів контрольної групи (усі з діагнозом хронічного обструктивного бронхіту) прослуховувалися також середньопухирцеві вологі хрипи. Динаміка клінічних симптомів бронхіальної обструкції під час лікування в досліджуваній та контрольній групах пацієнтів за результатами аналізу записів щоденників хворих представлена в таблиці 1. При аналізі записів пацієнтів щодо кожного симптому окремо виявлено, що пацієнти досліджуваної групи вже протягом перших двох днів лікування відмітили значне полегшення відхаркування і зменшення кількості нападів кашлю, пов’язаних з розрідженням харкотиння, що доповнювалося зменшенням частоти виникнення задишки і спричиняло статистично значиме зниження сумарної вираженості симптомів бронхообструкції у цих пацієнтів вже на 5-й день лікування. В групі контролю також спостерігалася позитивна динаміка всіх клінічних симптомів бронхообструкції, але зменшення вираженості симптоматики було повільнішим і не досягло статистично значимих відмінностей у порівнянні з першим днем дослідження до 5-ї доби лікування. Важливо зазначити, що у більшості пацієнтів досліджуваної групи (59,94  вже до 5-ї доби лікування не було необхідності у застосуванні аерозольних бронходилататорів через значне зменшення проявів задухи, що досягалось у пацієнтів групи контролю на 7–8-у добу лікування. Доцільно також відмітити полегшення носового дихання, про що сповістили пацієнти досліджуваної групи вже на 2-у добу лікування, хоча цей симптом і не був внесений для оцінки в щоденники хворих. Динаміка змін бронхіальної прохідності за даними пікфлуометрії (середньодобове значення) в групах дослідження та контролю представлена на рисунку 1.Наведені дані свідчать, що в процесі лікування в обох групах спостерігалася позитивна динаміка покращення бронхіальної прохідності: відбувалося поступове збільшення ПОШвид, що було більш вираженим у групі дослідження, особливо в період від 1-ї до 5-ї доби лікування. За цей період приріст ПОШвид у групі дослідження був статистично значимим, чого не відмічено в контрольній групі. Лабораторний аналіз харкотиння, проведений наприкінці лікування в обох групах, підтвердив суб’єктивну позитивну оцінку пацієнтами обох груп динаміки змін у характері харкотиння — від гнійного і слизисто-гнійного до слизистого. З метою оцінки безпечності використання препарату бронхорил у даної групи хворих проаналізовано показники загального та біохімічного аналізів крові, загального аналізу сечі та харкотиння, даних ЕКГ у пацієнтів досліджуваної групи через 10 днів застосування препарату. Дослідження результатів лабораторних аналізів крові (у тому числі біохімічного дослідження), сечі, харкотиння у пацієнтів обох груп у жодному випадку не виявило клінічно значимих відхилень, що свідчили б про розвиток побічних ефектів.При аналізі результатів ЕКГ-дослідження на початку лікування встановлено наявність тахікардії (частота серцевих скорочень > 90 в стані спокою) у 63,27 % пацієнтів досліджуваної і 53,28 % пацієнтів контрольної групи. ЕКГ-дослідження, проведене на 10-у добу лікування, не виявило істотних змін показників серцевої діяльності, в тому числі ЧСС, у порівнянні з вихідною ЕКГ у пацієнтів обох груп. Як у контрольній, так і в досліджуваній групі в жодному випадку не зареєстровано виникнення симптомів, які могли б вказувати на розвиток побічних ефектів медикаментозної терапії. Висновки Таким чином, комбінований препарат бронхорил з бронхолітичною, протинабряковою та відхаркувальною дією є ефективним і безпечним засобом лікування синдрому бронхіальної обструкції. Дія препарату за легкого та середньотяжкого перебігу хронічного обструктивного бронхіту та бронхіальної астми проявляється швидким (вже протягом п’яти днів лікування) зменшенням суб’єктивних симптомів бронхообструкції, що підтверджується також результатами пікфлуометрії і спричиняє значне зменшення тяжкості задишки як основного чинника, що впливає на якість життя хворих. Безпечність застосування препарату бронхорил у терапевтичних дозах протягом рекомендованого виробником строку (10 днів) у хворих без клінічно виражених захворювань внутрішніх органів підтверджується даними лабораторних та інструментальних (ЕКГ) досліджень.Препарат бронхорил може бути рекомендований для використання в комплексній терапії бронхообструктивного синдрому як такий, що має позитивний профіль безпечності й ефективно впливає на основні ланки патогенезу бронхообструкції. Література [1] Фещенко Ю. І. Сучасні проблеми пульмонології// Укр. пульмонол. урнал. — 1997. — № 2. — С. 3–8. [2] Фещенко Ю. И. Проблемы хронических обструктивных заболеваний легких// Укр. пульмон. журнал. — 2002. — № 1. — С. 5–10. [3] Фещенко Ю. И., Яшина Л. А. Диагностика и лечение инфекционных обострений хронического обструктивного бронхита// Укр. хіміотер. журнал. — 2000. — № 1. — С. 3–8. [4] Хронические обструктивные заболевания легких. Федеральная программа. — М., 1999. — 36 с. | |
| Переглядів: 619 | |
| Всього коментарів: 0 | |