| Головна » Статті » Медицина та здоров'я | [ Додати статтю ] |
КАРДІОГЕННИЙ ШОК
|
КАРДІОГЕННИЙ ШОК Це гостра серцева недостатність. Його особливістю є первинне ушкодження гемодинамічного "мотора" організму - серця. Найчастіше шок спричинює інфаркт міокарда. Внаслідок некрозу міокарда чи порушення серцевого ритму різко знижується його насосна функція; виникає синдром малого серцевого викиду. Характерними гемодинамічними проявами цього стану є високий центральний венозний тиск, низький артеріальний тиск та компенсаторний спазм периферичних судин. Розрізняють наступні форми кардіогенного шоку (за Є.І.Чазовим). 1. Рефлекторний шок. Клінічними проявами його є біль із зниженням судинного тонусу та артеріального тиску. Цей шок відносно легко піддається лікуванню. 2. Істинний шок (описаний вище). 3. Аритмогенний шок. На перший план виступають порушення ритму серця, що, в свою чергу, погіршує коронарний кровотік та сприяє поширенню зони некрозу. 4. Ареактивний шок - найтяжча форма перебігу кардіогенного шоку. Він проявляється вираженою гіпотензією, що не піддається консервативній терапії. Невідкладні заходи. • Розмістити хворого у ліжку в напівсидячому положенні. • Звільнити грудну клітку від стиснення її одягом (розстебнути комірець), забезпечити доступ свіжого повітря. • Пропальпувати пульс, виміряти артеріальний тиск, оцінити стан притомності. • При наявності шумного дихання, виділенні пінистого харкотиння - зменшити притік крові до серця, наклавши на нижні та верхні кінцівки венозні джгути. • Дати хворому під язик нітрогліцерин. Спеціалізована медична допомога. • У складі лікарської бригади медична сестра забезпечує оксигенотерапію хворому. Кисень в об'ємі 5 - 7 л за хвилину необхідно пропускати крізь розчин етилового спирту чи антифомсилану (має піногасні властивості). • За показаннями (виражений больовий синдром) хворому проводять закисно-кисневий масковий наркоз (закис азоту у відношенні до кисню = 1:1). • Для боротьби з болем застосовують наркотичні аналгетики (морфіну гідрохлорид по 1 мл 1 % р-ну), нейролептаналгезію (2 мл 0,005% р-ну фентанілу та 1-2 мл 2,5% р-ну дроперидолу в/м), ненаркотичні аналгетики (2 мл 50% р-ну анальгіну). • Зменшення венозної гіпертензії досягають застосуванням діуретиків (фуросеміду по 20-40 мг внутрішньовенно), венозних вазодилататорів (нітрогліцерину, нітропрусиду натрію по 100 мг, розвівши їх у 200 мл 0,9% р-ну натрію хлориду; вводити внутрішньовенно із швидкістю 5-10 крапель за хвилину під контролем артеріального тиску). • Медикаментозна корекція серцевого викиду визначається рівнем артеріального тиску: а) при АТ систолічному < 70 мм рт.ст. застосовують р-ни норадреналіну 1-30 мкг/хв) чи дофаміну (5-20 мкг/кг за хв.), б) при АТ систолічному 70-100 мм рт.ст. - р-н дофаміну (2,5 - 20 мкг/кг за хв.), в) при АТ систолічному > 100 мм рт.ст. - добутамін (2-20 мкг/кг за хв.), г) зростання АТ діастолічного понад 100 мм рт.ст. є показанням до застосування периферичних вазодилататорів (нітрогліцерину, нітропрусиду натрію). • У деяких випадках найефективнішим засобом боротьби з набряком легень є інтубація трахеї та проведення хворому штучної вентиляції легень з позитивним тиском в кінці видиху. • Порушення ритму серця лікують, застосовуючи антиаритмічні засоби. При брадикардії призначають р-ни атропіну сульфату, дофаміну, адреналіну, ізадрину, використовують кардіоверсію. Тахікадія понад 130 уд./хв. вимагає топічної діагностики з допомогою ЕКГ. При фібриляції та мерехтіннях передсердь застосовують серцеві глікозиди, бета-адреноблокатори, антикоагулянти. При пароксизмальних суправентрикулярних тахікардіях - вагусні проби та аденозин. Шлуночкові тахікардії лікують повторним введенням лідокаїну (по 1-1,5 мг/кг через кожні 5-10 хв.). При відсутності ефекту використовують новокаїнамід (20-30 мг/хв), орнід (5-10 мг/кг), кардіоверсію. Екзотоксичний шок виникає при гострих екзогенних отруєннях. Він належить до категорії змішаних шоків. | |
| Переглядів: 817 | |
| Всього коментарів: 0 | |