Головна » Статті » Хімія [ Додати статтю ]

Термодеструкційні процеси переробки нафтопродуктів
Механизм термічних процесів

Реакції розпаду вуглеводнів йдуть, в основному, по радікальному механізму. Молекулярні реакції грають незначну роль, бо гетеролітичний розпад С-С зв’язку потребує енергії більш, ніж 1000кДж/моль, в той час як гомолітичний 300-400кДж/моль.

Радікальний процес термічної деструкції вуглеводневих, як ланцюговий

процес складається з трьох стадій: ініціювання, продовження та обрив ланцюга.

На стадії ініціювання молекули аліфатичних вуглеводневі розпадаються на радікали здебільшого по слабкішому зв’язку С-С. Енергія С-Н зв’язків у алканах завжди значно більше енергії С-С-зв’язків та швидкість реакції по шляху розриву С-Н приблизно у тисячу разів менша.

У алканів енергія зв’язків трохи зменшується до середини ланцюга, але з підвищенням температури ця різниця стає мало помітною, тому при помітних температурах 400-500С розпад молекули йде головним чином посередині, а при більших температурах можливий і по іншим зв’язкам.

У циклоалканів енергія зв’язків С-С трохи менша, а у аренів-більша, ніж у алканів.

Легкість гомолотичного розриву зв’язку значно залежить також від стабільності радикалів, що створюються. Крім того радікали створюються і по бімолекулярним реакціям. Це стає значно помітним при знижених температурах у рідині чи у газовій фазі при підвищенному тиску.

На стадії продовження ланцюга реагують радікали, які мають високу реакційну здібність. Можливі такі реакції радікалів-заміщення, розпаду, приєднання та ізомерізації.

Заміщення йде з відривом атому Н

R•+R1H RH+R1•

Якщо молекула R1H має слабкіший зв’язок С-Н, його розрив стає значно помітнішим. Так реакція метильного радікалу з пропіленом може йти таким чином:

СН4+СН2=СН- •СН2

•CH3+CH2=CH-CH3 CH4+•CH=CH-CH3

CH4+CH2= •C-CH3

Швидкість реакції по першій реакції майже у 20 разів більша. Кількість продуктів, створюючихся тим чи іншим чином залежить від кількості первинних, вторинних та третинних атомів Н. Для н-бутана при 600С відходження можливостей створювання первинних та вторинних бутільних радікалів дорівнює 3:4.

Розпад радікалів йде по слабкому зв’язку у -положенні до радікального центру.

Н•+СН3-СН=СН-СН3

СН3-•СН-СН2-СН3

•СН3+СН3-СН=СН2

При цьому створюються ненасичені молекули та нові радікали з меншою молекулярною масою. Нижчі радікали •СН3; •СН2-СН3 значно стійкіші до розпаду.

Приєднуються радікали до молекул з кратким зв’язком за реакцією зворотнього -розпаду.

R•+ CH2=CHR1 R-CH2-•CHR1

Реакція ізомерізації радікалів йде через найбільш стабільний циклічний перехідний стан по шляху 1,5-ізомерізації.

CH3-CH2-CH2-CH2-CH2-CH2-•CH2 CH3-CH2-•CH-CH2-CH2-CH2-CH3

Можлива також 1,4;1,6- та 1,7-ізомерізація, а 1,2- чи 1,3-ізомерізація практично не можлива.

У аренів йде 1,2-ізомерізація фенільного радікалу.

На стадії обрива ланцюга радікали вступають до реакції:

-рекомбінації 2•CH2-CH3 C4H10

-диспропорціювання 2•CH2-CH3 C2H6=C2H4

Термодінаміка та кінетика термічних процесів

Вільна енергія сполук (∆G1) є мірою їх стійкості. Вона досить швидко збільшується від метану до вищих вуглеводнів, досить велике у алкенів з етеленом. Але термодінамічна стабільність вуглеводнів залежить не тільки від їх структури, а і від температури: при 227С найбільш стійкі алкани, при високих температурах- стабільніші алкени, алкодієни та арени. Деструкція алканів до нижчих алканів при температурі 400-450С йде з достатньою швидкістю. Для переробки алканів в алкени реакцію треба проводити при високій температурі, це характерно для піролізу. Але при таких умовах алкени легко вступають у побочні реакції, наприклад, полімерізації. Крім того, залишається термодинамічний можливий розпад вуглеводневих на елементи, тому загальна термодинамічна рівновага системи з часом зміщується у сторону глибоких перетворень до водню, метану, смоли, коксу та час стає одним з основних параметрів, від якого залежить склад продуктів реакції, аренисмолиасфальтеникоксграфит. Кінцевий склад продуктів, що створюються за схемою високотемпературних процесів визначається кінетичними закономірностями. Якщо потрібні алкени, треба закінчувати реакцію у момент найбільшої їх концентрації, а не доходити до термодинамічної рівноваги.

1.3.Термічні перетворення вуглеводнів

З алканів створюються нижчі алкени та алкани.

Метан починає перетворюватися лише з 1000С, етан-з 500С, пропан-з 450С. Для вищих вуглеводнів при t>400С розпад по С-С зв’язку стає головним. Крекінг н-бутана йде по такій схемі: з ініцююванням

2CH3-•CH2

CH3CH2CH2CH3 •CH3+CH3-CH2-•CH2

2 продовження ланцюга по 2-м напрямкам.

А) -розпад великих радікалів

•CH3+CH2=CH2

СН3СН2-•СH2

•H+CH3CH=CH2

б) заміщення стійких до розпаду радікалів.

H•(•CH3, •C2H5)+C4H10 H2(CH4, C2H4)+•C4H9Створенний бутільний радікал вступає в реакцію -розпаду.

CH3-CH2-CH2-•CH2 •C2H5+CH2=CH2

CH3-CH2-•CH-CH3 •CH3+CH2=CH-CH3

Сумарна схема деструкції бутану.

СH4+CH2=CHCH3

С4Н10 C2H6+CH2=CH2

Термічний розпад вищих алканів (С6 та більше) з збільшнням глибини перетворення ускорюється у зв’язку з з’явленням алкенів, маючих слабкий С-С зв’язок в -положенні до С=С.

Для нафтенів більш можливі реакції розпаду циклоалканів до елементів та дегідрірування до диєнів та аренів. Швидкість розпаду по С-С набагато більша, ніж С-Н. Головні продукти крекінгу-нищі алкани та алкени, диєни та Н2.

CH2 3CH2=CH2

H2C CH2 CH2=CH-CH2-CH2CH2-CH3

CH2=CH2+CH2=CH-CH2-CH3

H2C CH2

C2H6+CH2=CH-CH=CH2

CH2

Реакції йдуть також по радікальному механізму через бірадікал, котрий з’являється при ініцююванні.

Перетворення аренів термодинамічно можливо за реакціями: розпад до елементів; розкриття ароматичного кільця ( при великій t).

При робочих температурах йде тільки дегідроконденсація

2C6H6 C6H5-C6H5+H2

розпад йде швидше побоковим алкільним ланцюгам за реакцією розпаду. Основні напрямки-крекінг алканових ланцюгів та деалкілюванняю таким чином, продуктами термічного перетворення аренів є стирол, алкани та інші продукти крекінгу бокових ланцюгів толуолу, бензолу. Перетворюються також алкени, котрі створюються з основних продуктів.

Особливості крекінгу нафтопродуктів в газовій фазі та рідині

Нафтопродукти - це суміш парафінів-нафтенів, аренів. Усі реакції радікальні, тому вони взаємозв’язані.

Швидкість ініцювання ( найбільш енергоємкої стадії) визначають реакції розпаду на радікали найменш стабільних алкенів та аренів з алкановими ланцюгами, які мають ослабленний зв’язок С-С у -положенні –С=С-С-С-;

-С-С.

Подальші перетворення йдуть швидко з великими енергіями активації, тому сполуки, котрі дуже повільно розпадаються у чистому вигляді, в суміші, де вже є радікали, розпадаються швидше.

Крекінг вуглеводневих, з котрих створюються стабільні радікали, буде зупинятися. Так фенольний радікал перетворюється різними шляхами в чистому бензолі.

•C6H5+C6H6 C6H5-•C6H6

в суміші з алканами

•C6H5+RH C6H6 + R•

В останьому випадку бнзол практично не витрачається та його концентрація залишається майже незмінною.таким чином. Склад продуктів крекінгу суміші відрізняється від простої суміші продуктів розпаду індивідуальних сполук. Основні продукти- це нищі алкани, алкени, диєни, циклодиєни, бензол, толуол.

Побочні-багатоциклічні сполуки, елементи-кокс водень.

У рідині концентрація молекул більша-1мл газу вміщує 1019молекул, 1мл рідини-102молекул.

При 10МПа концентрації молекул майже зрівнюються, тому напрямок реакцій в рідинній фазі та їх відносна швидкість майже така, як для газових процесів під тиском10МПа. При цьому значно підвищується швидкість бімолекулярних продуктів конденсації, значно менше створюються продукти розпаду. Але абсолютна швидкість реакціїзмінюється незначно тому, що сумарна концентрація радікалів у рідині майже такаж, як у газовій фазі.це так називаємий,”клітинний ефект”, коли молекули заважають реакціям радікалів та їх розходуванню-молекули якби заважають розширенню (1 молекула=2радікали). Але цей ефект не однаковий для усіх радікалів, тому стаціонарні концентрації радікалів змінюються по-різному та склад продуктів у рідині відрізняється від продуктів газового процесу.

Промислова реалізація термодеструкційних процесів

Основні промислові процеси-термічний крекінг:а) легкий крекінг чи візбрекінг мазуту, гудронів; б) важкий крекінг газойлей; в)термодеструктивна перегонка мазуту, пироліз, коксовання.

Термічний крекінг використовували з 1912р. Його основним призначенням було виробництво автомобільного бензину, але зараз створені більш ефективні процеси-каталітичний крекінг, ріформінг та крекінг використовують з метою виробництва котельних палив з мазуту та гудронів , а також термогазойлю.

Візбрекінг мазуту та гудрону

Візбрекінг-варіант термічного крекінгу, спрямованний на зниження в’язкості котельного палива.

Термічні параметри-температура 450-480С,тиск 2-5Мпа(параметри нестабільні в зоні реакції).

Реактори –змійовик трубчатої печі. Після змійовика реакцію можна проводити у виносній реакційній камері.час перебування у змійовику 3-5 хвилин у РК до 2 хвилин. Сировина-залишки післяперегонки, мазут, гудрон та напівгудрон.

Продукти-вуглеводневий газ, крекінг-бензин, керосиново-газойлева фракція, термогазойль, крекінг-залишок. Процес можна проводити так, щоб здобути крекінг-залишок чи термогазойль. Вихід продуктів для неглибокого(1) та глибокого (2) варіантів.

Варіант 1 Варіант2

Вуглеводневий газ 2,5 9,0Крекінг-бензин 17,6 28,0

Керосиново-газойлева 3,9 -

Термогазойль - 22,0

Крекінг-залишок 74,4 39,0

Втрати 1,6 2,0

В газі та бензині багато алкенів. Великий вміст сірки. Крекінг-залишок використовують як паливо для котлів-має значно меншу в’язкість: сировина 50’=46000мм2/с крекінг-залишок 16000мм2/с. Для зменшення коксостворювання в реакційну зону додають водяний пар, присадки чи продукт з значним вмістом ароматичних вуглеводневих.

Жорсткий крекінг дистилятних продуктів

Це варіант термічного крекінгу з метою здобуття термічного газойлю-сировини для виробки нафтового коксу та технічного нафтового вуглецю.

Технологічні параметри-температура 530-550С, тиск 2-5 МПа. Реактори-змійовики трубчатої печі крекінгу, другий змійовик,у який додають водяну пару має назвусокінг-секція. Сировина-дистилятні продукти-газойлі (з вакуумної перегонки). Додаткові вимоги-малий вміст сірки, багато поліциклічних ароматичних вуглеводневих (31-74%), малий вміст асфальтенів, низька зоальність.

Продукти для гольчатого коксу для технічного вуглецю

Газ 15 10

Бензин (65-200С) 20 21

Газойль (200-350) 30 37

Крекінг-залишок 35 32

Теплова напруженість змійовиків –68-80 МДж/м2с (РК-2) ;102-112МДж/м2с (РК-1).

Деструктивна перегонка мазуту

Це перегонка мазуту з поперенім випаровуванням в змійовиках трубчатої печі та випаровувачі. Випаровування при 460-455С та атмосферному тиску супровожується термодеструкційними процесами. Далі суміш перегоняють у вакуумі. Легкі продукти відгоняються з випаровувача. Час перебування мазуту у випаровувачі 1-1,5години, температура 420-425С тиск до 0,2МПа. Порівняно з вакуумною перегонкою при деструктивній перегонці вихід світлих продуктів дещо збільшується.

Вакуумна перегонка деструктивна перегонка

мазуту мазуту

Гази разложення 1,0% 1,7%

Бензин - 3,84%

Керосин+ДП 4,7% 11,83%

Газойль 50,9% 60,39%

Залишок (гудрон) 43,4% 22,24%

1.5.4. Піроліз нафтопродуктів

Призначення-виробництва газу з високим вмістом ненасичених вуглеводневих, в першу чергу-етилену та пропилену.

Схема вміщує блоки-реакторних та поділення суміші. Реакторний блок-9 пічей+1піч для етану-пропанової фракції.при поділенні суміші створюється поток легких насичених вуглеводнів-етану, пропану та інших, котрі повертають у реакторний блок на піроліз.

У зв’язку з малим часом реакції треба швидко охолоджувати реакційну суміш. Для цього використовують закалочні апарати-котлів-утилізаторів, де у міжструйному просторі кипить вода під тиском 10-12МПа та виробляється пар високого тиску.

Параметри-температура 700-200С, тиск-близький до атмасферного.краща сировина для здобуття С2Н4-етан, вихід продукту 80%, алкани-пропан-48%,бутан-45%.

Нафтени, арени, вищі парафіни дають інші продукти. Вибір сировини головним чином опираючись на доступність.у США-природний газ чи С2Н6, у Європі-піроліз прямогонних бензинових чи керосино-зазойлевих фракцій. З бензину здобувають етилен 22-32%, метан 12-16%, пропилен10-17%,фракціяС4-5-12%, арени С6-С8-6-13%, смола-4-8%.

Напрямок змін –збільшення долі важкої сировини з попередньою підготовкою за допомогою гідрокаталітичнихпроцесів. Інтенсивно розробляються нові технологічні процеси-каталітичний піроліз, піроліз з ініціаторами, гідропіроліз тощо.

Коксування нафтових продуктів (залишків)

Призначення процесу-здобуття нафтового коксу.

Нафтеновий кокс-тверда речовина з =1400-1500кг/м3. використовують (С) нафтеновий кокс, як відновлювачта електротехнічний матеріал.

Схема перетворень у рідинній фазі:

аренисмолиасфальтенинафтеновий кокс-графіт (С)

 ароматизація

алкани, нафтени, алкени

Нафтенові залишки вміщують сполуки з невисокою термічною стійкістю (за рахунок -зв’язків з С=С чи ароматичним кільцем).

Низкомолекулярні продукти в залишках перетворюються по звичайній схемі в продукти-ніжчі алкени, алкени та інші.Таким чином здобувають до 705 цінних газоподібних продуктів та рідини, тому коксування нафтенових залишків-це один з засобів переробки залишків після перегонки в дистилятні продукти.

Сировина-=990-1020кг/м3,коксуємість 4-10%мас, S-0,4-2,5% (з малосірчаної нафти), гудрони, крекінг-залишок, важкі газойлі.

ЛIТЕРАТУРА

1. Технологические расчеты установок переработки нефти: Учебн. пособие для вузов / Танатаров М.А., Ахметшина М.И., Фасхутдинова Р.А. и др. / Под ред. М.А.Танатарова. -М.: Химия, 1987. -352 с.

2. Химия нефти и газа: Учебн. пособие для вузов / А.И. Богомолов, А.А. Гайле, В.В. Громова и др./Под ред. В.А. Проскурякова, А.Е. Драбкина -Л.: Химия,1989.-424 с.

3. Альбом технологических схем процессов переработки нефти и газа./Под ред. Б.И. Бондаренко.-М.: Химия,1983.-128 с.

4. Гуревич И.Л. Технология переработки нефти и газа.Ч.1.-М.:Химия,1975

5. Смидович Е.В. Технология переработки нефти.Ч.2.-М.:Химия,1980.-328с

6. Справочник нефтепеработчика. В 2-х томах./Под ред. С.К.Огородникова. -Л.:Химия, 1978.

7. Рудин М.Г. Карманный справочник нефтепереработчика.-Л.:Химия,1989.

8. Расчеты основных процессов и аппаратов нефтепереработки. / Под ред. Е.Н. Судакова.- М.:Химия, 1979.

9. Сарданишвили А.Г., Львова А.И. Примеры и задачи по технологии переработки нефти и газа.-М.:Химия,1980.-256 с.
Категорія: Хімія | Додав: КрАсАв4іК (20.01.2013)
Переглядів: 434 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]