| Головна » Статті » Хімія | [ Додати статтю ] |
Реферат на тему: Харчові рослини в медицині (заняття клубу “Юний хімік”)
|
Реферат на тему: Харчові рослини в медицині (заняття клубу “Юний хімік”) Цілі: розширити уявлення дітей про найзвичайнісінькі продукти, які часто бувають у них на столі, збе¬рігаються в холодильнику й льо¬сі, продаються на ринку; позна¬йомити учнів з незвичайними властивостями рослин, з якими вони мало знайомі або чули чи читали про них, про лікуваль¬ні властивості найпоширеніших рослин, які людина вживає в їжу дуже часто, а то й щодня; пока¬зати, що властивості тієї чи ін¬шої рослини визначаються на¬самперед її хімічним складом; показати єдність усього живого на прикладі продуктів харчуван¬ня і функціонування організму людини, взаємозв'язку з основа¬ми медичних знань, що стануть у пригоді в житті; ознайомити з історією використання рослин і географією їх вирощування; за¬лучити до роботи з науковою, на¬уково-популярною літературою для підбору матеріалу до прове¬дення вечора. Обладнання: зразки рослин, про які йдеться (картопля, морква, ре¬дис, хрін, часник, цибуля зеле¬на і городня),.— гербарні зразки або свіжі продукти залежно від пори року проведення вечора; для демонстрації досліду: бульба картоплі, чотири хімічні склян¬ки, вода, концентрований роз-чин кухонної солі; морква з ба¬диллям, скляна трубка; стіннів¬ка, папір і ручки для проведення анкетування. Міжпредметні зв'язки: хімія, біологія, географія, історія, література. План І. Вступне слово вчителя II. Виступи учнів III. Літературна вітальня IV. Клуб «Юний хімік» V. Цікава газета VI. Реклама на нашому вечорі VII. Підсумки VIII. Анкета учасника ХІД ЗАХОДУ I. Вступне слово вчителя Ще в давній буддійській медицині народився вислів: якщо роззирнутися навколо поглядом лікаря, який шукає лікарські засоби, то можна сказати, що ми живемо у світі ліків. Ми вже забули безцінний досвід сво¬їх предків. Навіть більше, ми часто дивимося на це як на щось не варте нас, представників століття науково-технічної революції. Кропиву і лобо¬ду ми часто уявляємо як символ го¬лоду і нещастя. Чи так це? Кожен із нас із дитинства засвоїв незаперечну народну істину: овочеві — цінні гос¬подарські культури, що забезпечують нас смачною і корисною їжею. Од¬нак городня грядка — ще й непога¬на домашня аптека, ліки з якої діють проти багатьох хвороб не гірше, ніж хімічні препарати, і до того ж зміц¬нюють організм. І про це знає дале¬ко не кожен, у зв'язку з чим ми й по¬свячуємо вас у секрети лікування. Але слід пам'ятати, що лікар і лише лікар призначає лікування і спостерігає за протіканням хвороби, тому будь-яке додаткове лікування народними за¬собами має вестися тільки з його до¬зволу і під його наглядом! Але життя складне, і в ньому трапляються най¬різноманітніші ситуації, і не завжди поруч може виявитися лікар... II. Виступи учнів 1. Аптека на картопляній грядці Це заморський абориген, що оселив¬ся в нашій країні понад два століття тому і сьогодні займає 70 % терито¬рії країни (городньої). Картопля має у своєму складі до 25 % крохмалю, 0,3 % жиру, 2 % білка, найбільш по-вноцінного з усіх речовин рослинно¬го походження, а також мікроелемен¬ти, вітаміни й солі, які й зумовлюють її лікувальні властивості. Корисна арифметика. У білку карто¬плі менше, ніж хотілося б, незамінних сульфуровмісних амінокислот — ме¬тіоніну й цистину. Зате в ньому дуже багато лізину — саме тієї незамінної кислоти, якої не вистачає в борошні. Зернові ж, навпаки, багаті на метіонін і цистин. Тож пироги з картоплею — правильний винахід. З мінеральних речовин найбільше Калію — 570 мг%, це більше, ніж у всіх інших харчових продуктах, за винятком бобових. Понад половину добової потреби в цьому елементі ми задовольняємо з допомогою картоплі. Досить багато в ній також Фосфору, причому переважна його частина перебуває в легкозасвоюваній, не зв'язаній формі. З вітамінів найбільш важливою є аскорбінова кислота — близько 30 мг% у свіжій картоплі, однак під час зберігання вітамін С швидко руйнується. Проте, завдяки тому, що взимку ми їмо бага-1 то картоплі, вона забезпечує нас цим вітаміном приблизно наполовину Завдяки підвищеному вмісту Калію картопля сприяє виведенню з організму людини води й хлористого натрію, чим поліпшує обмін речовин, і Свіжий картопляний сік дає гарний ефект під час лікування шлунка, виразкової його хвороби, а також гіпертонії. Готується він у такий спосіб: вимиті й досуха витерті бульби перетираються разом зі шкіркою через дрібну тертку, сік віджимається paзом із крохмалем. Можна приготувати його, користуючись соковижималкою. Уживають тільки свіжоприготовлений сік по півсклянки тричі на день перед І їжею. Після прийому соку необхідно лягти на півгодини. Триває лікування не менш ніж десять днів. У разі захворювання дихальних шляхів наші знахарі використовують квіти картоплі, з яких роблять настоянку. А пара зварених бульб у шкірці допомагає у вигляді інгаляцій у разі захворювання горла й носоглотки. Кашкою з бульб загоюють опіки, ек¬зему, розсмоктують геморощальні вуз¬ли. Нарізані кружечками картопли¬ни допомагають утамувати головний біль. Для цього шматочки картоплі слід прикласти до скронь і прив'я¬зати полотном. Як відомо, під час зберігання картоплі на світлі бульби зеленіють, тому що в них утворюється соланін. У робо¬тах медиків останніх років з'явилися повідомлення, що саме він добре діє як протиалергійний засіб, який зна¬чно зменшує сверблячку, набряклість слизової оболонки носової порож¬нини, усуває інші симптоми. У картоплі міститься в кілька разів більше Калію, ніж в інших овочах. Саме ця властивість зумовлює сечо¬гінний ефект, нормалізує водний об¬мін, підтримує роботу серця. Тому людям, які страждають на гіперто¬нію, народна медицина радить до¬вести вживання картоплі до 500 г на добу. Сьогодні медики пропонують спеціальну картопляно-яєчну дієту для хворих на важкі форми хроніч¬ної недостатності печінки, уразі хво¬роб нирок, серцево-судинної системи. Однак слід пам'ятати, що в разі діабету й ожиріння вживання карто¬плі слід обмежити. З лікувальною метою картоплю не¬обхідно їсти печеною, тому що тоді в ній зберігаються всі поживні елемен¬ти. Головне — не вимивається Калій. Під час варіння більша його частина видаляється з бульб, у воду. 2. Часник — протигрипозний засіб На яку хворобу ми хворіємо найчасті¬ше? Звичайно ж, на грип, і профілак¬тичний засіб проти нього — інтерфе¬рон. Народна медицина вважає, що краще за нього спрацьовує часник, якщо користуватися ним уміло. Для цього потрібно взяти два-три зуб¬ки, дуже дрібно нарізати їх, залити 30—40 г окропу, настояти 2-3 години, процідити. Отриману рідину слід за¬капувати в кожну ніздрю двічі-тричі надень по дві-три краплі. Через кожні два дні настоянку потрібно оновлю¬вати, тому що фітонцидні речовини з часом утрачають свої властивості. Така процедура допомагає уникну¬ти інфекції. Але якщо ж ви все-таки не вбереглися й занедужали на грип, тоді натріть часник на дрібній тертці й вдихайте запах упродовж 15-20 хви¬лин двічі на день. Це буде своєрідною інгаляцією. Колись людям, що страж¬дають на гайморит чи риніт, робили інгаляції у вигляді аерозолів, і хвороба відступала. Для лікування грипу до¬поможе й медово-часникова кашка. Очищений часник потрібно натерти на дрібній тертці або потовкти в ступ¬ці, змішати з медом у пропорції 1: 1 і приймати перед сном по столовій ложці, запиваючи теплим молоком. Щоб уберегти від грипу дитину, народні цілителі радять дрібно нарізаний часник загорнути в марлю й підвісити над ліжечком дитини. Фітонциди, що виділяються з нього, вбивають хворо-ботворні мікроорганізми, очищають повітря над ліжком маляти. Засто-совується часник і проти інших хво¬роб. 300 г часнику слід подрібнити, покласти в трилітрову банку, залити спиртом. Настояти упродовж трьох тижнів. Отриману настоянку засто¬совували по 20 крапель щодня з по-ловиною склянки молока. Цей засіб уважається не тільки загальнозміцнювальним, протиінфекційним, але й протисклерозним. Корисна арифметика. До складу час¬нику входять Іод, ефірні олії, глікозид, олеїн, фітостерини, фітонциди й аскорбінова кислота (0,1 мг%). Ви-тяжки часнику чинять бактерицидну дію, тому використовуються ще з ча¬сів Гіппократа. 3. Життєдайна сила моркви Через хвороби й утрати, страждан¬ня й надії пройшла людина важкий шлях до того знаменного дня 1911 ро¬ку, коли польський біохімік Каземіж Функ, затиснувши в руці дрібку жов¬туватих кристалів, переможно ви¬мовив: «Таємницю розкрито. Ось та речовина, що несе або дарує життя людині». І було це не що інше, як ві¬тамін. Виділений уперше з моркви, він узяв собі її ім'я, що походить від латинської назви цього овочу — «карота» — каротин. Каротин має надзвичайну життєдай¬ну силу: зумовлює опір організму хво¬роботворним бактеріям, керує дихан¬ням, впливає на відтворні функції. Під його впливом працює печінка, утворюється кров. А якщо з продук¬тів харчування зникає каротин, в лю¬дини настає куряча сліпота, слабшає організм, її долають хвороби. Тому люди здавна використовували морк¬ву — справжню комору цього вітамі¬ну, як цілющий засіб. Морква впливає на нервову систему, сприяє поліпшенню апетиту, підви¬щує опірність організму інфекціям. її сік використовують для лікування хронічних захворювань печінки, ко¬ронарної недостатності, анемії, недо-крів'я, кон'юнктивіту, катарів верхніх дихальних шляхів, порушення сольо-вого обміну. Морквяним соком по¬лощуть горло в разі ангіни й стоматитів. У разі ларингіту та бронхіту сік і застосовують навпіл з медом по одній столовій ложці п'ять-шість разів на день. Як проносне він діє в дозі 200 г натщесерце. В інших випадках до¬статньо півсклянки. Однак слід узяти до уваги, що бактерицидні та проти¬запальні властивості в соку зберіга¬ються 30 хвилин після того як його віджали, потім ефективність швид¬ко знижується. Щоб каротин краще засвоївся, морквяний сік слід заїда¬ти хлібом з маслом. З насіння моркви медпромисловість виробляла препарат даукарін, що ви¬користовується в разі хронічної коро¬нарної недостатності. Відвар насіння в народній медицині застосовують для полегшення стану хворих на жовчно-кам'яну хворобу та як глистогінний засіб. Приготувати його можна так. Три ложки насіння моркви слід зали¬ти трьома склянками води й парити в духовці впродовж 6 годин. Прийма¬ти гарячим по склянці на день. У середньовічній Італії цей овоч не вживали в їжу, його використовува¬ли тільки як ліки, у багатьох країнах світу й сьогодні морква занесена до розряду лікарських рослин. Корисна арифметика. Вуглеводи пред¬ставлені простими цукрами, тому вона солодка. У моркві дуже багато каро¬тиноїдів — у середньому 48 мг%, од¬нак на чотири п'ятих це α-каротин і тільки на одну п'яту — цікавий для нас ß-каротин, провітамін А. Однак і ця п'ята частка в абсолютному ви-раженні — 9 мг%, що набагато біль¬ше, ніж в інших овочах, навіть у чер-воному перці й зеленій цибулі. Крім того, у моркві багато ніацину (вітамі¬ну Р) і токоферолів. Візьміть до відо¬ма, що в моркві більше клітковини, ніж у капусті, і якщо надлишок кліт¬ковини не показаний, то краще ви¬чавити з тертої моркви сік, що збері¬гає Практично всі вітаміни. 4. Редька лікує малюків Діти є діти. Набігаються, спітніють, а вітерець обдув, і вночі — кашель. За старих часів таблетками від кашлю ді¬тей не лікували. Найкращим зіллям уважали чорну редьку Ліки з неї ро¬били так: вибирали пузатий корене¬плід із хвостиком, зрізали верхівку, видовбували верхню частину на тре¬тину, у простір, що утворився, клали ложечку меду так, щоб залишалося ще трохи вільного місця для соку, що виділяється. Підготовлену в такий спосіб редьку клали в склянку з во¬дою так, щоб хвостик був у ріди¬ні, а сам коренеплід назовні. Через 3—4 години в поглибленні збирав¬ся сік. Його давали випити маляті, а в лунку знову клали мед і ставили в склянку. Процедуру повторювали кілька разів, і хворість минала. Як під¬тверджує практика, сік чорної редьки добре допомагає в разі катарів верхніх дихальних шляхів і бронхітів. Одним з головних коренеплодів поряд з буряком і морквою давні греки вва¬жали редьку. А ми думці давніх зви¬кли довіряти. Тим більше, що це підтверджується постійно. Давайте хоча б з редькою розберемося, чому її вва¬жали такою важливою. Адже цілком можливо, що давні греки помиляли-ся. Сучасна наука може або підтвер¬дити висновки, або зняти з редьки вінець царственості. Корисна арифметика. Навряд чи дав¬ні могли «розкласти» хімічний склад редьки на елементи — це абсурд. Отже, приймали овоч таким, яким він є. Чисто інтуїтивно відчували його ко¬рисність. Сьогодні ж ми знаємо, що в 100 г сирої речовини редьки чорної міститься 17 мг Натрію; 255—1199 — Калію; 28 — Магнію; 44 — Каль¬цію; 1,5 — Феруму; 26,4 — Фосфору, 8 мг Іоду. У білої редьки показни¬ки трохи нижчі, і перше місце серед овочів одноголосно віддано чорній! Однією тільки редькою можна ціл¬ком компенсувати потребу люди¬ни в Калії! Не варто забивати собі голову чис¬ленними цифрами, що підтверджу-ють цінність редьки. Досить сказати, що в ній безліч найцінніших хімічних сполук і ферментів, вітамінів, цукрів, білка, ефірних олій. Навесні ми ганя-ємося за кожною редисинкою, щоб поповнити нестачу вітамінів та інших корисних речовин, а в редьці, навіть тій, що пролежала зиму в коморі, су¬хої речовини й вуглеводів удвічі біль¬ше, ніж у редисі. Усі наведені складові свідчать про те, що вона здатна викликати апетит, по¬ліпшувати обмін речовин і травлення. Говорять: редька «зла». То це за раху¬нок гірчичних олій, які вкрай необ¬хідні для нормального функціону-вання організму людини (свійських тварин, особливо кроликів). Однак, якщо не хочете їсти салат через його гостроту, її можна позбутися. Досить нарізати коренеплід кільцями, посо¬лити й дати постояти вподовж годи¬ни: вся гіркота зникне разом із соком, який ви відіжмете. Але разом з нею піде й частина вітамінів. Крім того, ви втратите можливість продезінфі¬кувати порожнину рота й носоглот¬ки: гіркота вбиває масу патогенних бактерій краще за будь-яку патенто¬вану зубну пасту. Соком редьки лікують млявість ки¬шечнику (без дорогих куплених ферментів), простудні захворювання, ра¬дикуліт, нирки, печінку, сечовий міхур, ревматизм. Ним же виганяють камені з печінки й сечового міхура, викорис¬товуючи негострі сорти. Натріть ко¬ренеплід на дрібній тертці — велика кількість грубої клітковини й пектину не тільки сприятиме травленню, але й усмоктуватиме в себе безліч шкід¬ливих речовин, бактеріальні отрути й надлишки xoлecтer|инv що нако¬пичилися в кишечнику. Недарма сік з редьки п'ють для запобігання ате¬росклерозу. Редька багатьом проти¬показана. Зокрема, у разі виразки шлунка й дванадцятипалої кишки, гострих гастритів, запалень підшлун¬кової залози, печінки, кишечнику. Ну, і в усьому має бути міра. Редька здат¬на викликати біль і в здорової люди¬ни, якщо з'їсти велику кількість. До того ж не слід уживати страви з редь¬ки на ніч: вони збуджують нервову систему, а груба клітковина повіль¬но перетравлюєтсья. Цікава географія цієї рослини. Нара¬ховують три географічні групи редьки: європейська, китайська та японська. До європейської групи відносять го¬стрі й дуже гострі сорти редьки із за¬барвленням плодів: білим, рожевим, жовтим, коричневим і чорним. Лис¬тя розсічене. Сорти китайської групи мають коренеплоди, більші за розмі¬ром, округлі й овальні, білі й черво¬ні. У них менш гострий смак, навіть солодкий. Як правило, листя редь¬ки цієї групи цільне (крім маргеланської). Японська група вирізняється сильно опушеним розсіченим лис¬тям і довгими (до 70 см) коренепло¬дами білих кольорів, майже не го¬стрими. Японську групу редьок ми й редьками часто не називаємо — дайконами. Тому посадіть чорну редьку не тіль¬ки як овоч для салатів, але і як лікар¬ську рослину. 5. Хрін — усесильний овоч Є в народі мудре прислів'я, здавна ві¬доме на Русі: «їж хрін їдкий — будеш живий». І дивуватися такому вислову не доводиться, тому що хрін — силь¬на фітонцидна рослина, що посіла в народній медицині важливе місце. Листя і коренеплід містять біологічно активні речовини й вітаміни. За вміс-том аскорбінової кислоти (до 200 мг на 100 г сирої маси) хрін еквівалент¬ний плодам чорної смородини, поступаючись лише спілому червоному перцю. Корисна арифметика. Крім аскорбі¬нової кислоти хрін містить вітамі-ни групи В, каротин (провітамін А), солі Калію, Кальцію, Магнію, Феру¬му, а також Купрум, Фосфор, Сульфур, різні амінокислоти — аспарагін, глютамін, аргінін, ферменти, бакте¬рицидну білкову речовину лізоцим. Гострий специфічний смак хрону та його запах зумовлені наявністю аліло¬вої гірчичної олії, що сприяє більшо¬му виділенню травних соків і поліп¬шує апетит. Від наявності гірчичної олії залежать запах і жовтуватий ко¬лір хрону. У давнину хрін використовували як харчовий і лікарський засіб для лікування шлунково-кишкових хвороб, захворювань печінки, нирок і сечо-вого міхура, легеневих захворювань, запалення верхніх дихальних шляхів, подагри, ревматизму, радикуліту, лі¬кування гнійних ран і раку. Це засіб для підвищення апетиту. Поступово було винайдено нові лікарські засоби, а хрін залишився для здоров'я людей в «зеленій аптеці». У народній меди¬цині хроном лікували синусіти (запа¬лення лобових і гайморових пазух), натертий хрін (третину склянки) змі¬шували із соком двох-трьох лимонів. Виходила досить густа суміш консис¬тенції сметани, яку вживали по по¬ловині чайної ложки вранці та через 20-25 хвилин після їжі щодня. Курс лікування — три-чотири місяця, по¬тім —двотижнева перерва і повторний аналогічний курс. Лікування прово¬диться двічі на рік — навесні й восе¬ни. Лікували хроном також бронхіаль¬ну астму — цією же сумішшю й у тих же дозах. Полоскання рота розчином хрону втамовує зубний біль, знімає запалення порожнини рота, гортані, !лікує ангіну, запобігає респіраторним захворюванням. Найбільше біологічно активних речовин міститься в коренеплодах рослини. Коренеплоди хрону добре зберігаються до весни та являють собою надійне джерело вітаміну С у той час, і коли потреба в ньому особливо велика. За даними деяких учених, хрін і сприяє утворенню в організмі людини вітаміну В1. Тому їх викопують восени або навесні до моменту виростання листя. Найкращими вважаються коренеплоди завтовшки не менш ніж 1,5 см, що мають світлу поверхню і білу м'якоть. Протертий і навіть законсервований хрін зберігається погано, втрачає свої лікувальні властивості. Сьогодні хрін — улюбле¬на приправа будь-якої кухні, особливо до м'ясних і рибних блюд. 6. Цибуля — від семи недуг Цей вислів дійшов до нас із глибини століть і дуже точно й повно висвітлює значення цибулі не тільки в харчуванні людини, але й у народній медицині. Він входить до першої трійки культур, які почала вирощувати людина та які мають у своєму складі підвищений уміст фітонцидів — речовин, що мають бактерицидні властивості, що й зумовлює його лікувальні властивості. Цибулю, до якої ми звикли, вирощу¬вали з давніх-давен. її вважали свя-щенною в Давній Греції та Єгипті, навіть дарували на свята. Цибулею прикрашали переможців лицарських турнірів. Коли людину хотіли похва-лити, її порівнювали... з городньою цибулею. А як ліки цибуля користу-валася повагою буквально в усіх на¬родів. Кожен давній римлянин з'їдав одну цибулину щодня, уважаючи, що саме так можна врятуватися від усіх недуг і зарядитися позитивною енер¬гією. Ще середньовічні медики ліку¬вали цибулею і медом застуду. Випро¬буйте цей спосіб боротьби з нежиттю і кашлем на собі. Він не втратив своєї актуальності. Дві столові ложки дріб¬но нарізаної цибулі залийте 50 мл те¬плої води, додайте половину чайної ложки меду, настоюйте 30 хвилин. У разі нежиті закапуйте в ніс по три-п'ять крапель. Подрібнені вісім-десять цибулин кип'ятіть в 1 л молока до м'якості, додайте одну склянку меду.. У разі ангіни вживайте по одній столовій ложці щогодини впродовж дня. У разі кашлю очистіть дві цибулини середнього розміру, дрібно наріжте, додайте чверть склянки цукрового піску, три-чотири склянки води й ва¬ріть до густого сиропу. Пийте по од¬ній столовій ложці кожні 3 години. А щоб від вас не пахло цибулею, з'їж¬те ядра волоського горіха. Цибулею лікують захворювання кишечнику, запори, геморой, грибкові захворю¬вання шкіри. Цибуля рекомендується в разі неврастенії й безсоння. Цибуля-порей рекомендується в разі ожи¬ріння й відкладення солей. Корисна арифметика. У 100 г цибулі є білки, вуглеводи (14 мг), вітаміни: С(10-30мг), В, (60мг), В2, В6, Е, РР; пантотенова кислота; ефірні олії, що надають цибулі гострого смаку і своє¬рідного запаху; фітонциди; мінеральні солі: Калію, Фосфору, Феруму, Іоду; бактерицидна кристалічна речовина; клітковина. У зеленій цибулі втри¬чі більше вітаміну С, ніж у цибули¬ні; крім того, у ній досить багато, до 2 мг/%, ß-каротину, а в городній ци¬булі йогопрактично немає. III. Літературна вітальня Сторінка 1 «Загадкова» Кожен літературний журнал має свої сторінки. Але наш журнал — незвичайний, дивний і трохи незвичний для вас. Перша сторінка в ньому — «Загадкова». Вашій увазі пропону¬ється цикл загадок. Спробуйте їх роз-гадати. • Яку культурну рослину назива¬ють «другим хлібом»? (Карто¬плю) • Между гор, между ям сидит пти¬ца холуян, несет яйца — божий дар. (Картофель) • Курочка пустодом свила гнездо за двором, яйца несет, в землю кла-дет. (Картофель) • Стоит поп на грядках, весь в за¬платках, кто ни взглянет, всяк за-плачет. (Лук) • Сидит Марфутка в четырех шуб¬ках, кто поцелует, тот и сморщит¬ся. (Лук) • Все меня любят, а как разде¬вать — слезы проливать. (Лук) • І печуть мене, і варять, і їдять мене, і хвалять, — бо я добра. (Картопля) • Під землею птиця кубло звила і яєць знесла. (Картопля) • В земляній сиджу коморі, а коса моя надворі. (Морква) • Стоїть на ґанку, в червонім каф-танку, а хто її рушить, то плакати мусить. (Цибуля) • Зелені ноги, косиці виросли вго¬ру з землиці, а зубате головище корнем-вусом у землю свище. (Часник) • Як зростав — у землю ліз; хто діс¬тав — утерсь від сліз. (Хрін) Ви звернули увагу на те, загадки укра¬їнською та російською мовами схожі, тому що описують однакові власти¬вості рослин, уважно підмічені на-шими народами. Сторінка 2 «Хочеш — вір, хочеш — перевір» 11 вересня на Русі відзначали день Іва¬на Пісного, Іван Пісний — це народ¬на, трохи фамільярна назва церков¬ного свята Усікновення глави Іоанна Хрестителя. З біблійною легендою, що лежить в основі цього свята, пов'яза¬ні заборони на вживання всього круг¬лого, на спів і танці. Дотримується суворий пост: не мож¬на вживати в їжу яблука, картоплю, цибулю, тобто те, що нагадує голо¬ву. 13 вересня, на Купріяна, почина¬ли копати картоплю. Як відомо, кар¬топля у нас увійшла до вжитку тільки у XVIII столітті, але досить швидко стала однією з найважливіших сіль-ськогосподарських культур. • Картопля хлібу підмога. • Картошка — хлебу присошка. 20 вересня — початок збирання ци¬булі. У народі говорили: • Лук добро і в боях, і во щах. • Лук от семи недуг. • Лук да баня все правят. • Багато одежинки на цибулинах — бути зимі холодною. У стародавніх російських лікарських порадниках—травниках — писалося: «Під час морової пошесті або інших прилипливих хвороб потрібно роз¬вішати в кімнатах зв'язки цибулин, від чого не проникає в них зараза, та й повітря в покоях очиститься», «Під час скотинячого падежу нанизують на нитку побільше цибулин і часни¬кових голівок і прив'язують на шию коровам, коням та іншим свійським тваринам, щоб не заразилися». • 21 вересня — Луків день (збира¬ють цибулю з грядок). У народі його відзначають як Різдво Бо¬городиці. З Різдва Богородиці — цибульний тиждень, жінки заби¬рали цибулю. • На Корнилія (26 вересня) забира¬ли всі коренеплоди — картоплю, моркву, хрін та ін. Сторінка 3 «Перевір на практиці» 1. Юннат посадив дві грядки карто¬плі. На одній висадив бульби вер-хівками вгору, а на другій — осно¬вою. На якій грядці раніше дозріє врожай картоплі? {Картопля, виса¬джена з бульб, посаджених верхів¬ками вгору, дасть урожай раніше) 2. За яких умов можна вирости¬ти бульби на надземних стеблах у картоплі? (За тривалого затем¬нення надземних стебел) 3. Чому під час зберігання картоплі взимку бульби втрачають вагу? (Бульби втрачають вагу під час дихання, використовуючи пожив-ніречовини) Сторінка 4 «Незвичайні рекорди» Цибулю городню вагою цибулини 3,5 кг з обхватом 66 см виростив у Ка¬ліфорнії Н. Хоуп у 1965 році. Редис вагою 12,25 кг, завдовжки 69,8 см був вирощений в Австралії Р. Вітфордом у 1985 році. Картопля. Екземпляр вагою 8,275 кг був відритий Т. Сіддалом на його го¬роді в Честері в 1975 році. Бульби ва¬гою 3,2 кг одержали англійці Д. Іст у 1963 році, Дж. Бусбі — у 1982 році. З одного куща картоплі в 1977 році одержали врожай у 233,5 кг. Рекорд¬ний показ сортів картоплі — 369 — був проведений у програмі Бі-Бі-Сі в 1984 році. Сторінка 5 «Це цікаво» • Чи відомо вам, що в XVI століт¬ті іспанці, щоб запастися карто¬плею на зиму, споряджали кора¬блі й вирушали до берегів Чілі? Коштувало «заморське пюре» в ті часи ціле багатство. • Існує картопля, яка після варіння зберігає своє темно-синє забарв-лення. За смаком «чорнильне» пюре нагадує горіхи з маслом. • Картопляний суп називають «су¬пом Гіппократа» і рекомендують з'їдати тарілочку перед «мозко¬вим штурмом». • Вода, в якій варилася картопля, очистить столові прилади з не-ржавіючої сталі,' надавши їм дзер¬кального блиску. • Прародителька моркви мала фіо¬летову шкірку й жовту серцевину. Сучасні оранжеві Кольори плід одержав завдяки голландським фермерам. У такий спосіб вони висловили підтримку Вільгельму Оранському в боротьбі за неза¬лежність Нідерландів. (У пере¬кладі з німецької його прізвище означає «Оранжевий».) • Не хочете хворіти? Гризіть морк¬вину. Німецькі вчені виявили, що вона вбиває хвороботворні бакте¬рії в шлунку й кишечнику не гір¬ше, ніж визнані лідери в цій сфе¬рі — цибуля і часник. • Оптимальна вага однієї моркви¬ни — 150 г. До речі, у верхній час¬тині плода і шкірочці вітамінів і мікроелементів міститься наба¬гато більше, ніж у серцевині. • 3 моркви варять варення. Воно особливо корисне для хворих на водянку. Щоб задовольнити добову потре¬бу в каротині (6 мг), з'їдайте Що¬денно одну морквину середньо¬го розміру. Морква, що цілий рік пролежа¬ла в меді, — традиційний новорічний десерт німецьких і фран¬цузьких селян. Кожному, хто по¬куштує ці ласощі в ніч на 1 січня, Новий рік принесе успіх і відмін¬не здоров'я. • Датські та японські пекарі роз¬робили унікальний рецепт хліба, що випікається із пшеничного бо¬рошна з додаванням японської редьки дайкон. Він має приємний солодкуватий смак і за якістю пе¬ревершує звичайний хліб. У ньо¬му зберігається аромат пшениці й маса цінних вітамінів. Новий то¬вар відразу сподобався покупцям. IV. Клуб «Юний хімік» Досліди не завжди супроводжуються вибухами. Прийшовши сьогодні до¬дому, нехай кожен із вас повторить те, що ми сьогодні вам покажемо. Реактиви — прості, доступні й без¬печні! А тепер — до справи! Дослід 1 «Норовлива картоплина» Хімік вирізує із сирої картоплі три однакові кубики й кожен із них зану¬рює у склянку з водою. Коментує свої дії й пояснює глядачам, що в першій склянці — вода з незначним додаван¬ням натрій хлориду, у другій — розчи¬нено якнайбільше солі, а в третій — чиста вода. Цей дослід учень закладає відразу на початку вечора, тому що на його здійснення потрібен час. Тепер експериментатор просить гля¬дачів пояснити спостережуване яви-ще. Спочатку однакові кубики стали різними: перший із них—той, що був у слабкосолоній воді, залишився ко¬лишнього розміру, другий (він пере¬бував у дуже солоній воді) скулився й став значно меншим, а третій, на¬впаки, збільшився в розмірах. Вислухавши припущення глядачів, експериментатор пояснює дослід. Тут спрацював осмос. (Коли в 10 кла¬сі вивчалася будова й робота кліти¬ни, учні спостерігали це явище під час проведення лабораторної робо¬ти «Рух цитоплазми, явище плазмо¬лізу й деплазмолізу в клітинах рос¬лин», і тому труднощів у поясненні досліду учнями не повинно виник¬нути.) Перший кубик перебував у со¬ляному розчині, його концентрація приблизно дорівнювала концентра¬ції солей у картопляному соку. Дру¬гий кубик оточував більш насиче¬ний розчин, ніж концентрація солей у його власному соку, і в результаті осмосу кубик почав зневоднювати ся і зменшуватися в розмірах. А що ж кубик, залишений у звичайній воді? 3 ним сталася зворотна історія: концентрація солей у його соку була вищою, ніж у воді, і вода почала проникати в кубик. Дослід 2 «Насос — морквина» Хімік демонструє морквину. Найзвичайнісіньку. Відрізає від неї зелений хвостик, замість нього вставляє скляну трубку. Вийшла піка: морк-вина — наконечник, а трубка — ра¬тище. Якщо налити в трубку солону воду, а морквину поставити в склян¬ку з водопровідною водою, то через деякий час (до завершення вечора) глядачі помічають зміну рівня води в трубці — він почав повзти вгору. Хімік просить пояснити явище. Коли морква перебуває не в склянці з во¬дою, а росте на городі, то вода потрап¬ляє в її тканини так само, адже в її соку концентрація солей вища, ніж у воді, якою поливають город. V. Цікава газета Сьогодні ми представляємо вашій увазі випуск нашої стіннівки «Сни — провісники подій». Усі ви знаєте про те, що протягом історії людства по-стійно шукався зв'язок між снови¬діннями й реальним життям люди¬ни. Опис снів можна знайти в усіх літературах давнини. Причому тут сни до теми нашого вечора? Під час підготовки до нього, переглянувши численні сонники, ми знайшли ін¬формацію, яка зацікавила нас. Про¬вісниками деяких подій є й овочі. Ось фрагменти із «Сонника», вида¬ного в 1908 році. • Кавун віщує чоловікові неприєм¬ність, а жінці вагітність. • Боби — хвороба шлунка. • Горох — вигідна праця. • Гірчиця — зрада в коханні. • Картопля віщує сльози. • Капуста — сімейні неприємності. • Цибуля — шкода, сімейний про¬цес через спадщину. • Морква — прибуток, успіх. • Огірки — успіх, прибуток, від¬мінне здоров'я. • Тютюн — пияцтво, сварка. • Салат — веселощі. • Хрін — сльози, втрата грошей, неприємності. Бажаємо щасливих сновидінь! VI. Реклама на нашому вечорі Глядачам пропонується придумати та створити коротку рекламу тих про¬дуктів харчування, про які сьогод¬ні йшлося. VII. Підбиття підсумків VIII. Анкета учасника 1. Чи довідалися ви щось нове для себе? 2. Чи пробували ви в дитинстві про¬водити найпростіші досліди та спостереження над рослинами? Які саме? 3. Чи буде ваша професія пов'язана з медициною, біологічними науками або науками хімічного на¬пряму? 4. Чи знадобляться вам у житті знан¬ня та інформація, яку ви сьогод¬ні одержали? Чому? Як ви вва¬жаєте? 5. Чи лікували вас у дитинстві ваші батьки народними засобами? Від чого? Які ваші враження? 6. Чи сподобався вам наш сьогод¬нішній вечір? 7. Які ваші пропозиції на майбутнє? Література 1. Травник: Информационно-рекламный справочник / Под ред. С. M. Лихолетова.— Волгоград, 1991. 2. Азбука огородника / А. Б. Гудзь, B. В. Гудзь.— Николаев: Урожай, 1993. 3. Книга о вкусной и здоровой пище.— М.: Пищепромиздат, 1964. 4. Химия и жизнь.— 1984.— № 7.— C. 47. 5. Круглый год: Русский земледельчес¬кий календарь.— М.: Правда, 1991. 6. ТрайтакД. І. Ботанічні вікторини.— К.: Радянська школа, 1966. 7. Юный натуралист.— 1983.— № 8.— С. 22-23. 8. Загадки.—К.: Дніпро, 1987.—(Бібліо¬тека усної народної творчості). 9. Каратаев Е. С. Выращивание много¬летних овощных культур.—Л.: Колос, 1982.- С. 83, 85.- (Библиотека ово¬щевода). 10. Лікарські рослини та їх застосування / M. С. Марченко, А. М. Карамишев та ін.—К.: Здоров'я, 1981. WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я тут навчаюсь | |
| Переглядів: 699 | |
| Всього коментарів: 0 | |