| Головна » Статті » Історія України | [ Додати статтю ] |
Видатні люди рідного краю
|
Видатні люди рідного краю Велич кожного краю — в людях, які тут живуть. І особливо в тих людях, котрі своїми справами зробили внесок у розвиток науки, культури. Багато видатних людей, що прославили Київщину, народилося і виросло в області. Подаємо короткі біографії найвідомиших з них. Ярослав Мудрий Перші роки життя Ярослава минули поблизу Києва. На 10-му році життя, він був відірваний від матері та поставлений батьком, київським князем Володимиром Великим, намісником у Ростово-Суздальській землі. Потім Ярослава переведено до Новгорода Великого, де чверть століття він був на Новгородському престолі. Саме звідти він організував свої перші походи проти ворогів. У 1014 році Ярослав наважився виступити проти свого батька. Це спричинило до нечуваного раніше на Русі спалаху кривавої боротьби між нащадками Володимира Великого. Переміг Ярослав, якому довелося зосередити зусилля на відбудові країни та стольного града Русі — Києва. Ярослав остаточно розгромив печенізькі орди у 1036 році і зосередив свої зусилля на внутрішніх справах. Він виступив ініціатором упорядкування законодавства. За роки його правління у Києві було створено перше писане зведення законів Київської Русі — «Руську Правду». Ярослав розбудував Київ, прикрасив його величними спорудами. З ім'ям Ярослава Володимировича пов'язаний небачений доти розквіт давньоруської культури і наукових знань. Тому не дивно, що саме за часів Ярослава у Києві в 1037—1039 роках було створено перший літописний звід. На давньоруських землях відкрито багато шкіл, в яких дітей навчали грамоти. Можливо, розповіді літописців про любов Ярослава до вченості та мудрості дали привід прийдешнім поколінням наректи його Мудрим. Ці успіхи сприяли підвищенню авторитету давньоруської держави в середньовічному світі. Так, три дочки Ярослава були королевами інших держав Західної Європи. Ярослав дожив до похилого віку і помер 20 лютого 1054 року у зеніті своєї могутності та слави у віці 76 років. Василь Григорович-Барський Народився 1 січня 1701 року в Києві, у сім'ї крамаря. Закінчив церковнопарафіяльну школу, вступив у 1715 році до Київської Академії. Не закінчивши її, вирушив у подорож. У 1723—1747 роках відвідав Польщу, Угорщину, Німеччину, Грецію, Італію, Палестину, Сірію, Аравію та Єгипет. Залишив опис подорожі, ілюстрований малюнками. «Мандри Василя Григоровича-Барського по святих місцях Сходу з 1723 по 1744 роки» вперше надруковані у 1778 році. У своїй праці він описує архітектуру міст, природу, життя людей... Повернувшись додому, помирає 7 жовтня 1747 року в Києві. Могила видатного мандрівника не збереглася. Марія Приймаченко Народилася ЗО грудня 1908 року в селі Болотня (тепер Київської області). Український майстер народного декоративного розпису, народний художник України з 1988 року. У дитинстві захворіла на тяжку хворобу — поліомієліт. Але Марія Овксентіївна гідно і мужньо перенесла усі життєві знегоди. У 1936 році Марію Овксентіївну запрошують до майстерень при Київському музеї Українського мистецтва. Вона малює, вишиває, захоплюється керамікою. З багатьох її творів виділимо: серію малюнків «Звірі з Болотні» (1935—1941 роки), цикл «Людям на радість» (1960—1966 роки); ілюстрації до дитячих книжок «Ой коники-сиваші» (1968 р.), «Товче баба мак», «Журавель» (1970 р.), «Чорногуз приймає душ» (1971 р.). Відзначена Державною премією УРСР ім.Т. Г. Шевченка, 1966 р. Володимир Малик (Сиченко) Народився 21 лютого 1921 року в селі Новосілки Макарів-ського району Київської області. Під час Великої Вітчизняної війни добровільно вступив до Київського народного ополчення, потрапив у полон. У1950 році закінчив Київський університет. Учителював на Полтавщині та Київщині. Працює переважно у жанрі історичної прози. Романи «Посол Урус-шайтана» (1968 р.), «Фірман султана» (1969 р.), «Чорний вершник» (1976 р.), «Шовковий шнурок» (1977 р.) склали тетралогію «Таємний посол». Автор романів «Князь Кий» (1982 р.), «Черлені щити» (1985 р.), «Горить свіча» та ін. Основна тема цих творів — боротьба українського народу проти монгольських, турецьких, татарських, польських завойовників, соціального гноблення. Володимир Кирилович романтизує лицарство і чесноти простих людей. За твори історико-пат-ріотичної тематики для дітей удостоєний премії ім. Лесі Українки (1983 р.). Ліна КостенкоНародилася 19 березня 1930 року в місті Ржищеві, українська поетеса. У1956 році закінчила Літературний інститут ім. О.М. Горь-кого у Москві. Друкується з 1946 року. Вже перші збірки Ліни Василівни «Проміння Землі» (1957р.), «Вітрила» (1958р.), «Мандрівки серця» (1961 р.) засвідчили прихід у літературу талановитої поетеси, сильної індивідуальності. Глибоко пережите громадянське і мистецьке кредо Костенко з честю пронесла через важкі випробування застійних часів. Після шістнадцятирічної перерви вийшли збірка «Над берегами вічної землі» (1977 р.), пізніше — історичний роман у віршах «Маруся Чурай» (1979 р.) та ін. За цей роман і збірку поезій «Неповторність» Ліна Василівна удостоєна Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1987 р.). Твори Ліни Костенко перекладено багатьма мовами. Павло Попович Народився 5 жовтня 1930 року в місті Узин Білоцерківського району Київської області, льотчик-космонавт СРСР, двічі Герой Радянського Союзу, генерал-майор авіації, кандидат технічних наук. Закінчив Магнітогорський індустріальний технікум (1951 р.), військове авіаційне училище (1954 р.) та Військово-повітряну інженерну академію ім. М.Е. Жуковського (1968 р.). З 1960 року в загоні космонавтів. 12—15 серпня 1962 року пілотований Павлом Романовичем корабель «Восток-4» здійснив перший у світі груповий політ з кораблем «Восток-3» (космонавт А. Г. Ніколаєв). З—19 липня 1974 року як командир корабля разом з Ю. П. Артюхіним здійснив космічний політ. «Союз-14», на якому стартували космонавти, 5 липня був зі-стикований з орбітальною станцією «Салют-3». Під час польоту екіпаж виконав велику програму науково-технічних і медико-біологічних досліджень та експериментів. Отже, скільки талановитих, добрих, роботящих людей навколо вас. Видатна людина не тільки та, що уславилася на весь світ. Кожна людина — це особистість, кожна людина робить і робитиме свій внесок у розвиток господарства, науки, культури рідного села, району, міста. Кращі працівники підприємств, освіти, культури, науки — це також видатні люди рідного краю. І про них теж треба знати, розповідати, збагачувати їхній досвід. Освіта Можливо, ви часто чули від своїх рідних, що треба бути освіченою людиною, треба вчитися, набувати знань для того, щоб потім віддавати їх людям, допомагати, брати участь у розвитку господарства, культури, освіти свого краю. Про освічених людей, які передають свої знання іншим, використовують їх для підвищення добробуту, культури, зміцнення здоров'я всієї громади, завжди говорять з повагою. Однією з перших ознак освіченості народу є писемність і наявність шкіл, а також бібліотек, де зберігаються знання з усього світу, надбані людством протягом віків. 1. Першопочатки писемності У східних слов'ян (русів) писемність існувала з давніх-давен. Про це свідчать дані арабських, перських та інших авторів. На думку сучасних учених, це були берестяні грамоти, а на них — докириличне письмо — «черти і різи». Ще одним доказом існування у наших предків свого письма є абетка, знайдена професором С. Висоцьким у Софіївському соборі. На думку Висоцького, вона є докириличним письмом, перехідним варіантом від грецького до кирилиці. Створена 863 року грецьким місіонером на Балкан-ському півострові Костянтином (Кирилом) і Мефодієм, слов'янська абетка набула після запровадження 988 року християнства великого поширення. 2. Перші школи Першу (відому) школу було відкрито при дворі київського князя Володимира Святославовича у Х ст. «Року 988 Володимир же... почав ставити по містах церкви і попів, приводити по містах і се- Софіівська абетка (фрагмент) Металеві писала з Київського Подолу лах людей на хрещення. Пославши, почав забирати в нарочитої чалі (у знатних високопоставлених людей) дітей і віддавати їх на навчання книжне... » Спочатку ця школа могла бути при княжому палаці, а згодом і при новозбудованій церкві Богородиці (988— 996 роки), що більше відома як Десятинна. У школі навчали кількох арифметичних дій, читати і писати. У школах за часів Ярослава Мудрого вже не просто навчали грамоти, а викладали науки. Діти були повністю ізольовані від домашнього впливу батьків. Як свідчать писемні джерела, основу навчання становили сім вільних мистецтв: граматика, риторика, діалектика, геометрія, арифметика, астрономія і музика. Вчилися у цій школі здебільшого діти з князівсько-боярського середовища, які після навчання мали поповнювати лави вищого ешелону державної та церковної влади. Паралельно були й школи, де навчали дітей з нижчих суспільних верств населення, вихованці цих шкіл мали поповнювати склад Церковних служок, переписувачів книг тощо. 3. Перша велика бібліотекаКиївський князь Ярослав Мудрий багато зробив для розвитку освіти і культури Київської Русі. Є свідчення, що за Ярослава Мудрого у стінах Софіівського собору (1037р.) було засновано велику бібліотеку, яка стала навчальною базою школи, майстернею, де перекладали та переписували книжки. Ця бібліотека не дійшла до наших днів. Її й досі не знайдено. 4. Розвиток освіти у наш час У наш час практично все населення охоплене шкільною освітою. 1996 року в області працювало 875 (у м. Києві — 742) постійних дитячих дошкільних закладів. У них виховували понад 61 тисячу дітей (у м. Києві — 95 тисяч). Бібліотека Києво Могилянської академії Сучасна школа (м Ірпінь) В області 797 загальноосвітніх шкіл (у Києві — 398), у них навчалося близько 268 тисяч учнів (у Києві — 350 тисяч). Учителів і вихователів для шкіл і дитячих садків готують педагогічні училища в Києві, Богуславі, Ржищеві, Білій Церкві. Майже в кожному районі області є професійно-технічні училища, де учні мають змогу набути необхідну професію. В області працює 9 ліцеїв та одна гімназія. У Києві їх набагато більше. У кожному селі, районі, школі є бібліотеки, які задовольняють потреби людей в освіті та самоосвіті. Кожна прочитана книжка розширює знання людини, робить її більш освіченою. У кожному районі області видають газети, журнали, які сповіщають людей про останні події в житті суспільства, розвитку освіти, культури, охорони здоров'я тощо. Це теж джерела знань, що допомагають людині стати освіченою, набути нових знань. Цьому слугують й теле- і радіопередачі. Вищу освіту можна здобути в Переяславі-Хмельницькому, Білій Церкві, Ірпені і, безумовно, в Києві, який є найбільшим університетським центром не тільки області, а й усієї України. Пам'ятки природи, історії та культури На цей час у Київській області є 2720 пам'яток: археології — 105, містобудування і архітектури — 65, історії та мистецтва — 2550. Ми не маємо змоги хоча б коротко охарактеризувати кожен з них. Тому подаємо відомості про найвідоміші. Останнім часом на Київщині взято на облік 89 нових пам'яток. Їх дослідження на основі архівних та опублікованих джерел триває й сьогодні. Добраничівська стоянка — стоянка часів пізнього палеоліту (10—35 тис. років тому), досліджена в селі Добраничівці Київської області у 1953, 1967, 1969, 1970 роках. Виявлено залишки господарчо-побутових комплексів, знайдено крем'яні та кістяні знаряддя. Інтерес становить унікальна янтарна статуетка жінки. На території розкопок стоянки 1977 року відкрито музей. Місця поселень стародавніх людей оголошено археологічними пам'ятками. Від поселень стародавніх людей перенесемося на високі пагорби над сивим Дніпром, де розкинувся стародавній і вічно юний Київ. Тут серед зелені каштанів стоять давні свідки нашої історії — Софіївський собор, Золоті ворота, Києво-Печерська лавра, Видубецький монастир. Кирилівська церква. Це всесвітньовідомі твори давньоруських зодчих, архітектурні пам'ятки Київської Русі. Софіївський собор — всесвітньовідома пам'ятка історії, архітектури і монументального живопису першої половини XI ст. Споруджено в період князювання Ярослава Мудрого на честь перемоги над печенігами 1036 року. Назва собору походить від грецького слова софія — мудрість. Собор збудовано як головний митрополичий храм Русі. Імена його будівельників невідомі. Софіївський собор прикрашений мозаїкою, що гармонійно поєднується з фресковим живописом. Особливу цінність серед фресок собору становить груповий портрет сім'ї Ярослава Мудрого. За свою багатовікову історію собор пережив навали ворогів, пограбування, часткові руйнування, ремонтні перебудови. З 1934 року архітектурний комплекс Софіївського собору оголошено державним архітектурно-історичним заповідником. Софіївський собор Вишгород Вишгород — один з центрів давньослов'янської писемності. Відоме місто Київської Русі. Тісно пов'язаний з Києвом, Вишгород вперше згадують у літописах 946 року як резиденцію княгині Ольги — «Ольжин град». У 1072 році у Вишгороді відбувся з'їзд князів — синів Ярослава Мудрого Ізяслава, Святослава, Всеволода та знатних мужів, на якому було доповнено відомий збірник законів Київської Русі — «Руську Правду». Вважають, що тут написано напівлегендарні «Житія Бориса і Гліба», які є видатними пам'ятками давньоруської літератури. Пам'ятник-музей визволення Києва — відкрито у 1958 році в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області. Він встановлений на місці, де в жовтні — на початку листопада під час Київської операції 1943 року був командний пункт Першого Українського фронту (командуючий — генерал армії М.Ф.Ватутін). Висота монумента 25 метрів. Частину території Вишгородського району оголошено державним заповідником. У ньому збереглися польові оборонні споруди: бліндажі, спостережні пункти М.Ф.Ватутіна, генералів К.С.Москаленка, П.С.Рибалка та ін. У Нових Петрівцях у 1980 році відкрито діораму «Битва за Київ. Лютізький плацдарм».Монументальний знак початку відліку відстаней від центру Києва. На майдані Незалежності в місті Києві, біля поштамту, височить мармурова колона з постаттю архістратига Михаїла — покровителя Києва, коло підніжжя якої зафіксовано географічні координати відстані до обласних центрів України, столиць держав —членів Всесвітнього поштового союзу. Збудовано цю дивовижну пам'ятку з ініціативи Міністерства зв'язку України та Київської міської держадміністрації у 1996 році. Але не можна перелічити усі пам'ятки. Разом з учителем, товаришами, батьками ознайомтеся з тими пам'ятками природи, історії та культури, які є у вашому селі, районі, місті. Дізнайтеся про Пам'ятник визволителям Києва Знак початку відліку відстаней 83 історію їхнього походження, чим вони уславлені, яку роль відіграють у становленні культури вашого краю. Вивчення пам'яток історії та культури Вивчення рідного краю і міста допоможе засвоїти шкільний курс географії та історії. Із стислих, коротких описів підручника важко уявити, як відбувалися різні історичні події. Інша справа — безпосереднє ознайомлення з історичним місцем. Щоб зібрати цікаві й корисні відомості, треба насамперед скласти план майбутніх досліджень, передбачивши, що саме треба вивчати і в якій послідовності. Визначити найважливіші визначні місця, виробити маршрут екскурсії можна лише після ознайомлення з літературою з історії краю та з матеріалами краєзнавчих музеїв. Матеріали з історії свого краю, зібрані під час туристичних походів і екскурсій, треба акуратно записувати. Під час підготовки до походу, коли збирають попередні відомості з книжок, слід записувати їх до окремого зошита, спочатку викласти короткі дані про район, шляхами якого мають подорожувати, потім — відомості про історію головних населених пунктів, через які доведеться пройти. Ідучи своїм маршрутом, треба вести щоденник і записувати щодня все те, що оглянули, розшукали, про що дізналися. Особливу увагу слід приділити запису розповідей очевидців, переказів і легенд історичного характеру; важливо фіксувати де, коли і від кого записано усне оповідання і, якщо це не розповідь очевидця, а переказ про далеке минуле, треба з'ясувати, від кого почув його оповідач. Повернувшись додому, потрібно опрацювати зібрані матеріали, уважно переглянути записи, окремі відомості з різних тем, картки, фотографії та малюнки скласти в альбоми. Упорядковані щоденники, альбоми і зошити можуть допомогти на уроках географії та історії, на заняттях у гуртках юних краєзнавців. Якщо юні краєзнавці виявляють нові, невідомі досі ученим пам'ятки минулого (старовинну хату, старі книги або документи тощо), то про своє відкриття необхідно сповістити місцевий музей. Юні краєзнавці не лише вивчають історичні та культурні пам'ятки свого краю, а й допомагають охороняти їх. Вивчення минулого нашої країни У кожному краї є цікаві пам'ятки старовини; вивчити їх, зрозуміти і описати може і школяр. У будь-якому місті можна знайти багато тем для роботи юних краєзнавців, а у великих містах майже кожна вулиця, площа, навіть будинок мають цікаву історію. Багато міст і сіл пишається тим, що в них народилися, жили і працювали видатні люди нашого минулого. Створено музеї, присвячені їхній діяльності. Ці музеї бажано відвідати. Важливим і цікавим завданням юних краєзнавців у сільській місцевості є вивчення старовинних житлових будівель селян. Такі споруди бажано сфотографувати або намалювати, Музей архітектури і побуту України Пам'ятник Т.Г. Шевченку у Києві скласти їх план, точно зазначивши, де вони знаходяться, коли і ким збудовані. Життя Тараса Григоровича Шевченка — великий приклад служіння народові. У нашій області є багато пам'ятних місць, пов'язаних з життєвим шляхом великого сина українського народу. Країна дбайливо оберігає ці місця, пишається ними. Сотні тисяч людей щороку відвідують їх. Походи та екскурсії місцями, пов'язаними з життям і діяльністю Шевченка,— благородне завдання юних краєзнавців | |
| Переглядів: 5472 | |
| Всього коментарів: 0 | |