| Головна » Статті » Географія | [ Додати статтю ] |
Земельні ресурси України та їх оцінка
|
Реферат на тему: Земельні ресурси України та їх оцінка Земля – місце проживання населення, яке концентрується в містах, сільських населених пунктах та здійснює громадську і виробничу діяльність на прилеглій території. Головне при-значення землі як базису народонаселення за-лежить від здійснення соціальних функцій в об-меженому діапазоні. Зазвичай збільшується чи-сельність населення, зростає його щільність, удосконалюється розселення при збереженні ролі землі у поліпшенні рівня життя людини. У складі природного середовища земля – базовий природний ресурс, навколо якого фор-муються водні та повітряні ресурси, рослинний та тваринний світ. У товщі землі нагромадже-но корисні копалини. Це природне призначен-ня землі не руйнується часом, тому що люди-на представляє розумну частину біологічної сфери, змінюючись разом з нею та під її дією. Земля – джерело споживчих вартостей. При поєднанні її з живою працею формується процес виробництва, створюється предмет праці, продукти та товари. Форми взаємодії праці та землі поліпшуються, хоча принциповий напрям функціонування землі у виробництві фактично залишається незмінним. Останніми роками у зв'язку з прийняттям нового земельного законодавства у незалежній Україні земля стала об'єктом ринкових відно-син – підлягає купівлі та продажу. Введено земельні платежі (податок, орендна плата тощо). Вони відображають економічну суть землі як товару та нерухомості. Ця функція землі радикально змінювалась від заборон державою угод з землею до державного зао-хочення земельного обігу. У сільськогосподарському виробництві земля виступає і як предмет праці, і як засіб виробництва. Діючи на землю, як на предмет праці, людина добивається підвищення родючості ґрунту, створюючи таким чином належні умови для збільшення виробництва сільськогосподарських продуктів з найменшими затратами праці і коштів. Найважливішою особливістю землі вважається те, що вона не є продуктом людської праці, як інші засоби виробництва. Земля виникла за багато мільйонів років до появи людини і є даром природи для неї. У процесі історичного розвитку муску-льна енергія людини була замінена мускульною енергією тва-рини, остання механічною і електричною енергією двигунів, на зміну яким прийшла енергія атомна. Земля залишається не-змінним засобом виробництва. Слід зазначити й ще одну особ-ливість - територіальна обмеженість її - земельні фонди не мо-жуть бути збільшені або створені знову. Людина здатна лише підвищувати ефективність використання землі. Земля має ґрунти різної родючості, різного розташування, її не можна переміщувати, як інші засоби виробництва. За умов правильного використання земля не зношується. А навпаки, поліпшує свої властивості, родючість, адже ґрунт - це складна система живих і неживих компонентів, поєднаних в єдине ціле і здатних до саморегуляції, самовідновлення внаслідок біогеоценозу. Ґрунт утворився внаслідок життєдіяльності рослин. З виникненням рослинного світу таких ґрунтів, якими вони є, не було, а були геологічні субстрати. Таблиця 1 Розподіл земельної площі і сільськогосподарських угідь України на початок 2006 р ., (тис. га.) | Кількість землекористувачів тис. | Загальна площа | Всі сіль ськогосподарські угіддя | у тому числі рілля | сіножаті | пасовища Всього земель– | 60354,8 | 41826,5 | 32857,5 | 2295,8 | 5493,7 землі сільськогосподарсь-ких підприємств і гро-мадян | 46397,1 | 40419,2 | 32396,6 | 2076,2 | 4794,3 землі недержавних сіль-ськогосподарських підприємств | 13,7 | 36348,9 | 31235,6 | 25607,5 | 1543,1 | 3515,6 землі державних сільсько-господарських підпри-ємств | 3,5 | 2568,1 | 2146,1 | 1710,3 | 66,3 | 244,0 землі міжгосподарських сільськогосподарсь-ких підприємств | 0,3 | 39,2 | 16,6 | 11,4 | 3,1 | 1,2 Землі громадян | 22105,9 | 7440,9 | 7020,9 | 5067,4 | 463,7 | 1033,5 З них: особисті підсобні госпо-дарства населення та присадибні ділянки (селянські фермер-ські господарства | 38,9 | 1129Д | 1102,1 | 1012,3 | 19,1 | 682 землі користувачів інших категорій | 216,9 | 13957,4 | 1407,3 | 460,9 | 219,6 | 699,4 Земельний масив, який постійно обробляється і використо-вується під посіви сільськогосподарських культур, включаючи багаторічні трави і чисті пари, має назву «рілля». Загальна земельна площа України становить 60 335 тис. га, у тому числі сільськогосподарські угіддя - 41 854 тис. га. Із за-гального об'єму сільськогосподарських угідь частка орних зе-мель складає 32,2 млн. га (54,96%), сіножатей - 1966 тис. га і пасовищ - 4 556 тис. га. Найбільші площі сільськогосподарських угідь розташовані в Одеській, Дніпропетровській і Харківській областях, а най-менші - в Чернівецькій, Закарпатській та Івано-Франківській. Найбільший об'єм орних земель має Дніпропетровська об-ласть, а найменший - Закарпатська. Дякуючи заходам щодо раціонального використання земе-льних ресурсів, за останні роки скорочено кількість продуктив-них земель для розміщення різних несільськогосподарських об'єктів. Цьому сприяє упорядкування землекористування, проведення інвентаризації всіх земельних ділянок, на яких без втрат для сільського господарства можна розміщувати проми-слові об'єкти. Земельний фонд, який у відповідності до цільового призна-чення складається із земель які знаходяться в користуванні: сільськогосподарських підприємств; населених пунктів; проми-словості, транспорту, курортів, заповідників тощо; державного лісового і водного фондів, а також земель державного запасу. Землі сільськогосподарського призначення використову-ються сільськогосподарськими підприємствами, організаціями і установами в цілях задоволення нагальних потреб у харчових продуктах. До міст належать всі землі, що знаходяться в межах міської зони, в тому числі землі: міської забудови; загального користу-вання; такі, що зайняті міськими парками; водного, повітряно-го, трубопровідного транспорту, гірничої промисловості тощо. Землі за межами міської смуги є резервом для розширення те-риторії міста, будівництва необхідних споруд, а також зайняті лісами, лісопарками та іншими насадженнями, які виконують захисні та санітарно-гігієнічні функції і є місцями відпочинку. До складу земель промисловості входять такі, що надані для розміщення і експлуатації основних забудов і споруджень про-мислових підприємств, електростанцій, енергетичних споруд та установок; зайняті підсобними будівлями, внутрішньозаводсь-кими підземними шляхами, адміністративними будинками, а також тими, які призначені для інших потреб промисловості. Навколо промислових підприємств, в залежності від характеру виробництва, створюються санітарно-захисні зони, в яких жит-лове будівництво заборонене. До транспорту, ліній електропередач і зв'язку належать ті землі, які надані в користування підприємствам залізничного, автомобільного, морського, річкового, трубопровідного, пові-тряного транспорту, організаціям, які здійснюють експлуата-цію електропередач і зв'язку. Використання цих земель у межах населених пунктів здійснюється у відповідності з планом роз-витку і забудови міст. Курортам належать ділянки, які мають лікувальне значення для проведення оздоровчих заходів. До їх складу входять землі: з джерелами мінеральних вод, лікувальних грязей; зайняті ліку-вальними установами, а також підсобними господарствами та іншими забудовами, призначеними для обслуговування курор-тів; зайняті лісовими, водними, парковими та іншими угіддями санітарно-оздоровчого характеру. Державному лісовому фонду належать землі, вкриті лісом, а також такі, що призначені для потреб лісового господарства. До державного водного фонду відносять землі, зайняті рі-ками, озерами, водосховищами, каналами, внутрішніми моря-ми, територіальними водами, гідротехнічними спорудами, а також ті, що виділені під зони відходу, охорони тощо. Землі державного водного фонду використовуються для будівництва і експлуатації споруд, які забезпечують задоволення питних, побутових, оздоровчих та інших потреб населення, а також сільськогосподарських, промислових, енергетичних, транспорт-них, рибогосподарських та інших потреб. Землі, які не передаються землекористувачам в безстрокове або довгострокове користування, належать до державного запасу. Науково-технічний прогрес і раціональне використання зе-млі та її надр знаходяться у прямому зв'язку: чим вищий рівень технічного оснащення сільського господарства, мінерального і паливно-енергетичного, комплексів, тим повніша віддача кож-ного гектара ріллі, вище коефіцієнт залучення у виробництві вже відпрацьованих запасів корисних копалин, повніша відда-ча капітальних вкладень у природоємні галузі народного гос-подарства, ефективніша виробнича діяльність щодо охорони ґрунтового покриття Землі. 3абезпеченість України сільськогосподарськи-ми угіддями дуже висока і становить 0,8 га на одного жителя. Рівень сільськогосподарського освоєння території країни сягає 70 %, але досить диференційний у розрізі областей (табл. 11)., Площа ор-них земель становила на 1 січня 1990р. 32 989 тис. га, пасовищ – 6758 тис. га. На кожного жителя України припадає 0,65 га ріллі. У результаті меліоративних робіт осушено 3299 тис. га і зрошується 2585 тис. га землі. У структурі ґрунтового покриву України домінують різновиди чорноземів, поширені майже на 55 % площ орних земель. 10 % ор-них земель займають опідзолені й деградовані чорноземи, 9 – каш-танові, 7 – підзолисті, 6,7 – сірі лісові, 2,5 – солонцюваті, 2 % – лужні та ін. Останніми роками порушується баланс гумусу, особли-во в чорноземах. У зв'язку з цим погіршується родючість ґрунтів. Отже, подальший розвиток землеробства має передбачати і заходи щодо відновлення родючості ґрунтів, рекультивації земель, вилуче-них із сільськогосподарського обороту. Для України характерний високий рівень освоєння території. Найвищий рівень мають західні і центральні області, Донбас і При-дніпров'я В Степовій і Лісостеповій зонах рівень розораності перевищує 70 %. Одним з наслідків цього є зростання ерозійних процесів, частка яких перевищує третину загальної площі ріллі. Без-умовно, така ситуація потребує радикальних заходів щодо знижен-ня частки еродованих земель. В Україні є значні територіальні відмінності в земле забезпеченні населення. Так, у Закарпатській області забезпечення ріллею становить 0,15 га на одного жителя, в південних областях – до 1,5 га, тоді як у середньому в Україні – 0,65 га. За рівнем забезпе-чення ріллею Україна займає одне з перших місць в Європі. Підвищення ефективності використання земельних ресурсів передбачає такі заходи: - підвищення врожайності всіх культур за рахунок викорис-тання ґрунтових організмів для створення структурних, високо родючих і одночасно стійких до ерозії ґрунтів; - корінне поліпшення ґрунтів, у всіх зонах вирощування сільськогосподарських культур; - збереження фонду продуктивних сільськогосподарських угідь і повне відновлення земель, ушкоджених при добуванні корисних копалин; - компенсація втрат продуктивних угідь шляхом введення високопродуктивних сівозмін; - проведення комплексу ґрунтозахисних заходів (організацій-но-господарські, агротехнічні, гідротехнічні, агро меліоративні; - звільнення сільськогосподарських угідь від залишків і від-ходів виробничої діяльності гірничодобувних підприємств; - рекультивація земель; - удосконалення механізму відшкодування втрат сільсько-господарського виробництва при вилученні земель для несільськогосподарських потреб тощо; - боротьба зі шкідниками сільськогосподарських рослин та їх хворобами.. Екологічно обґрунтована програма індустріалізації сільсь-кого господарства, що передбачає комплекс агротехнічних і екологічних заходів щодо охорони і раціонального викорис-тання земельних ресурсів, створення надійних сільськогоспо-дарських машин і обладнання зі значними строками експлуа-тації, с важливою умовою інтенсифікації сільськогосподарсь-кого виробництва. Перехід на інтенсивні технології може за-безпечити урожай кукурудзи - 50-60 ц з га, цукрового буряка -біля 400-500, картоплі - 250-300, овочів -400-500 ц з гектара. Необхідно запобігати виносу родючого шару з полів разом з врожаєм при його збиранні. Так, середні корені цукрового буряка, які поступають на обробку, в загальній масі містять 15-16% ґрунту. Удосконалення технології збору врожаю, доочистка безпосередньо на полях, а також повернення з цукрових за-водів землі - с важливим напрямком раціонального землекори-стування. Удосконалення форм і методів обробки землі, впровадження природозберігаючих технологій. Діюча в більшості господарств оранка з оборотом пласту порушує капілярність ґрунтів, спри-чиняє пересихання життєвого шару, порушує фізико-хімічний склад ґрунтів і є причиною видування земель, появу чорних бур та інших негативних явищ. Екологічно обґрунтована програма хімізації сільського го-сподарства сприяє підвищенню родючості ґрунтів, поліпшує кислі і засолені землі, зберігає кормову цінність трав, дозволяє ефективніше боротися з бур'янами, шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур. Неправильне використання хімічних засобів захисту рослин, і перш за все пестицидів, може призвести до небажаних наслід-ків. Попадаючи в грунт, пестициди так чи інакше засвоюються рослинами, проникають у організми тварин і людей. Велику роль в ефективному використанні мінеральних доб-рив та інших засобів хімізації відіграє агрохімічна служба. Екологічно обґрунтована програма меліорації земель є сис-темою технічних, економічних і організаційно-господарських заходів, які направлені на корінне поліпшення природних явищ земельних угідь на основі застосування науково обґрунтованих способів землеробства. Кінцевою метою меліорації с подальший підйом сільського господарства, стійке землеробство і нарощування продоволь-чого фонду, створення великих зон гарантованого виробницт-ва сільськогосподарської продукції на промисловій основі. Гідротехнічні і агротехнічні способи проведення меліорації -це осушення боліт, зрошення і відновлення, дренажування за-солених ґрунтів, регулювання рік. До агротехнічних засобів меліорації відносяться: водостримання, створення полезахис-них лісових смуг та насаджень на схилах ровів, балок. Державний земельний кадастр має велике значення для за-безпечення раціонального використання земельних ресурсів. Він містить сукупність достовірних даних про природний, гео-графічний і економічний стан землі, ведеться за єдиною систе-мою і містить дані реєстрації землекористування, обліку кіль-кості. якості і економічної оцінки землі. Ведення державного земельного кадастру здійснюється землевпорядковуючою слу-жбою, яка проводить економічну оцінку земель, забезпечує си-стематизацію, вивчення і збереження даних про наявність зе-мель, а також видання відповідних матеріалів. Таблиця 2. Земельні ресурси України | Загальна земель-на площа, тис. га | Сільськогосподарські угіддя, тис га | Показ-ник сільсько-господарського освоєння території | Забезпе-чення населен-ня орними землями, га/чол. Всього | Рілля Україна | 60355,0 | 407730 | 32989 | 0,69 | 0,65 Автономна Республіка Крим | 2694,5 | 1774,2 | 1214,3 | 0,66 | 0,48 Вінницька | 2651,4 | 2939,4 | 1776,7 | 0,77 | 0,92 Волинська | 2014,4 | 1055,0 | 690,4 | 0,49 | 0,65 Дніпр опетровська | 3192,3 | 2510,3 | 2138,7 | 0,79 | 0,55 Донецька | 2651,6 | 2034,8 | 1684,4 | 0,77 | 0,13 Житомирська | 2880,8 | 1654,0 | 1307,3 | 0,55 | 0,85 Закарпатська | 1275,3 | 453,3 | 192,6 | 0,36 | 0,15 Запорізька | 2718,5 | 2242,5 | 1944,6 | 0,83 | 0,93 Івано-Франківська | 1392,7 | 608,7 | 417,7 | 0,43 | 0,29 Київська | 2894,3 | 1706,6 | 1441,8 | 0,59 | 0,74 Кіровоградська | 2458,8 | 2044,6 | 1803,3 | 0,83 | 1,45 Луганська | 2668,5 | 1884,4 | 1454,1 | 0,71 | 0,51 Львівська | 2183,1 | 1263,2 | 864,8 | 0,58 | 0,31 Миколаївська | 2463,0 | 2003,3 | 1715,6 | 0,81 | 1,28 Одеська | 3331,3 | 2562,7 | 2081,0 | 0,77 | 0,77 Полтавська | 2874,5 | 2182,5 | 1844,0 | 0,63 | 1,05 Рівненська | 2005,2 | 927,9 | 669,4 | 0,46 | 0,58 Сумська | 2383,9 | 1720,2 | 1380,8 | 0,73 | 0,96 Тернопільська | 1382,4 | 1055,0 | 917,4 | 0,77 | 0,79 Харківська | 3140,7 | 2412,3 | 1977,2 | 0,67 | 0,62 Херсонська | 2841,4 | 1968,8 | 1757,5 | 0,69 | 1,48 Хмельницька | 2062,9 | 1568,8 | 1354,5 | 0,76 | 0,89 Черкаська | 2092,1 | 1454,5 | 1301,1 | 0,68 | 0,85 Чернівецька | 809,6 | 472,6 | 338,6 | 0,58 | 0,36 Чернігівська | 3191,8 | 2121,1 | 1540,2 | 0,66 | 1,09 У найближчій перспективі значно зміниться структура землеко-ристування. Найважливішим у цих змінах є зростання чисельності фермерських землеволодінь і подальша приватизація землі, що має підтверджуватися відповідним законодавством. Однією з найважли-віших проблем при переході до ринкових відносин є створення до-кладного земельного кадастру на основі бонітування ґрунтів. На 1 січня 2001 року Україна має загаль-ну земельну площу 60 354,8 тис. га. Зокре-ма, сільськогосподарські угіддя становлять 41 827 тис. га, тобто 69,3% загальної площі. У тому числі, якщо взяти площу сільсько-господарських угідь за 100%, рілля стано-вить 77,9%, багаторічні насадження -2,2%. сіножаті - 5,7%. пасовища - 13,2%. Порівняно з 1 січня 2000 року загальна земельна площа України не змінилась. Про-те деякі незначні зміни у її складі все ж відбулись. Площа сільськогосподарських угідь збільшилась на 2,5 тис. га, у тому числі площа ріллі збільшилась на 106,3 тис. га. площа багаторічних насаджень збільши-лась на 13,3 тис. га, площа сіножатей змен-шилась на 52.2 тис. га, площа пасовищ зменшилась на 19,7 тис. га. В 17 областях України відсоток сільсько-господарських угідь у загальній земельній площі є вищий, ніж середній, по Україні (67,6%). Зокрема, найвищий він у Кіровог-радській обл. - 83,1%. Запорізькій обл. -82,6% та Миколаївській обл. - 81,9%. Най-нижчий цей відсоток у Закарпатській обл. – 36.4%. Івано-Франківській обл. - 45,7% та Рівненській обл. - 46,7%. Структура сільськогосподарських угідь дуже різниться по різним областям Украї-ни. У Херсонській обл. найбільший по Ук-раїні відсоток сільськогосподарських угідь займає рілля - 90,1%, для порівняння – найменший відсоток у Закарпатській обл. – 43,4%. Але, завдяки цьому, у Закарпатській обл. найвищий по Україні відсоток сільськогосподарських угідь займають багаторічні насадження - 6%. сіножаті - 19,9% та па-совища-30,7%. Для західних областей України, зокре-ма для Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської, Чернівецької, Рівненської, Житомирської областей взагалі характер-ний невисокий відсоток сільськогосподарсь-ких угідь, зайнятих ріллею (43,4% - 71,6%). Виключення становлять лише Хмельниць-ка (79,9%) та Тернопільська (81,5%) області. У західних областях переважаючий відсо-ток порівняно з середнім по Україні мають сіножаті (8,2% -19,9%) та пасовища (13,3% - 30,7%). Виключенням знову є Тернопільсь-ка обл., де відсоток сіножатей (3,6%) та пасовищ (12,5%) менший за середній по Україні, та Хмельницька обл., де лише 8,7% сільськогосподарських угідь займають па-совища. Для центральних областей Украї-ни, зокрема, для Вінницької, Дніпропет-ровської, Київської. Кіровоградської, Пол-тавської та Черкаської областей характер-ний великий відсоток ріллі серед сільсько-господарських угідь (60.7% - 67.9%). у північних областях, зокрема, Сумській та Чернігівській, великий відсоток сільськогос-подарських угідь займають сіножаті (15,1 % -15.9%). Південні та східні області України характеризуються великою різноманітністю щодо структури сільськогосподарських угідь. Відмітимо лише Херсонську область. де 90,1 % сільськогосподарських угідь скла-дає рілля, що є найвищим показником в Україні. Із загальної площі землі України 67,5%, тобто 40 763,8 тис. га, становить площа угідь, що е у користуванні сільськогоспо-дарських підприємств і громадян. Сільсько-господарські угіддя складають 94,3% цих земель, тобто 38 421,4 тис. га. У тому числі із сільськогосподарських угідь 81,8% стано-вить рілля. 2,3% – багаторічні насаджен-ня, 5% – сіножаті і 10,1%– пасовища. На 1 січня 2006 року в Україні нараховувалось 21 773 сільськогосподарських підприємств. Загаль-на земельна площа в використанні сільськогоспо-дарських підприємств складає 29.4 млн. га, з неї 93,6% становлять сільськогосподарські угіддя. Для порівняння: на 1 січня 2000 року сільськогоспо-дарських підприємств нараховувалось 17 773, тоб-то на 22,5% менше, проте загальна земельна пло-ща у їх використанні була на 30,4% більшою. Найбільша кількість сільськогосподарських підприємств зафіксована у Тернопільській обл. -1 607, Вінницькій обл. - 1 269 та Одеській обл. -1 203, найменша кількість - у Чернівецькій обл. -426. Закарпатській обл. -456 та Івано-Франківській обл. - 587. Найбільша площа угідь у користуванні сільськогосподарських підприємств у Харківській обл. -1 992,7 тис. га, Одеській обл. - 1 957,6 тис га та Запорізькій обл. -1 696,4 тис. га, найменша площа у Івано-Франківській обл. - 189,1 тис. га, Чернівецькій обл. - 240,3 тис. га та Закарпатській обл. - 284,9 тис. га. Серед сільськогосподарських підприємств роз-різняють державні і недержавні підприємства В Україні нараховується 3 351 державне підприєм-ство, це займає загальну земельну площу 2179,7 тис. га. З цієї площі 1 847,9 тис. га займають сільськогосподарські угіддя. В основному сільсько-господарські угіддя зайняті ріллею - 80.9% та па-совищами -10,9%. Найбільша кількість державних підприємств спостерігається у Миколаївській обл. - 327, найменша - у Чернівецькій обл - 42. Най-більша земельна площа знаходиться у користу-ванні державних сільськогосподарських підприємств АР Крим - 225.5 тис. га. Цікаво відмітити, що порівняно з 1 січня 2000 року кількість дер-жавних сільськогосподарських підприємств збільшилась на 42 одиниці, проте земельна пло-ща у їх користуванні зменшилась на 211,8 тис. га, тобто помітна тенденція до роздрібнення держав-них сільськогосподарських підприємств. Список використаної літератури Гончар О. В. Земля України // Агро світ. – 2001. - №17. – с. 24 – 27. Економіко-екологічні засади аграрного землекористування // Економіка АПК. – 2001. - №7. – с. 16 – 22. Земельна реформа в Україні // Економіка АПК. – 2001. - №5. – с. 3 – 11 Колесник І. А. Ефективність використання земельних ресурсів // Економіка АПК. – 2001. - №5. – с. 47 – 49. Корчинський А. А. Про екологізацію раціонального землекористування // Економіка АПК. – 2001. - №3. – с. 27 – 30. Онищенко О. Особливості сучасних земельних відносин в Україні // Економіка України. – 2001. - №9. – с. 56 – 58. Розміщення продуктивних сил / За ред Є. П. Качана Третяк А. М. Стан та проблеми управління земельними ресурсами в Україні // Вісник аграрної науки. – 2001. - №8. – с. 5 – 11. Чим і як можна відновити родючість наших ґрунтів // Пропозиція. – 2001. - №5. – с. 47 – 49. | |
| Переглядів: 803 | |
| Всього коментарів: 0 | |