| Головна » Статті » Географія | [ Додати статтю ] |
Трускавець
|
Трускавець – самобутній і найпривабливіший бальнеологічний курорт України Трускавець – самобутній і найпривабливіший бальнеологічний курорт України. Він розташований у мальовничій долині з півночі від передгір’я Східних Карпат, на висоті 350 м над рівнем моря. Це місто природньої краси: серед чарівних пейзажів пологих лісистих схилів та стрімких річок. Курорт розташований на віддалі 100 км на південь від Львова, на рідній землі великого Івана Франка. Залізниця зв’язує його з найбільшими містами України, СНД та з країнами Прибалтики. Між Трускавцем і Львовом через міста Дрогобич та Стрий курсують електропоїзди і автобуси. Трускавець – це затишна й екологічно чиста зона. Щедрий розмаїттям земних і підземних багатств, курорт є однією з найдавніших оздоровниць Європи. На його території зосереджені великі запаси підземних мінеральних вод з 14-ма природними джерелами та поклади “гірського воску” – озокериту. Курорт Моршин - один із мальовничих кутків Прикарпаття. Його унікальні джерела мінеральних вод – прекрасний і ефективний засіб для лікування захворювань кишково-шлункового тракту. Завдяки жовчогінній, сечогінній діям мінеральної води відбувається очищення організму, виведення радіонуклідів, нормалізується кислотоутворююча функція шлунку, підвищується загальний імунный статус. Розташований в 90 км від Львова і 14 км від ст.Стрий Львівської з.д. Бальнеологічний курорт “Східниця” розташований в мальовничій долині, оточеній гірськими пасмами Карпат на висоті 600 метрів на рівнем моря. Перші спогади про це карпатське поселення відноситься до X-XI ст. В кінці 50-х років XX ст. інженер-еколог Омелян Соцький відкрив унікальні Східницькі мінеральні води, які не мають аналогів у Європі. Особливого значення східницькі джерела набули після Чорнобильської катастрофи. Східниця приваблює в будь-яку пору року. Настояне на травах, на чар-зіллі смерекових і соснових борів гірське повітря оздоровчо впливає на людський організм. Унікальність курорту Східниця в тому, що на одній, порівняно невеликій території, зосереджені різні типи лікувальних вод: слабо мінералізовані – типу “Нафтуся”, з розчинними органічними речовинами в кількості 10-30 мг./л., залізисті мінеральні води з вмістом заліза від 20 до 70 мг./л., унікальні лужні (“Східницька содова”) мінеральні води типу “Боржомі”. Крім них родовище володіє мінеральними природно-столовими водами. Найчистіше Карпатське повітря, тиша гірського поселення і найкращі цілющі джерела Європи – допоможуть відчути себе здоровим та щасливим!!! МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА“ Гавран Володимир Ярославович УДК 338.24:330.322 УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В РЕКРЕАЦІЙНО-ТУРИСТИЧНІЙ СФЕРІ Спеціальність: 08.02.03- Організація управління, планування і регулювання економікою Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук Львів - 2002 Дисертацією є рукопис Робота виконана на кафедрі економіки підприємства і менеджменту Національного університету “Львівська політехніка“ Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник – доктор економічних наук, професор Петрович Йосиф Михайлович, Національний університет “Львівська політехніка“, завідувач кафедри економіки підприємства і менеджменту Офіційні опоненти – доктор економічних наук Махмудов Олександр Гафарович, АТ “Інвестиційна компанія “ДІКОМ“, президент кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Кравців Василь Степанович, Інститут регіональних досліджень НАН України, заступник директора інституту по науковій роботі Провідна установа – Одеський національний політехнічний університет, кафедра менеджменту, Міністерства освіти і науки України, м. Одеса. Захист відбудеться “ 27 “ березня 2002 року о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.052.03 у Національному університеті “Львівська політехніка“ за адресою: 79013, м. Львів, вул. С.Бандери, 12, 4 корпус, ауд 301-Б. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету “Львівська політехніка“ за адресою: 79013, м. Львів, вул. Професорська, 1. Автореферат розісланий “21“ лютого 2002 р. Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Пащенко І.Н. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність теми. Перспективи розвитку рекреаційно-туристичної сфери в Україні обумовлюються дією широкого спектру природних, історико-культурних, соціальних, економічних, політичних чинників, які мають чітко окреслену специфіку. Разом з тим, особливість сьогоднішньої ситуації полягає в тому, що формування й інтеграція індустрії рекреаційно-туристичних послуг у світовий ринок пов’язана з необхідністю вирішення гострих соціально-економічних проблем у період трансформації суспільно-економічних відносин. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність теми. Перспективи розвитку рекреаційно-туристичної сфери в Україні обумовлюються дією широкого спектру природних, історико-культурних, соціальних, економічних, політичних чинників, які мають чітко окреслену специфіку. Разом з тим, особливість сьогоднішньої ситуації полягає в тому, що формування й інтеграція індустрії рекреаційно-туристичних послуг у світовий ринок пов’язана з необхідністю вирішення гострих соціально-економічних проблем у період трансформації суспільно-економічних відносин. У плані рекреації Чорногора зараз "мекка" для вітчизняних самодіяльних туристів, місцевих жителів, туристів - спортсменів та альпіністів, а також для неорганізованих туристів із сусідньої Польщі, Словаччини та Чех». 4. Проблеми збереження туристичного потенціалу Прикарпаття Івано-Франківська область, як і Карпатський регіон в цілому, характеризуєтеся унікальними природними та рекреаційними ресурсами, які використовуються вкрай нераціонально {б, с.ІОЗ). Тому невідкладною справою є реєстр національних культурних цінностей краю, їх дослідження, збереження і використання для розвитку Прикарпаття як туристично-оздоровчої зони. У цій справі дуже важливе місце займають рекреаційні зони, як фундаментальна основа збереження генофонду. Це важливо з декількох сторін. По-перше, і це головне, рекреаційні зони є територіями найпридатнішими для збереження генофонду рослинного і тваринного світу відповідної ландшафтно-територіапьної та кліматичної зони, оскільки тут найбільше зберігся створений за багато мільйонів років природний стан. Збільшення площі рекреаційних зон а області можливо також шляхом організації регіональних ландшафтних парків. Регіональні ландшафтні парки можуть бути загальнорекреаційними, спортивно-туристичного і санаторно-курортного значення. Виходячи із сказаного, в основу планування розвитку рекреаційно-оздоровчого комплексу має бути покладена ідея природно-історико-етнографічної рекреації, яка базуватиметься на створенні рекреаційного середовища та найбільш раціональному використанні територіальних поєднань природних умов, ресурсів, історичних і архітектурних пам'яток. У перспективі можуть бути створені природно-історико-етнографічні рекреаційно-туристичні комплекси Туцульщина", "Бойківщина" та ін. У цих регіонах ми маємо унікальне поєднання неповторних ландшафтів, історичних і етнографічних пам'яток, а також пам'яток природи, культури, побуту населення. Насамперед заслуговує на увагу створення природно-історико-етнографічного комплексу "Бойківщина". Будівництво у цьому районі санаторіїв, лікарень, пансіонатів - дворів, виконаних з дерева у традиційно бойківському архітектурному стилі, спортивних комплексів, кемпінгів сприятиме визначенню нових туристських маршрутів та їх поєднанню в єдиному курортно-туристичному комплексі, розрахованому на повне залучення до цього процесу місцевих природних умов, різноманітних мінеральних вод, лікарських рослин та ягід. 5. Перспективи розвитку туризму на Прикарпатті Розвитку туризму на Прикарпатті сприяє Програма розвитку туризму в області до 2005 року. Згідно з документами Гаазької конференції про пріоритетний розвиток внутрішнього (національного) туризму та з урахуванням його великого виховного потенціалу і можливостей у формуванні особистості громадянина, поліпшенні організації активного відпочинку населення, в тому числі дітей та молоді, першочергове значення надаватиметься розвитку екскурсійної справи, маршрутно-пізнавальному та спортивно-оздоровчому туризмові. З цією метою передбачається туристичний маршрут по Дністру "Блакитна дорога" з оглядом Дністровського каньйону та замків у Галичі, в селах Маринополі, Раківці та селищі Чернелиці, розроблено мережу туристично-екскурсійних маршрутів по місцях, пов'язаних з національно-визвольною боротьбою на території області: "На батьківщину Д.Вітовського", "На батьківщину С.Бандери", "Родинне гніздо Шухезичів", "Слідами ь.Лепкого на Прикарпатті", "Шляхами О.Довбуша". Планується також відновити туристичні маршрути "Карпатський автобусний" і "Прикарпатське кільце', відновити роботу обласного, Калуського та Коломийського туристичних клубів, створити їх в інших районах, провести експедицію з вивчення печер області і включити їх у державний реєстр та перелік об'єктів тощо. Подальший розвиток міжнародного туризму служитиме одним із дієвих засобів виходу з економічної кризи за рахунок активного залучення іноземних туристів та збільшення валютних надходжень до місцевого бюджету. Для цього будуть збудовані гірськолижні підйомники з відповідною інфраструктурою (басейни, тенісні корти), розроблено мережу туристичних маршрутів для іноземних фірм. В перспективі створення маршрутів для любителів подорожувати на гірських велосипедах або на гуцульських кониках. Передбачається також побудова туристичного комплексу "Скелі Довбуша" в с. Еубнище Долинського району та реконструкція карпатських вузькоколійок (проект "Карпатський трамвай"). В плані санаторно-курортної діяльності намічається підготувати проект щодо надання статусу курорту населеним пунктам області: Мізуневі, Мисливці, Татарову, Шешорам та Яблуниці, організувати поглиблене вивчення мінеральних вод на Прикарпатті з метою визначення їх придатності для санаторного лікування. Реалізація програми націлена на те, щоб до 2005 року збільшити прийом іноземних туристів щонайменше у три рази, а кількість вітчизняних туристів та екскурсантів, які перебувають і відпочивають на Прикарпатті, у чотири рази. В Прикарпатті розроблено ряд інвестиційних проектів в галузі туризму, зокрема: · побудова центру міжнародного туризму в районі Яблуниці-Ворохти з розвинутою інфраструктурою, особливо для зимового відпочинку ; · побудова туркомплексу "Скелі Довбуша" в с.Бубнище Долинського району; · реконструкція існуючих закладів з метою підвищення комфортності ; · відбудова обсерваторії на г. Піп-Іван з подальшим використанням її як станції багатофункціонального призначення з туристичним притулком ; · побудова автодороги Верховина - Шибене з утворенням пункту переходу на кордоні з Румунією ; · проект „Карпатський трамвай” (використання лісорозробних вузькоколійних доріг для туристичних цілей. Висновки в основу планування розвитку рекреаційно-оздоровчого комплексу має бути покладена ідея природно-історико-етнографічної рекреації, яка базуватиметься на створенні рекреаційного середовища та найбільш раціональному використанні територіальних поєднань природних умов, ресурсів, історичних і архітектурних пам'яток. У перспективі можуть бути створені природно-історико-етнографічні рекреаційно-туристичні комплекси Туцульщина", "Бойківщина" та ін. Розвитку туризму на Прикарпатті сприяє Програма розвитку туризму в області до 2005 року. Згідно з документами Гаазької конференції про пріоритетний розвиток внутрішнього (національного) туризму та з урахуванням його великого виховного потенціалу і можливостей у формуванні особистості громадянина, поліпшенні організації активного відпочинку населення, в тому числі дітей та молоді, першочергове значення надаватиметься розвитку екскурсійної справи, маршрутно-пізнавальному та спортивно-оздоровчому туризмові. Подальший розвиток міжнародного туризму служитиме одним із дієвих засобів виходу з економічної кризи за рахунок активного залучення іноземних туристів та збільшення валютних надходжень до місцевого бюджету. На території Прикарпаття налічується більше 20-ти туристичних маршрутів: гірських, водних, пішохідних, велосипедних, автобусних. Список використаної літератури: 1. Василів О. Туризм на Прикарпатті // Наша справа. - 1999. - вересень. 2. Сільське зелене Прикарпаття // Міжнародний туризм. - 2001 - № 3. - С.66-69. 3. Екологія і оптимізація природокористування. -Івано-Франківськ. 1996. 4. Трибун М.Рекреаційні зони Івано-Франківської області, їх стан і перспективи розвитку // Геоекологія України.-К.,1993. 5. Байдар Л., Гулянич Г.О., Матвіїв В., Ковальчук В. Ландшафтно-рекреаційний потенціал Гуцульщини // Екологічні передумови розвитку рекреацій на Гуцульщині: Наук.-практ. конф. в рамках УІ Гуцул, фестивалю (1996, 13 вересня). 6. Кобилюк В. Рекреаційне використання Чорногірського хребта Українських Карпат // Екологічні передумови розвитку рекреації на Гуцульщині. Проблеми і особливості розвитку рекреаційного комплексу України Показано, що Україна має великі передумови для розвитку рекреаційних територій, які обумовлені наявністю природних бальнеологічних ресурсів, мережею санаторно-курортних закладів і необхідної для їх функціонування інфраструктури. При цьому комплексне дослідження різноманітних природних лікувальних ресурсів, оцінка їх сучасного стану обумовлюють розвиток курортів різного профілю. Розглянуті першочергові проблеми в курортній сфері, рішення котрих повинно бути спрямоване на розвиток, раціональне використання і подальше засвоєння природного потенціалу курортів. Формування державної стратегії розвитку рекреаційного господарство України і курортно-рекреаційного природокористування є актуальную проблемою у зв’язку з необхідністю масового оздоровлення населення країни, а також основою для конструктивної взаємодії органів державної влади України та її суб’єктів щодо забезпечення комплексного використання природно-рекреаційних ресурсів і потенціалу рекреаційного господарства [5]. Курортний комплекс України представлений величезнами запасами різноманітних природних лікувальних ресурсів, мережею санаторно-оздоровчих закладів і резервом досвідченого кадрового потенціалу. Природні курортно-рекреаційні комплекси українського узбережжя Чорного і Азовського морів, Карпатського регіону, Полісся та інших районів України мають велике регіональне національне і міжнародне значення як для системи масового оздоровлення населення України, так і зарубіжних країн, для стабілізації економіки і соціально-економічному прогресу, інтеграції України у світову економічну систему. У 2000 р. прийнято Закон України „Про курорти”, який визначає правові, організаційні, економічні та соціальні засади розвитку курортів в Україні та спрямований на забезпечення використання з метою лікування і оздоровлення населення природних лікувальних ресурсів. Для організації діяльності курортів повинні використовуватись спеціально визначені природні території, які мають природні оздоровчі та лікувальні ресурси. Визначено 11 курортів міжнародного значення (Євпаторія, Саки, Трускавець, Моршин, Бердянськ, Куяльник, Одеська група курортів, курорти Південного берега Криму, Феодосія, Планерське, Курортне). До курортів республіканського значення віднесено Березовські мінеральні води Харьковської області, Верховина та Синяк Закарпатської області, Ворзем та Конча-Заспа Київської області, Кирилівка Запорізької області, Любине Великий та Немирів Львівської області, Миргород Полтавської області, Слов’янськ та Святогірськ Донецької області, Сатанів Хмельницької області, Мельник Вінницької області. За часів незалежності України до курортів було віднесено 260 населених пунктів. Згідно із Законом України „Про курорти” курорт – це освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об’єктами інфраструктури, які використовуються з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні. Кожна природна курортна територія – це унікальне ландшафтне, геологічне, економіко-географічне утворення, що є основною самостійно структурною одиницею курортно-рекреаційної галузі країни в цілому. Україна посідає одне з провідних місць в Європі щодо наявності сприятливих умов, унікальних природних лікувальних ресурсів для відпочинку і лікування населення. Серед них особливо цінними є мінеральні води і лікувальні грязі практично усіх відомих бальнеологічних типів. Особливу цінність з ландшафтних ресурсів становлять лісові масиви з мальовничими ландшафтами, багатим рослинним і тваринним світом. Найбільшу привабливість серед курортних територій мають АР Крим, Закарпатська та Івано-Франківська, Одеська, Харківська, Чернівецька, Львівська та Київська області [3]. Існують традиційні і перспективні санаторно-курортні райони з унікальними природними ресурсами для відпочинку і лікування. Одним із критеріїв перспективного санаторно-курортного будівництва є наявність або відсутність у певній місцевості гідромінеральних ресурсів. За загальноприйнятою класифікацією в Україні є всі види курортів: бальнеологічні, кліматичні, бальнеокліматичні, кліматобальнеогрязьові, які можна використовувати для оздоровлення населення [1]. Відповідно до Закону України „Про курорти” до природних лікувальних ресурсів належать мінеральні води, лікувальні грязі, ропа лиманів та озер, морська вода, природні об’єкти і комплекси із сприятливими для лікування кліматичними умовами, придатні до використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань, кожний з яких є самостійним об’єктом геологічного середовища, потребує різнобічного підходу до вивчення контролю стану і використання. Сприятливий клімат на всій території України дозволяє широко використовувати кліматотерапію як один із методів лікування і профілактики багатьох хвороб. Клімат широко і з успіхом використовують на будь-якому курорті як основний лікувальний чи оздоровчий чинник [6,4]. Найсприятливіші умови протягом усього року мають Південний берег Криму, Закарпатська, Кримські і Карпатські гори. Особливим лікувально-оздоровчим природним лікувальним ресурсом є унікальний мікроклімат печер та шахт (Слов’янські та Солотвинські соляні шахти). В Україні наявні також значні запаси гідромінеральних ресурсів. На 70 курортах відкрито 442 санаторно-курортні установи, які в лікувально-оздоровчому процесі використовують природні лікувальні ресурси, зокрема мінеральні води та лікувальні грязі. Але цими лікувальними закладами поки що освоєно лише 8% експлуатаційних запасів мінеральних вод [2]. Для санаторно-курортного лікування, фасування та розливу у пляшки використовуються запаси понад 200 родовищ мінеральних вод і 25 родовищ лікувальних грязей. На території України поширені мінеральні води практично всіх бальнеологічних типів: вуглекислі (Полянська, Голубінське родовище), радонові (Хмельницьке), сульфідні (Синякське, Великолюбенське), залізисті (Слов’янське, Кемчінське), миш’яковисті (Шаянське), йодні, йодобромні (Бердянське), кремнієві (Березівське, Рай-Оленівське), води з підвищеним вмістом органічних речовин (Трускавецьке, Збручанське), води без специфічних компонентів та властивостей (Миргородське, Євпаторійське, Одеське, Куяльницьке) та лікувальні грязі всіх генетичних типів: мулові сульфідні (Сакське, Куяльницьке, озера Соляне, Ріпне), торфові (Сеременківське, Великолюбенське), сопкові (Булганацьке родовище) та сапропелеві. Грязелікування застосовується на 19 курортах України, зокрема на таких відомих як Куяльник, Саки, Євпаторія, Бердянськ, Кирилівка, Слов’янськ, Миргород та ін., а також у міських грязелікарнях, фізіотерапевтичних відділеннях, деяких санаторіях, в лікарнях [2]. Для забезпечення комплексних досліджень різноманітних природних лікувальних ресурсів, оцінки їх сучасного стану, що обумовлюють розвиток курортів різного профілю, необхідно: - проведення повної еколого-економічної оцінки і паспортизації рекреативних ресурсів України; - перехід від часткових і розрізнених досліджень окремих проблем розвитку рекреаційної інфраструктури та використання рекреаційних ресурсів за відомчою ознакою до комплексних досліджень і опрацьовування відповідних програм в масштабі окремих областей; - забезпечення повноцінного фінансування науково-дослідних робіт з вищезазначених питань [1]. Збереження природних лікувальних ресурсів повинно бути засновано, насамперед, на охороні курортно-рекреацйних зон. Незважаючи на очевидну економічну і потребу в розвитку оздоровчо-рекреаційного комплексу, на сьогодні в Україні, за незначними винятками, не встановлені межі охоронних зон усіх видів (зон санітарної охорони курортів, прибережних захисних смуг вздовж морів тощо), майже не визначені показники резервних територій для розвитку курортів навіть на найближчу перспективу. Тому особливої уваги потребує комплекс питань з санітарної охорони курортів та родовищ природних лікувальних ресурсів. Для сучасної оцінки природного потенціалу курортів і забезпечення сталого розвитку курортів необхідно, перш за все, державне зведення даних про природні лікувальні ресурси й об’єкти курортної інфраструктури, що є головним завданням Державних кадастрів природних територій курортів і природних лікувальних ресурсів. Крім того, при оголошенні природної території курортною та застосуванні спеціальних економічних заходів мають бути враховані результати екологічно-еколо-економічної соціально-економічної оцінок природного потенціалу курортів та об’єктів їх інфраструктури. Першочерговими завданнями формування політики у сфері діяльності курортів має бути розробка Концепції розвитку курортів, яка б визначала види санаторно-курортних закладів та напрями їх спеціалізації та Програми координації діяльності курортів незалежно від відомчої підпорядкованості і форм власності, яка має охоплювати такі основні питання: - раціональне використання природних лікувальних ресурсів та їх охорона; - дотримання уніфікованих державних стандартних методик у галузі лікування і методичної реабілітації; - розробка Положення про охорону курортних територій, родовищ природних лікувальних ресурсів, режимів і округів санітарної охорони; - створення і ведення Державного кадастру природних лікувальних ресурсів; - розробка державного моніторингу природних лікувальних ресурсів і природних територій курортів; - розробка економічно обґрунтованих нормативів плати за користування природними лікувальними ресурсами; - підготовка переліку курортів державного і місцевого значення [3]. Важливою проблемою є забезпечення курортного комплексу розвиненою інфраструктурою, яка б відповідала світовим стандартам, сприяла підвищенню його конкурентоспроможності. Її розвиток потребує вирішення територіально-функціональних, соціально-економічних, екологічних проблем і завдань. Наявність унікальних природних лікувальних ресурсів, відомостей що до їх сучасного стану, розвинутої інфраструктури, санаторно-лікувальних закладів становлять той базовий потенціал, на основі якого має формуватись державне ставлення до раціонального використання рекреаційних можливостей курортних територій, що обумовить подальший розвиток курортної галузі України. | |
| Переглядів: 737 | |
| Всього коментарів: 0 | |