Кременчу́цьке водосхо́вище — водосховище на річці Дніпрі в Полтавській, Кіровоградській та Черкаській областях України. Розташоване між Канівським та Дніпродзержинським водосховищами. Водосховище було створене греблею Кременчуцької ГЕС. Заповнено у 1959—1961 роках. Загальні дані Площа — 2 252 км² (найбільше за площею водосховище в Україні)[1], об'єм 13,5 км³ (друге місце в Україні). Довжина — 185 км, найбільша ширина — 30 км, найбільша глибина — 28 м. Довжина берегової лінії — 800 км. Має сезонне регулювання стоку. Коливання рівня води 5,25 м[2]. На основі морфологічних, морфометричних та гідрологічних характеристик, водосховище умовно розділене на три частини. Верхня і середня частини згідно з фізико-географічним районуванням України, розташовані в межах Дніпровського заплавно-борового району північної лісостепової області. Нижня частина водосховища та територія Сульської затоки входить до Оболонсько-Градіжського району південної лісостепової області, Лівобережно-Дніпровської, Лісостепової провінції, Лісостепової зони України. Береги водосховища високі (до 30—40 м), урвисті; поширені ерозійні процеси. Берег піщаний, в основному попід кручами, розділеними ярами. Взимку водосховище замерзає: з кінця грудня до березня. Товщина крижаного покриву до 50 см, іноді до 80 см. Водообмін у водосховищі відбувається 2,5—4 рази на рік. Режим рівнів характеризується весняним наповненням і зимовим спрацюванням. Створення водосховища покращило умови судноплавства. Використовується для зрошення, водозабезпечення, рекреакції. На берегах водосховища міста: Черкаси, Світловодськ. Флора і фауна Температурний режим у теплий період року сприяє розвитку зоо- та фітопланктону. Водяна рослинність найпоширеніша на мілководді. Тут розвивається цицанія широколиста, очерет, рогіз вузьколистий, є лепешняк, рдесник, біле латаття, кушир темно-зелений. Влітку спостерігається «цвітіння води». Цей процес охоплює до 70 відсотків площі водосховища, особливо у південній частині та затоках, погіршуючи якість води. Фауна налічує 154 види зоопланктону, 180 — донних безхребетних, 50 — риб (зокрема лящ, судак, короп, плітка, синець, тюлька). Мілководдя вздовж лівого берега — місце гніздування птахів. Водяться бобер, ондатра; в острівній частині — видра, єнотоподібний собака, лисиця, горностай. У водосховище впадають річки: З правого берега: Рось, Вільшанка, Ірдинка, Тясмин, Цибульник З лівого берега: Супій, Золотоношка, Ірклій, Коврай, Баталей, Сула, Крива Руда Затоплені поселення При заповненні водосховища були затоплені 212 населених пунктів, або 39,6 тисяч дворів з населенням 133 тисяч осіб[3]. Найбільшим з них було місто Новогеоргіївськ. Серед затоплених сіл на лівому березі були: Біла Голова, Білки, Бузьки, Васьківка,Велике Липське, Воїнська Гребля, Галицьке, Головки, Гусине, Демки, Дубина, Дубинка, Забудько, Залізьки, Котлів, Красне, Краснохижинці, Лебихівка, Лялинці, Ляшенки, Мале Липське, Малярівка, Меринці, Миколаївка, Митьки, Мойсинці, Морозівка, Налісні, Палений, Пищики, Плависте, Пугачівка, Радутське, Родьківка, Самовиця, Сергіївка, Старе, Чигирин-Діброва, Мутихи, Шафорости. На правому березі було затоплено такі села: Шабельники, Бужин, Адамівка, Кожарки, Тарасівка, Чаплисте, Подорожне, Самусіївка (Чигиринський район), Воронівка, Коропівка, Клочкове, Нове Липове, Старе Липове, Калантаїв-Польський, Чернече, Колаборок, Вітрівка, Шумейко, Польський Крилів. Ще ряд сіл було перенесено із зони затоплення зі збереженням старих назв (серед них — Васютинці, Москаленки, Тимченки, Вереміївка, Жовнине, Рацеве, Тіньки, Боровиця та інші) Див. також Кременчуцька ГЕС