| Головна » Статті » Географія | [ Додати статтю ] |
Географія Коломийського району
|
Географія Коломийського району План Вступ Природа району Населення Господарство району Висновок Вступ Завітайте до нас навесні, Як каштани заквітчані мріють, Як злітають над Прутом пісні, Завітайте до нас в Коломию! Коломия – старовинне українське місто на Івано-Франківщині. Його минуле багате на історико-революційні події. За часів СРСР воно перетворилося на квітучий, індустріальний і культурний центр. Але і в наші часи Коломия залишається такою, як була. Коломийський район омивається гірською річкою Прутом, має чудовий тваринний і рослинний світи. І взагалі, це місто одне з найкращих міст на Прикарпатті. Історія формування району Назва міста походить, мабуть, від потоку Мия, який тут впадає в Прут. Місцевість поблизу Карпат, в міжріччі повноводних рік Пруту та Дністра, які разом з Дунаєм несуть свої води до Чорного моря, була вигідно для заснування поселення. Про наявність тут стародавнього торгового шляху свідчать римські монети ІІ-IV ст. н.е. виявлені поблизу Коломиї. Археологічні знахідки стверджують: вже в Х-ХІІ ст. тут існувало поселення. Літописна згадка про Коломию 1240 року вказує, що в період Київської Русі вона була досить великим поселенням. З розповіді літописця, що Коломия вже в середині ХІІІ ст. стала важливим центром видобутку солі, приносила чималий прибуток князівській скарбниці. На думку дослідників, у ХІІІ ст. Коломия була містом. В середині XIV ст. Коломию, як і все Покуття, захопили польські феодали. З 1367 року вона входила до складу Молдавського князівства. На початку 90-х років XIV ст. Коломия знову відійшла до Польщі. Тоді ж було створено Коломийський повіт, який став одним з трьох повітів Галицької землі. Верховна влада в місті належала королівському старості. 1395 року Коломия одержала королівський привілей на право щосуботніх торгів. У цій же грамоті зазначено, що місту надано герб. У 1405 році місто дістало війтівство. Майже одночасно Коломия одержала магдебурзьке право, яке в значній мірі обмежувало владу королівського старости. Однак ним користувалися лише католики – поляки та німці, місцеве ж населення підлягало безпосередньо королівській адміністрації. У 1413 році польський король надіслав до Коломиї монархів-домініканців, які заснували тут монастир. У XIV-XV ст. Коломия мала досить широкі економічні зв’язки з різними галицькими містами, особливо зі Львовом. Зміцненню економічних зв’язків з Молдавією сприяла й близькість Буковини, що була заселена українцями. У XV ст. зросла роль Коломиї і в політичному житті. Тут відбувалися шляхетські сеймики, тривалий час проживали вигнані з Молдавії польські ставленики. Жителі міста підтримували визвольну боротьбу проти феодального гніту. Внаслідок посилення турецької агресії та польсько-турецьких війн XVІ- XVІІ ст. Коломия не раз зазнавала руйнувань, особливо в 1505 році та 1531 році. Жахливий напад на місто вчинила турецька орда в 1589 році. Коломию було майже спалено, а населення знищено поневолено. Міщани мусили боротися від чужоземних загарбників. Не менш важливу роль в економіці міста відіграла торгівля. Торгували тут в п’ятницю після обіду та в суботу. Жвава торгівля йшла на ярмарках, що тривали протягом тижня кілька разів на рік. В часи найвищого розквіту цехового ремесла в Польщі (XVІ – першій половині XVІІ ст.) навіть у спустошеній Коломиї з’явилися ремісники нових спеціальностей – мулярі, теслі, мечники, аптекарі тощо. Хоча протягом 1617-1626 рр. татарські орди тричі нападали на Коломию, відбудова її йшла інтенсивно. Місто укріпили валом, побудували нові брами. В місті швидко відновлювалося життя. Розвивалася сільське господарство, різні промисли і торгівля. Ще більше терпіли мешканці міста від конфедерації. Населення міста несло різні повинності, як і раніше, але тепер вони збільшилися, було введено подимний податок. В околицях Коломиї розгорталися опришківські виступи. На Покутті активно діяв зі своїми загонами Олекса Довбуш. За першим поділом Польщі Коломия відійшла до Австрії. Її становище різко змінилося – пересувався державний кордон, порушилися торгові зв’язки з Наддніпрянською Україною і Коломия втратила значення адміністративного центру, вона стала звичайним містом, яке входило до Станіславського округу. В 1811 році створено Коломийський округ, до якого в основному належала територія колишнього повіту. У 1817 році він складався з 15 міст і містечок, 204 сіл, де проживало 15761 чоловік. Тривалий час Коломия лишалася важливим культурним осередком Прикарпаття. Тут працювали талановиті майстри, які створювали шедеври мистецтва. Захоплення і подив викликає і нині дерев’яна Благовіщенська церква та дзвіниця, збудовані в 1587 році. Як видно з перепису 1787 року, в Коломиї існували школи при костьолі і синагозі. Лише 1811 року засновано Головну окружну школу. Коломия висунула з свого середовища в XIХ ст. таких відомих прогресивних діячів, як український педагог і громадський діяч Й.М.Бобринський. До Коломиї часто приїжджали театральні колективи інших міст. В другій половині XIХ ст. темпи розвитку Коломиї стали більш швидкими. Цьому значною мірою сприяли будівництво і пуск 1 вересня 1866 року Львівсько-Чернівецької залізниці. Розширились економічні зв’язки. Наприкінці XIХ – на початку ХХ ст. в Коломиї та її околицях з’явилися підприємства, на яких працювало 150-200 робітників. Одним з найбільших підприємств був лісопильний завод. Серед інших Галицьких міст Коломия відзначалася як культурний центр. Відповідно до традиційних промислів цього краю, було створено й спеціальні школи – гончарну та деревообробну. В Коломиї ще в 1848 році засновано одну з перших у Галичі бібліотеку з читальним залом. Після загарбання Галичини Польщею боротьба народних мас проти іноземної окупації розгорнулася з повною силою. Влітку 1919 року поблизу Коломиї діяли партизанські загони, об’єднані у великі повстанські полки. За часів польської окупації 1920-1930 рр. в Коломиї налічувалося близько 20 невеликих приватних підприємств. На них переважала ручна праця, бо устаткування було примітивним. Ввійшовши до складу СРСР відбулися докорінні зміни в галузях освіти і культури та охорони здоров’я. Було відкрито 18 шкіл і 5 дитсадків. Коломия – важливий транспортний центр. У 1961 році в депо станції Коломиї з’явилися перші тепловози. В 1991 році Коломия стала частиною незалежної України. Природа Площа Коломийського району – 1 тис. км2. Рельєф. Оскільки Коломия розташована на Прикарпатті, то це позначилося на її рельєфі. Коломийський район простягається здебільшого на рівнинній території, а саме на Коломийсько-Снятинській рівнині. Корисні копалини Є незначні поклади бурого вугілля Коломийського району, що належить до Дністровського басейну. Серед нерудних мінеральних ресурсів в цьому районі є незначні поклади сірки. Видобувається тут і сіль. Також корисні копалини представлені тут розсипним золотом, що зустрічається в пухких річкових відкладах Пруту. Клімат. Коломийський район розміщується в помірному кліматичному поясі, то й клімат тут помірний, тобто помірно-континентальний. Оскільки район розміщується в середніх широтах, то величина сумарної сонячної радіації 96-98 Ккал на см2. річна сума опадів складає 600-800 мм. В районі переважають Зх. і Пн. Зх. вітри. Максимальні температури (понад 38 оС) спостерігалися у метеорологічній станції в Коломиї, а найнижчі – 36 оС. Зима тут не дуже морозна, а літо спекотне. Ґрунти. В цьому районі поширені опідзолені чорноземи, сірі опідзолені ґрунти і глибокі мало гумусові чорноземи. Вміст гумусу в них становить 3,4-4 %. Внутрішні води. Внутрішні води представлені рікою Прут і її притоками. Ґрунт – це друга за величиною річка Івано-Франівщини. Довжина річки до місця впадання в Дунай становить 910 км. Русло її ускладнене великою кількістю порогів і водоспадів. Утворює широку долину з густою сіткою рукавів і старих річищ. Для річки характерний паводковий режим. Найвищі підняття рівня води спричиняють літні затяжні дощі в горах. Льодостав не стійкий. У живленні річки найбільша роль дощових вод, меншу частку становлять снігові та підземні. Прут із своїми правими притоками належать до річок з паводковим режимом, ліві притоки – до річок з весняною повінню. Рослинний покрив. В межах Коломийського і інших районів рослинні угрупування змінюються на рівнині з Пн. На Пд., але в межах Передкарпаття накладається висотна поясність. Тут степи поступово зникають, з’являються ділянки з лучною рослинністю у низовинах, а височини зайняті лісами, де переважає бук. Зустрічаються на них часто дуб і граб, а інколи, хвойні – смерека та ялина, які можуть утворювати невеликі масиви. Також зустрічаються ясен, явір, клен польовий. Є також липа, берест, осика, береза, черемха, черешня, горобина. У підліску представлені брусниця, ліщина, калина, глід, крушина, терен, шипшина, кизил. Трав’янистий покрив формують тонконіг, копитень, гребінник, фіалка лісова, анемона діброва, маренка запашна та інші. У букових лісах трав’янистий покрив бідніший. Тут росте квасниця, весняний білоцвіт, підсніжник, воронець. Луки поширені в заплаві Пруту і характеризуються трав’яним покривом, у якому домінують вівсяниця лучна і червона, тонконіг, конюшина. Коломийський район багатий на тис. Княжнодвірський тисовий заповідник. Біля села Верхнє в урочищі над Прутом знаходиться найбільший в Європі тисовий заповідник. Його площа 115 га. Тис росте дуже повільно і досягає віку 5 тис. років. В заповіднику в перемішку з кленами, ясенами, ялинками і грабами росте більше 300 000 тисових дерев різного віку. Найстарішому більше 500 років. Їх середня висота 16 м. Тис – рідкісна, дуже цінна лісна порода – відноситься до хвойних вічнозелених дерев. Його дерево дуже пружне, гнучке і стійке від загнивання, гарно полірується. Тис ціниться як декоративне дерево має красиву темно-зелену хвою. Давно християни ним податки поміщикам. Про нього читаємо в безсмертному "Слові о полку Ігоревім”. В народі тис називають по-різному: цар-дерево, негниль-дерево, червоне дерево, або смерть-дерево, оскільки його хвоя отруйна, але в малих дозах має цілющі властивості. Словом, кожне слово доповняє характеристику безцінного проживача Карпат і Передкарпаття. Зараз тис охороняється робітниками Печеніжина. Тваринний світ. Цікавими тут є рідкісні для регіону види тварин, такі як: ящірка лучна, полоз лісовий і черепаха грецька, а також реліктовий вид риб – лосось дунайський, який водиться в Пруті. Переважають дрібні і середні ссавці такі як: полівка звичайна, заєць-русак, кріт, лисиця, дикий кабан, козуля, хохуля, білка, борсук, ховрах європейський, сліпак звичайний, вовк. Серед плазунів тут представлені ящірка, вуж звичайний, мідянка; земноводних – жаби, тритон звичайний; птахів – зяблик, шпак і Волга, синиці, польовий горобець, галка, сойка, сокіл – балабан, кібчик, орел-могильник, куріпка сіра, перепілка, горлиця, дятел середній строкатий; риб – щуки, коропові, в’юни, окуні. Населення. Населення Коломийського району становить 107 тис. чол., а густота 107 чол. на км2. В районі представлено більше 20 національностей, серед яких переважають українці, росіяни, поляки, румуни і т. ін. Найбільші населені пункти: Товмачик, Слобода, Струнків, Матеївці, Грабич, П’ядаки, Печеніжин, Фотинія, Коршів та Ковалівка. Культура. Культура цього району здебільшого гуцульського походження. В Коломийському районі існує музей "Національний музей гуцульщини”. Національний музей Гуцульщини. На одній із вулиць видніється музей "Національний музей гуцульщини”, де зібрані безцінні багатства – красиво вироблені вироби з дерева, вишивки і інші гуцульські сувеніри. Музей зібрав і зберіг багато зразків гуцульського декоративно-прикладного мистецтва, починаючи з XVIII ст. і до наших днів. Також тут є багато гончарних виробів, яких зробили відомі гончарі району. Тут представлено також багато макетів гуцульського одягу. Цей музей є одним з найкращих музеїв в області. Господарство. Історичні передумови формування господарського комплексу в районі. У ХІІ ст. на теренах сучасної Івано-Франківщини основу господарської діяльності становило землеробство, частково тваринництво і видобуток солі в Коломийському районі. Діставши найбільший розвиток у Коломийському районі, промисловість почала розвиватись в кінці XVIII ст. в 60-70 роках ХІХ ст. почалося видобування бурого вугілля. У 1950 роках видобували значну кількість вугілля в Коломиї. Воно використовувалось для місцевих потреб. Однак, через велику собівартість видобутку, підтоплення вугільних пластів водою, видобуток палива був припинений. Машинобудівний комплекс. Коломия є одним з найбільших центрів машинобудування, який представлений верстатобудуванням, приладобудуванням, виробництвом устаткування, сільськогосподарської техніки, радіоелектронним та електротехнічним будуванням. Електротехнічні прилади в Коломиї виробляються двома заводами. Сільськогосподарську техніку випускає ВАТ "Коломиясільмаш”. Промисловість будівельних матеріалів. В Коломиї зосереджене підприємство цегельно-черепичного виробництва. Лісовиробничий комплекс. Технологічну тріску для виготовлення деревних плит виготовляють на Коломиї теж. Паперово-картонне виробництво існує теж в цьому місті, потужність якого становить 10 тис. тонн за рік. Сільське господарство. Коломийський район – це один з районів, де збирають найбільшу кількість зернових в області. В цьому районі також вирощують льон-довгунець, тютюн, картоплю. Тваринництво. В Коломийському районі поширене тваринництво. В ньому виробляють найбільшу кількість молока разом з Городенківським і Снятинським районами. Також тут вирощують велику рогату худобу і для м’яса. Вирощують тут і свиней. Коломия посідає четверте місце по кількості вовни, хоча кількість кіз і овець швидко скорочується. Харчова промисловість. Коломийський комбінат хлібопродуктів є один з найпотужніших підприємств борошномельної промисловості в області. Найбільшим в області підприємством, що переробляє плоди та овочі є Коломийський плодовочеконсервний завод – ЗАТ "Мрія” Коломийський м’ясокомбінат здійснює переробку м’яса. Легка промисловість. В Коломиї є ткацька фабрика, яка існує з 1898 року. Тут є підприємство текстильної промисловості, розраховане для переробки бавовни. Коломийська гардинна фабрика випускає текстильну галантерею – сітчасті занавіски, накидки тюлеві і т. д. Швейна фабрика є однією з найбільших в області. Шкіряно-взуттєва промисловість представлена Коломийською взуттєвою фабрикою. Коломия є однією із складових Івано-Франіквської залізниці. Висновок. Отже, Коломийський район – це одна з найголовніших окрас Івано-Франківщини. Милують наше око чарівні пейзажі над Прутом, Коломийська флора і фауна, а також гуцульські вироби, які відображають культуру нашого народу. Але в бочці меду є ложка дьогтю – тобто забруднення навколишнього середовища. Коломийський вузол спеціалізується на машинобудуванні, харчовій і легкій промисловості. Основна проблема між підприємствами як у середині. Так і між промисловими центрами суміжних територій. 28 мільйонів кілометрів забруднених стоків скидається до річки Пруту. Отож, щоб ця природа і далі милувала наші очі нам треба старатися зберегти її. | |
| Переглядів: 776 | |
| Всього коментарів: 0 | |