| Головна » Статті » Географія | [ Додати статтю ] |
Географічна характеристика материка Австралія
|
Географічна характеристика материка Австралія План 1. Загальні відомості та фізико-географічне положення 2. Дослідження та освоєння 3. Рельєф і корисні копалини 4. Клімат 5. Внутрішні води 6. Природні зони 7. Населення і політична карта 8. Література Загальні відомості та фізико-географічне положення Австралія (від латин, "австраліс" — південний) найменший материк на Землі (площа 7,7 млн км2), який виділяється своєрідністю природи. Тут відсутні діючі вулкани, льодовики, в органічному світі багато ендеміків. Австралія повністю розміщена у Південній півкулі. Майже посередині материк перетинає Південний тропік. Крайня північна точка материка — мис Йорк (10°4Г пд. ш., 142°32' сх. д.), південна — мис Південно-Східний (39° 11' пд. ш., 146°25' сх. д.). Стосовно початкового меридіана вона далеко віддалена на схід. Крайня західна точка — мис Стіп-Пойнт (26°09' пд. щ., 113 сх. д.), східна — мис Байрон (28°38' пд. ш., 153° сх. д.). Австралія — відокремлений материк, віддалений від всіх інших материків, крім Євразії й Антарктиди. На півночі архіпелаги і внутрішні моря зв'язують його з Південно-Східною Азією. Протяжність Австралії із заходу на схід по паралелі 26° пд. ш. становить 40° (майже 4000 км), а з півночі на південь по меридіану 142° сх. д.— 29° (3219 км). Із півночі, заходу і півдня Австралія омивається Індійським океаном, а зі сходу — Тихим. Гілка теплої Південної Пасатної течії Тихого океану проходить уздовж північного узбережжя континенту. Холодна течія Західних Вітрів омиває його південні береги. Оточуючі океанічні простори мало впливають на ландшафти через незначну розчленованість берегової лінії. Більша частина території Австралії (південна) розташована в помірному тепловому поясі, а менша (північна) — у жаркому. Обриси материка прості, береги порізані слабо. Великих заток тільки дві — Карпентарія на півночі та Велика Австралійська — на півдні. Австралії належать острови (Тасманія, Кенгуру, Кінґ, Мелвілл і деякі дрібніші), які займають всього 73 тис. км2. Уздовж північно-східного узбережжя майже на 2000 км простягнулось скупчення мілководь, островів і коралових рифів — Великий' Бар'єрний риф, унікальний витвір природи, подібного якому немає ніде у світі. Дослідження та освоєння Про існування великого материка на крайньому півдні Землі говорили ще стародавні греки (Птолемей та ін.). Європейцям Австралія стала відома пізніше за інші материки (не враховуючи Антарктиди). Перша їхня поява біля берегів Австралії припадає на епоху Великих географічних відкриттів. У 1605р. голландський мореплавець В. Янсон дістався низовинного узбережжя затоки Карпентарія. Він назвав відкриті землі Новою Голландією. Іспанець Л. Торрес 1606 р. проплив протокою, що відділяє від материка острів - Нову Гвінею. Пізніше ця протока була названа його ім'ям. У 1645 р. голландський мореплавець А. Тасман здійснив плавання вздовж південних берегів материка та довів, що це — окремий великий масив суходолу. У 1770 р. знаменитий англійський мореплавець Дж. Кук відкрив східне узбережжя Австралії. Численні експедиції XVIII—XIX ст. дослідили центральні та західні райони материка, басейн річки Муррей. Тільки на початку XIX ст. англійський мореплавець М. Фліндерс проплив навколо материка. Він першим запропонував назвати його Австралією. У 1870-х рр. в Австралії та на острові Нова Гвінея жив і працював видатний український мандрівник та етнограф М. Міклухо-Маклай. Рельєф і корисні копалини Австралія — най-плоскіший материк. Більша частина його являє собою рівнину, краї якої трохи підняті, особливо на сході. Гори займають всього 5 % території материка. Середня висота материка — 340—350 м над рівнем океану. У будові її поверхні чітко виражені три області: Західноавстралійське плоскогір'я заввишки 400—500 м, Центральна низовина, де в районі озера Ейр розташована найнижча точка материка (-12 м нижче рівня моря), і середньовисотний Великий Вододільний хребет на сході з найвищою точкою материка (гора Косцюшко, 2228 м). Геологічна будова Австралії порівняно з іншими материками є найпростішою. Материк складається з давньої докембрійської і молодої епігерцинської платформ, що займає західну і центральну територію, і значно меншого за площею складчастого поясу лізньопротерозойського і палеозойського віку на сході. Австралійська платформа — одна з найбільших на Землі. Відмінною рисою її будови є чергування виступів давнього фундаменту та западин. Виступи метаморфізованих і вулканічних порід складчастого фундаменту утворюють три щити — Західноавстралійський, Північноавстралійський і Швденноавстралійський. У межах першого з них знайдено найдавніші гірські породи, що утворилися понад 3 млрд років тому. 'Східну частину материка від півострова Кейп-Йорк на півночі до острова Тасманія на півдні зай-' має Східноавстралійська складчаста область. Геологічні структури визначили відмінності у формах поверхні західної і східної частин материка. У зоні меридіонального прогину Австралійської платформи розміщується Центральна низовина. Тут у рельєфі переважають низовини, приурочені до ділянок найбільшого опускання фундаменту платформи — басейну озера Ейр, басейну Муррею та узбережжя затоки Карпентарія. Гірські типи рельєфу в Австралії майже не розповсюджені. На південному сході до Західноавст-ралійського плоскогір'я прилягають низькі (700— 900 м) брилові гори Фліндерс і Маунт-Лофті. Плосковершинні підняття розбиті грабенами, які йдуть під воду та утворюють затоки Спенсер і Сент-Вінсент. Гори є і в центрі Австралії — Мак-донелл і Масгрейв, Гірський пояс Східної Австралії утворюють Великий Вододільний хребет і гори Тасманії. Ці невисокі складчасто-брилові гірські споруди утворилися у результаті неогенових тектонічних рухів. Східні схили гір круті, західні — пологі. Особливістю Великого Вододільного хребта є зміщення головного вододілу з вищих східних хребтів до плосковершинних низькогірних плато на заході. Австралія багата на корисні копалини. У кристалічних породах фундаменту платформи залягають залізні, мідні, свинцево-цинкові, уранові руди, золото. До корисних копалин осадового походження належать поклади фосфоритів, кам'яної солі, кам'яного і бурого вугілля, нафти, природного газу. Багато родовищ залягає на невеликій глибині, а тому їхній видобуток ведеться відкритим способом. За запасами залізних руд, руд кольорових металів (бокситів, свинцю, цинку, нікелю) і урану Австралія посідає одне з перших місць у світі. Клімат Австралія — найсухіший материк на Землі, три чверті його території мають недостатнє зволоження. Австралія майже посередині перетинається південним тропіком, тому на її території домінує область високого тиску, а переважаючими вітрами є південно-східні пасати та західні вітри. Значний вплив на кліматоутворюючі процеси на території Австралії має Великий Вододільний хребет, який забирає вологу, що несуть пасати. У цілому мала порізаність берегів та гори на сході послаблюють вплив океанів. Тому клімат на більшій частині материка відзначається сухістю і континентальністю. Австралія розміщена в чотирьох кліматичних поясах: субекваторіальному, тропічному, субтропічному та помірному (в останньому розміщена більша частина острова Тасманія). Північна частина материка розташована в субекваторіальному поясі і характеризується перемінно-вологим кліматом. Цей пояс, що доходить до 20° пд. ш., характеризується спекотним (+30 °С) і дощовим літом та жаркою (+25 °С) сухою зимою. На більшій частині його території протягом року випадає від 500 до 1000 мм опадів. На півдні їх кількість зменшується до 250—500 мм, а на крайній півночі досягає 3000 мм на рік. . У тропічному поясі (до 30° пд. ш.) формуються два основні типи клімату: тропічний вологий і тропічний сухий. Область вологого тропічного клімату розміщена на східному узбережжі материка" де дмуть південно-східні пасати. У центрі і на заході тропічного поясу протягом року панує сухе тропічне повітря. Улітку температура повітря — +30 °С і вище, узимку - +10...+15 °С. Опадів — 250—300 мм. На західному узбережжі через холодну течію температура повітря нижча.. У субтропічному поясі (на південь від 30° пд. ш.) виділяють три типи клімату: субтропічний вологий — на південному сході, субтропічний континентальний — уздовж Великої Австралійської затоки та субтропічний середземноморський — на південному заході материка. Відрізняються вони, головним чином, кількістю опадів і їхнім режимом. Так, в області субтропічного вологого клімату опади випадають протягом всього року з літнім максимумом, температура січня — близько +22 °С; липня — +6 °С. Континентальний тип клімату характеризується малою кількістю опадів протягом року та доволі різкими річними і добовими коливаннями температур. Особливістю середземноморського клімату є осінні та зимові дощі, спекотне сухе літо, середня кількість опадів — 500—600 мм. Острів Тасманія майже повністю розташований в помірному поясі, де переважають західні вітри, які приносять багато опадів (1000 мм). Тут відносно тепла зима та порівняно прохолодне літо. Внутрішні води Панування на материку сухого тропічного клімату, відсутність високих гір із снігами та льодовиками є причиною бідності Австралії на поверхневі води. Серед усіх материків вона виділяється слабо розвинутою річковою мережею. Материк має велику кількість озер, більшість яких безстічні. Багато озер заповнюються водою тільки під час дощів, більшу частину року вони покриті білосніжною кіркою солі. 60 % території Австралії не мають стоку в океан (4 млн км2). На цій території багато тимчасових водостоків — кріків, вода в яких з'являється лише після великих дощів: Решта території належить до басейну Індійського та Тихого океанів. До останнього належать річки, що стікають із східних схилів Великого Вододільного хребта. Вони короткі та порожисті, але мають майже рівномірний стік. Деякі з них у нижній течії судноплавні. Живлення більшості річок дощове, а в Австралійських Альпах — мішане. Муррей і Дарлінґ — найбільші річки в Австралії.- Протяжність першої — 2570 км. Головна притока Муррею — Дарлінґ, є найдовшою річкою на материку (2740 км). Найбільше озеро Ейр розташоване посеред низовинної безстічної рівнини. Більшу частину року Ейр являє собою декілька водойм, а під час рідких, але сильних дощів, коли кріки приносять у нього багато води, воно перетворюється на неозорий водний простір. На материку є великі запаси підземних вод. Вони зосереджуються в артезіанських басейнах, більша частина яких розміщена в прогинах платформи між плоскогір'ями Західної Австралії та Великим Вододільним хребтом. Частина підземних вод засолена, що перешкоджає їхньому використанню. Природні зони Австралія — материк пустель, напівпустель і сухих рідколісь, що займають великі внутрішні території. На материку добре виражена широтна зональність. Вологі та перемінно-вологі тропічні ліси характерні для північної і північно-східної частин материка, на південь і захід змінюються рідколіссями та саванами, які переходять у напівпустелі і пустелі. На крайньому південному заході чагарникові степи змінюються шорстколистими лісами і чагарниками. На південному сході розміщена зона субтропічних вологих мішаних лісів. У цілому Австралія посідає серед материків перше місце за відносною площею пустель і передостаннє — за площею лісів. Австралія відрізняється від інших материків своєрідністю органічного світу. Серед рослин ендеміки складають 75%, Найхарактерніші рослини Австралії: евкаліпти, "трав'яне дерево", акації, пальми, деревоподібна папороть, багато видів трав і кущів. Евкаліптів налічується понад 300 видів. Тваринний світ Австралії ще більш своєрідний, ніж рослинний. Тут багато давніх (реліктових) видів. Але взагалі різноманітність видів тварин на материку невелика. Найхарактернішими для Австралії є кенгуру, коала, качкодзьоб, єхидна, вомбат та ін. Багатий і різноманітний світ птахів: райські Птахи, казуари, страус Ему, папуги, чорні лебеді, лірохвіст та ін. В Австралії багато отруйних змій, ящірок, сарани, москітів, комарів, мух. Усі ці види рослин і тварин мають зональне поширення. Зона вологих і перемінно-вологих тропічних лісів охоплює північний схід материка, де випадає багато опадів. На червоних фералітних ґрунтах тут ростуть різні види пальм, фікусів, лаврів. Дерева в цих лісах оповиті ліанами. У лісах на східних схилах Великого Вододільного хребта переважають евкаліпти. У горах вище 1000 м ростуть гірські ліси, в яких можна зустріти окремі масиви давніх хвойних видів — араукарій. Під час просування до внутрішніх частин материка ліси з багатим видовим складом змінюються світ лими і сухими евкаліптовими лісами, які переходять у тропічні савани та рідколісся." Для саван характерні евкаліпти, акації, казуа-рини. Під евкаліптовими лісами та в саванах формуються червоно-бурі і червоно-коричневі ґрунти/ Із тварин тут живуть кенгуру, страус ему, біля водойм — багато птахів. Великі території напівпустель і пустель у внутрішніх частинах материка місцями зайняті заростями твердолистиХ колючих, густо переплетених вічнозелених чагарників. Такі ділянки в Австралії називають скребами. Основні рослини скребів — чагарникові форми евкаліптів і акацій. У пустелях ростуть і трави, серед яких поширені злаки. Із тварин тут зустрічаються велетенські кенгуру, дикий собака динго, вомбати, страус ему. . У вологих субтропічних лісах на південному сході материка на червоно-жовтих фералітних ґрунтах ростуть евкаліптові ліси, в південній частині цих лісів росте вічнозелений бук. Висотна поясність виражена тільки в Австралійських Альпах. Ліси нижньої частини гір змінюються луками альпійського типу на вершинах. Дика рослинність Австралії не має рослин, які б відіграли помітну роль у землеробстві. Але є види, які використовуються людиною: рослини дають деревину, дубильні речовини, ефірні масла. Із Європи та інщих материків до Австралії 'завезено багато видів дерев, кущів і трав. Завезено багато тварин. Великої шкоди господарству завдають кролики. Собаки динго, лисиці, щури відтіснили або суттєво знищили місцеві види тварин. У цілому флора і фауна Австралії дуже змінені людиною. Охорона ендемічної і вразливої австралійської природи в важливою проблемою. На материку створено різні природоохоронні території. Населення і політична карта На материку проживає понад 20 млн осіб (2005р.) Сучасне населення Австралії складається в основному з англо-австралійцін (80% населення), які є нащадками переселенців із Великої Британії та Ірландії. Частка корінних жителів (аборигенів) становить лише 1 % від населення материка. Аборигени Австралії належать до австралоїдної раси, представники якої суттєво відрізняються від інших основних рас. В їхній зовнішності поєднуються деякі риси негроїдної та європеоїдної рас. Корінні австралійці складаються з численних племен, що розмовляють більш ніж 200 мовами. Середня густота населення Австралії — 2 особи на 1 км2. Цс один із найнижчих показників у світі. Населення розміщується на території материка дуже нерівномірно. Територію усього материка, острів Тасманія та ряд невеликих островів займає одна держава — Австралійський Союз. ЛІТЕРАТУРА 1. Алисов Н. В. Экономическая и социальная география мира (общий обзор): Учебник/Н. В. Алисов, Б. С. Хорев,— М.: Гардарики, 2001.— 704 с. 2. Безуглий В. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу: Посібник / В. В. Безуглий, С. В. Козинець.— К.: Видавничий центр "Академія", 2003 - 688 с. 3. Білорус О. Г. Глобальні трансформації і стратегії розвитку / О. Г. Білорус, Д. Г. Лук'яненко та ін,— К., 1998,— 416 с. 4. Географічні таблиці: Довідкові матеріали.— Тернопіль: Джура, 1998.— 230 с. 5. География: Справ, материалы. — М.: Просвещение, 1988.— 400 с. 6. Гілецький Й. P. Географія України. Соціально-економічна з основами теорії: Підручник для 9 класу,— Львів: ВНТЛ-Класика, 2002.— 192 с. 6. Гілецький Й. Р. Економічна і соціально географія: Посібник для абітурієнтів / Й. Р. Гілецький, Р. P. Сливка, М. М. Богович; За редакцією Гілецького Й. Р.— Львів: ВНТЛ-Класика, 2005.— 400 с. 7. Гладкий Ю. Н. Экономическая и социальная география мира: Проб, учеб. для 10 кл. сред, шк./Ю. Н. Гладкий, С. Б. Лавров.— М.: Просвещение, 1991.- 272 с. 8. Дубович І. Країнознавчий словник-довідник.— Львів: Видавничий дім "Панорама", 2003.— 580 с. 9. Економічна і соціальна географія світу: Навч. посібник / За ред. Кузи-ка С. П.- Львів: Світ, 2002.- 672 с. 10. Мировая экономика: Учебник — М.: Юность, 2002.— 734 с. 11. Соціально-економічна географія світу.— Тернопіль: Підручники і посібники, 1998.- 256 с. | |
| Переглядів: 1422 | |
| Всього коментарів: 0 | |