| Головна » Статті » Географія | [ Додати статтю ] |
Агротехнічні заходи
|
Реферат на тему: Агротехнічні заходи Агротехнічні заходи захисту є важливою складовою частиною технології вирощування сільськогосподарських культур і водночас основою сучасних екологічно обґрунтованих систем захисту їх від шкідливих організмів. Ці заходи об’єднані в агротехнічний метод захисту рослин від шкідників, який оснований на взаємовідносинах між рослинами, шкідливими організмами та зовнішнім середовищем. За допомогою агротехнічних заходів можна не тільки забезпечити одержання максимального врожаю вирощуваної культури, а й підтримувати в депресивному стані популяції найбільш шкодочинних видів шкідників і збудників хвороб рослин. За умови раціональної структури посівів застосування сучасних технологій вирощування сільськогосподарських культур вдається різко підвищити ефективність ентомофагів, які беруть участь в регуляції чисельності шкідливих комах. Щільність популяції шкідливих організмів, їх співвідношення з корисними видами в значній мірі залежить від таких агротехнічних заходів як: застосування сівозміни і правильне чергування культур в ній, система обробітку ґрунту, система добрив, підготовка насіннєвого і садивного матеріалу, строки та способи сівби, посадки рослин та збирання врожаю. Сівозміна залишається головним профілактичним заходом, який дає змогу різко обмежити шкодочинність шкідливих організмів. Вона відіграє важливу роль в мікробіологічній активності ґрунтів, сприяє розвитку мікроорганізмів–антогоністів, що прискорює процеси мінералізації. Шляхом регулювання рівня концентрації вирощування окремих культур та чергування їх у сівозміні в процесі ротації можна створити несприятливі умови для росту та розмноження шкідників та збудників хвороб. Наприклад, при насиченні сівозміни буряками не більше 20% та дотриманні чергування культур знижується рівень нагромадження довгоносиків, блішок, щитоносок, бурякової нематоди, крихітки та інших комах, а також ураження коренеїдом, церкоспорозом, гнилями (ризоктоніозна, бура, фузаріозна тощо). Якщо в сівозміні буряки займають понад 30%, загроза втрат врожаю від шкідливих організмів зростає настільки, що буряківництво часто стає взагалі нерентабельним. Монокультура вирощування озимої пшениці значно збільшує кількість хлібної жужелиці, попелиці, дротяників, трипсів, злакових мух. Різко зростає шкодочинність кореневих гнилей, борошнистої роси, септоріозу. Подібне становище створюється за умови порушення сівозміни в процесі вирощування соняшнику, льону, картоплі, овочів та інших рослин. Чергування культур дає змогу значно знизити чисельність кореневих мух, травневого хруща, шкідників, які за типом живлення є монофагами та олігофагами, а також видів з тривалою генерацією, обмежити розвиток хвороб, особливо тих, збудники яких зберігаються в ґрунті, та забезпечити максимальне пригнічення усіх біотипів бур’янів. Однак для об’єктів, які мають широкий набір кормових рослин, що можуть активно мігрувати і тривалий час зберігається в життєздатному стані (більше 10 років), а також тих, які передаються садивним матеріалом, цей прийом не ефективний. Більшість збудників хвороб, шкідників та бур’янів розвиваються в ґрунті. Велику роль у цьому процесі відіграють властивості ґрунту (аерація, щільність, вологість, температура, рН ґрунту тощо). Лущення стерні одночасно або ж одразу після збирання хлібів сприяє підвищенню вологості у верхньому шарі ґрунту і викликає швидке проростання падалиці та бур’янів, сходи яких приваблюють багато видів шкідників, які відкладають на них яйця. Сходи самосіву пшениці, жита й ячменю восени заражаються деякими видами іржастих грибів, борошнистої роси, септоріозу та інших збудників хвороб. Вони, крім того, виводять зі стану діапаузи гесенську муху. Внаслідок наступної ранньої зяблевої оранки знищуються багато збудників хвороб, гесенська та інші злакові мухи, а значна частина шкідників іде на зимівлю, не закінчивши розвитку, що призводить до їх загибелі у зимовий період. Після проведення зяблевої оранки шкідливих комах, вигорнутих на поверхню ґрунту, знищують хижі жужелиці, комахоїдні птахи, а яйця та лялечки їх висихають або вимерзають. Чисельність кукурудзяного метелика можна скоротити дворазовим післяжнивним лущенням поля дисковими боронами в діагональних напрямках з наступною зяблевою оранкою. Личинки горохової зернівки гинуть під час ранньої оранки внаслідок набрякання зерен. Значне зниження розвитку хвороб, збудники яких зберігаються в ґрунті та уражених рештках рослин на його поверхні забезпечується в перший рік після заорювання верхнього шару. Загибель патогенів, які знаходяться в ґрунті, прискорюється проведенням ранньої зяблевої оранки в поєднання з вологозарядковими поливами. Після оранки конюшини і люцерни поліпшуються умови для хижих жужелиць, жуки та личинки яких живляться шкідливими комахами. Культивація у міжряддях, що проводиться в період масової відкладки яєць або відродження гусені, може на 80?90% знищити чисельність популяцій різних видів совок на картоплі та кукурудзі, а також полегшує проникнення до коренів буряків, заселених кореневою попелицею, її хижаків (личинок мухи тауматомії). В районах нестійкого та недостатнього зволоження ґрунту, де вирішальним фактором для врожаю стає водний режим, проведення плоскорізного і безполицевого обробітку полів, з одного боку, дозволить заощадити вологу, а з іншого — спричинить ситуацію за якої всі рослинні рештки попередньої культури разом зі збудниками хвороб, шкідниками та насінням бур’янів залишаться на поверхні ґрунту. Це неминуче призводить до інтенсивного розвитку хвороб, ураження полів багаторічними видами бур’янів та збільшення чисельності шкідників, отже при таких способах обробітку ґрунту виникає необхідність в обов’язковому використанні пестицидів. Правильне застосування всіх видів добрив підвищує стійкість рослин до багатьох збудників хвороб, шкідників. Крім того, органічні добрива значно покращують фізичні властивості ґрунту, його вологість, вологоємність і вологопроникність, що створює нормальний водно-повітряний і температурний режим ґрунту. Оптимальні норми мінеральних добрив стимулюють синтетичні процеси, збільшують осмотичний тиск клітинного соку, створюючи тим самим несприятливі умови для розвитку і живлення сисних комах. Фосфорні й калійні добрива підвищують стійкість рослин до збудників іржі, септоріозу, кореневих гнилей, борошнистої роси, інших хвороб, а також шкідливої черепашки, злакових попелиць, шведської мухи, утруднюють харчування личинок злакових мух та інших шкідників. Нестача калію часто призводить до некрозу і передчасного відмирання листків буряків, тютюну, картоплі тощо. Найкращі результати дає внесення калію в поєднанні з азотними і фосфорними добривами. Азотні добрива здатні суттєво вплинути на рівень компенсації можливих втрат урожаю від багатьох видів шкідників та хвороб, проте надмірні їх дози можуть спричинити інтенсивний розвиток багатьох хвороб і збільшити щільність популяції окремих шкідливих організмів. Застосування мікроелементів (марганцю, бору, цинку, міді. кобальту, заліза, магнію тощо) сприяє підвищенню стійкості рослин до грибків та окремих вірусів. Добрива можна використовувати проти багатьох шкідливих об’єктів. Внесення аміачної води зменшує чисельність ґрунтових шкідників (личинок хлібних жуків, дротяників, хрущів тощо). Позакореневе підживлення рослин сечівкою викликає загибель більшості клопів, що перезимували, а також яєць і личинок шкідливої черепашки. Отже, оптимізація режиму живлення рослин є важливим фактором формування задовільних фітосанітарних умов у посівах сільськогосподарських культур. Оздоровлення насіння, бульб, цибулин, висадок насінників шляхом очистки, сортування, калібрування, відбору садивного матеріалу дає змогу зменшити небезпеку значного погіршення фітосанітарного стану посівів і насаджень сільськогосподарських культур, оскільки багато збудників хвороб і шкідників поширюється з насінням і садивним матеріалом. Оптимальні строки посіву сільськогосподарських культур не завжди співпадають з оптимальними умовами розвитку хвороб і шкідників. Тому можна так маневрувати строками сівби, щоб забезпечити одержання дружніх сходів і обмежити дію шкідливих організмів. За ранніх строків сівби ярої пшениці та ячменю, вівса, гороху набагато знижується пошкодження рослин шкідниками та ураження їх іржею, фузаріозом, борошнистою росою і різними плямистостями. Це пояснюється тим, що більшість видів шкідників починають розмножуватися при середньодобовій температурі вище плюс 12оС, а ярі злаки та горох — плюс 4-6 оС. Озима пшениця за оптимальних строків сівби менше пошкоджується злаковими попелицями, мухами, цикадами і уражується іржею, кореневими гнилями, борошнистою росою, сніговою пліснявою та іншими збудниками хвороб. Недотримання строків сівби кукурудзи збільшує ризик загибелі сходів від ґрунтових шкідників і пліснявіння насіння соняшнику — призводить до зрідження посівів внаслідок загибелі сходів від ураження пліснявими грибами та пошкодження шкідниками (дротяники, несправжні дротяники тощо ). Рані строки сівби цукрових буряків обмежують розвиток коренеїду, церкоспорозу, переноспорозу, мозаїки, жовтяниці, інших хвороб, зменшують пошкодження рослин совками, блішками, буряковою крихіткою тощо. Значно знижується щільність популяції шведської та ярої мухи, хлібного пильщика, стеблової блішки при збільшенні норми висіву. Однак в загущених посівах зернових створюються сприятливі умови для розвитку кореневих гнилей, бурої іржі, септоріозу, борошнистої роси, темно-бурої плямистості та інших грибкових хвороб. У загущених посівах просапних культур спостерігається збільшення інтенсивності розвитку переважної більшості шкідливих організмів та підвищення їх стійкості проти багатьох стеблових і листкових шкідників (попелиць, злакових мух, хлібних пильщиків тощо). Залежно від глибини загортання насіння нерідко значною мірою змінюється фітосанітарний стан посівів. Глибокий висів насіння сприяє розвитку сажкових хвороб пшениці, жита, ячменю, кукурудзи, кореневих гнилей, коренеїду цукрових буряків, інших хвороб сільськогосподарських культур, підвищує шкодочинність дротяників та інших шкідників. Зрошення є одним з факторів, що діє диференційовано на комплекс шкідливих і корисних видів, стимулюючи розвиток одних (наприклад злакових мух, дротяників, листових попелиць, жужелиці, злакових пильщиків, кореневих гнилей, іржі, септоріозу тощо) і одночасно знижуючи чисельність інших (саранових, хлібних жуків, клопа-черепашки). Вологозарядкові і промивочні поливи знищують багатьох ґрунтових шкідників, їх гусені та лялечок (наприклад, гусінь підгризаючих совок). При дощуванні з рослин змиваються попелиці, блішки, цикадки, інші шкідники, які масово гинуть. Суттєвим фактором в оздоровленні фітосанітарної ситуації в господарстві є регулярне знищення бур’янів — потенційного джерела інфекції та проміжних господарів-живителів для багатьох шкідників і хвороб. Велика кількість шкідливих організмів розвивається на бур’янах у той період, коли культурні рослини ще не зійшли або вже зібрані. Рано навесні буряковий клоп живиться на лободі і щириці, більшість видів хрестоцвітих блішок — на диких хрестоцвітих. Після збирання хлібів гесенська муха розвивається на пирію повзучому, павутинний кліщ — на різних бур’янах, шведська муха — на вівсюзі звичайному, просяний комарик — на мишію сизому, плоскусі звичайній, згодом з цих рослин шкідники переходять на посіви сільськогосподарських культур. Бур’яни навіть мають спільні хвороби з культурними рослинами (на видах пирію, вівсяниці, метлюзі звичайному та інших злакових бур’янах розвивається звичайна коренева гниль зернових колосових злаків, на пирію і бромусі житньому — базальний бактеріоз пшениці, на живокості та подорожнику — борошниста роса гарбузових тощо). Своєчасне і якісне збирання сільськогосподарських культур знижує втрати врожаю і кількість падалиці, на якій розвиваються збудники хвороб і шкідники. Завчасне обкошування полів, збір урожаю спочатку з крайових смуг значно скорочує чисельність шкідників (совок, пильщиків, мух, горохової зернівки тощо). Зараження насіння льону (фузаріозом, антракнозом, аскохітозом, побурінням стебел, крапчатістю, бактеріозом), витеребленого в ранній жовтій стиглості, втричі менше ніж зібраного у фазі жовтої стиглості. Агротехнічні заходи, що застосовують під час вирощування плодово-ягідних насаджень, сприяють збільшенню довголіття культур та їх високої продуктивності. Система утримання ґрунту в плодових насадженнях щільно пов’язана з поширенням вертицильозного в’янення, хвороби, особливо поширеної в садах, де в міжряддях вирощують овочеві культур і суницю. Осінній обробіток ґрунту в міжряддях і пристовбурних смугах значно зменшує зимуючий запас шкідників і кількість збудників хвороб. Догляд за штамбами та обрізування знижує кількість плодожерок, листокруток, глодового і звичайного павутинного кліщів, щитівок та багато інших шкідників, які зберігаються під старою корою або її тріщинах, а також сповільнює розвиток цитоспорозу, чорного та бактеріального раку та інших збудників хвороб. Омолоджуюче обрізування абрикосів (3-5–річної деревини), які щорічно уражуються клястероспорозом з одночасним укорочуванням верхівкового приросту на периферії крони дає можливість надійно захистити дерева від цієї хвороби. Таким чином, творче застосування агротехнічних заходів при вирощуванні сільськогосподарських культур відіграє вважливу роль у регулюванні чисельності шкідливих організмів. Література: Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства. Лісостеп. Київ – 2004 р. 2 томи. Національний аграрний університет. books.nauu.kiev.ua | |
| Переглядів: 687 | |
| Всього коментарів: 0 | |