| Головна » Статті » Фізика | [ Додати статтю ] |
Параметричний резонанс
|
Розглянемо рух математичного маятника, точка підвісу якого z0 коливається вертикально з частотою со і амплітудою а:z0= = a cos t. Внаслідок коливань точки підвісу система координат, початок якої збігається з точкою підвісу, неінерціальна. Тому, слід врахувати силу інерції, яка в розглядуваному випадку дорівнює lz = — m 0 = m 2a cos t. Потенціал цієї сили виражається формулою U = —lzz = —mla 2 cos cos , де 8 — кут відхилення маятника від вертикалі, вибраний за узагальнену координату. Функція Лагранжа в цьому разі має вигляд L = + mgl cos + mla 2cos t cos , а рівняння Лагранжа Для малих коливань ( 1) це рівняння зводиться до лінійного рівняння де = g/l. Таким чином, коливання точки підвісу математичного маятника еквівалентне зміні з часом його параметрів: Параметром, що залежить від часу, тут є частота Ця залежність за певних умов, як буде показано нижче, приводить до наростання з часом амплітуди коливань, тобто до параметричного резонансу або параметричної нестійкості. Розглянемо спочатку загальний випадок, коли функція (t) в рівнянні (40.1) є довільною періодичною функцією часу (t + Т) = (t) з періодом Т — 2 / . У зв'язку з цим можна сказати, що рівняння (40.1) інваріантне відносно перетворення t→t+T. Звідси випливає, що коли (t) є розв'язком рівняння то функція (t — Т) теж має бути його розв'язком. З курсу диференціальних рівнянь відомо, що рівняння другого порядку завжди має два лінійно незалежні розв'язки Ql (t) і 92 (t), а будь-який інший розв'язок можна подати у вигляді лінійної комбінації цих двох розв'язків. Зокрема, 1 (t + T)= а11 1 (t) + а12 2 (t), 2 (t + T) = а21 1 (t) + a22 2 (t). Завжди можна вибрати систему лінійно незалежних розв'язків так, щоб вони були дійсними. Оскільки аргумент t функцій 1 (t + T) і 2 (t + T) дійсний, то 1 (t + T) і 2 (t + T) також будуть дійсними. Звідси випливає, що коефіцієнти а11 в формулах дійсні; крім того, їхній визначник відмінний від нуля, інакше функції 1 (t + T) і 2 (t + T) були б лінійно залежними. Справді, якщо припустити, що визначник то а11= , а 1 (t + T) = 1 (t) + а12 2(t + T) = [a21 1 (t) +a22 2 (t)] = 2 (t + T) що означає лінійну залежність функцій 1 (t + T) і 2 (t + T)/ Покажемо, що завжди можна вибрати два таких лінійно незалежних розв'язки рівняння, що зміна їх при заміні t на t + Т зводиться до множення на деякий сталий .множник, тобто (t + T) = . Справді, нехай 1 (t) і 2 (t) не мають такої властивості. Тоді помножимо першу рівність на деяку величину , а другу — на і додамо їх: ’ (t + T) Підберемо числа і так, щоб виконувалися різності Це система однорідних рівнянь відносно величин і , розв'язок якої існує, якщо Звідси знаходимо два, взагалі кажучи, комплексно спряжених значення величини : 1 і 2, кожному з яких відповідає оди:І розв'язок системи однорідних рівнянь. Поклавши в = 1 , знаходимо Тоді із співвідношення 1’ (t + T) Аналогічно для = 2, маємо 2’ (t + T) Отже, завжди можна вибрати два таких лінійно незалежних розв'язки рівняння, щоб зміна їх при заміні t на t + Т зводилась до множення на сталий множник: 1’ (t + T) , 2’ (t + T) Такі ж співвідношення справедливі для похідних за часом 1’ (t + T) , 2’ (t + T) Формули можна записати тотожно так: ; Звідси випливає, що функції П1(t) = ; П2(t) = є періодичними з періодом Т. Отже, система лінійно незалежних розв'язків рівняння має вигляд 1 (t + T) , 2’ (t + T) , Сталі 1 і 2, зв'язані між собою співвідношенням, яке можна вивести так. Помножимо рівняння, які задовольняють функції 1 і 2, ; відповідно на 1 і 2 і віднімемо від першого друге. В результаті дістанемо звідки випливає, що вираз l (t) = = const не залежить від часу. Тому l (t + Т) = l(t). Оскільки з одного боку l (t + T) = 1 (t +T) 2 (t + T) = 1 2l(t), а з іншого — l (t+ T) = = l (t), то 1 2=1 Оскільки коефіцієнти визначника аіj дійсні, то величини 1 і 2, або дійсні, або комплексно-спряжені. Тоді, враховуючи співвідношення, покладемо 1 = еzT , 2 = е-zT де z — комплексна число, яке можна знайти, розв'язавши рівняння. Таким чином, використовуючи співвідношення, робимо висновок, що два лінійно незалежних розв'язки рівняння з періодичним коефіцієнтом (t) = (t + T) можна записати-у вигляді (теорема Флоке): 1 (t + T) , 2’ (t + T) , Тут П1 (t) і П2 (t) — періодичні функції з періодом Т, внаслідок чого їх можна розкласти в ряд Фуh'є П (t) = Якщо Re z 0, то одна з двох функцій експоненціальне зростатиме з часом. Це означає, що стан рівноваги = 0 не е стійким. Досить будь-якого малого відхилення від положення рівноваги, щоб це відхилення потім експоненціальне збільшувалося з часом. Це явище було названо параметричним резонансом або параметричною нестійкістю. | |
| Переглядів: 604 | |
| Всього коментарів: 0 | |