| Головна » Статті » Фізика | [ Додати статтю ] |
Колісні транспортні засоби: віз, фургон, карета. Винайдення велосипеда
|
ВІЗ, ФУРГОН, КАРЕТА... Різноманітні транспортні засоби на колесах невдовзі заполонили весь світ. Залежно від країни, в якій вони виникли, та історичної епохи транспортні засоби розрізнялися за формою, розміром та ступенем комфорту. Мабуть, найдавнішими були візки, які тягнула людина. Вони були невеликими і використовувалися на відносно невеликих відстанях: привезти з городу овочі, перевезти з місця на місце каміння під час будівництва та ін. Окрему групу становили бойові колісниці. Перші відомості про них належать до часів правління ассирійського царя Тугултипалесарра (1130-ті роки до нашої ери). В арміях країн Стародавнього Сходу застосовувалися двох- чи чотириколісні колісниці, запряжені одним, двома або чотирма кіньми. Двоколісна колісниця являла собою невеликий дерев'яний майданчик на двох колесах, до якої наглухо кріпилося дишло. Передня частина колісниці та її .борти обшивали шкірою (для захисту ніг екіпажа від стріл). Екіпаж звичайно складався з двох воїнів — лучника і візника, озброєного списом і щитом. Іноді до нього входили ще два щитоносці, які прикривали лучника і візника. Бойові колісниці застосовувалися тільки на рівній місцевості — в болоті чи піску їхні колеса вгрузати, а пагорби та нерівний грунт робили їхнє застосування неефективним. Колісниці широко застосовувалися в давньому Вавилоні, Ассирії, Єгипті. Зовсім не такими легкими та маневреними були транспортні засоби, в яких люди подорожували на значні відстані. Вони повинні були відігравати роль будинків на колесах, що забезпечували б своїм мешканцям хоча б мінімальний комфорт: захист від вітру, сонця та дощу, можливість врятуватися від небезпеки. До того ж їхня здатність перевозити вантажі мала бути набагато більшою, ніж у візка: на них повинен був розміститися весь скарб сім'ї. В різних країнах були винайдені власні рішення цієї проблеми, які диктувалися і матеріалами, що мали у своєму розпорядженні тутешні мешканці, і особливостями клімату. У більшості європейських казок принцеси та королі їздять у каретах. Цей засіб пересування був дуже поширений. Карети являли собою закриті чотириколісні екіпажі на ресорах. Деякі з них були дуже дорогими й елегантними. їх прикрашали герби володарів. На малюнку ви бачите фургон, який використовували для подорожей американські колоністи. Як бачите, нічого зайвого. Брезентова запона захищала від дощу та вітру, сам фургон був надійним і достатньо просторим, щоб у ньому могла їхати вся родина. Щоправда, був у фургонів і суттєвий недолік: якщо тварини, що його тягли, з якихось причин вмирали (наприклад, від отруєння травами або внаслідок травм), колоністи не могли везти його самотужки. Доводилося або купувати в супутників «зайву» худобу, або кидати більшість речей напризволяще. ВЕЛОСИПЕД «Винайшов велосипед!» — цей вислів можна почути, коли хтось розповідає про відкриття, що його дуже давно зробив хтось інший. Але перші винахідники цього надзвичайно популярного виду транспорту аж ніяк не могли зажити слави плагіаторів. Єдине, в чому їх могли звинуватити, — це в порушенні спокою пересічних громадян. Історія велосипеда бере свій початок з безмоторних машин, що з'явилися у Франції наприкінці XVIII століття. Вони не були схожі на сучасні велосипеди, проте за принципом будови їх можна вважати попередниками цього виду транспорту. Спроб створити індивідуальний засіб пересування, який працював би за рахунок м'язової сили людини, було безліч. У 1791 році граф де Сіврак побудував селерифер — дерев'яну машину з двома колесами, що були розташовані послідовно і з'єднувалися брусом, де містилося сидіння. Людина сідала верхи на брус і, відштовхуючись ногами, котилася. Подібні машини побудували також Жозеф Ньєпс (1765—1833) 1816 року і німецький винахідник Карл фон Дрейс (це сталося у 1813 р.). Машина Дрейса, що невдовзі набула популярності в Англії і Німеччині, стала відомою за назвою «дрезина», або «кінь-качалка». У 1839 році шотландець Киркпатрик Макміллан побудував «конячку» з педальним приводом: зворотно поступальний рух педалей, розташованих попереду, забезпечував обертання заднього колеса. Мабуть, це й був перший велосипед у сучасному розумінні цього слова. У Франції брати ГГер та Ернест Мішо приблизно 1861 року встановили педалі безпосередньо на переднє колесо. Вони назвати свою машину велосипедом і впродовж чотирьох років налагодили виробництво до 400 велосипедів на рік. У 1869 році у Франції було покладено початок велосипедним гонкам. 1 дотепер французи запишаються завзятими прихильниками велосипедного спорту. Велосипед «Пенні-фартинг» (Ключ) мав велике переднє колесо, що приводилося в рух педалями, і маленьке заднє колесо. Він був винайдений 1871 року англійцем Джеймсом Старлі (1831-1881) і враз став дуже популярний. Діаметр великого колеса становив 1 — 1,5 метра.Перша машина з ланцюговою передачею була створена і871 року X. Дж. Лоусоном. Педалі-важелі монтувалися на рамі. Вони обертали велику зірочку, передаючи за допомогою ланцюга рух малій зірочці на задньому колесі велосипеда. Велосипедні колеса на цій моделі були майже однакового розміру. Роверовські безпечні велосипеди (1885), вироблені як масова продукція, за кілька років цілком витиснули велосипеди з педалями на передньому колесі. Важливою віхою в історії велосипеда став 1888 рік, коли Джон Данлоп (1840—1921) винайшов наповнену повітрям (пневматичну) шину. Рама стала стандартною, і в наступні сімдесят років у конструкції велосипеда не відбулося серйозних змін. У 60-ті роки минулого століття різні фірми почали випускати велосипеди з невеликими колесами для їзди містом. Деякі з них були настільки компактними, що їх можна було скласти і помістити в багажник автомобіля. До перших велосипедів надзвичайної конструкції належать тандем-велосипед з довгою рамою для двох сідоків і триколісний велосипед. | |
| Переглядів: 572 | |
| Всього коментарів: 0 | |