План

1. Загальна характеристика дихального апарату.

2. Носова порожнина: будова, функції.

3. Гортань: її хрящі, суглоби, функції.

4. Трахея й бронхи.

5. Легені: будова. Ацинус — структурно-функціональна одиниця легень.

6. Плевра, її листки, порожнина.

Дихальний апарат це комплекс органів, які виконують функцію газообміну  між зовнішнім середовищем і організмом. Органи дихання виконують також інші функції: звукоутворення, виділення, нюху. В дихальному апараті розрізняють повітроносні шляхи, що побудовані з трубок і проводять повітря (носова порожнина, горло, гортань, трахея, бронхи). І парні органи — легені, в яких відбувається газообмін.Усі повітроносні шляхи побудовані з кісткової та хрящової тканини, що захищає ці органи від спадання їх стінок і дає змогу повітрю безперервно надходити в легені і виходити назад. Слизова оболонка повітроносних шляхів має утворення, що зігрівають, зволожують та очищають повітря від пилу і мікроорганізмів.

           2. Носова порожнина — початкова частина дихального апарату. Носовою перегородкою поділяється на дві частини — праву і ліву. В порожнині виділяють присінок і власне порожнину носа. Присінок носа вистелений  багатошаровим  миготливим епітелієм, з численними слизовими залозами. У власне порожнині виділяють дві частини – дихальну і нюхову. Три носові раковини збільшують загальну поверхню порожнини носу і поділяють кожну половини (ліву і праву) на три носові ходи: верхній, середній та нижній. У верхній хід відкривається клиноподібна пазуха. решітчаста пазуха. В середній – лобова, верхньощелепна та решітчаста пазухи, а в нижній — носослізний канал. Слизова оболонка верхніх носових ходів має нюхові цибулини з  рецепторами нюху. Повітря з порожнини носа потрапляє через хоани в носову частину глотки, а потім в  ротову частину  глотки  і в гортань.

3. Гортань розташована на рівні 4-6 шийних хребців і зверху з'єднується зв'язками з під'язиковою кісткою. Скелет гортані утворюють хрящі. Найбільшим хрящем є щитоподібний хрящ. Він складається з двох пластинок, які з'єднані між собою. Кожна пластинка має верхній і нижній роги Верхні роги спрямовані в бік великих рогів під'язикової кістки. а нижні — з'єднуються з перснеподібним хрящем. Перснеподібний хрящ розташований у нижньому відділі гортані, має вигляд кільця, на якому є поширення у вигляді пластинки, обернута назад. На верхньому краї пластинки перснеподібного хряща е дві суглобові поверхні, якими він з'єднується з черпакуватими хрящами. Черпакуватий хрящ парний, розташований уздовж верхньозаднього краю пластинки перснеподібного хряща, має вигляд піраміди з основою і верхівкою. Ріжкуватий хрящ парний, прикріплений до верхівки черпакуватого хряща. Клиноподібний хрящ парний, непостійної форми, міститься у товщі черпакувато-надгортанної складки. Надгортанник має форму листка дерева, складається з еластичного хряща, прикріплюється до щитоподібного хряща і під'язикової кістки, закривае вхід до гортані в момент  ковтання..

           Усі хрящі з'єднані між собою суглобами і зв'язками. Найголовнішими є два парні суглоби: перснещитовий суглоб і перснечерпакуватий. Порожнина гортані  поділяється  на три відділи: верхній, середній та нижній. Найскладнішу будову має середній відділ гортані. На його бічних стінках є дві пари складок. Верхні складки — складки присінка і нижні — голосові складки. Голосові складки утворені сполучною тканиною, голосовими м'язами і голосовими зв'язками. Проміжок між правою і лівою голосовими складками має назву голосової  щілини. Між складками присінка і голосовими складками з правого та лівого боків  утворюються заглибини-гортанні шлуночки  Виникнення звуку відбувається в гортані внаслідок коливних рухів голосових зв'язок, які виникають унаслідок скорочення  м'язів гортані під час видиху. Нижній відділ порожнини гортані безпосередньо переходить у порожнину трахеї.

           4. Трахея починається на рівні 7 шийного і закінчується на рівні 5 грудного хребця, де поділяється на два бронхи. Довжина її 8-15 см. Стінка трахеї складається із слизової оболонки, підслизової основи, волокнисто-м'язово-хрящової та адвентиціальної оболонок. Волокнисто-м'язово-хрящова оболонка трахеї утворена 16-20 гіаліновими хрящами, які мають форму дуги, відкритої ззаду. Завдяки наявності в стінці хрящів трахея дуже пружна і еластична. Задня стінка трахеї (перетинчаста) складається зі  сполучної тканини і пучків міоцитів. До неї прилягає стравохід. Ця стінка  трохи  вгинається  всередину трахеї  під час пересування їжі в шлунок.

           Бронхи — правий і лівий, утворюються на рівні 5 грудного хребця внаслідок біфуркації трахеї. Будова головних бронхів така сама, як і трахеї. Правий бронх має довжину3см., скелет його складається з 6-8 неповних хрящових кілець. Лівий бронх має довжину 4-5 см. і скелет його складається з 9-12 неповних хрящових кілець. Бронхи йдуть убік і донизу, заглиблюючись у легені через їх ворота. Ці бронхи звуться первинними. У воротах легень вони поділяються на бронхи другого, третього й вищих порядків. Поступово їх діаметр зменшується. Таке розгалуження бронхів мае назву бронхіального дерева. Найтонші бронхіальні гілочки називаються бронхіолами. В їх стінках відсутні хрящі Кінцеві бронхіоли перетворюються в дихальні бронхіоли, а останні перетворюються в альвеолярні ходи, на стінках яких є випини – легеневі  пухирці (альвеоли).

5. Легені — права і ліва, розташовані у грудній порожнині. Легеня має три поверхні: реберну, присередню  і діафрагмальну. На присередній розміщені ворота легень — місце, через яке бронх і легенева артерія проникають у легеню, а дві легеневі вени виходять з неї.

           Кожна легеня щілинами поділяється на частки. У правій легені три частки: верхня, середня і нижня. У лівій — дві частки: верхня і нижня. Частка легені складається із сегментів. Права легеня має 10-11 бронхолегеневих сегментів, ліва - 9-10 сегментів. Бронхолегеневі сегменти утворені легеневими часточками, в одному сегментів приблизно їх 80, у кожній легеневій часточці є 16-18 ацинусів — структурно-функціональних одиниць легені.

           Система розгалуження однієї кінцевої бронхіоли на дихальні бронхіоли: альвеолярнї ходи та альвеолярні мішечки з альвеолами становить структурну і функціональну одиницю легені — ацинус.

           6. Плевра — сполучнотканинна пластинка, покрита мезотелієм. Утворює два листки: вісцеральний (легеневий) та паріетальний (пристінковий). Вісцеральний листок тісно приростає до легені, заходить у вирізки між частками легені. Через корінь легені плевра переходить на стінки грудної порожнини, утворюючи навколо легені замкнутий мішок парієнтальної плеври (правий і лівий). Між паріетальною і вісцеральною плеврою є щілина — плевральна порожнина, яка містить невелику кількість рідини для зменшення тертя між двома листками плеври під час дихальних рухів.  Простори, в які між плевральними листками не заходять легені, називаються синусами.