| Головна » Статті » Біологія | [ Додати статтю ] |
БАД
|
Традиційно БАД поділяються на три групи: нутрицевтики, еубіотики, парафармацевтики () — Нутрицевтики — це есенціальні біологічно активні речовини, які застосовуються для корекції хімічного складу раціону людини. — Парафармацевтики — біологічно активні речовини, які володіють певною фармакологічною активністю та застосовуються для підтримки у фізіологічних межах функціональної активності органів та систем, профілактики патологічних станів та допоміжної терапії. — Еубіотики (пробіотики) — біологічно активні добавки, які містять живі мікроорганізми та нормалізують мікрофлору кишківника () Біологічно активні добавки створюються на основі загальновідомих нутрієнтів, які довгий час застосовувалися в медичній практиці (вітаміни, мінеральні речовини, продукти переробки рослин та життєдіяльності мікроорганізмів тощо), достатньо вивчені в експерименті; накопичений великий досвід їх клінічного застосування. Хімічний склад нутрієнтів, як правило, досить добре вивчений, і тому схема розробки та вивчення БАД дещо спрощена. Через те біологічно активні добавки проходять коротший, а, отже, і дешевший шлях від створення до впровадження в харчування населення порівняно з лікарськими препаратами. Виробництво БАД здійснюється на підприємствах харчової або фармацевтичної та біотехнологічної промисловості. 45% біологічно активних добавок на нашому ринку — фальсифікат, вважають фахівці ...Ледь вислухавши і хутенько оглянувши літню пацієнтку, лікар поставив перед нею баночку з якимось заморським зіллям і заявив:— Ось чудовий засіб від артриту. Саме для вас. Коштує, правда, недешево, зате без будь-якої «хімії». Знайома ситуація, чи не так? Останнім часом у вітчизняних медиків стало мало не «доброю традицією» за всякої зручної (та й не зовсім) нагоди прописувати пацієнтам замість стандартної схеми лікування дорогі біологічно активні харчові добавки (БАД) — від артриту, цукрового діабету, хвороб серця, статевої системи тощо. Не гребують цим навіть лікарі «швидкої допомоги», котрі примудряються виписувати рекомендації пацієнтам на бланках із рекламою біодобавок. В окремих випадках це справді виправдано — коли хвороба щойно почалася й за допомогою різноманітних трав, вітамінно-мінеральних комплексів або пробіотиків можна уникнути її важких наслідків. Але досить часто добавки призначають без найменшої необхідності. Шкоди вони, можливо, не заподіють, але й користі теж. Зате значно полегшать гаманець пацієнта, котрому самостійно практично неможливо визначити, наскільки йому потрібен той чи той засіб. Що ж робити? Спалювачі совісті З’явившись у нашій країні на початку 90-х, БАДи викликали справжній бум, розколовши медичний загал на тих, хто за і хто категорично проти. Їхні прибічники обіцяли швидке зцілення, зокрема й від найгрізніших недуг. А супротивники лякали втратою часу, грошей і важкими побічними ефектами. Відтоді ситуація кардинально не змінилася, хіба що на ринку почали з’являтися харчові добавки, ефективність і безпечність яких підтверджено результатами клінічних випробувань. Найімовірніше, така картина спостерігається в усьому світі, бо кількість прибічників БАДів зростає. Тільки в США їх вживає до 80% населення країни, у Європі — до 60%, у Росії за різними оцінками — від 7 до 15%. Скільки жителів України є прибічниками таких добавок, точно сказати не можна — такої статистики в нас ніхто не веде. За приблизними розрахунками, це 3—5% населення країни. Та якщо в плані якості біодобавок окреслилися позитивні тенденції, то просування їх на ринок викликає серйозні побоювання. Якщо раніше БАДи «рекомендували» переважно малограмотні дистриб’ютори, то сьогодні дедалі частіше цим займаються дипломовані фахівці, котрі чудово усвідомлюють усі недоліки засобів, які вони виписують. У результаті простий споживач опинився в украй скрутному становищі. З одного боку, він розуміє, що будь-який лікарський або профілактичний засіб може правильно призначити тільки лікар, а з іншого — бачить, що заради матеріальної вигоди (іноді чверть, а то й третина від вартості виписаного засобу) лікар може порадити вживати абсолютно непотрібний пацієнтові засіб, а часом і просто небезпечний. Був період, коли біологічно активні добавки активно виписувалися «для підтримки організму» вагітним, не менш часті випадки, коли БАДи як лікувальний засіб призначаються онкологічним хворим. Зрозуміло, що доти, поки медики за сумісництвом виконуватимуть функції дистриб’юторів і збуватимуть препарати всіма доступними їм засобами, проблеми ускладнень або просто викинутих грошей не втратять своєї гостроти.— У принципі, в усьому світі існує практика, — відзначає член комісії з біоетики, академік АМН України Віталій Кордюм, — коли фармацевтичні фірми в той чи інший спосіб домагаються, щоб лікарі призначали хворим певні ліки. Але в Україні це набрало найпотворніших форм: лікарі часто й густо призначають замість дешевого дорожчий лікарський аналог або БАД, який нерідко ніякої користі не дає. Питання про це кілька разів ставилося на засіданнях нашої комісії, члени якої одностайні: така практика неприпустима. Незабаром очікується ухвалення «Кодексу лікаря», де є пункти, що обумовлюють етичні норми призначення тих чи тих препаратів. Але я хотів би поставити й інше запитання: а чому наші лікарі це роблять? Неетичність лікаря стосовно хворого викликана неетичністю держави стосовно лікаря. Так, цілком неетично рекомендувати хворому абсолютно непотрібний для нього засіб. А етично платити лікарям таку зарплату? Тож проблему, на мій погляд, треба розв’язувати в комплексі. Проте, певне, головна проблема біодобавок — некоректна реклама та необ’єктивна інформація. Досить часто несумлінні виробники та продавці БАДів приписують своєму товару неіснуючі властивості: нібито вони виліковують цукровий діабет, гепатит, атеросклероз, інсульт й інфаркт. А насправді біодобавки, на відміну від лікарських препаратів, призначені для вживання здоровими людьми для підтримки певних функцій організму, під час відновного періоду після хвороби, а також у комплексному лікуванні. Під час хвороби ці речовини можна призначати тільки як доповнення до основної терапії, але в жодному разі не як засіб монотерапії. Деякі компанії, намагаючись обійти сферу дії законодавчих положень, що регулюють оборот лікарських засобів, у рекламних заявах указують на явно лікарські властивості продукції, проте формулювання про її призначення настільки двозначні, що важко вирішити, до якої категорії вона належить. Ось приклади таких заяв: «старанно підібране поєднання ліпотропних інгредієнтів, що окислюють (спалюють) жири», «пігулки попередників гормонів», «стимулює кровообіг», «у тисяч постійних споживачів підтримує регулярне очищення внутрішніх органів» тощо. Інколи виробники вказують, що репрезентовані ними харчові добавки не є лікарськими засобами, але при цьому, як правило, наводять роз’яснення типу «проте користь від них значною мірою цілком порівнянна з ефектом впливу найкращих ліків, причому без будь-яких побічних ефектів». Нерідко крім гучних обіцянок на етикетці малюють «красномовні» назви — скажімо, «суперспалювач жиру». Загалом-то, нічого поганого в таких назвах немає, якби вони не дезорієнтували покупця й цілком відповідали реальній дії препарату, який, у свою чергу, не був би потенційно небезпечним при безконтрольному вживанні. Купуючи БАД, будь-який споживач повинен розуміти й те, що написи на кшталт «рекомендовано таким чи таким шановним інститутом (асоціацією)» часто говорять лише про те, що засіб пройшов стандартний набір перевірок. Й аж ніяк не про те, що фахівці установи, що проводила дослідження, настійливо рекомендують саме цей засіб для вживання. Не вір етикетці В усьому світі БАДи сертифікуються санітарно-гігієнічною службою, обминаючи фармакологів, що значно полегшує їхній шлях до споживача, а й породжує певну невизначеність статусу. Найбільшого прогресу домоглися США, ухваливши нові стандарти безпечності біологічно активних добавок. Для початку адміністрація США з питань безпечності ліків і харчових продуктів (FDA) розробила нове визначення БАДів. В американській термінології — це продукт, призначений для підтримки функцій організму, але не самостійний засіб для запобігання, діагностики й лікування хвороб або ослаблення їхніх симптомів. Таким чином, в анотаціях до препарату забороняється повідомляти, що він спроможний знижувати ризик виникнення того чи того захворювання. Виробники й дистриб’ютори БАДів зобов’язані представити докладний перелік структур і функцій організму, на які впливає препарат (гасла на кшталт «має загальнозміцнювальну й тонізуючу дію» в Штатах не проходять). Ще один важливий момент: для одержання «перепустки» на ринок компанія-виробник повинна представити в FDA докази ефективності свого дітища. У Європі «вилов» небезпечних БАДів теж ведеться дуже активно. У директивах ЄС є поняття «лікарський препарат» і «косметичний засіб», але немає визначення «харчовий продукт», і кожна держава в спірних випадках самостійно вирішує, до якої категорії віднести той чи той засіб. Приміром, вітамінні добавки у Великобританії відносять до категорії харчових, і відповідно застосовуються законодавчі положення про контроль харчових продуктів. А там, де вітамінні добавки відносять до лікарських препаратів, для розміщення такої продукції виробник повинен одержати торговельну ліцензію. У тій-таки Великобританії необхідно одержати торговельну ліцензію на зубну пасту, якщо виробник заявляє про її лікувальні чи профілактичні властивості. В Україні біологічно активні добавки вважаються харчовими продуктами спеціального призначення, які також одержують лише санітарно-гігієнічний сертифікат. Тобто їх тестують на вміст токсичних елементів (свинцю, миш’яку, кадмію, ртуті), пестицидів (гексахлорциклогексан, ДДТ і його метаболіти, гептахлор, алдрин), радіонуклідів (цезій-137, стронцій-90), а також за мікробіологічними показниками (Е.Coli, S. Aureus, сальмонели, дріжджі, плісені). Проте в нас немає єдиного нормативного документа, у якому було б зібрано всі необхідні вимоги до таких продуктів, немає класифікації БАД. Експертизу по суті, що визначає, наскільки заявлене зілля відповідає тому, що вказано на етикетці, у нас практично ніхто не проводить. У списку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації, БАДів немає. Відповідний закон, що регламентує ідентифікацію біологічно активних добавок, є, підготовлено й проект постанови Кабміну, якою встановлюється порядок ідентифікації харчових продуктів і продовольчої сировини. Проте останній ось уже кілька місяців «порошиться» в архівах Мінздоров’я. Більше того, у лютому минулого року в Україні створено постійно діючу комісію, що визначатиме належність композицій до лікарських засобів чи іншої категорії продукції (біологічно активні добавки до їжі, спеціальні харчові продукти й засоби, що використовуються для профілактики й боротьби зі збудниками хвороб або паразитами, косметичні засоби тощо), що подається на реєстрацію в МОЗ. Хоча проблема не тільки в законодавстві. Сьогодні в нас немає і технічної можливості для проведення якісної експертизи тієї чи тієї добавки: сяк-так ми визначаємо лише речовини, вказані в Держстандартах.— Коли якийсь виробник або імпортер захоче виготовляти чи ввозити в Україну БАД, — пояснює президент Української асоціації виробників, дистриб’юторів і розробників БАД Сергій Гулий, — він повинен представити зразки, дані про склад, технічні умови, опис дії та анотації в одну з медичних установ, уповноважених давати санітарно-гігієнічні висновки. Але фактично ці зразки перевіряють лише на предмет безпечності для здоров’я. Говорити про ефективний вплив такої продукції на організм людини можна тільки після проведення клінічних випробувань. Проте сьогодні лише в Інституті екогігієни й токсикології ім. Л.Медведя, перш ніж надати санітарно-гігієнічний висновок на БАД, проводять клінічні випробування. Крім того, якщо до складу БАД входять компоненти з лікарських рослин, інститут направляє зразки в комітет із нетрадиційної медицини Мінздоров’я, який повинен надати висновок про те, що такий склад і дозування можна віднести до БАДів, а не ліків. Тим часом клінічні випробування в багатьох випадках украй необхідні. У деяких біологічно активних добавок взагалі не ідентифіковано діючі начала, а вживають їх зазвичай у період, коли «треба підтримати організм» — під час загострення хронічного захворювання, до й після хірургічного втручання, у період вагітності тощо, тобто тоді, коли людина, як правило, приймає також інші медикаменти. Чи сумісні китайські тонізуючі таблетки, скажімо, з американськими антибіотиками — невідомо. Проте деякі напрями несумісності препаратів уже виявлено. Приміром, звіробій не можна вживати тим, хто п’є оральні контрацептиви та протисудомні засоби. Схуднути з ризиком для життя Не дивно, що саме БАДам багато їхніх ревних шанувальники зобов’язані втраченим здоров’ям. Так, деякі добавки з кальцієм можуть мати у своєму складі свинець, а різноманітні «спалювачі жиру» сприяють «спалюванню» не тільки жирових відкладень, а й украй необхідних організму жиророзчинних елементів. За даними FDA, тільки 1997 р. зареєстровано понад 2,5 тис. випадків побічних дій біодобавок, 79 із яких закінчилися летально. Найбільше жертв зібрали добавки, що містять рослину ефедру, — 900 ускладнень і 44 смерті. І це лише офіційні дані. Ефедра (а вона має понад 20 назв і «впізнати» її може тільки фахівець) у великих дозах викликає порушення серцевого ритму, запаморочення, безсоння, блювоту, головний біль, почервоніння шкіри, підвищує цукор у крові, загострює серцеву недостатність. Ефедра протипоказана хворим на діабет, глаукому, гіпертонію, а також пацієнтам із порушенням функції щитовидної залози. До того ж тривалий прийом ефедри викликає залежність. У спеціальній літературі описано випадки летального результату внаслідок застосування харчових добавок, що містять цей компонент. У Росії перевірка 37 видів пігулок для схуднення виявила, що в 22 із них містяться психотропні й сильнодіючі речовини. У деяких препаратах виявлено речовини, експорт й імпорт яких дозволено тільки для підприємств. На російський ринок, вважають представники товариства споживачів, під виглядом БАДів часто надходять небезпечні речовини, які містять сполуки, що викликають звикання. Українці також повинні бути пильними. Приміром, у буклеті однієї компанії, що випускає засіб для лікування артриту, рекламуються препарати для зниження ваги. У їхньому складі виявлено піколінат хрому, який може мати канцерогенну дію, а також гуарану, у якій кофеїну вдвічі-втричі більше, ніж у каві. Тож приймаючи її, слід враховувати можливі небажані наслідки — порушення серцевого ритму, знервованість, надмірна збуджуваність, судоми, подовження часу кровотечі (тобто її не можна давати хворим, що мають проблеми зі згортанням крові). Відомі випадки негативної взаємодії цього препарату з низкою продуктів, приміром, із грейпфрутовим соком. В «активі» компанії є також інші широко відомі своїми негативними властивостями препарати. Скажімо, з кори африканського дерева йохімбе. За ідеєю, він повинен стимулювати приплив крові в ділянку таза та виділення чоловічого статевого гормону тестостерону. Можливо, цей ефект справді має місце, але водночас йохімбе підвищує знервованість, викликає головний біль, блювоту, розлад травлення та посилює серцебиття. Ще один препарат — «Акулячий хрящ». Недавно американський часопис клінічної онкології опублікував результати випробувань цього засобу на 60 хворих на різні форми раку у важкій стадії. За три місяці в жодного з добровольців пухлина навіть не зменшилася, а декотрі померли, так і не дочекавшись завершення дослідження. Без тіні сумніву заокеанські виробники рекомендують спеціальні добавки для хворих на діабет, вітамінно-мінеральні комплекси для вагітних, добавки матерям, що годують, як пишеться в анотації, «для забезпечення в дітей нормального розвитку мозку». Це при тому, що продукція компанії не проходила клінічних випробувань, отже й не тестувалася на можливість вживання вагітними й матерями, що годують. Заборонено використовувати в біодобавках препарати з трав, що містять «германдер» — також популярний інгредієнт сумішей для схуднення (рішення ухвалено після того, як у Німеччині зареєстрували 26 випадків розвитку некрозу печінки після прийому препаратів на його основі), тиратрикол (гормон щитовидної залози, спроможний спровокувати інсульт, серцеві напади, викликати безсоння, про що не говориться в доданій до нього інструкції). Небезпечними можуть бути й цілком звичні речовини. Ми завжди вважали, що від алое (має понад 50 інших найменувань) немає нічого, крім користі. Але річ у в тому, що в ньому містяться речовини (антраноїди), що мають канцерогенні властивості. Існує величезний перелік побічних ефектів унаслідок прийому цієї рослини в складі харчових добавок: порушення електролітного балансу (зниження в сироватці крові калію та кальцію), гепатити, ураження нирок, спазми, діарея, м’язова слабкість тощо. До того ж зафіксовано цілий перелік протипоказань хворим, що страждають на хронічні запори, запальні захворювання кишечника, атонію, нефрити. БАДи, що містять алое, категорично протипоказані дітям до десяти років, вагітним і жінкам у період лактації. Зареєстровано побічні реакції і від застосування препаратів, що містять м’яту: нудота, блювота, судоми, ураження печінки, нирок і навіть летальні фінали. А в одному з російських каталогів знаходимо харчову добавку, у складі якої є і м’ята. Причому пропонують її... вагітним жінкам! Слід бути обережними і з харчовими добавками, що містять звіробій і женьшень: обидва препарати спроможні провокувати підвищення артеріального тиску, в окремих випадках викликати запаморочення, вагінальні кровотечі тощо. Дуже обережно треба поводитися з дієтичними чаями, до складу яких зазвичай входять сена, алое, ревінь, жостір, касторова олія. Чай виводить шлаки, але водночас він виводить і калій, що загрожує роботі серця. При цьому рідко до якої добавки додається застереження про те, що її не можна застосовувати в тому чи тому випадку.— Вкрай неоднорідний і український ринок виробників біодобавок — відзначає голова ради Федерації громадських організацій сприяння охороні здоров’я Олександр Руднєв. — Сьогодні виробництвом продукції в примітивних, кустарних умовах, що абсолютно не відповідають елементарним вимогам санітарії та гігієни, працює (за далеко не повними даними) понад 160 виробників біологічно активних добавок. Можна собі уявити якісний рівень цієї продукції, її зовнішній вигляд, упаковку й супровідні документи. Нерідко вони виготовляють і відвертий фальсифікат, вкладаючи в упаковки популярних добавок крейду, соду й навіть... пральний порошок. Хоч якось захиститися від підробок можна лише одним шляхом — купуючи продукцію відомих фірм в аптеці (але не на дрібних аптечних розкладках у метро чи на базарах!). 45% БАДів на нашому ринку — фальсифікат, а в тіні перебуває 220 млн. «БАДівських» доларів. Може скластися враження, що наведені цифри — перебільшення. Але ось дані Російського національного фонду захисту прав споживачів: близько 90% БАДів у РФ фальсифіковані й не пройшли державну сертифікацію. Торгівля (але не виробництво їх!) біодобавками надприбуткова — роздрібна ціна, як правило, у 20—40 разів вище декларованої на митниці. Замість інсуліну — травичка Тим часом Україна має досвід виробництва й застосування БАДів у медичній практиці.— Ендокринологи вже давно й успішно використовують біологічно активні добавки, — розповідає керівник відділення дитячої ендокринної патології Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В. Коміссаренка Олена Большова-Зубковська. — Найчастіше для підтримуючої терапії, коли хворий перебуває в межовому стані: показники здоров’я вже відхилилися від норми, але до гострої стадії, яка вимагає активного медикаментозного втручання, ще далеко. До того ж, нашим пацієнтам буває психологічно дуже нелегко перейти до ін’єкцій гормонів або інсуліну. Тоді лікар пропонує: «Давайте спробуємо спочатку травички» (скажемо, стручки квасолі чи листя чорниці, що входять до складу БАДів, давно відомі своїми цукрознижувальними властивостями). У деяких випадках біодобавки справді допомагають, і людина може досить довго обходитися без ліків. Непогано зарекомендували себе БАДи в складі комплексного лікування остеопорозу (у нас уже випускаються власні кальцієві препарати третього покоління), неврологічних розладів, наслідків радіаційного опромінення. Останніми роками багато з них виготовляються в Україні й цілком заслуговують на довіру. Хоча б тому, що, на відміну від екзотичних заморських або випущених підпільними «умільцями», не тільки виготовлені зі звичних для нашого організму рослин, а й пройшли серйозні клінічні випробування. Скажімо, група вчених під керівництвом професора Київського національного торговельно-економічного університету, завідувача лабораторії Інституту гігієни й медичної екології ім. А.Марзєєва Віталія Корзуна відразу після чорнобильської аварії розпочала розробку спеціальних продуктів харчування, зокрема й біодобавок, збагачених не лише йодом, а й мікроелементами, вітамінами й іншими нутрієнтами для профілактики патологій імунної та кровотворної систем, хвороб щитовидної залози та зменшення дози внутрішнього опромінення. Продукти випускалися з натуральної сировини — водоростей Чорного й Азовського морів цистозири й зостери (вони містять практично всі необхідні нам вітаміни, мінерали, полісахариди й амінокислоти в природній, біологічно доступній формі) і чудово зарекомендували себе як у клінічних випробуваннях, так і в подальшій медичній практиці. Активно використовують біологічні добавки й дієтологи. Адже саме неправильне, розбалансоване харчування часто викликає порушення в роботі організму, провокуючи так звані хвороби цивілізації — ожиріння, гіпертонічну хворобу, ішемічну хворобу серця, рак, алергію, цукровий діабет.— Для того щоб людина була здоровою, вона повинна забезпечити свій організм речовинами, необхідними для нормального перебігу всіх фізіологічних процесів, — відзначає професор Віталій Корзун. — Раніше люди все це одержували з їжею. Наші предки активно споживали горіхи, ягоди, гриби, зелень, поживне коріння, мед, рибу і зрідка їли м’ясо. А ми не лише одноманітно харчуємося, а ще й наситили свій раціон легкозасвоюваними вуглеводами, почали рафінувати продукти: позбавили їх речовин, які здавалися непотрібним баластом — клітковини, рослинних волокон. До того ж, термічна обробка руйнує в продуктах більшу частину вітамінів. Якби ми могли повернутися до традицій харчування наших прабабусь, то позбулися б багатьох хвороб. А споживання синтетичних вітамінів не рятує ситуацію. З’їдаючи цукор, ми одержуємо сахарозу в чистому вигляді. Але в буряках, із яких виготовлено цукор, міститься безліч інших речовин, необхідних для утилізації сахарози, приміром, хром. Дефіцит хрому згубно впливає на спроможність організму регулювати виділення інсуліну й оптимізувати вміст цукру в крові. Обробка злакових призвела до дефіциту в людей вітаміну В1, а також позбавила їжу рослинних волокон і клітковини, які неймовірно важливі для нормального травлення. Крім того, волокна є чудовим сорбентом токсичних речовин, які потрапляють в організм: зростання кількості алергій багато хто пов’язує саме з рафінуванням харчових продуктів. А клітковина — чудове поживне середовище для корисних бактерій, без яких людина існувати не може. 1938 року родина лікарів Прайс у США опублікувала монографію з результатами спостережень за 17 різними етносами, частина членів яких зберігала старий уклад життя, а частина — перейшла на сучасний. Порівняння двох частин одного й того самого народу дало дуже показову картину: кількість захворювань на дуже поширені в сучасному світі серцево-судинні недуги в «цивілізованої групи» збільшується у 8—12 разів, на ендокринні — маже вп’ятеро. У традиційному етносі практично відсутні автоімунні недуги. Справді, дуже багато захворювань «відступають» при надходженні в організм тих чи тих нутрієнтів, зокрема й у досить великих кількостях. Приміром, «куряча сліпота», спричинена браком ретинолу, зникає при надходженні в організм необхідних доз вітаміну А. Багато болячок пов’язано з порушенням балансу важливих вітамінів і мікроелементів. Атеросклероз може спровокувати надлишок міді і заліза, імунодефіцит або порушення функції передміхурової залози виникають при браку цинку. При браку міді можуть цілком зруйнуватися стінки судин, виникають аневризми й варикозне розширення вен. Про кальцій усі теж багато чого чули, але брак магнію неодмінно призведе до остеопорозу, хоч скільки кальцію з’їла б людина. При цьому занадто велика кількість кальцію призведе до того, що він перейде в суглоби й судини. Доза — «на око»! У світі найефективнішим засобом коригування розбалансованого харчування вважаються біологічно активні добавки, що активно застосовуються з кінця 80-х років минулого століття. На думку дієтологів, вони не тільки ліквідують дефіцит окремих харчових речовин, а також постачають організм сполуками, що підвищують стійкість до шкідливих чинників довкілля. При правильному використанні БАДи допомагають оздоровити організм, підвищити імунітет, фізичну й розумову працездатність, а також уповільнити процеси старіння та збільшити період активного довголіття. За своїм складом БАДи — це концентрати натуральних біологічно активних речовин, одержуваних із рослинної, тваринної або мінеральної сировини, а також біотехнічними засобами. Біологічно активні добавки до їжі поділяють на три основні групи: нутрицевтики (вітаміни, мікро- і макроелементи), еубіотики (живі мікроорганізми або їхні метаболіти) і парафармацевтики (органічні кислоти, біофлавоноїди, олігосахариди тощо). Вони містять украй необхідні для життєдіяльності людини речовини, але повинні надходити в організм у чітко визначених кількостях. За офіційно встановленими нормами добова доза парафармацевтика не повинна перевищувати разову терапевтичну дозу, призначену при застосуванні цих речовин як лікарських засобів, за умови прийому БАДів не менше двох разів на добу. Для нутрицевтиків також існують максимальні добові дози: вміст вітамінів A, D, B1, B6, B12, ніацину, фолієвої кислоти, пантотенової кислоти, біотину не повинен перевищувати добову потребу людини втричі, а вміст вітамінів Е і С — у десять разів. Проте в окремих випадках вітамінів потрібно значно більше. Офіційна норма вітаміну С, затверджена ВООЗ, становить 0,15 г на добу. Миша на 1 г своєї ваги продукує 20 мкг вітаміну С, що в перерахунку на 68 кг середньої ваги людини становить 2 г. Та коли ця миша перебуває в стані стресу або її заражають інфекційним захворюванням, вона починає синтезувати всемеро більшу кількість вітаміну С. Людина синтезувати вітамін С не може, тому змушена поповнювати його запас за допомогою вітамінних добавок. При цьому необхідний баланс. Як відзначає головний дієтолог Мінздоров’я Петро Карпенко, будь-яке надходження в організм того чи того нутрієнту впливає на дію іншого нутрієнту. Збалансувати їхню дію, мінімізувати шкоду й домогтися максимального ефекту можна лише на основі скрупульозного розрахунку й обстеження. Добір цей суто індивідуальний, і здійснити його може тільки грамотний фахівець. Хоча діє він у таких випадках, як правило, «на око». Комплексне обстеження на наявність в організмі людини тих чи тих вітамінів і мікроелементів у нас роблять лише окремі приватні компанії. Зазвичай лікар направляє на аналізи (деякі з них роблять тільки за кордоном), підозрюючи в пацієнта дефіцит якогось певного нутрієнту. Словом, приймати чи не приймати біологічно активні добавки, а якщо приймати, то які саме, завжди доводиться вирішувати кожному самостійно. Але щоб зробити правильний вибір, необхідна об’єктивна інформація. Тому, перш ніж викласти гроші за широко рекламований або рекомендований лікарем засіб, не завадило б дізнатися про наявність на ринку аналогів, уважно вивчити склад, показання та протипоказання для його застосування. Одержати всі ці дані цілком реально, розпитавши, скажімо, провізорів у двох-трьох аптеках і поговоривши хоча б із двома фахівцями. Марудно, але, погодьтеся, здоров’я — дорожче. БАД відноситься до категорії спеціальних харчових продуктів і застосовується для оптимізації раціону сучасної людини з урахуванням рекомендованих норм споживання основних нутрієнтів, для корекції структури харчування населення, а також для профілактики цілого ряду захворювань. Як спеціальні харчові продукти, БАД тісно пов'язані з раціоном дієтичного чи раціонального харчування. Важливість рекомендованого раціону зростає, коли БАД призначається для осіб, що контролюють масу тіла. У такому разі обов'язково доцільно використовувати біологічно активну добавку в поєднанні з дієтичними раціонами зниженої енергетичної цінності (з обмеженням жирів, рафінованих простих вуглеводів, алкоголю). БАД, які призначаються для профілактики атеросклерозу, необхідно застосовувати на фоні дієтичного раціону з обмеженням жирних та багатих холестеролом продуктів. Не менш важливо раціонально поєднувати харчовий раціон і БАД-парафармацевтики, які призначаються з метою нормалізації або відновлення порушених функцій організму. Наприклад, БАД, які використовуються з метою нормалізації процесів жовчовиділення, доцільно призначати на фоні дієтичного раціону, в якому обмежені жирні та копчені продукти, вилучені маринади, алкогольні напої тощо. Сьогодні реалізація біологічно активних добавок здійснюється через аптеки, дієтичні відділи магазинів та спеціалізовані магазини. В аптеки БАД приймаються за наявності "Висновку" державної санітарно-епідеміологічної експертизи. При цьому контроль якості БАД в обласних контрольно-аналітичних лабораторіях не проводиться. На відміну від БАД всі партії лікарських засобів підлягають обов'язковому контролю якості та без регіонарних сертифікатів до реалізації не допускаються. Враховуючи роль БАД в оптимізації стану здоров'я людей, такий контроль доцільно було б проводити для того, щоб забезпечити ефективність та безпечність застосування БАД. В.Бережний, С.Крамарев, В.Мартинюк, Є.Шунько, Д.Янковський, Г.Димент. Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика, Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця, Український медичний центр реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи МОЗ України, компанія "О.Д.Пролісок". Попри наявність великої кіль-кості пропозицій стосовно відновлення нормофлори, найбільш визнаними засобами підтримки і корекції ендомікроекології людини є пробіотики. Відтоді як І.Мечников запропонував використовувати спеціальні молочнокислі бактерії для оздоровлення мікрофлори кишечнику, минуло вже близько 100 років, однак ідея вченого не втратила своєї актуальності і сьогодні. Роботи І.Мечникова поклали початок розвитку нового напрямку в медицині - бактеріотерапії. Особливий інтерес до бактеріотерапевтичних методів лікування виник з початком ери антибіотиків, коли надмірне захоплення клініцистів ідеєю знищення інфекційних патологій призвело не тільки до загострення проблеми інфекцій за рахунок збільшення агресивних властивостей патогенної й умовно-патогенної мікрофлори, але і змусило уважно поставитися до нормоавтофлори людини. В Україні бактеріотерапевтичні препарати (спочатку під назвою "еубіотики") з'явилися на початку 70-х років минулого століття. Це були одно-, двоштамові препарати, що містять ліофілізовану біомасу клітин coli-бактерій, біфідобактерій і лактобацил, їх і сьогодні часто застосовують для корекції дисбіозів: колібактерин, біфідумбактерин, лактобактерин, біфікол. В останні роки асортимент пробіотиків помітно розширився, в основному за рахунок препаратів закордонного виробництва. З одного боку, це забезпечує зростаючі потреби клініки в антидисбіозних препаратах, але з іншого боку, активна реклама пробіотиків за відсутності достатньої інформації про особливості їхнього складу і фармакологічних властивостей уможливлює небезпеку помилок при призначенні препаратів і появу небажаних побічних ефектів. Особливо насторожує збільшення кількості пробіотиків, що містять у своєму складі нетипові для нормофлори умовно-патогенні мікроорганізми (спороносні аеробні бацили, дріжджі, ентерококи, аерококи, ешерихії та ін.). Варто враховувати, що пробіотикотерапія є методом штучного заселення біотопів людини спеціальною мікрофлорою. Тому введення в організм, а надто в організм хворої дитини і на тлі імунодефіциту, атипової чи потенційно патогенної флори може призвести до непередбачуваних інфекційних ускладнень. Тут необхідно відзначити, що основна причина широкого клінічного застосування пробіотикотерапії, особливо в педіатрії, полягає не тільки в її антидисбіозній ефективності, але й у визнанні даного методу як одного з найбезпечніших у сучасній медицині. Разом з тим, препарати, що містять атипові чи умовно-патогенні мікроорганізми, не можуть бути віднесені до безумовно безпечних. Тому склад багатьох сучасних пробіотиків має насторожувати лікаря-педіатра і націлювати на обережне їх застосування. Особливо це стосується хворих з імунними порушеннями, оскільки в ослабленому організмі навіть слабовірулентний мікроорганізм здатний спричинити серйозні побічні ефекти інфекційного характеру. Попри те, що до складу пробіотиків уводять авірулентні штами ентерококів, ешерихій, аерококів, аеробних бацил, дріжджів та інших представників факультативної чи випадкової для нормомікроекосистем людини флори, необхідно пам'ятати про підпорядкування життя мікроорганізмів загальнобіологічним законам. І головний закон - прагнення будь-якого мікроорганізму зберегти свою популяцію, а також оптимізувати і розширити сферу її існування. Очевидно, з цим пов'язане й обмеження в останні роки застосування coli-вмісних пробіотиків (колібактерин, біфікол та ін.), оскільки при цьому найчастіше відзначається збільшення популяції гемолітичних варіантів кишкової палички і спостерігається пригнічення імунної системи. З огляду на це нескладно дійти висновку, що пробіотикотерапія матиме найвищий антидисбіозний ефект без небезпеки розвитку побічних реакцій лише в тому випадку, коли буде спрямована на відновлення і посилення найфізіологічнішої для організму людини групи анаеробних цукролітичних бактерій роду Bifidobacterium, Lactobacillus і Рrоріоnіbасtеrіuм, що становлять, як уже зазначалося, 90-99% усієї автофлори здорової людини і ніколи не спричинюють небажаних ефектів. Всі інші мікроорганізми, попри їх різноманіття, є супутньою чи випадковою мікрофлорою, відновлення якої відбувається самостійно після нормалізації складу й активності індигенної флори, у тому числі її саморегулювальної функції. Тому штучне збільшення рівня аеробного компонента автофлори є не тільки недоцільним, але і небезпечним, оскільки призведе до поглиблення дисбіотичних розладів і може спричинити інфекційні ускладнення. Таким чином, про абсолютну безпеку пробіотикотерапії можна говорити лише тоді, коли бактеріотерапевтичний препарат включає тільки найбільш дружню для людини мікрофлору, до якої відносять аспорогенні анаеробні цукролітики роду Bifidobacterium, Lactobacillus і Propionibacterium. Якщо проаналізувати 30-річну еволюцію досягнень в царині створення пробіотиків, то вже можна виділити 6 поколінь цих препаратів. Серед пробіотиків перших п'яти поколінь протягом тривалого часу найпопулярнішими були біфідумбактерин і лактобактерин. Попри недостатню ефективність, ці пробіотики є зовсім нешкідливими для організму дитини. Пробіотики, що містять атипову для людини флору (Bacillus, Aerococcus, Saccharomyces і ін.), а також умовно-патогенні бактерії (Е. coli, S. faecium), попри активну рекламу, в педіатрії використовують обережно. Не знайшли поки широкого застосування і синбіотики, що містять, крім пробіотичної флори, пребіотики і біологічно активні нутрієнти. Очевидно, це пов'язане з низькою концентрацією в препаратах як живих клітин, так і добавок, через що вони є недостатньо ефективними. Особливої уваги заслуговують мультипробіотики. Ці бактеріотерапевтичні засоби останнього покоління створені в Україні і вже одержали високу оцінку клініцистів різної спеціалізації. Основною відмінністю мультипробіотиків групи "симбітер" від бактеріотерапевтичних засобів попередніх поколінь є наближення їхнього складу і властивостей до природних мікробіоценозів відкритих біологічних систем людини, котрі, як відомо, відрізняються полікомпонентністю, широким спектром біологічних активностей і взаємовигідними міжпопуляційними відносинами. За допомогою спеціальних методів з біотопів здорових людей, у тому числі дітей різного віку, ізолювали біологічно активні штами фізіологічної нормофлори, передовсім різні види біфідобактерій, лактобацил і пропіоновокислих бактерій, а на їхній основі конструювали полікомпонентні симбіози, здатні функціонувати як єдиний багатоклітинний організм, життєздатність і стабільність якого підтримується взаємовигідними метаболічними й енергетичними механізмами регуляції. Слід зазначити, що розробка методу конструювання пробіотиків у вигляді міцних мутуалістичних мультисимбіозів є значним прогресом в царині удосконалення засобів бактеріотерапії. У ході виготовлення інших комбінованих пробіотиків окремі монокультури просто змішують у визначених співвідношеннях за єдиної умови - відсутності антагонізму між окремими компонентами. Такі комбінації штамів, вирощені в стандартних лабораторних умовах, є не правилом, а винятком з життя мікроорганізмів. Потрапляючи в біотопи людини з жорсткими умовами конкуренції з іншою, добре адаптованою мікрофлорою, вони або гинуть, утворюючи поживне середовище для інших мікроорганізмів, або значно знижують свою активність. | |
| Переглядів: 1016 | |
| Всього коментарів: 0 | |