Однією з найкращих пам'яток стародавньої білоруської архітектури е відомий ансамбль замкового комплексу в Мирі. Замок був збудований на початку XVI ст. Його спорудив володар Миру, місцевий феодал Юрій Іллінич. Замок не раз руйнувався під час військових дій, зокрема в 1812 р., коли під його стінами відбувалися бої російської армії з наполеонівським військом. Відтоді його частково реставрували. Збудований він неподалік від містечка Мир Гродненської області, на невисокому березі маленької річки Мирянки. Яскраві барви осені щедро прикрасили навколишні пагорби та гаї. За кронами високих дерев, що обступили дорогу, здалеку видно високі гарячо-червоні башти замку. Вони віддзеркалюються в гладилі широкого ставка, що захищає замок з півдня. З півночі, сходу і заходу навколо замку були високі земляні вали та рови, які колись були наповнені водою. Замок у плані має форму квадрата, трохи скошеного при плануванні. На кожному розі — вежі, висота яких разом з наметами й завершеннями становить 30 м. П'ята, головна, вежа з воротами розташована по центру західної сторони.
Впадає у вічі особливість Мирського замку, що відрізняє його від численних оборонних споруд тих часів. В його архітектурі оборонні риси ніби підпорядковані художнім: виглядом замок аж ніяк не схожий на важкі, суворі й похмурі споруди Середньовіччя. Своєрідний декор з ніш різного масштабу і різних форм, що покриті всередині білим тиньком, і червоний колір цегляного мурування надають йому мальовничості і якогось органічного зв'язку з природою Білорусії, з народним мистецтвом, яскравим, барвистим і життестверджуючим. Усі п'ять веж, які становлять п'ять домінантів ансамблю, мають класичну для східнослов'янської традиції композицію — восьмерик на четверику. Вони мають однакові шатрові завершення та характер декору з плоскими отинькованими всередині нішами. Проте кожна з веж має свій художній образ. Це досягається варіаціями відношень об'ємів четвериків до восьмериків і різним ритмом та неоднаковою композицією ніш. Такі ніші були характерними для білоруської середньовічної архітектури і мали багато спільного із давньоруським декором, прийомами декору готичних споруд Литви і Польщі, а також оборонними спорудами російської та української архітектури. Архітектура замку свідчить про високий рівень знань з оборонної техніки. Вежі були дуже висунуті вперед для флангового бою. Усі бійниці пристосовані для артилерійського вогню, а перекриття веж — для розміщення важких гармат. Кожна вежа мала п'ять бойових ярусів та складну систему переходів. Наймогутніша — головна вежа. Перед нею був барбакан, міст на ланцюгах та залізні грати, що миттєво перекривали прохід через ворота. На другому поверсі вежі міститься замкова капела, у підземеллі — в'язниця. Палац феодала в замку спочатку був одноповерховим і невеликим за розмірами. Згодом, у XVI-XVII ст., палац було добудовано і надбудовано до трьох поверхів. Він займає територію під північною та східною стінами замку. І в композиційному, і в художньому відношеннях палац виступає як другорядний елемент замку, головним компонентом його залишається ансамбль оборонних веж. У всій середньовічній оборонній архітектурі Мирський замок займає особливе місце, в ньому функціональна сторона поєднується з художньою, і сприймається він як прекрасний витвір білоруських зодчих.
|
