| Головна » Статті » Архітектура | [ Додати статтю ] |
Темп’єтто
|
Темп’єтто
У цій невеликій споруді з винятковою яскравістю втілилися основні риси Відродження — одного з найважливіших етапів історії світової архітектури. Цей етап настав наприкінці XV — початку XVI ст., коли центр ренесансного мистецтва і архітектури перемістився з Флоренції у Рим, коли відбулася криза в італійських містах-республіках і папська влада, зміцнюючи свої позиції, почала використовувати творчість ренесансних митців в інтересах римсько-католицької церкви. Владики церкви носилися з ідеєю перетворити Рим у столицю світу і проводили в ньому велике будівництво. Формування нового стилістичного напряму було пов'язане насамперед з творчістю великого італійського архітектора Донато Браманте (1444-1514 рр.), що посів перше місце серед зодчих того часу. Браманте з великим хистом застосовував монументальні особливості центричної композиції споруд та масштабні співвідношення для того, щоб споруди здавалися більшими, широко використовував форми античної ордерної системи. Стиль, створений ним, іноді називали «грендецца», або «бромантеско». Браманте народився у невеликому тосканському місті Ферміньяно, поблизу Урбіно. Працював спочатку у Флоренції, а потім, разом із своїм другом Леонардо да Вінчі, на службі в герцога Сфорца у Мілані. Між іншим, на стіні трапезної монастиря Санта Марія делла Грація, де працював Браманте, Леонардо да Вінчі написав свою славетну композицію «Тайна вечеря». Після взяття Мілана французами Браманте їде в Рим, де виконує численні замовлення папи і римської знаті. У 1502 р. він збудував у дворі монастиря Сан П'єтро ін Монторіо невеликий храм — темп'єтто, що за своїми формами, композицією і пропорціями є настільки досконалим, що по праву вважається одним з найвизначніших шедеврів світової архітектури. Пагорб Монте Джіаніколо височить над правим берегом Тібра. Звідти відкривається чудовий краєвид на Рим. На вершині пагорба стоїть монумент Гарібальді, а за ним у зелені дерев ховаються стіни монастиря Сан П'єтро. Монастирські ворота ведуть до проїзду, звідки можна потрапити на невеликий двір, оточений аркадами. У центрі двору стоїть темп'єтто. Храм знизу оперізують три круги дуже пологих сходів. На невеличкому цоколі — кругла колонада тосканського ордера. Двоярусна центральна частина здіймається над балюстрадою і завершується напівсферичним куполом з високим декоративним «ліхтарем». Уся композиція побудована на ефекті перспективного сприймання кіл: круглі сходи, антаблемент колонади, балюстрада, карниз верхньої частини, скорочуючись під різними кутами до точки зору, паче плинуть у коловому русі, що його зупиняє вертикаль ліхтаря. У зовнішньому оформленні — жодної зайвої деталі: все викликає урочисту гармонію форм. Невеликий внутрішній простір відповідає структурі фасаду. З вікон верхнього яруса ллється світло на різьблений декор. Вузькими сходами спускаємося до підземної кріпти. її стіни також прикрашено тонким декором арабесок, що характерні для Брамантевої творчості. Виходячи з монастирського двору, ще раз оглядаєшся на споруду, в якій ідея центричної композиції і гармонії пропорцій доведена до найвищого рівня художньої досконалості. | |
| Переглядів: 588 | |
| Всього коментарів: 0 | |