| Головна » Статті » Архітектура | [ Додати статтю ] |
Стародавня архітектура
|
Реферат Стародавня архітектура Рештки м. , столиці , VI ст. до н.е. - V ст. н.е. на теренах пройшла довгий історичний шлях розвитку. Найстарші пам’ятки монументальної, мурованої архітектури на українських землях походять із побережжя — з колишніх колоній, які сягають VIII — VII ст. до н.е. До таких більших міст належали над лиманом , над лиманом Південного , коло сучасного , , (сучасна ), напроти , , коло сучасного й багато інших. Рештки архітектурного комплексу (VII–III ст. до н.е.) вчені ідентифікують з прадавнім містом , описаним . Досліди збережених незначних решток античних будов та інших мистецьких творів указують, що спочатку у VIII — VI ст. до н.е. мало вплив т.зв. іонійського стилю, а з V ст. тут поширюються зразки афінського та з початком нової ери до II ст. римського будівництва. Знайдені фундаменти оборонних мурів міст (, , , ), житлових будинків, храму Аполлона в Ольвії й різні уламки колон, капітелей тощо вказують на відмінність їх від чисто грецьких зразків — аттічних і малоазійських. Особливий інтерес мають гробівці (наприклад, у ) зі склепінням, зложеним з клинуватого каміння. Цей новий на той час конструктивний засіб перекриття не був відомий у самій , а лише в деяких грецьких колоніях, наприклад, в . Після навали різних кочівників, ще зруйнували грецькі міста, монументальне будівництво починає наново розвиватися в у IV — VII ст. за т.зв. старохристиянської й ранньовізантійської доби. Причому християнські храми постають саме в бувших грецьких містах, а навіть почасти з матеріалів давніших грецьких, античних будов. Найбільшим осередком старохристиянського будівництва був . Яких великих розмірів воно досягало, свідчать збережеш рештки фундаментів і частин стін 27 церков і каплиць. Найстарші церкви були центрального типу — у формі рівнораменного т. зв. «грецького хреста», що вказує на східні впливи, далі VII — IX ст. римського типу, що у свій час були поширені на цілому Сході, округлі будови (т. зв. ротонди) V — VI ст., хрестильні каплички й середній між базилікою та хрещатою будовою тип будов. Усі будови перекривалися, очевидно, дерев’яною стелею, а склепіння мали лише апсиди (вівтарне заокруглення) й менші ротонди. Знайдені рештки і фрагменти розкішних мозаїк і різних деталей указують, що архітектурне мистецтво стояло тут дуже високо та приходило сюди головно з , та . Краще збережена церква Св.Івана в (XIII ст.) близько стоїть до вищезгаданого середнього типу, але з більш виразним поділом на три частини (чи т. зв. нави), з чотирма колонами, що підпирають одну середню баню. [] Середньовічна архітектура , , 1017/1037. Спочатку побудований у , у 18 ст. реконструйований у стилі Автентична українська архітектура почала формуватися у IX-X ст., коли на теренах виникла централізована держава – . Спочатку всі споруди – укріплення, палаци, церкви – будувалися з дерева. Основною структурою будівель спрадавна був , зведений з горизонтально покладених колод із шатровим верхом. Традиція спорудження зрубів збереглася аж до початку ХХ ст . Навіть сьогодні подібні зруби використовуються під жилі приміщення, їх можна побачити, приміром, у . Разом з прийняттям християнства в Київській Русі з'явилися будівлі , найкращим прикладом якого є у (XI ст.), що зберігся до нашого часу, зазнавши, втім, суттєвої барокової перебудови. на почав активно реформуватися у співдії з автентичними уявленнями про будівництво й орнаментування. Внаслідок такого реформування з'явилися витягнуті вгору бані київських церков, специфічна кольорова гама розписів, фресок і мозаїк. у м. , побудована у XII-XIII ст. у , реконструювана арх. у 1962 р. Найдавнішою церквою України, що збереглася лише у фундаменті, є , побудована близько 988 — 996 рр. Це була тринавна будова з широким опасанням (галереями) навколо, всередині пишно прибрана мармуровим обличкуванням, різьбами, кахлями, фресками й мозаїками. З літописів відомо, що вона завалилася в 1240 році під час облоги . Звичайний тип більших церков X — XIII ст. — це тринавні церкви з трьома напівокруглими чи гранчастими апсидами (заокруглення з боку вівтаря), з двома або трьома парами стовпів. Між першою від вівтаря та другою парами стовпів через цілу церкву проходить поперечна . Середня найширша нава — такої самої ширини й висоти, як і поперечна нава (прохід); на перехресті їх угорі виводилася найбільша баня з верхньою точкою цілої церкви. Менші церкви були, можливо, однонавні з апсидою зі сходу. В Західній Україні виводилися також ротонди — округлі будови. Характерною рисою багатьох церков були т. зв. опасання, тобто галерейки, що оточували будову з трьох боків (крім сходу), які зберегалися після в українському дерев'яному будівництві. Нерідко із західного причілку підносилися дві могутні вежі або одна вежа в північно-західному куті будови. Завершували будову одна, рідше 5 (або 9) бань округлої, еліпсової й гранчастої форми. Загальні маси і зв'язаний із ними зовнішній вигляд будови завжди відповідали внутрішнім просторовим формам, так що навіть форма даху й бань назовні точно відповідала внутрішній. Згідно з цим, чисто конструктивним, законом архітектурного мистецтва будови загалом мали мінімальну кількість декоративних прикрас, а де воші й були, то відповідали логічному змісту окремих конструктивних частин будови. у м. , , початок 1400 рр., збудована на місці поселення XI ст. Після татаро - монгольської навали будівництво на території підпорядковується завданням оборони. У XII-XV ст. будуються переважно фортеці з баштами, укріплені монастирі, замки у , , , , . Їхні стіни високі та неприступні, але на деяких можна побачити декоративний орнамент у вигляді української плахти або вишиванки, викладений з червоної цегли. Найкращим прикладом є у зі стінами 30-35 метрів, який чудово зберігся до сьогодні. Монастирі-фортеці XV століття теж схожі на замки. Головний собор монастиря стояв або посеред двору, або в системі оборонних стін. Храми були обов'язково пристосовані до оборони, адже нерідко траплялося, що вони ставали притулком від ворога не лише для ченців, але й для мирян. [] Готика України Один з найцікавіших періодів історії архітектури України - кінець XIV - перша І половина XV століття. На західних землях, які менше за інші потерпіли від монголо-татарської навали, тоді зростають міста, розвиваються ремесла й торгівля. В українські міста прибуває багато поселенців, переважно німців, які принесли в мистецтво, а зокрема в архітектуру, нові стильові форми. Розквіт катедральної готики в Україні припадає на часи правління короля (-). Серед культових споруд переважали католицькі костели. Вирішальну роль у формуванні нового стилю відіграв у Львові - пам'ятка архітектури національного значення. Готичну складову підкреслює високий шип даху. Дзвіниця на головному фасаді має барокове завершення і розташована асиметрично, бо другу дзвіницю недобудували. В інтер'єрі високі сніпчасті колони підтримують стрільчаті арки і склепіння з готичними нервюрами. Стіни і склепіння вкриті численними фресками. Будівництво собору розпочалося 1361 (за іншими даними — 1370) на кошти короля Казимира Великого. Серед будівничих цього храму відомі Нічко, Йоахім Гром, Амброзій Рабіш; одним із найтурботливіших опікунів будови в міських актах названо Петра Штехера. Об'ємну композицію костелу витворено завдяки двом головним складовим: пресбітеріуму (вівтарній частині) та корпусу нав (власне молитовній залі). У 1527 році під час великої львівської пожежі згоріло практично усе готичне місто. Постраждала також і кафедра — особливо західна її сторона та вежа. Відбудовою храму зайнялися вже ренесансні архітектори, що вплинуло на майбутній вигляд споруди. [] Ренесанс та українське бароко Докладніше: 18 ст., , . Побудована у стилі Бернард Меритин,Костел Непорочного Зачаття Діви Марії у Городенці, Івано-Франківська область У XVI—XVII ст. на розповсюдився стиль . Найбільш яскраво він відобразився в архітектурі . На одній з центральних площ цього міста майже повністю зберігся ренесансний ансамбль будинків, естетичною домінантою його є так звана — чорна будівля в оточенні світлих. Нашарування епох та поєднання різних архітектурних стилів в архітектурному ансамблі роблять місто справжнім музеєм під відкритим небом. Історична центральна частина зарахована до культурної спадщини людства. Прихід мав також велике значення для подальшого розвитку українського зодчества, особливо . Барокове мистецтво й архітектура, що були вершиною мистецьких досягнень у західній та східній Європі, отримали високу оцінку в XVII ст. і, поєднавшись тут з місцевим мистецтвом, особливо цегляною кладкою, створили новий неповторний стиль . Завдяки активній будівельній діяльності гетьмана , стиль в Україні ще називається «Мазепинським стилем». На жаль, більшість шедеврів українського бароко не збереглися — частково через більшовицьку політику руйнації храмів, частково через те, що специфічне відгалуження цього стилю — так зване — було представлене дерев'яними церквами. у стилі , , арх. , 1750—55 рр. Державна резиденція У XVIII ст. в українському бароко відбувалися зміни — фасади штукатурили та прикрашали ліпниною, прикладом чого є церква збудована за проектом українського архітектора . — стиль . Більшість ансамблів українських монастирів складалося в різні часи, часто — ще в давньоруський період, але їх остаточне формування відбулося в епоху бароко, коли всім будівлям надавалося єдине стильове обличчя (монастирі та України, , у ). У цей же час за проектом італійського архітектора було збудовано , що є сьогодні державною резиденцією . [] Класицизм Будинок міської адміністрації у стилі , частина відомого ансамблю , арх. , 1803-1805 З кінця XVIII ст. в Україну прийшов , так званий "міський стиль", характерною рисою якого було значне зменшення церковного будівництва. Перевага стала надаватись палацам та громадським будівлям. На межі XVIII-XIX столітть прекрасними зразками класичності були величаві палати гетьмана в (проект Де ля Мото, арх. О. Яновецький), (проект Менеласа), (арх. Андрій Квасов) й (проект Андрія Квасова, арх. ). Величезних розмірів палата в Почепі, збудована у 1796 р., дає широку площу спокійних архітектурних мас, але із сухими й одноманітними лініями деталей. Зате справжнім мистецьким твором є палата в новій столиці України — , побудована в 1799 — 1803 рр., де вже помітні впливи стилю Людовика XVI. Не менш інтересна величезна палата Завадовського в Ляличах (арх. , 1794—95), де цілий комплекс будов творить колосальне півколо, а головний корпус має витончені форми т.зв. палладіївського стилю типу villa rotonda коло Віценци в Італії. [] XX століття у стилі , , арх. , - В архітектурі кінця XIX – початку XX століття вирізняється постать . Особливо завдячує йому , прикрашений неповторними будівлями в стилі (), (музей старожитностей і мистецтва, нині ), (, нині ), (караїмська кенаса, нині ). У 1910–1920 рр . отримав розповсюдження стиль – спроба поєднати традиції високого “мазепинського бароко” із досягненнями європейського модерну. Комуністичний режим зруйнував чимало визначних будівель, які пізніше були внесені до офіційних списків пам'яток архітектури ( і Микільський військовий собори в , Троїцький собор у тощо). Сьогодні деякі з них, наприклад, чи , відбудовані. Будинок , 1936-38 р., арх. І. Фомін В 1932 р., з організацією єдиної , було проголошено єдиний творчий метод — метод і тотальної орієнтації на класику. Розпочинається активна політизація архітектурної діяльності та формування архітектури режиму з його пориваннями до гігантоманії та бутафорської помпезності форм. В 1936—1939 рр. були збудовані: будинок ЦК КП(б)У, нині (проект П. Лангбарда); будинок , нині (проект І.Фоміна); будинок (проект В. Заболотного). Після національно-самобутні ретроспекції відбилися в архітектурній діяльності періоду післявоєнної відбудови міст і сіл України. Особливо це мало значний вплив на грандіозну відбудову (архітектори: О. Власов, та ін.). Багаті традиції українського бароко, які використали автори в забудові столичної вулиці, гармонійно поєднані з міським рельєфом. В архітектурі будинків була активно застосована українська орнаментальна пластика та колорит. В 1960—70-ті роки з'являються перші прояви нової образності архітектури, використання сучасних індустріальних конструкцій та прогресивних будівельних матеріалів — в Києві (архітектори: М. Гречина, ); наземні станції Київського метрополітену «Хрещатик» (архітектори: , та ін.); «Університет» (архітектори: Г. Головко, М. Сиркін та ін.); готель «Тарасова гора» в м. (архітектори: , Е.Гусєва, В. Штолько та ін.); Палац дітей та юнацтва у Києві (архітектори: , ); кіноконцертний палац «Україна» (архітектори: Є. Маринченко та ін.). Оригінальністю та новизною форм позначена архітектура комплексу ім. Т. Г. Шевченка (архітектори В. Ладний, А. Буділовський, Л. Коломієць та ін.). [] Сучасність , 2005 Мова сучасної архітектури стає більш глобальною, плюралістичною за творчим спрямуванням, але водночас значущу роль відіграють нові творчі пошуки прогресивних напрямів, принципів та прийомів вирішення форми та змісту в архітектурі. В творчості київської генерації українських архітекторів все частіше зустрічаються прояви та як віддзеркалення глобалізації процесу розвитку світової архітектури. В нових будовах стильового спрямування вдало використовуються нові конструктивні та художньо-пластичні можливості як традиційних будівельних матеріалів, так і нових — легкі металопластикові конструкції, вишукані оздоблювальні матеріали (готель «Хрещатик», арх. Л.Філенко; діловий комплекс «Зовнішекспосервіс», архітектор О. Донець та ін.; банк «Україна», архітектор С. Бабушкін та ін.; офісний центр «Київ-Донбас», архітектор В. Жежерін та ін.; готельно-офісний центр «Східний горизонт», арх. О. Комаровський, комплекс «Ексімбанк», архітектор І. Шпара та ін.) і багато інших новітніх будов. Реконструкція та оновлення в м. також стала знаковою подією, бо утвердила для архітектурно-художні символами нового іміджу суверенної . З кінця 1980-х років відновилось будівництво релігійних споруд. Нові православні церкви та собори будують переважно у , рідко у , або псевдоруському стилях. Унікальним є будівництво у стилі українського бароко (собор Архієпископа Харківського Олександра, збудований у р.). Завдання сучасної української архітектури - різноманість у проявах сучасної естетики, пошук авторської архітектурної своєрідності та врахування існуючого історико-культурного середовища | |
| Переглядів: 832 | |
| Всього коментарів: 0 | |