| Головна » Статті » Архітектура | [ Додати статтю ] |
Софієвський собор та інші будівлі
|
П л а н Вступ 1. Софієвський собор. .1. Нартекс. 2.2. Архітектураі розписи інтер’єра собору. 2.3. СаркофагЯрослава Мудрого. 2.4. Північназовнішня галерея. 2.5. Башти. 2.6. Хори. 2.7. Дзвіниця. 2.8. Бурса. 2.9. Братськийкорпус. 2.10. Будинокмитрополита. 2.11. Трапезна. 2.12. Консисторія. 2.13. Південнав’їзна башта. 2.14. Західніворота (Брама Заборовського) і мур. . Висновки. В С Т У П Державний архітектурно-історичний заповідник «Софійський музей» міститься в центрі Києва.На території заповідника, площа якого становить 5 гектарів, розташованийчудової краси ансамбль пам’яток вітчизняного зодчества 11-18 століть. Найціннішою спорудою заповідника є Софійський собор – всесвітньовідома пам’яткаархітектури і монументального живопису 11 століття. Він велично височить уцентрі ансамблю. Собор споруджено вперіод розквіту Київської Русі, великої східнослов’янської держави, колискитрьох братніх народів - російського, українського та білоруського. Давньоруськадержава досягла вершини своєї могутності у часи правління князя ВолодимираСвятославича ( 978 - 1015 р.) та його сина Ярослава Мудрого (1019-1054 рр.). У988 році за князя Володимира Святославича на Русі було запровадженохристиянство, що мало велике значення для дальшого розвитку феодальнихвідносин, зміцнення єдності держави, піднесення культури, розширення політичнихі культурних зв’язківКиївської Русі з Візантією та іншими європейськими країнами. Іззапровадженням християнства в Давньоруській державі почалось інтенсивнебудівництво кам’яних християнських храмів. До їх створення залучались кращібудівельники і художники свого часу, використовувалися художні й технічнідосягнення епохи. Храми прикрашалися настінними розписами, кам’янимрізьбленням, ставали справжніми творами мистецтва. Зачасів сина Володимира - Ярослава Мудрого в Києві почалось велике будівництво. Уцей же період збудовано митрополичий храм - Софійський собор, який ставголовною монументальною будовою міста. Улітописах закладини собору датуються 1017 або 1037 роком. Певно, що йогобудівництво велося в 20-30 роки 11 ст. НавколоСофійського собору-центральної споруди Ярославового міста - стояли кам’яні храми, боярськіпалаци, житла городян, а подвір’я митрополії було огороджено муром. До нашихднів з 11 століття збереглися лише Софійський собор і руїни Золотих воріт -парадного в»їзду в древній Київ. Назвасобору «Софійський» походить від грецького слова «софія» ,що в перекладіозначає «мудрість». Присвячений «мудрості християнського вчення», собор, зазадумом творців, мав утверджувати на Русі християнство і феодально-князівськувладу. Збудованийяк головний, митрополичий храм Русі , Софійський собор був у давнинугромадським і культурним центром держави. Тут відбувалися царемонії «посадження»князів на київський престол, прийоми іноземних послів; біля стін соборузбиралося київське віче; при соборі велося літописання і була створенаЯрославом Мудрим перша відома в Стародавній Русі бібліотека. Ужев 11 столітті сучасники оцінили Софійський собор , як видатний твір мистецтва.Перший руський митрополит Іларіон - видатний публіцист свого часу - писав пронього: «Церковь дивна и славна всем округниим странам, яко же ина необращаеться во всем полунощи земнем от востока до запада.» Засвою багатовікову історію собор пережив навали ворогів, пограбування, частковіруйнування, ремонти і перебудови. Водин з найважчих періодів історії древнього Києва - захоплення міста полчищамихана Батия в 1240 році - більшість архітектурних споруд було перетворено наруїни. Софійський собор уцілів. Однак, розграбований і спустошений, він втративколишню красу і велич, хоч і залишився головним міським діючим храмом. У16 столітті посилюється гніт польських феодалів. В умовах загарбанняукраїнських земель, поневолення і насильного окатоличування населення в 1596році було укладено Брестську релігійну унію, яка ставила за мету об’єднати православну і католицькуцеркви під главенством римського папи. Католицьке духовенство і уніати почалиліквідацію православної церкви. Захоплений уніатами Софійський собор цілкомзанепав. Спорохнявіла покрівля, зруйнувалися склепіння галерей, загинуло багатонастінних розписів. У30-40 роки 17 століття київський митрополит Петро Могила відібрав в уніатів ізаснував при храмі чоловічий монастир. Собор було частково відремонтовано,навколо нього споруджено дерев’яні монастирські будівлі, а всю територіюобнесено високою дерев’яною огорожею. До робіт у соборі Петро Могила залучивіталійського архітектора ОктавіаноМанчіні. У1654 році кияни затверджували у Софійському соборі історичні рішенняПереяславської ради. Возз’єднання викликало велике політичне і культурнепіднесення на Україні. У1697 році велика пожежа знищиладерев’яні будівлі Софійського монастиря. Через 2 роки почалося за указом ПетраІ спорудження нових кам’яних будинківнавколо собору. Будівництвотривало по 1767 рік. У цей період споруджено дзвіницю, трапезну, хлібню ( пекарню ), будинок митрополита,західні ворота (Браму Заборовського), монастирський мур, південну в’їзну башту,Братський корпус, бурсу. В архітектурі цих будівель і в зовнішньому виглядіСофійського собору після поновлень знаходимо характерні риси українськоїбарочної архітектури 17-18 століть. У 19столітті проводились часткові перебудови споруд. Урезультаті науково-дослідних і реставраційних робіт, які ведуться у музеї,створено реконструкцію первісного вигляду Софійського собору, на стінахрозчищено сотні метрів розписів 11 століття, розкрито фрагменти древніхмозаїчних підлог, розшифровано середньовічні написи-графіті, виявлено натериторії заповідника залишки будівель 11-12 століть, відреставровано пам’ятки18 століття. Довгийчас на території заповідника музеєм був лише Софійський собор. Тепер створеноекспозицію в спорудах 18 ст. ОднакСофія Київська, як і раніше, залишається головним і найціннішим об’єктомогляду. Вона приваблює нескінченний потік екскурсантів із зарубіжних країн.Щороку заповідник відвідують близько двох мільйонів чоловік, які прагнутьознайомитися з прекрасним творінням світової культури. Отже,через головний вхід під дзвіницею ви вступаєте на територію заповідника.Пропоную спочатку оглянути Софійський собор, потім - архітектурні пам’ятки 18століття СОФІЙСЬКИЙ СОБОР Головний вхід до Софійськогособору міститься з його західного боку. Перед входом у 1969 році встановленомеморіальний знак на честь бібліотеки, заснованої Ярославом Мудрим приСофійському соборі в 11 ст. На ньому портрет Ярослава Мудрого і слова з літопису«Повість временних літ»: « В лето6545 . Сей же Ярослав, син Володимер, насея книжними словеси сердца вернихлюдий. Велика бо польза бивает человеку от учения книжного» Н А Р Т Е К С Увійшовши в Софійський собор через головний вхід,відвідувачі потрапляють в нартекс (західний притвор храму) . Тут створеновступну експозицію, яка розповідає про собор , експонуються макети йогопервісного й сучасного вигляду. За ними можна ознайомитися зі стародавньоюархітектурою пам’ятки і з пізнішими змінами в її зовнішньому вигляді. Макет первісного вигляду Софії створено за матеріаламиархітектурно-археологічних досліджень. У давнину прямокутну споруду Софії зпівночі, заходу і півдня оточували два ряди відкритих галерей. На східномуфасаді було п’ять вівтарних напівкруглих виступів (апсид). Із західного бокувисочіли дві башти із сходами, які вели на другий поверх. Перед головним входомбуло споруджено мармуровий портик. Вінчали собор 13 куполів, які поступовопіднімалися від крайніх малих до центрального великого купола . Покриттяздійснювалось свинцем безпосередньо по склепінню і куполах. Фасади храму не штукатурились. Багато уваги зодчіприділяли зовнішньому архітектурному декору: арки північної галереї булиприкрашені поребриком, фасади пожвавлені двохуступчастими нішами, на барабаніголовного купола виконано меандровий орнамент з цегли. Велику роль в оздобленні фасадів собору відігравав іживопис: уступи ніш та інші елементи архітектурного декору були підведеніяскравою червоною фарбою, стовпи і арки відкритих галерей, відкоси вікон ідверей, багато ніш на фасадах були прикрашені розписом. Давні обриси собору вражають чіткістю форм, цілісністюкомпозиції, довершеністю художнього образу. Архітектура храму сповнена руху,поступового наростання об’ємів споруди від одноповерхових зовнішніх галерей допірамідальної композиції тринадцяти бань, що надають Софійському соборуособливої виразності. Імена його будівельників невідомі. Первісні архітектурні форми Софійського соборузберігалися аж до 17 століття, про що свідчать малюнки голландського художникаАбрагама ван Вестерфельда, який змалював собор у 1651 році в період йогозапустіння. Ремонтні роботи наприкінці 17-18 століття докоріннозмінили зовнішній вигляд Софії. Ці зміни можна простежити на макеті сучасного виглядусобору. Над зовнішніми одноярусними галереями було надбудовано другі поверхи зшістьма новими куполами над ними. Куполам надано барочної грушовидної форми.Для укріплення будинку ззовні прибудовано міцні стовпи - контрфорси. Фасадиприкрашено декоративними фронтонами, ліпним орнаментом, древню кладкупоштукатурено і побілено, куполи позолочено. У 1889 заново перебудовано західний фасад Софії. Тоді жспоруджено нартекс, а барочний фронтон 18 століття замінено дугоподібним. Цейвигляд собору зберігається в основному до наших днів. Нартекс споруджено на місці зруйнованої західної галереї,залишки якої увійшли в кладку нартекса і відкриті нині зондажами для огляду. З південного боку до нартекса прилягає приміщеннядревньої хрещальні, вбудованої у галерею в 12 столітті. На її стінах збереглисярозписи 11-12 століть. У хрещальні експонується мармурова різьблена купіль 12століття. З нартекса в собор ведуть мідні позолочені двері, які єцінною пам’яткою українського декоративно-прикладного мистецтва 18 століття. АРХІТЕКТУРА І РОЗПИСИ ІНТЕР’ЄРАСОБОРУ Увійшовши з нартекса в собор , відвідувач знайомиться звнутрішньою архітектурою, яка збереглася з 11 століття без особливих змін. Внутрішнє планування собору чітке і ясне: прямокутна вплані споруда, витягнута по осі північ-південь, поділена дванадцятьма хрещатимистовпами на п’ять нефів - поздовжніх коридорів, які в східній частинізакінчуються півколами апсид. Центральний неф вдвоє вищий і ширший від боковихі дорівнює за розмірами трансепту - головному поперечному членуванню. З півночіі півдня трансепт замикають двох»ярусні трипрольотні арки, які внизу спираютьсяна восьмигранні, а вгорі - на пучкові стовпи. Така сама аркада замикала колисьіз заходу і центральний неф собору. Від неї залишилися основи восьмиграннихстовпів, знайдені під час археологічних досліджень. Таким чином, в 11 столітті центральний неф і трансептутворювали в перетині рівноконечний просторовий хрест, над центром якоговисочів головний купол собору. Його тримали підпружні арки. Перехід відпідкупольного квадрату до круглого барабана здійснено за допомогою парусів(сферичних трикутників). Такий тип храму називається хрестовокупольним. Візантійська хрестовокупольна система, покладена в основуархітектурної композиції Софії Київської, дістала дальший розвиток удревньоруському зодчестві. Від архітектури інтер’єра Софійського собору з 11століття не збереглась лише західна частина центрального нефа. В результатіперебудов 17-18 століть загинула трипрольотна арка, перероблено склепіння взахідних членуваннях, на місці древнього головного входу зроблено велику арку.Залишки мармурового порога 11 століття виявлено під час археологічних розкопок. Другий неф займають просторі хори, (полаті) розміщені надбоковими нефами і в західній частині собору. Полаті - це місце, призначене длякнязя і його придворних, а простому люду належало перебувати внизу. Таким чином, архітектура споруди підкреслювала класову диференціацію феодальногосуспільства. Розміри собору такі: довжина - 37 м, ширина - 55 м,висота від підлоги до зеніту центрального купола - 29 м. Велику роль у вирішенні внутрішнього простору відігравалаосвітленість різних приміщень споруди. З більш низькими затемненими боковиминефами і галереями різко контрастував центральний підкупольний простір,освітлений дванадцятьма вікнами центрального барабана купола. Це давало змогутим, хто входив у храм , зосередити увагу на вівтарній частині. На стінах собору зберігся унікальний щодо своєї художньоїцінності ансамбль монументального живопису 11 століття: 260 кв. м мозаїк ( зображень,набраних по вогкій штукатурці кубиками скловидної маси - смальти ) і близько 3тисяч кв. м фресок ( розписів водяними фарбами по вогкій штукатурці ) . МОЗАЇКИ Мозаїки прикрашають головний вівтар і купол собору. Тутзображені основні персонажі християнського віровчення. Вони розташовані встрогому порядку згідно з «небесною єрархією». Усі збережені мозаїки Софії - це оригінали 11 століття. Умісцях пошкодження мозаїк у 19 столітті зроблено розписи олійними фарбами. У зеніті центрального купола, в медальйоні діаметром 4,1м, бачимо монументальне зображення напівфігури Христа-Вседержителя. Христос - упурпуровому хітоні та блакитному плащі. Медальйон обведений дев’ятьмарізнобарвними колами, що нагадують райдугу. Навколо Христа-Вседержителя чотириархангели, з яких лише один (у блакитному вбранні)- мозаїчний, а інші в 1884 р.домалював олією М.В.Врубель. У простінках між вікнамибарабана зображені дванадцять апостолів, з них мозаїчною збереглася лише верхнячастина постаті Павла. З чотирьох зображень євангелістів на парусах, щопідтримують купол, цілком залишилася постать Марка на південно-західномупарусі. Марко сидить на стільці перед розкритим євангелієм. У правій руці вінтримає перо, в лівій - сувій. На ньому хітон сіро-білого кольору і гарнийпурпуровий плащ. Тут застосовано також зелену, жовту і золоту смальти, щозначно збагачують загальний колорит композиції. Від решти мозаїчних зображеньєвангелістів до нас дійшли тільки невеликі фрагменти. Серед них дуже цікавезображення маленького столика з письмовим приладдям на південно-східному парусі( фрагмент композиції « Євангеліст Матвій» ). Безпосередньо під арками, що підтримують центральнийкупол, у давнину містилося чотири мозаїчних медальйони. Від них збереглися лишедва - з зображенням Христа-священника над східною аркою і Богоматері - надзахідною. На північній і південній підпружних арках вцілілоп’ятнадцять мозаїчних медальйонів із зображеннями мучеників. На стовпахпередвівтарної арки (над іконостасом)-мозаїчна сцена «Благовіщення»:ліворуч-архангелГавриїл, праворуч-діва Марія. Обидві частини композиції дуже гарні заколоритом. Гавриїл у білому вбранні із зеленкуватими, пурпуровими і чорнимивідтінками. Звучання білого кольору посилюють червоні сандалії, жезл і смуги нарукавах. На Марії одяг глибокого синього кольору, пожвавлений золотом нарукавах і кінцях мафорія. З синявою одягу контрастують червоні чобітки і пряжав руках Богоматері. Над аркою вівтаря розміщена композиція «Деісус»-тримедальйони з погрудними зображеннями Христа, Богоматері та Іоанна Хрестителя. У склепінні головного вівтаря видно величезну постатьбогоматері-Оранти, яка молиться. Ця постать домінує над розписами інтер’єра .Висота її близько 6 м. Богоматір стоїть з піднятими руками на широкому помості,прикрашеному дорогоцінним камінням. На ній - синій хітон, пурпуровий мафорій іззолотими складками і червоні чобітки. З-за пояса звисає біла хустка ПостатьОранти виділяється серед розписів собору особливою величчю, монументальністю ісоковитістю барв. Під Орантою - багатофігурна композиція«Євхаристія»-символічна сцена причащання апостолів. У центрі - престол, обабічякого стоять ангели з рипідами. Біля них двічі зображено постать Христа . Вінпричащає хлібом і вином апостолів, які урочисто підходять до нього з обох боків.Апостоли і ангели в світлому вбранні, Христос у синьому плащі і пурпурномухітоні із золотими складками. Малиновий престол у центрі надає композиціїособливої кольорової насиченості Усі мозаїки собору виконані на сяючому золотому фоні. Їмпритаманні багатство барв, яскравість і насиченість тонів. При всій кольоровій різноманітності мозаїк переважаючимитонами є синій і сіро-білий у поєднанні з пурпуровим. Кожен колір має багатовідтінків: синій-21, зелений-34, червоно-рожевий-19, золотий-25 та ін. Це свідчитьпро високий розвиток у Стародавній Русі скловарної справи і технікивиготовлення смальти. Всього палітра мозаїк собору налічує 177 відтінківкольорів. Смальта виготовлена із скла, забарвленого в різні кольори додаваннямсолей і окислів металів. Зображення виконані безпосередньо на стіні шляхомвдавлювання у вогку штукатурку кубиків смальти, розміри яких у середньомублизько 1 куб. см. У наборі облич часто зустрічаються дрібніші кубики - близько0,25 куб. см. Грунт під мозаїками тришаровий, загальна товщина його 4-6 см.Крім смальти, використано кубики з природного каміння. Біля кожної мозаїчної композиції є написи грецькою мовою,що пояснюють сюжет. Імена мозаїстів невідомі. Однак художні особливостіокремих зображень і способи укладання смальти дають можливість визначити складбригади майстрів у кількості восьми чоловік (не рахуючи підмайстрів). Під час реставраційних робіт мозаїки очищені від бруду іукріплені в місцях відшарування штукатурної основи. Мозаїки головного купола івівтаря собору гармонійно поєднуються з фресковим розписом. ФРЕСКИ Фрески прикрашали у давнину всі бокові стіни споруди,галереї, башти і хори. В 17 столітті первісний живопис під час ремонту частковооновлювався клейовою фарбою. На рубежі 17-18 ст. древні фрески, на той часпошкоджені, були поштукатурені й забілені. У 18 ст. на первісному стінописібули зроблені нові олійні зображення, що відповідали вимогам епохи. В середині19 ст. фрески були розчищені з-під розпису 18 ст. і знову закриті олійнимживописом, який не відзначався художньою цінністю, хоча сюжети його в основномуповторювали іконографічну схему стародавніх фресок, які збереглися на той час. У процесі реставраційних робіт фрески 11 ст. розчищеноз-під пізніших нашарувань, укріплено місця відшарування фрескової штукатурки.Пізній живопис залишено в місцях, де фрески втрачено, для збереження єдностістінописного ансамблю собору. В окремих місцях збереглися композиції 17 і 18століть. До системи фрескового розпису входять багатофігурнісцени, зображення святих на повний зріст, напівфігури святих, численніорнаменти. У центральному підкупольному просторі бачимобагатофігурні євангельські сцени розповідного характеру - про діяння і жертвуХриста, про поширення християнського віровчення. У давнину композиціїрозміщувались в хронологічній послідовності по колу, зліва на право, зверхувниз трьома регістрами. Початкові сцени циклу були змальовані на склепіннітрансепту і західної частини центрального нефа. Жодна з фресок верхньогорегістра не збереглася до наших днів. Сцени середнього регістра розміщені під склепінням надпотрійними аркадами і починаються в північній частині трансепту двомакомпозиціями - «Зречення Петра» і «Христос перед Каїафою». Далі розповідьпереходить на південну частину трансепту, де розміщена композиція «Розп’яття».Решта фресок середнього регістра не збереглися. Фрески нижнього регістра розміщені над восьмиграннимистовпами трансепту. На північній стіні збереглися сцени «Зішестя Христа впекло» і «Явління Христа жонам-мироносицям, на південній - «Увірування Хоми» і«Відіслання учнів на проповідь». Поряд з останньою композицією на суміжнійстіні бачимо заключну сцену всього євангельського циклу - «Зішестя святогодуха». Особливу цінність серед фресок Софійського собору становитьгруповий портрет родини Ярослава Мудрого. Композиція містилась на північній,західній і південній стінах головного нефа. Про центральну частину цієїкомпозиції, розміщену на західній стіні, яка не збереглася, відомо з малюнкаАбрагама ван Вестфальда 1651 року. На малюнку зображені Ярослав Мудрий змакетом Софійського собору в руці, дружина Ярослава княгиня Ірина. Вони йдутьдо постаті Христа, біля якого, можливо, стояли князь Володимир і Ольга -основоположники християнства на Русі. За Ярославом та Іриною в урочистійпроцесії йшли їхні сини й дочки. Від цієї великої композиції збереглися чотирифігури на південній стіні центрального нефа і дві - на північній. Фреска дуже потерпіла під час реставрації 19 ст. Напівденній стіні зверху фрески олією були змальовані постаті великомучениць, напівнічній стіні-святих. Розчистку цих фресок здійснено після організаціїСофійського заповідника в 1934-1935 роках. На північній стіні, крім фрески,видно три постаті, змальовані в 18 столітті, і голову святого у 19 столітті. Та обставина, щофрескова композиція погано збереглась, і відсутність первісних написівутруднюють реконструкцію всієї сцени і визначення кожної з фігур. Хоч чотирипостаті на південній стіні широко відомі як портрети дочок Ярослава, існуютьнаукові гіпотези, що визначають ці зображення як чоловічі (зокрема, дві першіпостаті зі свічками в руках). Портрет родини Ярослава Мудрого, розміщений у центрісобору, служив утвердженню князівської влади. І тепер, дивлячись на зображенняна портреті людей, ми згадуємо про зв’язки київського княжого дому знайбільшими державами Європи. Дружина Ярослава Мудрого Ірина (Інгігерд) булашведською принцесою, його сини Святослав і Всеволод одружилися з грецькимицарівнами, а дочки - Єлизавета, Анна і Анастасія - були королевами Норвегії,Франції та Угорщини. Фресковий портрет родини Ярослава Мудрого - це унікальнапам’ятка древньоруського портретного монументального живопису. Інші розписи на першому поверсі Софійського собору маютьрелігійний зміст. Фрески бокового вівтаря Якима і Анни розповідають про дівуМарію та її батьків, фрески вівтаря Петра і Павла - про діяння апостола Петра. Фрески південного (Михайлівського) бічного вівтаряприсвячені архангелу Михаїлу , який вважався покровителем Києва і князівськоїдружини: в апсиді бачимо монументальну півпостать Михаїла, під нею - фігурисвятителів . На склепінні перед апсидою зображено сцени «Єдиноборство зІаковом»(північний схил) і «Поверження сатани» (південний схил). На склепінні впередвівтарній частині нефа збереглися фрескові композиції «Явлення архангелаЗахарії», «Явлення архангела Валаамові» (північний схил склепіння) і «Явленняархангела Ісусові Навіну» (південний схил склепіння). У Михайлівському вівтарі на південній стіні зберегласьдерев’яна віконниця 11 ст. Під нею - композиція 18 ст. «Чудо архангела Михаїлав Хонех». Північний боковий вівтар собору присвячений святомуГеоргію - духовному патрону князя Ярослава Мудрого (хрещення ім’я князя -Георгій). У склепінні апсиди бачимо напівфігуру Георгія, під нею-святителів. Насклепінні вівтарної і передвівтарної частини були змальовані сцени з життяГеоргія. З них фрагментарно збереглися композиції «Допит Георгія Діоклетіаном»,«Мучення Георгія в яру з вапном» та ін. На північній стіні ліворуч проходу вколишню галерею збереглося фрескове зображення чоловіка в світському одязі з піднятими руками. Існуєприпущення, що це-фрагмент великої композиції «Ярослав Мудрий перед святимГеоргієм», яка не залишилась, і постать чоловіка є зображенням князя. У Георгієвському бічному вівтарі привертають увагу двінамальовані чоловічі голови в склепінні вівтаря, ліворуч від зображенняГеоргія. Ці малюнки виконані продряпуванням фрескового фронтону, очевидно, підчас реставраційних робіт 19 ст. Велике місце у системі розписів собору займають окреміпостаті святих. Серед них - зображення мучеників, святителів, апостолів, святихвоїнів та ін. У західній частині, де під час богослужіння перебували жінки,переважно зображені «святі жони » - Варвара, Уляна, Христина, Катерина та ін.Виділяються яскравістю образів чотири жіночі постаті в медальйонах у західнійчастині Георгієвського бокового вівтаря. На жаль, первісна соковитість кольорів більшості фресокне збереглася. Фрескові зображення були виконані на голубому фоні. В розписахпереважали темно-червоні, вохристі, білі та оливкові кольори. Особливу увагухудожники приділяли змалюванню облич, створивши чудову галерею образів зіндивідуальною характеристикою. Привертають увагу постаті апостола Павла(вівтар Петра і Павла),Варвари (західний трансепт), Фоки (південна внутрішнягалерея),Федора(північна внутрішня галерея) і багато інших. Як мозаїчні, так і фрескові розписи собору органічнозв’язані з архітектурними формами інтер’єра. Їм притаманна декоративність,чіткість художньої мови, глибина і виразність образів. Імена живописців невідомі. Лише в Михайлівському бічномувівтарі зберігся грецький напис «Георгій», виконаний по вогкій фресковійштукатурці до нанесення фарби на неї. Можливо, це ім’я одного з художників, якіпрацювали в соборі. Велику роль у системі розписів відіграють численніорнаменти, які розділяють мозаїчні композиції, прикрашають арки, пілони,віконні й дверні прорізи. Вони підкреслюють архітектурні форми споруди і роблять живописне оздоблення СофіїКиївської особливо барвистим і багатим. * * * * * Крім мозаїк і фресок 11 ст., в центральному нефі соборуна західній стіні інтерес становить виконана олійними фарбами у 18 ст.композиція «Перший Вселенський собор» Мальовничість древнього інтер’єра Софії посилювалабарвиста мозаїчна підлога, фрагменти якої експонуються в трансепті. Підлогасобору не раз ремонтувалася: в головному вівтарі збереглася керамічна підлогакінця 17 ст. з круглих і лекальних плиток, вкритих різноколірною поливою.Чавунну підлогу зроблено в 19 ст . Під час розкопок підлогу 19 ст., щопіднялася майже на метр у результаті пізніших нашарувань, було опущено нарівень 11 століття. В 11 ст. вівтар був відокремлений від іншої частинисобору невисокою мармуровою передвівтарною огорожею. Існуючий дерев’янийрізьблений позолочений іконостас, виконаний у 1747р.,-чудовий взірецьрізьблення по дереву і станкового живопису українських майстрів 18 ст. На стінах Софійського собору в різних місцях збереглисясередньовічні написи - графіті. Це цінні пам’ятки древньоруської писемності,важливі історичні документи, з яких ми черпаємо цікаві відомості про різністорони життя Стародавньої Русі. Найцікавіші з них ті, що розповідають про політичніподії минулого, згадують імена історичних осіб, відомих з літописів . З-поміжостанніх - князь Ярослав Мудрий, його сини Всеволод і Святослав, онукиСвятополк і Володимир Мономах, єпископ Лука Білгородський, воєвода СтаврГородятинич та інші. Поряд з написами серед графіті багато всіляких малюнків. Софійські графіті значною мірою відбивають мовустародавніх киян, а також вказують на високий рівень писемності серед населенняРусі тих часів. Найдавніші написи належать до 30-40-х років 11 ст. ібезпосередньо свідчать про час виконання настінних розписів храму. САРКОФАГ ЯРОСЛАВА МУДРОГО У східній частині внутрішньої і зовнішньої північнихгалерей собору в давнину була великокняжа усипальниця. Тут поховані ЯрославМудрий, Всеволод Ярославич, Ростислав Всеволодович, Володимир Мономах та ін. Донаших днів зберігся лише саркофаг Ярослава Мудрого, який експонується увівтарній частині колишньої північної внутрішньої галереї. Він складається з прямокутної скрині і двосхилої кришки звиступами (акротеріями) по кутках. Скриня і кришка саркофага прикрашенірізьбленими зображеннями виноградної лози, пальми, кипариса, риб, птахів,хрестів та інших давньохристиянських символів. Вага гробниці - 6 тонн. Саркофаг зроблено з проконеськогомармуру і, очевидно, привезено з Візантії. У 1936-1939 роках, під час розкриття і дослідженнясаркофага, вчені виявили в ньому чоловічий і жіночий скелети, кістки яких булиперемішані. Цей факт, а також цілковита відсутність якихось предметів і одягусвідчать про пограбування гробниці (можливо, у 1240 р.). Зіставлення висновківанатоморентгенологічного дослідження кісток з даними літопису довело, щочоловічий скелет-це скелет Ярослава Мудрого. Підтвердилась наявністьприродженої кульгавості князя, а також поранення в коліно і в голову. Жіночийскелет-це скелет дружини Ярослава Ірини. За черепом Ярослава Мудрого відомий радянськийскульптор-антрополог М.М.Герасимов відтворив скульптурний портрет князя, якийекспонується в північній зовнішній галереї собору. Саркофаг Ярослава Мудрого становить великунауково-історичну і художню цінність. ПІВНІЧНА ЗОВНІШНЯ ГАЛЕРЕЯ Приміщення колишньої північної зовнішньої галереї даєзмогу простежити історію спорудження собору. Зондажі кладки на стінахрозповідають про початкові архітектурніформи галереї та пізніші її перебудови. В західній частині приміщення відкритокладку восьмигранного стовпа галереї, залишки аркбутана. Тут же видно кладкуперебудов 17-18 ст., а також дверний проріз 18 ст. Кладка відкритих зондажів, атакож експоновані будівельні матеріали розповідають про тогочасну будівельнутехніку. Стіни Софійського собору змуровано з каменю(граніту,червоного кварциту) і цегли-плінфи розміром 27х31х3,5 см, покладених нарожевому цем’янковому розчині. Ця техніка «мішаного способу» характерна длядавньоруського зодчества 10-11 століть. Ряди каменів, залиті розчином, вирівнювалися кількомагоризонтальними рядами плінфи. Шар розчину між плінфами дорівнював довжиніцеглини. При цьому плінфа через ряд заглиблювалась у товщу стіни і затираласьцем’янковим розчином. У результаті на фасаді утворювалась смугаста складка, детонкі ряди цегли чергувалися з широким шаром розчину. Стрічкові фундаменти собору змуровані з бутового каменюна вапняно-цем’янковому розчині (в окремих місцях без розчину - насухо).Глибина фундаментів-0,8-1,4 м. Куполи складені з концентричних кіл плінфи з напускомкожного наступного ряду на попередній. І тільки для кладки верхньої частиникупола застосовувалась влаштована знизу опалубка. Зовні куполи були вкритіспеціальною плінфою, вигнутою відповіднодо їхньої сферичної поверхні. У кладці склепінь собору для їх полегшення широкозастосовані порожні глиняні глеки - «голосники». В парусах головного куполаголосники вмуровані відкритими горловинами всередину приміщення для поліпшенняакустики споруди. Зовні кладка собору кілька десятиліть залишаласьвідкритою. Широкі світло-рожеві смуги розчину в поєднанні з оранжево-рожевоюплінфою і темними плямами каменів створювали багату фактуру і посилювалимальовничість фасадів храму. У північній зовнішній галереї збереглися окремі фрагментифресок 11 ст. В 19 ст. вони не були покриті олією, а тільки забілені, врезультаті чого зберегли соковитість і своєрідний фресковий колорит. У галереї містяться поховання церковних діячів 18-19 ст.,зокрема митрополита Євгенія Болховітінова, відомого історика свого часу йавтора першої монографії про Софію Київську (1825 р.). Великий інтерес становить східна частина колишньоїгалереї, де в 11 ст. було приміщення княжої усипальниці. Тут експонуютьсявиявлені під час розкопок залишки древньої керамічної підлоги, а такожфрагменти фрескового розпису. Над передвівтарною аркою збереглися залишки ліпногодекоративного фронтону початку17 ст., який прикрашав вхід в усипальницю доперебудови галереї в боковий вівтар. Неабияку цінність також представляє значнопізніший настінний живопис цього приміщення. Дві фігури «Вогняних серафимів» напередвітарній арці - це рідкісні зразки клейового розпису собору кінця 17 ст.,виконані після перебудови галереї та усипальниці в закритий боковий вівтар. Інші розписи приміщення виконані олійною фарбою в 20-30р. 18 ст. Вони є цінними зразками українського монументального живопису і даютьуявлення про систему живописного декору цього періоду. Оглядом північноїзовнішньої галереї закінчується екскурсійний маршрут по Софійському собору.Поза маршрутом залишаються другі поверхи та башти, що їх відвідувачі можутьоглянути самостійно. Б А Ш Т И Гвинтовими сходами двох башт можна піднятися на другийповерх. Вхід до південної башти знаходиться в західній частині колишньоїпівденної зовнішньої галереї, вхід до північної башти - в північній частинізахідної внутрішньої галереї. У давнину баштовими сходами піднімались на другий поверх(хори, або полаті) члени княжої родини і найближчі придворні. Башти мали входитільки ззовні і були цілком ізольовані від приміщень першого поверху. Вхід допівнічної башти був на західному фасаді, вхід до південної-на південному фасадісобору. Під час перебудови собору в 17-18 ст. обидва зовнішні прорізи булизамуровані, а входи до башт зроблені зсередини собору. Стіни, склепіння, стовпи і підсходові простори башт булиприкрашені фресковим розписом, більша частина якого збереглася до наших днів.Своїм змістом і манерою виконання ці фрески займають особливе місце в системірозпису собору. Тут відсутні релігійні сюжети. Фрески зображають картини побутуконстантинопольського імператорського і київського княжого дворів, різноманітнісцени полювання, театральні і циркові видовища, народні розваги та ін. Однак, як показали останні дослідження доктора історичнихнаук С.О.Висоцького, головною темою, що об’єднувала розписи обох башт, буларозповідь про важливу політичну і культурну подію в житті Київської Русісередини 10 ст.- про візит в столицю Візантійської імперії Константинополь прабабкиЯрослава Мудрого київської княгині Ольги і про зустріч її з імператоромКостянтином Багрянородним. І в північній, і в південній баштах загальне розташуваннярозписів, їх композиційна побудова і рух фігур у кожній сцені передбачаютьогляд фресок знизу вгору, в міру підйому на другий поверх. ПІВНІЧНА БАШТА Сучасний вхід до північної башти зроблено на початку 19ст. Праворуч від входу, у підсходовому просторі єдверний проріз кінця 17 - початку 18 століття. Первісний вхід до баштиміститься навпроти сучасного і закритий заскленою рамою. Косяки прорізуприкрашені фресковими орнаментами. Збереглись древня шиферна плита порога і двісходинки із залишками мозаїки на підсходинках. Під час пізніших перебудов стародавні гвинтові сходибашти були закриті новими сходинками, які не збігалися з первісними. Під часархітектурно-археологічних досліджень сходам повернуто первісні форми,своєрідність яких полягає в поєднанні крутих сходинок з пологим пандусом.Склепіння башти піднімаються східчасто. Фрескові розписибашти збереглися фрагментарно. Розпис центрального стовпа майже не вцілів. Насклепінні башти зображені орнаменти, грифони, восьмиконечні хрести вмедальйонах. У нижній частині башти, праворуч від теперішнього входу насклепінні зображено людину з верблюдом, нижче-борців, тіла яких переплелися впоєдинку. Безпосередньо над входом - сцена «Боротьба ряджених». Тут зображенийчоловік у масці чудовиська, який хоче заколоти вилами вусатого воїна,озброєного сокирою та щитом. Поряд-фреска«Полювання на ведмедя» Сцена динамічнаі напружена: відважний вершник у шоломоподібній шапці б’є списом звіра, щонапав на нього. На вершнику нарядна сорочка, оздоблена по коміру і подолуширокою тасьмою. У нижньому регістрі башти на стіні була розташованавелика композиція, що складалася з кількох сцен. Вона розповідала про урочистузустріч княгині Ольги в Константинополі. Від цієї композиції вціліли окреміфрагменти. Нижче фрески «Полюванняна ведмедя» частково збереглася сцена «Імператриця з почтом»,справа віддревнього входу зображений син Констянтина Багрянородного імператор Роман набілому коні. Обидві фрески - це, мабуть, фрагменти загальної композиції, щозображувала урочисту процесію в»їзду княгині Ольги в Константинополь. Далі насклепінні розміщено два медальйони із зображеннями лучників. Вище по сходах,зліва на склепінні фреска «Музикант», на якій бачимо сидячого чоловіка, що граєна смичковому інструменті. На верхньому майданчику башти, обабіч вікна що булопробито пізніше, розміщена головна сцена циклу - «Княгиня Ольга на прийомі уКостянтина Багрянородного». Зліва зображено імператора з німбом. Поруч дваохоронці, що озброєні списами і щитами. Справа від вікна в центрі зображенакнягиня Ольга в короні , з-під якої спадає на плечі прозорий плат. Поруч зкнягинею - жінки її почту. На верхньому майданчику експонується цікавий будівельнийзондаж, в якому видно заповнення пазухи склепіння порожніми керамічнимиглеками-голосниками ПІВДЕННА БАШТА Нинішній вхід до башти пробито наприкінці 17 ст. напочатку 18 ст. Трохи вище на південній стіні є зондаж кладки, який свідчить пронаявність тут древнього прорізу. Справа від входу невеликі двері ведуть впідсходовий простір башти, відокремлений від сходів стіною і перетворений наокреме приміщення під час пізнішихперебудов. На стіні цього приміщення зберігся фресковий орнамент 11 ст., якийне був пошкоджений пізнішими реставраціями і зберіг первісну свіжість барв. | |
| Переглядів: 969 | |
| Всього коментарів: 0 | |