РЕФЕРАТ
на тему:
"Архітектура Коломийщини”


П Л А Н
РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРНОЇ СПРАВИ В КОЛОМИЇ
ДЕРЕВ’ЯНА АРХІТЕКТУРА КОЛОМИЙЩИНИ
АРХІТЕКТУРА КОЛОМИЇ ПІСЛЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ. СУЧАСНА АРХІТЕКТУРА МІСТА
ВИСНОВКИ
ЛІТЕРАТУРА
ВСТУП
Коломийська архітектура, як і українська в цілому, подолала багато труднощів на шляху свого розвитку. В житті нашого міста було кілька історичних періодів кожен з яких мав свої особливості, що істотно впливали на творчу спрямованість архітектури. Характерною рисою в розвитку коломийської архітектури є широке використання синтезу мистецтв.
Архітектура спадщина Коломиї багата і різноманітна. Нестримно спливають століття. У вогні пожеж і запеклих воєн гинули твори митців і будівничих. На місці старих будівель виростали нові. Чим далі від нас епоха, тим менше ми знаємо про неї, тим важче нам зрозуміти життя і інтереси людей тих часів. Але кожна епоха залишає свідків, що красномовно розповідають нам про неї. Ці свідки пам’ятки архітектури, які найміцніше протистоять натискам часу.
Пам’ятки архітектури міста, залишені нам творцями минулих епох, становлять вагому частину багатої культурної спадщини Коломиї. Вони свідки життя народу і розвитку його національної культури, відіграють важливу роль у пізнанні історії, вихованні почуття патріотизму і відданості своїй землі.
Творіння архітектури – це частина матеріального середовища, в якому живе і працює людина. Архітектурні споруди завжди мали вплив на умови праці та відпочинку людей. Залежно від соціально-політичних умов рівня будівельної техніки, наявності будівельних матеріалів, природнокліматичних факторів народні майстри зводили різноманітні за функціональним призначенням будівлі та споруди. Зодчі як камертони першими відчували зміни в суспільстві, найповніше відбивали його запити і культуру.
Кожна доба, кожне покоління по-своєму оцінює історико-архітектурну спадщину, знаходячи відповіді саме на ті питання, які постають перед суспільством, відкриваючи в ньому нові грані, ще не пізнані та належно не оцінені. Характерно, що з розширенням, досліджень пам’яток архітектури, урахуванням їх регіональних особливостей, стильових характеристик та інших факторів усе чіткіше вирізняються риси архітектури українського народу як однієї з важливих частин його культури. Пам’ятки історії й архітектури України – це невід’ємна частина світової культури.
Пам’ятки архітектури Коломиї та України зазнали значних втрат у довоєнні роки. Замки, монастирі підривали, розбирали. Близько 90% церков, костьолів були зруйновані. Охорона пам’яток історії та культури на Україні стали однією з актуальних проблем сьогодення. Необхідність відродження національної культури, реставрації пам’яток архітектури ще гостріше постала після проголошення суверенітету України 1 грудня 1991 р.
1. Розвиток архітектурної справи в Коломиї
У кінці 14 і впродовж 15 ст. Коломия, незважаючи на тяжкі соціально-побутові умови, пов’язані з колонізаційною політикою шляхти та боротьбою з татарами, за свідченням джерел, значно розбудувалася. Укріплено замок, зведено новий домініканський монастирь, що в часи неспокою міг успішно замінити оборонну споруду зведено чимало громадських споруд , серед котрих млини, пекарні, корчми, солеварні тощо. Люстраційний акт 1565 подае відомості про деякі вулиці Коломиї / Лельову, Снятинську, Зарінок /, вказуе на існування двох млинів, до котрих підведено воду з Прута. 
З 13 ст. почався місійний рух домініканців на схід, особливо в Галичину, східна політика Лешка Білого сприяла цьому чернечому угрупуванню заснувати свій монастир і на землях Руси. 1231 Папа звернувся зі спеціальним листом "… в справах початку місії домініканців на Русь” , 1238 в Галичині вже засновано їх перший монастир. А 1246 подібний монастир засновано в Коломиї. Разом з цим, прийшла в Галичину нова течія в архітектурі – готика. З польських джерел довідуємося, що цей монастир проіснував до початку 15 ст. а 1413 король Владислав Ягайлончик заклав заміст старого, навий домініканський монастир.
З рисунку виконаного за польською мініатюрою, довідаємося, що то була велика як для Коломиї споруда.
Зовнішні форми споруди було укладено надмірною архітектурною пластикою, витриманою в псевдоготичному стилі. Згадується цей монастир І в люстраційному акті 1616 де вказано на його місцезнаходження – північно-західна частина міста, біля Пруту. " В 1589 р. – згадується в люстраційному акті 1616,на Коломию напали турки і татари, мешканців вирізали, а забудування разом з гарним монастирем домініканців, що знаходився над самим Прутом, спалено…” 
Саме в ці часи споруджено в Коломиї Спаську церкву.
Згідно з джерелами сталося це 1587. За композиційними ознаками, вона належить до хрещатих у плані, утворених перетином прямокутників. Міркувати про первісний стан споруди не важко, бо за свою історію не зазнала істотних змін. За свідченням Ю. Целевича, пережила вона дві реставрації – 1648, 1767, 1845 церкву було перебудовано. Під час перебудови дещо змінився її зовнішній вид : видовжено бокові рамена, зменшено купол, а в інтер’єрі – перенесено вівтар у північне крило. Є відомості, що починаючи з 1610, поруч з церквою почали засновувати монастир, приналежнипй до Скиту Манявського: "… коло половини 12 ст. пішли по волі своіх основателів взавідетельство Скиту іще два інші на Покуттю ново заложені монастирі, в Товмачику та Коломиї…” А під роком 1767 намісник Скитський Донат Миляновський в своій маніфестаціі зазначив, що на реставрацію монастиря "…дав коломийський староста Станіслав Потоцький много грунтів, полів, лісів і сіножатей…” Монастир був дерев’яним , стояв коло церкви Спаса, 
Поруч Спаської церкви 1587 збудовано дзвіницю . Двоярусна споруда, нижня частина якої виконана в зруб, а верхня – каркасна. Квадратовий зруб закінчується на рівні широкого піддашшя, а верхня, каркасна частина представляе ярус голосників. 
З 17 ст. починається новий період в історіі будівництва Коломиї : з 1616 місто будували на новому місці. Люстраційна комісія, що перебувала тоді в Коломиї, надала ій право будуватися на північних окраїнах коломийських земель. Цей крок королівської адміністрації було викликано не стільки знищенням міста татарами, пожежами та водами Пруту, скільки швидким розвитком міст у Галичині, пожвавленням торговельних відносин із Західною Європою і значними впливами західноєвропейської будівельної культури. З цього часу розпочалось більш-менш продумане будівництво Коломиї. Ця ж люстраційна комісія зазначала, що зобов’язує війта Корицінського стежити за порядком в розбудові міста: війта також зобов’язано забезпечити спорудження нового замку, оборонних споруд, валів та воріт. Новий замок, зовнішній вид котрого наведено в нарисі про Коломию М.Сівака, являв собою масивну дерев’яну споруду, обнесену високими валами, на кутах котрих споруджено дві вежі. В люстраційномі акті 1627 зазначається, що в Коломиї "… побудовано новий замок, обнесений з трьох сторін валами з парканами, а з четвертого боку споруджено вал з частоколом, дві вежі і три брами”.
Цей замок і став композиційним центром Коломиї, від нього тяглися головні вулиці, ринкова площа. У цей же час споруджено навий монастир домініканів. Зведено його на тому місці, де пізніше, в 1875 розпочали будувати ратушу і магістрат. Коломийська газета "Русская Рада” повідомляла, що "… при копанню фундаментів під ратушу в Коломиї відкрито довгі і широкі кам”яні фундаменти… На тому місці стояв латинський кляштор домініканців”. Залишки фундаментів дозволяють припустити, що монастир не був дерев’яним, а вміщений в дослідженні М.Сівака " Місто на Покутті” рисунок репродукований з польського джерела, засвідчуе, що стіни монастиря зведено із використанням фахверка. На фасадах кляштору виразно прочитується решітка цього відомого на Заході способу укладення стін. Е свідчення, що з кінця 17 ст. дерев”яне будівництво Коломиї було витіснено цегляним. Причиною цього стало насамперед виснаження навколишніх лісів, що іх безжально вирубували на потребу різноманітних промислів. Щоправда, в цьому відіграло значну роль і те, що в містах Польщі розпочали зводити капітальніші будівлі, а Коломия з іі розвиненими промислами І ічисленними німецькими та еврейськими колоністами була одним з перспективних міст Корони. Саме в цей час евреї забудували навколоринкову площу, зводили нову синагогу, а в північно-західній околиці міста німецькі колоністи споруджували житлові будинки, школи та німецький костел.
Різноманітні зміни в будівництві Коломиї розпочалися з входом після розподілу Польщі 1772 Галичини до складу Австрії. Можна навіть стверджувати, що з цього часу в Коломиї починає розвиватись архітектура масова, котру творили будівельники-ремісники, дотримуючись народних традицій, а архітектура офіційна, яку формували певні ідеологічні завдання, що ставилися перед архітекторами-фахівцями замовниками такої архітектури були влада, церква та, звісно, багата шляхта разом з молодою буржуазією. 
1775 року в Коломиї в стилі бароко будується величний парафіяльний костел. З польської мініатюри довідуємося, що це був великий кам’яний собор, стіни котрого чітко членувалися на яруси й були прикрашені пишним архітектурним декором, вікна великі і витягнуті по вертикалі. 1830 року костел частково згорів, майже повністю було знищено його зовнішній вид. Під час відбудови костелу, що продовжувалась аж до 1895, значно змінено його зовнішній вид та інтер”яр, спрощено декоративну пластику фасадів, зменшено різні кам2яні деталі та скульптуру головного фасаду.
Крім парафіяльного костелу, збереглося і графічне зображення зовнішнього виду великої синагоги. Наприкінці 18 ст. синагогу було перебудовано, стіни прикрашено численними декоративними елементами барочного стилю: на жаль, нічого не можна сказати про її інтер’єр, що також зазнав певних змін під час реставраційних робіт 1798.
З 18 ст. до наших часів не збереглися, крім згаданих вже, жодних споруд, натомість 19 ст. у відношенні архітектурних пам’яток – багатіше. По-перше, з кінцем 19 ст. з’явилися в Коломиї перші листівки, на котрих зображено вулиці та площі міста, а з 20 ст. коли в Коломиї розпочав свою діяльність Оренштайн Яків, друкували численні листівки з видами центру та різних кутків міста – рисунки його забудов, вул.Костюшки, Собеського, Ягайлонської, алеї Вольносці, пл. Карпінського парку з пам’ятником А.Міцкевичу, видами окремих будинків та цілих архітектурних ансамблів – військових казарм, ратуші, гімназії, казарм на Курцвайлівці, єврейської школи, спортивного товариствап "Сокіл”, костелу езуїтів на вул. Крашевського тощо. По-друге, до наших часів майже всі будинки дійшли з незначними змінами, тому вести мову про архітектуру
Коломиї пізніших часів значно легше. З листівок і збережених забудов, з газетних повідомлень довідуемось, що вже в цей час в міському уряді створено так званий інженерний відділ, в обов”язки якого входило стежити за плановістю розбудови міста. Саме в цей час вулиці роблять значно ширшими і прямими, деякі вже до початку 20 ст. викладаються кам”яними плитами. Ті ж вулиці, що безпосередньо лучилися до центральних торговельних шляхів, вимощувалися шутром, пізнішекам”яними плитами різних форм. Уже з кінцем 19 ст. вулиці перестають виконувати роль лише магістралі для руху людей І транспорту, але поступово організовують навколишню забудову. По-трете, преса, українська і польська, починаючи з 19 ст. подає багато різних і цікавих у плані архітектури повідомлень про загальне будівництво в Коломиї, про спорудження окремих громадських будинків. Так " Газета Коломийська " сповіщала про завершення будівництва церкви Св. Михаїла /1855/ гімназіі /1875/, ратуші і магістрату /1877/, ощадноі каси /1892/, гончарноі школи /1893/, нового приміщення операційного залу почти /1895/, скарбничого ураду /1897/, езуїтського костелу /1898/, про добудову залізничного вокзалу /18989/, міської лікарнгі /1905/, Народного дому /1901/, тощо. Зі сторінок Коломийських газет довідуемося про причетність до спорудження в Коломиї приватних будинків відомих тоді архітекторів Висякевича, Кшичковського, Бакера, Левинського, Лушпинського, Захаріевича. 
Як і у всій Галичині, в Коломиї з середини 19 ст. будівництво житлового і побутового призначення перейметься елементами механічного поєднання різних стилів, як в одній будівлі так і різних. Одніею з фаз цього стилю був відомий в деяких західноєвропейських країнах так званий віденських ренесанс”. Прояви цього сталю помітні в багатьох будовах Коломиї. Іх фасади оформлено із застосуванням класичних архітектурних форм в поєднанні з багатством рельєфів і різного виду скульптури. А в останніх роках 19 та на початку 20 ст. в архітектурі Коломиї проявляються ознаки нових фаз еклектики – стилів модерн та функціоналізму. У модерні збудовані будинки на вул. Театральній, 36, приміщення Будинку школяра, будинки на пл.Ірчана. Ознаками функціоналізму помічено декілька будинків у Коломиї, але найвиразніше цей стиль виявився в будинку 23 по вул.Театральній та 21 на вул. Шевченка.
З поширенням на західноукраїнських землях українського архітектурного стилю, в Коломиї з’являються громадські та приватні споруди, в зовнішніх формах котрих чітко проступають елементи народного дерев’яного будівництва Це насамперед приміщення 2Сокола”, збудоване за проектом архітектора Леванського /1900/ а також декілька особняків, здебільшого знесених. У період між двома світовими війнами, властиво до 1939 року, за час польського панування визначних громадських будинків в Коломиї не зведено, але в місті з’явилося багато приватних будівель, в архітектурі котрих пластика стає лаконічною і простою. Стіни менше прикрашаються орнаментикою, а якщо її і вводять, то лише такою мірою, щоби вона підкреслювала архітектурну форму. Такі будинки споруджувалися на околиці міста, Здебільшого, в мальовничих куточках Коломиї. 
2. Дерев’яна архітектура Коломийщини
Церкви Коломийщини переважно дерев’яні. Дуже давніх серед них мало. Є церкви, збудовані в 17-18 ст., але більшість – у 19 поч. 20 ст. Як і всі дерев’яні церкви Покуття, наші церкви в переважній більшості одноверхі, рідше зустрічають три – і п'ятиверхі. У плані всі вони хрещаті й поділяються на п’ять типів. Згідно з цим поділом всі вони в плані утворюють або рівнораменний хрест, або ж хрест із скороченими боковими ременами й розширеним центральним зрубом. Серед них є й такі, в яких значно видовжений бабинець, але бокові ремена скорочені.
З обстежених понад 50 церков Коломийщини видно, що чим старша за віком церква, тобто, не пізніше кінця 18 ст., тим менша вона за розміром і в більшості належить до тих церков, що в плані утворюють рівнорамениий хрест.
Церкви здебільшого поставлені на краю села, рідше – в центрі. У такому випадку церква становить ядро поселення. Більшість церков обнесені дерев’яним парканом. У багатьох селах біля церкви розташований і цвинтар. Подекуди такий архітектурний ансамбль доповнюється дзвіницею, що стоїть біля церкви. Як покрівельний матеріал, використовується гонт, в новітні часи – бляха. В мурованих церквах, що повстали останніми роками на місці зруйнованих або спалених, модна помітити східний тип церкви, проте з відчутними західними впливами і елементами традицій дерев’яної народної архітектури.
Дзвіниці Коломийщини, як і по всій Україні, належать до найстаріших зрізків дерев’яного будівництва. Їх зводили і зводять недалеко від церкви, але в межах церковної огорожі. Своїм походженням дзвіниці сягають готичної доби і витворилися з оборонних веж, що тривалий час служили, за недостачею церков, для релігійних потреб.
За конструкцією, дзвіниці Коломийщини у переважній своїй більшості належать до типу квадратних, двоярусних, нижня частина поставлена в зруб, що стоїть на грубих підвалинах, а верхня зроблена в каркас. Нижня частина від горішньої відділяється широким піддашшям, а завершується дзвіниця широким дашком.
Є також на Коломийщині і триярусні дзвіниці, верхня частина яких прикрашена різноманітною аркатурою. Деякі дзвіниці мають драбини в середині зруба, а деякі ззовні, і щоби дзвонити – треба добутися на другий поверх по окремій зовнішній драбині.
До громадських споруд слід віднести й каплички, що зводилися у кожному селі, містечку, великих і малих містах. Майже всі вони були свого часу знищені комуністичною владою, а ті, що збереглися, дійшли до нас у понищеному стані. Будувалися каплички на цвинтарях і при дорогах. В тих, що розташовувалися в межах кладовища, справлялися панахиди, поминальні обіди тощо. Придорожні каплички були уособленням побожності громадян і підтверджували розвиток придорожніх хрестів. Щоби захистити від вітру, дощу чи снігу хрест і свічку спочатку ставили на чотирьох стовпах над ним невеличкий дашок, а згодом – і стіни. Будувалися каплички з дерева. Тепер на місці зруйнованих капличок будуються нові. Як і колись, їх прикрашають ззовні різноманітною різьбою. Всередині каплички роблять настіл, на якому ставлять хрести, образи, свічки.
На Коломийщині процвітало теслярське майстерство і тому тут є цікаві синагоги. З кращих зразків відмітимо синагоги в містечках Яблунів, Печеніжин, Гвіздець. Найбільш поширеним – бо найпростішим – типом є синагога у Гвіздці, подібні до неї в – Роздолі, Жидачеві. Синагога в Печеніжині зовсім у таких самих фермах і деталях, як один із міських будинків у Яблуневі. Синагога в Яблуневі (1650-70) інтересна не тільки своїм фасадом із піддашшям, але також настінними орнаментальними мальовилами, виконаними від руки.
3. Архітектура Коломиї після другої світової війни.
Сучасна архітектура міста
Після другої світової війни в Коломиї, за винятком декількох, залишилися всі визначні архітектурні пам”ятки. Проте, за дуже короткий повоенний час більша частина з них опинилася або в понівечиному стані, або ж була цілковито понищена. цілковито понищено парафіяльний костел з його цікавою декоративною пластикою езуїтський костел перетворено на склад магазину "Меблі”, знищено інтер”єр Спаської церкви, а в більшості ббудівель втрачено іх первісні стильові ознаки. натомість, вирішуючи проблему житла, при масовій економиіі будівельних засобів використовуючи постанову ЦК КПРС про боротьбу з надмірностями а архітектурі, зведено декілька житлових районів, будинки котрих вражають убогістю і дискомфортом / вул. Бендери, Лисенко /. Всі ці чинники призвели до певного нехтування проблемами форми, використання пластичних засобів.
З кінця 1960 років в Коломиї широко використовують так званий принцип вільноі забудови, що призвело до невпорядкованого розташування будинків і утруднень в оріентаціі в архітектурному середовищі.
Організація поточного виробництва житлових приміщень, що розпочалась в Коломиї з початку 1970 років, так само призвела лише до часткового вирішення житлової проблеми, а в галузі архітектури – до створення кварталів і цілих мікрорайонів однотипних, подібних будов. Іноді архітекторам вдаетьсяплідно використати таку подібність, створивши з одинакових будинків приевний архітектурний комплекс / вул.Довженка, Франка/.
Трохи згодом в Коломиї розпочинаеться спорудження різнотипних громадських споруд, різних насамперед, за конструктивними рішеннями, плануванням приміщень. Такі будинки зводили за типовими проектами, що значно скорочувало час на проектування, сприяло вигідним умовам для індустріального способу ведення будівництва. До таких будівель належать школи № 2,4,6, дитячі садки та ясла, кінотеатр ім.Ірчана, лікарня дитяча та центральна районна. Планування таких будинків зручні, вигідні, в них вміло відпрацьовано просторові рішення при мінімальних економічних затратах. Проте вони позбавлені індивідуальних рис, без чого не існуе архітектури як мистецтва.
Спорудження архітектурних комплексів в Коломиї 1980-1990 широко проводилося поза існуючими межами міста. Це будівництво сформувало нові просторові композиціі / вул.С.Стрільців/, будинки в котрих розміщено в різній конфігураціі, ала невдало використано ландшафт.
Останнім часом важливу роль відіграють і малі архітектурні форми. Особливо це помітно в індивідуальному будівництві. Створено нові типи мікрорайонів, котрим властиве організована планувальна структкра й сучасні архітектурні риси. У багатьох індивідуальних проектах архітектурні форми відповідають сучасним стильовим напрямкам.
Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім.Й.Кобринського одне із найстаріших сховищ декоративно-прикладного мистецтва Прикарпаття.
Підтвердженням цього є занесення його до Королівської Енциклопедії Великої Британії як музею світових шедеврів. Науковці установи підтримують контакти з музеями та науковими інституціями США, Канади, Австралії, Японії, Франції, Німеччини, Італії, Польщі, Росії, Естонії, Чехії, Словаччини, Румунії та Австрії. Робота культурно-просвітницьких закладів скеровується на подальше відродження духовних цінностей, етнічних і культурних традицій краю, розкриття невідомих сторінок історії Прикарпаття та держави.
Музей писанки
Музей писанки єдина у світі культурна установа, що збудована у вересні 2000 р., спеціально для збереження і експонування творів писанкового розпису – писанок.
На території міста знаходиться п'ять пам'ятників видатним діячам:
Т.Шевченку, спор.1993 р., архітектор О.Миханько, скульптор В.Римар;
М.Грушевському, спор.1992 р., архітектор В.Римар, Г.Римар;
С.Бандері, спор.1991 р., реконстр.1998р., скульптор В.Рожик;
М.Ірчану, спор.1977 р., скульптор А.Лендєл, А.Німенко;
К.Трильовському, спор.1997 р., скульптор В.Одрехівський.
В Коломиї знаходиться два військових меморіали:
- меморіал воїнам Радянської армії, що загинули в роки другої світової війни (1941-1945) під час визволення міста, споруджено в 1954 р. реконстр.-1986 р. (пл.Героїв), архітектор О.Миханько;
- меморіальне військове кладовище загиблим в роки першої світової війни воїнам австро-угорської армії (споруджено в 1916 р.), Українським Січовим Стрільцям (1915-1918 рр.). Відновлено в 1998 р. з ініціативи музею історії міста Коломиї та коломийського суспільно-культурного товариства Поступ з нагоди 80-ліття проголошення ЗУНР (р-н вул. С.Бандери та Гетьмана І.Мазепи).
Висновки
З вищесказаного можна зробити наступні висновки:
Архітектура Коломиї проходила різні етапи свого становлення.
Пам’ятки архітектури міста, залишені нам творцями минулих епох, становлять вагому частину багатої культурної спадщини Коломиї.
Як і у всій Галичині, в Коломиї будівництво житлового і побутового призначення перейметься елементами механічного поєднання різних стилів, як в одній будівлі так і різних. Однією з фаз цього стилю був відомий в деяких західноєвропейських країнах так званий віденських ренесанс”. Прояви цього сталю помітні в багатьох будовах Коломиї. Їх фасади оформлено із застосуванням класичних архітектурних форм в поєднанні з багатством рельєфів і різного виду скульптури. А в останніх роках 19 та на початку 20 ст. в архітектурі Коломиї проявляються ознаки нових фаз еклектики – стилів модерн та функціоналізму.
Останнім часом важливу роль відіграють і малі архітектурні форми. Особливо це помітно в індивідуальному будівництві. Створено нові типи мікрорайонів, котрим властиве організована планувальна структкра й сучасні архітектурні риси. У багатьох індивідуальних проектах архітектурні форми відповідають сучасним стильовим напрямкам.


Література
„Архітектура України”, Київ, 1999 р.
„Архітектурні пам’ятки України”. Ю.С.Асєєв, Київ.
„Розповіді про архітектурні скарби”. Ю.С.Асєєв, Київ, 1996 р.
„Гуцульщина 18-19 ст.”. В.В.Грабовецький, Львів, 1992 р.
„По Гуцульщині”, Д.Н.Гоберман, 1999 р.
„Замки та монастирі України”. О.В.Лесик, Львів, 1993 р.
„Мистецтво стародавнього Галича”. М.Фіголь, Київ, 1991 р.
„Українські Карпати”, Видавництво „Мистецтво”, 1973 р.
„Історія українського мистецтва”, В.Січинський, 1956 р.
„Енциклопедія Коломийщини А”, Коломия, 1996 р.
„Українська культура”, „Либідь”, Київ, 1993 р.