Роль мотивації у вивченні іноземної мови

В історії освіти іноземна мова завжди займала неоднозначне місце : то вона ставала об'єктом  особливої уваги, то опинялась на рівні  другорядного предмета.  Парадоксальність ситуації , яка склалася на сьогоднішній день, в умовах, коли вивченню іноземної мови приділяється велика увага, полягає в тому, що ефективність вивчення іноземної мови залишає бажати кращого.

Кожний викладач хоче зробити своє заняття цікавим та захопливим. Практичний досвіт переконує нас в тому, що найголовніше у вивченні іноземної мови - це мотивація учнів.

Психологи стверджують, що однією з найактуальніших проблем сучасної педагогіки є розвиток й постійна підтримка навчальної діяльності, забезпечення сприятливого емоційного клімату на заняттях.

Особливу складність в вивченні іноземних мов,  дотепер представляє нестаток мотивації.  Іноземна мова представляє собою не просто « ще один предмет програми»  освіти, це нова система мислення, новий образ світу, тому що мова - не набір знаків, засіб сприйняття ; говорити й розуміти мову - це не питання перекладу, це питання бачення світу. Без серйозного стимулу таку задачу не вирішити.

Мотивація є найбільш безперечним і  вивченим фактором успішності вивчення в цілому  і вивченні іноземної мови зокрема. Вона є пусковим механізмом будь-якої діяльності, чи то праця, спілкування чи пізнання. Існує зовнішня  та декілька видів  внутрішньої мотивації. Зовнішня мотивація, як правило, націлює учнів на досягнення кінцевого результату  вивчення. Внутрішня мотивація має сильний стимулюючий вплив  на процес вивчення.  А для цього необхідно будувати процес вивчення таким чином, щоб ті хто вивчають мову на кожному етапі відчували  просування до наміченої цілі. Крім широко відомої зовнішньої та внутрішньої мотивації, в зарубіжній психології розрізняють глобальну, ситуаційну та інструментальну мотивацію.  Дослідження показали, що усі види мотивації необхідні при вивченні іноземної мови.

Зовсім недавно для багатьох учнів єдиним мотивом вивчення іноземної мови було отримання гарної оцінки. Змінилося життя - змінилося відношення до предмету. Знання іноземної мови стає обов'язковим компонентом професійної діяльності та забезпечує більш повноцінне й цікаве проведення вільного часу. Звідси й посилення відповідальності викладача за рівень знань.

Психологи стверджують, що передача знань від вчителя до учня минаючи власну діяльність учня по оволодінню знань, не представляється можливим. Домінуючими мотивами учбової діяльності учнів повинні стати мотиви пізнання  навколишнього світу. При цьому важливо, щоб учні оволодівали діями й засобами цього пізнання, щоб на першому місці були мотиви їх реалізації себе як особистості. Тому необхідно казати про мотивацію, як результат внутрішніх потреб людини, його інтересів й емоцій, цілей та задач, наявність мотивів, направлених на активізацію його діяльності.

Визнаючи провідну роль мотивації в вивченні іноземної мови, викладачу необхідно уявляти собі засоби й прийоми її формування в умовах навчального закладу. При розгляді проблеми мотивації та пошуку шляхів її формування, недопустимим є спрощення її розуміння.  Формування мотивації - це не переклад викладачем в голову учнів вже готових мотивів та цілей навчання. Формування мотивів - це насамперед  створення умов для проявлення внутрішніх побуджень  до навчання,усвідомленням  їх самим учнем та подальше сомарозвинення мотиваційної сфери.  Між тим при оволодінні іншомовною культурою зовсім не  байдуже які мотиви побуджують  до здійснення діяльності. Найбільш цінні мотиви важливо довести до рівня повного усвідомлення, щоб надати їм пробуджуючу силу.

Існує багато сучасних підходів до проблеми мотивації з виведенням культури на перше місце. Один з аспектів - вміння орієнтуватися в соціокультурному середовищі країни, мова якої вивчається. Найбільш цікаві в цьому плані роботи Сафонової В.В., Пасова Є.І., Кузовлева В.П., Тучкової Т.У., Монка Б.

Кожний підхід має свої принципи і у всіх присутня необхідність мотиваційної забезпеченості навчання. Але реальність включення механізмів дії мотивів у учнів недостатньо опрацьовані практично. Всі вони впевнено стверджують, що мотив повинен буди присутнім як на початку заняття, так і створення системи мотивів для кожного окремо взятого його етапу. Виділяють три мотиваційних блока заняття:

1. На початку заняття задіються основний мотив або мотиваційна композиція, з якими логічно пов'язані цілі заняття.

2. Наприкінці - мотиваційний міст до наступного заняття. Це оперативна й перспективна мотивація.

3. Протягом усього заняття діє блок мотиваційної підтримки.

Мотив повинен стати тією точкою опори, на якій будується увесь зміст заняття. Для цього, як зазначає Є.І. Пасов відмічає, що викладач повинен бути гарним сценаристом, режисером і актором».  

Література:

1. Журнал "Учитель" № 3, май - июнь2005 И.Матковская « Роль мотивации в изучении инностранного языка на разных этапах обучения».

2. Саланович Н. А. Лингвострановедческий подход как средство повышения мотивации при обучении иностранному языкув старших классах средней школы (на материале французского языка): Автореф. дис. канд. пед. Наук. - М., 1995.